Справа № 489/5229/23
Кримінальне провадження №1-кп/489/422/25
28 жовтня 2025 р. м. Миколаїв
Мотивувальна частина
Інгульський районний суд м. Миколаєва, головуючий - суддя ОСОБА_1
Секретар судового засідання ОСОБА_2
Кримінальне провадження 12-023152040000904 від 21.07.2023.
Обвинувальний акт про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України стосовно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кам'янка Очаківського району Миколаївської області, громадянина України, з повною спеціальною середньою освітою, неодружений, непрацюючого, мешкає: АДРЕСА_1 , судимого:
1) 21.04.2023 Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) 01.11.2023 Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст. 309 КК України до покарання - 2 місяці арешту, вирок від 21.04.23 ухвалено виконувати самостійно;
3) 08.12.2023 Ленінським районний судом з урахуванням вироку Миколаївського апеляційного суду від 30.05.2024: звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України з призначенням покарання позбавлення волі строком на 2 роки, за ч.2 ст. 185 КК України - позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч.1, 4 (по відношенню до вироку від 01.11.2023) ст. 70 КК України остаточно засуджений до позбавлення волі строком на 3 роки 7 місяців. Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.04.2023 року виконувати самостійно. Строк покарання рахувати з дня набрання чинності вироку суду апеляційної інстанції, тобто з 30.05.2024 року. Згідно ст. 72 КК України зараховано в строк покарання відбуту частину покарання за вироком від 01.11.2023 року, у виді двох місяців арешту із розрахунку - одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.
Сторони: прокурор ОСОБА_4 , прокурор ОСОБА_5 , прокурор ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина
ОСОБА_3 у невстановлені дату та час, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , не маючи передбаченого законом дозволу, отримав в подарунок (придбав) у невідомої особи споряджений корпус оборонної осколкової ручної гранати «РГО» промислового виготовлення в зборі із засобом підриву - ударно-дистанційним запалом «УДЗ», промислового виготовлення, що є боєприпасом.
В подальшому, ОСОБА_3 діючи всупереч вимогам ст.68 Конституції України, п.1 «Переліку видів майна, що може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою ВР від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471- XII, пунктів 9, 11, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою КМУ від 12 жовтня 1992 р. № 576, Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 21.08.1998 № 662, тобто без передбаченого законом дозволу, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на незаконне поводження з бойовими припасами, в той же день, поклав придбаний боєприпас - споряджений корпус оборонної осколкової ручної гранати «РГО» промислового виготовлення в зборі із засобом підриву ударно-дистанційним запалом "УДЗ" промислового виготовлення, на полицю шафи в одній із кімнат, тим самим почав умисно незаконно зберігати боєприпаси, без передбаченого законом дозволу, у приміщенні квартири АДРЕСА_2 де мешкає, до моменту виявлення її та вилучення працівниками поліції під час огляду даного місця події, який відбувся 21.07.2023 з 21:16 до 21:35 годин.
Цими діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, тобто придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
В судовому засіданні обвинувачений спочатку заперечував свою причетність до події, вказуючи на навмисне "підкидання" йому вказаного боєприпасу. Наприкінці судового розгляду вину визнав, дав покази, які відповідають фактичним обставинам обвинувачення, висловив осуд своїх дій, пояснив, що жодної мети у придбанні цього предмету для себе не ставив.
Вказане кримінальне провадження було зареєстроване на підставі рапорту співробітника Управління патрульної поліції в Миколаївській області ОСОБА_9 від 21.07.2023 під час виконання ним разом з інспектором УПП ОСОБА_10 відпрацювання виклику щодо неналежного здійснення догляду за дитино. Приїхавши на виклик, а потім і до вказаної квартири вони виявили при огляді ними житла обвинуваченого, з метою відшукання батьків виявлених дітей, у вільному доступу на шафі у вказаній квартирі вказану гранату, а потім з'явився і сам обвинувачений який наполягав що йому гранату подарили.
Вказані обставини в судовому засіданні підтвердили при їх допиті свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . Їх покази і зміст вказаного рапорту повністю узгоджується з записами їх боді-камер, які були долучені до матеріалів кримінального провадження і оглянуті слідчим відповідно до протоколу огляду від 23.08.2023, а потім і судом.
21.07.23 з 21:16 до 21:35 був проведений огляд квартири АДРЕСА_2 в ході якого на шафі був виявлений і вилучений вказаний боєприпас, зафіксовані його модель РГО з підривником УДЗ з ідентифікаційним номером.
Відділом вибухотехнічної служби ГУНП в Миколаївській області 21.07.2023 були складені акт перевірки об'єкта на наявність вибухових речовин, довідка про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів, якими об'єкт визнавався небезпечним.
Обшук квартири проводився з письмового дозволу власника квартири ОСОБА_11 . Дозвіл на його проведення надав слідчий суддя Інгульського районного суду м. Миколаєва ухвалою від 24.07.2023.
Мати дітей ОСОБА_11 , співмешканку ОСОБА_12 , 21.07.2023 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП за неналежне виконання батьківських обов'язків в той день.
При судовому розгляді свідок ОСОБА_11 підтвердила користування нею зі співмешканцем ОСОБА_3 житлом, де виявили гранату, яке вона успадкувала від покійного чоловіка.
У відповідності до висновку комплектної судової вибухотехнічної експертизи від 31.08.2023 наданий на дослідження предмет, є корпусом оборонної осколкової ручної гранати РГО промислового виготовлення, і ударно-дистанційним запалом УДЗ промислового виготовлення, що застосовується для спорядження ручних осколкових гранат РГО та РГН. Корпус оборонної осколкової ручної гранати РГО промислового виготовлення, споряджений вибуховою речовиною A-IX-1 (флегматизований гексоген). Надані на дослідження корпус оборонної осколкової ручної гранати РГО та ударно-дистанційний запал УДЗ при конструктивному поєднанні утворюють вибуховий пристрій промислового виготовлення військового призначення оборонну осколкову ручну гранату РГО, яка відноситься до бойових припасів. Утворена оборонна осколкова ручна граната РГО придатна до вибуху.
Отже за такого вина ОСОБА_3 є доведена сукупністю доказів.
Стосовно раніше висловлених стороною захисту зауважень щодо порядку збору доказів нібито шляхом фактичного обшуку внаслідок проникнення патрульних поліцейських до житла без власників і виявлення саме ними гранати в зборі, суд аргументує таким.
Згідно висновку ОП ККС ВС від 07.10.2024 у справі № 466/525/22 щодо застосування норми, передбаченої ч. 3 ст. 233 КПК слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи в невідкладних випадках, зокрема з метою врятування матеріальних об'єктів (майна), що потенційно можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати. У контексті ч. 3 ст. 233 КПК про невідкладність такого випадку свідчать дані про реальну загрозу знищення, втрати майна. У клопотанні про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 КПК, наданих на його обґрунтування матеріалах, в ухвалі слідчого судді, постановленій ех post factum, має бути вказано, які саме обставини на момент проникнення свідчили, що зволікання може спричинити знищення речових доказів, що відомості про загрозу їх знищення, втрати давали підстави сприймати її як реальну. В аспекті реалізації правил ч. 3 ст. 233 КПК, недотримання вказаних вище приписів закону, невиконання вимоги про невідкладне звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, за відсутності об'єктивних перешкод звернутися з відповідним клопотанням якнайшвидше після закінчення проведення слідчої розшукової дії, є підставою до відмови слідчим суддею в легалізації обшуку ех post factum.
З клопотанням про «узаконення» проведеного обшуку 21.07.2023 слідчий звернувся до слідчого судді 22.07.2023 посилаючись на випадковість виявлення вибухонебезпечного предмету у житлі, яке займали малолітні діти. Невідкладність випадку, на думку суду, випливає, що предметом обшуку було виявлення вибухонебезпечного об'єкту, можливість нештатного і випадкового спрацювання якого не була убезпечено умовами зберігання або кваліфікованим поводженням за місцем перебування до його виявлення.
Крім того, слід звернути увагу, що патрульні поліцейські шукаючи батьків малолітніх дітей і опинившись в квартирі, де діти мешкали, ні за своєю посадою ні за фактичним становищем не виконували роль співробітників органу досудового дорозслідування. Отже доводи про фактичне проведення ними обшуку не обґрунтовані. Проведення обшуку мало метою процесуальне виявлення та фіксацію слідів та предмету злочину, яке відбулось у належному процесуальному порядку. Перебування патрульних поліцейських в квартирі зафіксовано на відеозапис і підстав вважати, що через це було якимось чином спотворена обстановка або подія злочину немає.
Отже процесуальних порушень при виявленні та вилучення боєприпасу навіть при поточному повному визнанні ОСОБА_3 вини суд не вбачає.
Обставин що пом'якшують покарання суд не вбачає. Обставиною, що обтяжує покарання є рецидив. ОСОБА_3 характеризується за місцем проживання негативно. Перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом розлад психіки та поведінки внаслідок вживання каннабіноїдів зі шкідливими наслідками, стан утримання. У лікаря психіатра на обліку не перебуває.
На теперішній час ОСОБА_3 відбуває реальне покарання за попередньою судимістю. З огляду на обставини події: припинення злочинного стану випадково і завдяки пильності співробітників правоохоронного органу, позитивного ставлення ОСОБА_3 до скоєного, відсутності доказів на існування у нього намірів використання придбаного боєприпаса, суд вважає за потрібне призначити реальне покарання у виді позбавлення волі в розмірі ближче до нижньої межі санкції частини статті кримінального закону.
Питання застосування положень ч. 4 ст. 70, 71 КК України підлягають вирішенню у хронологічній послідовності виникнення підстав їх застосування, як вбачається з викладу висновку ОП ККС ВС від 22.01.2024 у справі № 236/4167/20.
ОСОБА_3 після засудження його 21.04.2023 Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, від відбування якого був звільнений з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, вчинив інкримінований злочин в період іспитового строку. Відомості про звільнення його від покарання за вироком від 21.04.2023 відсутні.
Відтак підлягає застосуванню положення ч.1 ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України, які є підставою для припинення самостійного виконання вироку від 21.04.2023 (ОП ККС ВС від 25.06.2018 року у справі № 511/37/16-к).
Оскільки вказані кримінальні правопорушення скоєні ОСОБА_3 до постановлення вироків 08.12.2023 Ленінським районний судом м. Миколаєва з урахуванням вироку Миколаївського апеляційного суду від 30.05.2024, то остаточне покарання йому слід призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку в його резолютивній частині також зазначається, крім іншого, початок строку відбування покарання засудженим.
ОСОБА_3 був затриманий 21.07.2023, до нього з 24.07.2023 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, попереднє ув'язнення було припинено з набранням чинності вироку Миколаївського апеляційного суду від 30.05.2024. Слід також вирішити долю речових доказів.
Резолютивна частина
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання 3 роки 3 місяці позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71, пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України до покарання призначеного цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.04.2023, визначивши ОСОБА_3 за сукупністю вироків остаточне покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_3 на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання за даною сукупністю вироків з покаранням за сукупністю злочинів за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.12.2023 з урахуванням вироку Миколаївського апеляційного суду від 30.05.2024, визначити остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судової експертизи в розмірі 5258 грн.
Початок строку відбування покарання рахувати ОСОБА_3 з дня набрання цим вироком законної сили. Зарахувати до строку відбування покарання згідно ч. 4 ст. 70 КК України відбуте з 30.05.2024 покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.12.2023 з урахуванням вироку Миколаївського апеляційного суду від 30.05.2024 з розрахунку день за день до дати набрання цим вироком законної сили.
Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_3 строк затримання та попереднього ув'язнення в даному кримінальному провадженні з 21.07.2023 до дня набрання вироком апеляційної інстанції від 30.05.2024 чинності, тобто до 29.05.2024 включно, з розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Речові докази: (квитанція 184) залишки гранати і пакування знищити. Оптичний носій - зберігати в матеріалах судового провадження.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1