Справа № 309/2950/25
Провадження № 2/309/1047/25
28 жовтня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Піцура Я.Я.,
за участю секретаря Бондаренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Хуст цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтовує тим, що 02.12.2021 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 765836. Договір укладено онлайн із використанням одноразового пароля відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію». На підставі договору відповідачу були перераховані кредитні кошти у розмірі 24 500 грн. Відповідач не виконував належним чином кредитні зобов'язання.
28.08.2023 було укладено договір факторингу №2808-23 відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача.
Згідно договору факторингу сума боргу становить 34 292,61 грн. із яких: заборгованість за тілом кредиту 19 472,42 грн., заборгованість про відсоткам 14 820,19 грн.
Враховуючи наведене просять суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 765836 від 02.12.2021 у розмірі 34 292,61 грн, витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. Розгляд справи проводити за відсутності представника Позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.
Відзиву на позов відповідач ОСОБА_1 не подавала.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся через систему «Електронний суд». В позові зазначив про розгляд справи за відсутності представника позивача, просив позов задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, клопотань не заявляла, про час і місце судового розгляду повідомлялася шляхом направлення їй поштової кореспонденції за адресою реєстрації місця проживання, яка однак повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до приписів п.4 ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України свідчить про вручення їй відповідної кореспонденції.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, 02 грудня 2021 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 765836, в електронній формі, за умовами якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов'язалося надати відповідачці грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 30 625,00 грн. (п.1.3 договору), а вона, у свою чергу, зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Пунктами 1.4, 1.5 кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 365 днів; кінцевий термін повернення кредиту 02.12.2022 року; відсоткова ставка становить: за перший день користування кредитом 25% на день, за всі наступні дні користування кредитом 100% річних. Згідно п.2,1 договору кошти кредиту надаються шляхом перерахування: 24500 грн. за реквізитами платіжної картки споживача; 6125 грн на користь товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користуванням кредитом.
Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.10.2023 підтверджено переказ коштів ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 02.12.2021 року у розмірі 24 500 грн. на банківську карту відповідачки. Вказані обставини ніким не оспорюються.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи договори підписані відповідачем електронними підписами - одноразовими ідентифікаторами, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вказаних договорів.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Таким чином судом встановлено, що сторони уклали договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах.
Відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню Анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.
28.08.2023 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №2808-23, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступив право вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за договорами кредиту, зокрема і за Договором про споживчий кредит №765836 від 02.12.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , на суму 34 292,61 грн. із яких: заборгованість за тілом кредиту 19 472,42 грн., заборгованість про відсоткам 14 820,19 грн (інформація указана у витягу з додатку до договору факторингу).
Із розрахунку заборгованості ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» вбачається, що у ОСОБА_1 , станом на 02.12.2022 року наявна заборгованість у розмірі 34 292,61 грн. Тобто відсотки за кредитом нараховувались у межах строку кредитування.
Договори є правомірними, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та відскотами. Дані суми заборгованості встановлені судом на підставі наданих доказів, не оспорюються відповідачем та підлягають стягненню з неї.
Узагальнюючи наведене, пред'явлений позов підлягає задоволенню.
Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 2422,40. судового збору.
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.
Як вбачається з матеріалів справи позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги №42649756 від 01 січня 2025 року, детальний опис робіт, акт про підтвердження факту надання (правової) допомоги адвокатом від 30.05.2025 року, додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 01.01.2025.
За змістом договору Адвокат Лівак Іванна Миколаївна зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у судах, і з урахуванням змісту додаткової угоди й щодо представництва інтересів клієнта у справі щодо стягнення заборгованості з відповідачки.
Відповідно до акту про підтвердження факту надання (правової) допомоги адвокатом від 30.05.2025 року сторони погодили надання правових (юридичних) послуг адвокатом Загальна сума 6 000,00 грн. Аналогічна інформація викладена у детальному описі робіт.
Відповідачем не подано заяви про зменшення витрат на правову допомогу а том суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 6000 грн. витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746), заборгованість за кредитним договором №765836 від 02.12.2021 року у розмірі 34 292 (тридцять чотири тисячі двісті дев'яносто дві) гривні 61 коп із яких: заборгованість за тілом кредиту 19 472,42 грн., заборгованість про відсоткам 14 820,19 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисяча чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Повний текст судового рішення складено 28.10.2025 року.
Суддя Хустського
районного суду: Піцур Я.Я.