27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 585/3835/17
провадження № 51-4061ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року,
встановив:
До Верховного Суду надійшла указана вище касаційна скарга, перевіривши яку на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання приписів цієї статті.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Таке обґрунтування має співвідноситися з приписами ч. 1 ст. 438 КПК, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); 3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу скаржника, що відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Так, в касаційній скарзі наявні узагальнені твердження щодо неврахування судом показань та ненадання обґрунтування їх неприйняття й недопустимості, проте скаржник не зазначає чиї показання залишилися поза увагою суду та, які саме порушення правил оцінки доказів допустив суд в аспекті приписів статей 84-90, 94 КПК, стосовно цих показань.
Крім того, в обґрунтування своїх вимог скаржник, окрім іншого, узагальнено стверджує про порушення приписів ч. 2 ст. 9 та ст. 25 КПК, однак не конкретизує, у чому, на його думку, полягали в цьому провадженні порушення зазначених вимог закону, і не обґрунтував доводів у цій частині.
До того ж касатор зазначає, що «відсутні всі ті висновки експерта-криміналіста», але не зазначає, які саме це висновки експертів.
Також ОСОБА_4 узагальнено стверджує про ненадання належної оцінки доказам відповідно до приписів ст. 91-93 КПК та недотримання судом вимог ст. 84-89 КПК щодо допустимості доказів. Водночас касатор не вказав, які це конкретно докази та не обґрунтував, у чому виявилося порушення місцевим судом правил їх оцінки з урахуванням приписів статей 84-90, 94 КПК.
Наведені вище обставини перешкоджають Верховному Суду встановити дійсну позицію скаржника щодо меж і, відповідно, результатів касаційного розгляду та перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, оскільки суд касаційної інстанції згідно з ч. 2 ст. 433 КПК переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються, зокрема, судове рішення, що оскаржується (п. 3); вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції (п. 5). Відповідно до ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додається копія судового рішення, що оскаржується.
За змістом касаційної скарги ОСОБА_4 вказує, зокрема про оскарження ухвали Сумського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року і просить скасувати це судове рішення.
Однак до касаційної скарги скаржник додав копію ухвали Сумського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року.
Викладене свідчить про допущені суперечності стосовно дати постановлення оскаржуваної ухвали Сумського апеляційного суду, які створюють сумніви щодо того, яке ж судове рішення оскаржено в касаційному порядку.
Крім того, Суд зауважує, що ОСОБА_4 ухвалу Сумського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року до касаційної скарги не додав.
У зв'язку з тим, що касаційна скарга ОСОБА_4 не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року і встановити строк п'ятнадцять днів із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3