22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 225/774/23
провадження № 51-3867км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023052220000033 від 16 січня 2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка Донецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років. Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2020 року і за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення провадження, речових доказів та судових витрат.
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку, на початку грудня 2022 року, у вечірній час доби, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_7 , таємно, в умовах воєнного стану, попередньо домовившись з особою, матеріали стосовно якої виділено окреме провадження, проникли на територію ПС 110кВ «Північна» за адресою: вул. Центральна, 1, с-ще Північне, м. Торецьк, Донецька область, на якій знаходиться обладнання ДП «Регіональні електричні мережі» та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», та за допомогою завчасно принесених із собою інструментів, демонтували із знеструмленої електромережі автоматичні вимикачі, що належать ДП «Регіональні електричні мережі», а також кабелі, що належать АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», а саме: кабелі КВВГ та мідні шинки.
Після чого покинули місце злочину, розпорядившись майном на власний розсуд, чим заподіяли майнову шкоду АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» на загальну суму 6480,36 грн та ДП «Регіональні електричні мережі» на загальну суму 32548,37 грн.
Крім того, 15 грудня 2022 року приблизно о 12:00 ОСОБА_7 , повертаючись додому з магазину «Каскад», що розташований по вул. Дружна в с. Дружба м. Торецька Донецької області, на узбіччі дороги підняв два світлих згортка, у яких були два предмета, на його думку, схожі на вибухові пристрої та переніс їх до сараю, що розташований на прибудинковій території будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому він мешкає, тим самим придбав вибухові пристрої та почав їх зберігати.
19 січня 2023 року в період часу з 15:55 до 16:40 працівниками ВП №1 Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області був проведений огляд будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого у сараї було виявлено та вилучено два головних вибухника М-12, які відносяться до категорії вибухових пристроїв та придатні для здійснення вибуху.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 09 липня 2024 року апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року - без змін.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду постановою від 30 квітня 2025 рокукасаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнила частково. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року стосовно ОСОБА_7 скасувала та призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 12 червня 2025 року апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з недоведеністю вини обвинуваченого у вчинені інкримінованих йому злочинів.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· матеріали кримінального провадження не містять беззаперечних доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Наголошує, що показання останнього про те, що вилучений кабель знаходився у його будинку ще до того, як він переїхав до цього помешкання, не спростовані;
· у ОСОБА_7 не було умислу на зберігання вибухових пристроїв, оскільки він не має спеціальних знань, отже вважав що зберігає металобрухт. Стверджує, що судами надана неправильна оцінка показанням обвинуваченого в цій частині. Зазначає, що показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не свідчать про винуватість ОСОБА_7 ;
· під виглядом слідчого експерименту з ОСОБА_7 фактично був проведений допит останнього, отже є недопустимим доказом;
· органом досудового розслідування була оглянута ділянка місцевості поблизу будинку, однак у протоколі цієї слідчої дії від 17 січня 2023 року зазначено, що місцем огляду є лише квартира вказаного будинку. Зауважує, що на фототаблиці до цього протоколу зафіксовано вилучені речі, які не були упаковані та на яких не було зазначено жодного маркування, проте слідчий, не маючи спеціальних знань, зазначив у протоколі огляду марки та назви вилученого устаткування, що свідчить про те, що цей процесуальний документ складався не на місці проведення слідчої дії. Отже дані отримані під час огляду є недопустимими доказами;
· під виглядом огляду автомобіля від 19 січня 2023 року фактично був проведений обшук без дозволу слідчого судді, тому отримані в його ході речові докази є недопустимими;
· слідчий експеримент з ОСОБА_10 проведений у формі допиту та показання останнього, надані у судовому засіданні, є недопустимими доказами, оскільки на момент проведення вказаних процесуальних дій він був обвинуваченим у тих же злочинах у співучасті з ОСОБА_7 та є його братом, однак був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань і не повідомлений про право, передбачене ст. 63 Конституції України. Посилаючись на практику ЄСПЛ, вказує, що свідок ОСОБА_10 за вчинення того ж злочину був звільнений від відбування покарання з випробуванням, що ставить під сумнів правдивість його показань, які надані в обмін на свободу;
· органом досудового розслідування не була проведена експертиза з визначення вартості викраденого майна, у той же час акт інвентаризації у АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» від 08 січня 2023 року не підписаний двома членами інвентаризаційної комісії, а наданий в судовому засіданні прокурором другий примірник вказаного акта не відкривався стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України та не був досліджений судом в порядку ст. 404 КПК України. Наголошує, що Східною філією ДП «Регіональні електричні мережі» не проводилася інвентаризація, а вартість викраденого майна підтверджується лише актом оцінки збитків;
· апеляційний суд відмовив стороні захисту у задоволенні клопотання про витребування у органах РАЦС актового запису про народження свідка ОСОБА_10 ;
· в обвинувальному акті не зазначено часу вчинення крадіжки, що позбавило ОСОБА_7 можливості захищатися від висунутого обвинувачення;
· вирок місцевого та ухвала апеляційного судів є невмотивованими і не відповідають вимогам ст. 370 КПК України.
Письмових заперечень на касаційну скаргу сторони захисту від інших учасників до Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Засуджений і його захисник касаційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Решту учасників справи було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак в судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про їхню особисту участь або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначив йому відповідне покарання.
Суди обґрунтували свої рішення, зокрема,показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , даними заяви від 16 січня 2023 року Східної філії ДП «Регіональні електричні мережі» про вчинення розкрадання обладнання, повідомленнявід 19 січня 2023 року про збереження військових засобів ураження, протоколу огляду місця події від 17 січня 2022 року, розрахунків завданих збитків по крадіжці на Торецькій енергодільниці, акта оцінки збитків від 10 січня 2023 року, акта інвентаризації від 17 лютого 2023 року, довідки вартості викраденого майна від 16 лютого 2023 року, протоколів огляду від 17, 19 та 20 січня 2023 року, протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14, 23 лютого 2023 року, акта перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів № 156 від 19 січня 2023 року, висновку експерта № СЕ-19/104-23/2935-ВТХ від 07 лютого 2023 року, акта № 76 від 30 січня 2023 року про знищення підшивачів М-12,протоколів проведення слідчих експериментів від 07 березня, 24 квітня 2023 року.
Водночас доводи касаційних скарг захисників є фактично аналогічними доводам, які сторона захисту наводила в суді апеляційної інстанції та які були ретельно перевірені цим судом.
Згідно з усталеною судовою практикою, доказування тих чи інших обставин злочину, як правило, ґрунтується не на одному чи кількох доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів. І саме на такому аналізі та оцінці всіх доказів і робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність факту вчинення злочину конкретною особою.
Так, місцевий суд, з висновками якого обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, умотивовано визнав, що показання учасників судового процесу, як і дані протоколів слідчих дій, експертних висновків та інших письмових доказів, на підставі ст. 84 КПК України є процесуальними джерелами доказів, і правомірно поклав їх в основу ухваленого рішення.
Оцінка достовірності цих доказів перебуває у компетенції судів першої та апеляційної інстанцій і не віднесена до повноважень Верховного Суду.
Змістом оскаржуваних судових рішень підтверджується, що ОСОБА_7 , будучи допитаним у суді першої інстанції, свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та, зокрема, зазначив, що 19 січня 2023 року в його будинок приїхали працівники поліції, перевернули все - шукали боєприпаси, наркотики. Після того як нічого не знайшли, його разом з дружиною забрали у відділ поліції. Надалі у відділі поліції він підписав документи, його повезли до дому, де він видав металеві частини, які він знайшов в січні 2023 року, коли йшов з магазину додому. Ці предмети були завернуті в білий папір, однак він вважав їх просто металом тому поклав до сараю. Потім, коли працівник поліції показав йому по телефону речі схожі на ці предмети, він зрозумів що це боєприпаси. У нього не було часу звернутися до поліції, оскільки був в лікарні, потім постійні обстріли. Не заперечує, що 07 березня 2023 року за місцем свого проживання він показував на сарай, де зберігалися боєприпаси. Стверджував, що крадіжку він не вчиняв. Кабель знаходився у нього в дворі під навісом і дістався йому від свата, який помер у 2022 році. Крім того зазначив, що зі своїм братом ОСОБА_12 він не спілкується з листопада місяця. Люди з металоприйому його впізнають, тому що він возив як водій свого брата на пункт прийому металу, де брат брав метал обвинувачений не знає, той казав, що він викопував його на шахті.
Водночас місцевий суд позицію обвинуваченого про невизнання винуватості оцінив критично, зазначивши, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, безпосередньо досліджених у судовому засіданні.
Так, свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений є його братом та йому відомо про крадіжку, оскільки вони її вчинили разом у грудні 2022 року. Як тільки вони все обговорили, то вирушили на підстанцію шахти «Північна», де раніше працював ОСОБА_10 та знав, що вона не охороняється, та викрали звідти кабель з кольоровим металом (алюмінієвий та мідний), його пиляли та відрубували, також обладнання з двох ящиків. Того вечора вони 3-4 рази ходили на підстанцію, забрали десь 180 кг металу, викрадене складали у закинутий будинок. Потім обвинувачений ОСОБА_7 взяв свій автомобіль, вони в нього загрузили викрадене та приблизно о 7-8 годині ранку поїхали на «Білу гору», у будинок, де зареєстрований ОСОБА_10 . Там вони близько 4-5 годин випалювали кабель, обладнання розібрали, після чого поїхали до м. Костянтинівка до пункту прийому металолому, за який їм дали 600-700 грн. Грошові кошти вони поділили навпіл, приїхали до місця, куди склали викрадене, обвинувачений поклав до автомобілю кабель, сказав, що візьме його додому для проводки та вони розійшлись. Крім того, ОСОБА_10 повідомив, що бачив у обвинуваченого у сараї на полиці предмети, на його питання що це, обвинувачений відповів, що це підривники.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що працює у м. Костянтинівка на пункті прийому металолому. Точний час та дату він не пам'ятає, але пам'ятає, що до прийомного пункту приїздили двоє чоловіків на червоному авто марки «Жигулі». До нього заходив один з них. Вони привозили мідний кабель, який, як вони сказали, відрили із землі. Також пам'ятає, що приймав участь у слідчих діях, а саме впізнавав того чоловіка, який привозив на пункт прийому метал.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що бачив обвинуваченого два рази. Точного часу та дати він не пам'ятає, але пам'ятає, що обвинувачений разом з ще одним чоловіком проїжджали біля його двору у м. Костянтинівка на красному автомобілі марки «Жигулі» та спитали у нього, де можна продати металолом. ОСОБА_9 купив у них цей металолом, а саме приблизно 20 кг мідної проволоки з обпаленого кабелю, щоб потім перепродати дорожче. Хто саме був за кермом автомобіля, він не пам'ятає. Приблизно через тиждень, вони ще раз привезли йому металолом, який він потом відніс та перепродав у прийомному пункті.
Даними протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 та 22 лютого 2023 року підтверджується, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 впізнали ОСОБА_7 , який з середини осені по грудень 2022 року продавав мідні вироби кабельної продукції, а також ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_10 , який також з середини осені по грудень 2022 року продавав мідні вироби кабельної продукції.
Згідно з протоколом огляду місця події від 17 січня 2022 року, ілюстративної таблиці до нього, місцем проведення огляду є ділянка території колишньої шахти «Північна», яка по периметру огороджена парканом. Під час огляду будівлі в частині ЗРУ 6 кВ, на дверях із назвою РП5-2 та РП4-2, були виявлені сліди злому та всередині приміщень виявлено пошкодження та відсутність елементів силового обладнання МВ 6 кВ М 22-10 (контактна частина), МВ 6 кВ ВМП - 133 (контактна частина). Далі, під час огляду на металевих дверях у вході в будівлю пульту управління були виявлені пошкодження, всередині будівлі виявлені панелі з елементами управління, які мають сліди разобладнання та виявлено відсутність елементів, приладів та кабелів. Всередині будівель виявлені пошкодження структурних елементів та часткова їх відсутність.
Згідно з протоколом огляду від 17 січня 2023 року, ілюстративної таблиці до нього, на відкритій ділянці місцевості, біля будинку № 7/1 по вул. Кірова в с-ще Північне були оглянуті добровільно видані ОСОБА_10 елементи та прилади силового обладнання, кабелі, а також ручна пила, металева сокира, металеві кусачки, металевий розвідний ключ, ріжковий ключ, ріжково-накідний ключ, пасатижі з ручками.
Відповідно до протоколу огляду від 19 січня 2023 року, ілюстративної таблиці до нього, на відкритій ділянці місцевості, розташованої напроти домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності ОСОБА_7 був оглянутий належний йому автомобіль ВАЗ 21033, у ході якого в багажнику вказаного автомобіля був виявлений та вилучений моток чотирьохжильного кабелю у оболонці чорного кольору.
Згідно з протоколом огляду від 19 січня 2023 року, ілюстративної таблиці до нього, місцем огляду є домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено два предмети зовні сході на підривачі типу М-12.
Висновком експерта № СЕ-19/104-23/2935-ВТХ від 07 лютого 2023 року встановлено, що надані на дослідження предмети є два головних вибухника М-12, промислового виготовлення, які відносяться до категорії вибухових пристроїв та придатні для здійснення вибуху.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 07 березня 2023 року, вбачається, що на місці події ОСОБА_7 показав, де він 15 грудня 2022 року близько 12:00 на узбіччі неподалік магазину «Каскад» на ґрунті побачив обгортку з двома вибуховими пристроями. Далі, знаходячись за місцем свого проживання, обвинувачений показав місце в дерев'яному сараї, де він зберігав вибухові пристрої.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 27 квітня 2023 року, який проводився з участю свідка ОСОБА_10 вбачається, що на місці події останній показав, як він разом зі своїм братом ОСОБА_7 з будівлі, що розташована на території підстанції «Північна», зрізали кабеля та демонтували обладнання. Викрадені речі вони перевезли на велосипеді до будинку, за місцем проживання ОСОБА_10 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , де останній зберігав викрадене майно. Потім свідок показав пункт прийому металу в м. Костянтинівка куди вони привозили мідні вироби, які отримували з викраденого обладнання та кабелів. Далі свідок показав гараж в м. Костянтинівка, де вони продавали чоловіку мідні вироби та технічне скло. Разом з цим, свідок ОСОБА_10 показав, де його брат ОСОБА_7 на поличці в сараї за місцем свого проживання зберігав вибухові пристрої.
Тож суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні обґрунтовано зазначив, що місцевий суд під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, та дійшов правильного висновку про винність ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 185 КК України.
До того ж, апеляційний суд визнав безпідставними доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7 не міг зробити висновок про те, що предмети виявлені у його домоволодінні є вибуховими пристроями і не непричетний до вчинення крадіжок обладнання і кабелів, оскільки вказана позиція повністю спростовується сукупністю досліджених в суді доказами, а висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинам справи. Цей суд звернув увагу і на те, що з урахуванням того, що м. Торецьк на час події знаходилось в безпосередній близькості до лінії ведення активних бойових дій, то виявлення ОСОБА_7 незнайомих предметів не могло не викликати в нього розуміння того, що він знайшов предмети, які не перебувають у вільному обігу, є вибуховими та можуть становити небезпеку для оточуючих, а про таке розуміння свідчить ще й той факт, що при допиті в суді першої інстанції обвинувачений зазначив, що мав намір здати виявлені предмети до поліції.
Апеляційний суд також доречно зауважив, що доводи захисника про те, що показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтверджують лише факти придбання у ОСОБА_10 та ОСОБА_7 металевого лому в період до грудня 2022 року, у літку та восени 2022 року, у той час коли обвинувачення стосується грудня 2022 року, є безпідставними, оскільки показання цих свідків в сукупності з іншими доказами підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні крадіжки. Водночас суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що допитаний місцевим судом свідок ОСОБА_8 вказав на ОСОБА_10 та ОСОБА_7 як на осіб, які привозили йому мідний кабель. У той же час під час проведення впізнання за фотознімками зазначені свідки також вказали на ОСОБА_7 та ОСОБА_10 як на осіб, у яких вони з осені по грудень 2022 року купували мідний кабель та обладнання. Крім того цей суд слушно зазначив, що продаж майна є складовою частиною закінченого складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме розпорядженням викраденим майном на власний розсуд, водночас стороною захисту не наведено обставин, яким чином вказаний мателотом опинився у обвинуваченого ОСОБА_7 , та чому саме в період, після вчинення крадіжок на підприємствах, останній продавав металолом у виді опалених мідних кабелів.
У той же час апеляційний суд звернув увагу і на те, що показання свідка ОСОБА_13 , на які посилався захисник в частині, що вказаний кабель є особистим майном, не узгоджуються з викривальними показаннями ОСОБА_14 , який зазначив, що частину викрадених кабелів вони із ОСОБА_7 опалили та здали на металолом, а частину ОСОБА_7 забрав до себе додому для проводки. Цей суд дійшов переконання, що свідок ОСОБА_13 не була обізнана про вчинення крадіжки ОСОБА_7 , а тому й вірогідно вважала вказані кабелі власністю чоловіка, саме так як він їй це підніс. До того ж апеляційний суд зауважив, що вказані кабелі знайдені в автомобілі ОСОБА_7 , на якому вони возили продавати викрадене майно, тож дійшов правильного висновку, що з огляду на викладене показання свідка ОСОБА_13 спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано відхилив доводи захисника щодо не встановлення в обвинувальному акті часу вчинення крадіжки та обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні крадіжки, скоєній на початку грудня 2022 року, про що зазначено в обвинувальному акті та слушно додав, що не наведення конкретного часу доби, не виключає об'єктивної сторони кримінальних правопорушень, оскільки в ході досудового розслідування та судового розгляду більш точний час встановити не виявилось можливим, що не відповідно і не виключає факту вчинення ОСОБА_7 інкримінованих злочинів.
Отже доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій надано неправильну оцінку наявним у справі доказам та не спростовано версію сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_7 умислу на придбання та зберігання вибухових пристроїв, а також щодо його непричетності до вчинення крадіжок обладнання і кабелів, не є слушними.
За таких обставин колегія суддів погоджується з наведеними у оскаржуваних рішеннях висновками щодо визнання останньоговинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки такі висновки суди зробили, виходячи з усього комплексу встановлених під час судового розгляду фактичних обставин кримінального правопорушення.
Варто зауважити, що Верховний Суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи сторони захисту не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до їхньої незгоди з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що дані слідчого експерименту проведеного з ОСОБА_10 , а також дані, отримані у ході його допиту, є недопустимими доказами
Обґрунтовуючи доводи в цій частині, захисник зауважує, що ОСОБА_10 на момент проведення процесуальних дій був обвинуваченим у тих же злочинах у співучасті з ОСОБА_7 та є його братом, однак останній був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань та не повідомлений про право не свідчити проти себе та своїх близьких родичів.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 27 грудня 1985 року «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ» постановлено роз'яснити судам, що співучасники вчиненого злочину, навіть при окремому розгляді справ, допитуються щодо обставин спільного вчинення злочинних дій без попередження їх про кримінальну відповідальність за відмову від дачі або за дачу завідомо неправдивих показань.
Варто зауважити, що суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші фундаментальні конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/1).
Як убачається з оскаржуваних судових рішень і не оспорюється учасниками процесу ОСОБА_10 та ОСОБА_7 є братами та у співучасті вчинили злочин передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.
Так, дійсно, матеріалами кримінального провадження підтверджується, що у ході проведення слідчого експерименту з ОСОБА_10 та здійснення його допиту безпосередньо у судовому засіданні останнього було повідомлено про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, що є порушенням кримінального процесуального закону.
Втім Верховний Суд уважає, що у цій конкретній справі вказане порушення не вплинуло на справедливість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень в цілому, оскільки матеріалами кримінального провадження підтверджується, що свідку ОСОБА_10 як під час слідчого експерименту, так і у ході його допиту місцевим судом роз'яснювалося його право не свідчити проти себе та своїх близьких родичів, однак він виявив добровільне бажання надавати показання стосовно вчиненого в співучасті з ОСОБА_7 злочину. У той же час надані ним свідчення у цьому кримінальному провадженні не використовувалися для доведеності його особистої винуватості, а отже стверджувати про порушення його свободи від самовикриття немає жодних підстав.
Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Адамчо проти Словаччини» від 01 червня 2023 рокунаголошено, що використання в якості доказів обвинуваченням показань наданих співучасником злочину, повинні неодмінно супроводжуватись ретельним аналізом достовірності зазначених показань. Водночас суд апеляційної інстанції слушно наголосив на тому, що ЄСПЛ не зазначав, що такі показання мають автоматично визнаватися недопустимими, а лише звернув увагу на те, що необхідно вивчати співвідношення між викривальними показаннями, які надає співучасник, та імунітетом чи перевагами, які йому гарантує держава, а також ретельно оцінювати їхню достовірність.
У той же час ОСОБА_10 детально описав обстановку, спосіб та обставини вчинення ним з ОСОБА_7 крадіжки, які повністю підтверджуються сукупністю інших досліджених у судовому засіданні доказами, зокрема щодо місця зберігання викрадених кабелів, частина яких була вилучена у домоволодінні та автомобілі обвинуваченого; щодо збуту викраденого майна, що підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Тож доводи сторони захисту у цій частині є неприйнятними.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що для визначення вартості викраденого майна не була проведена відповідна експертиза
Обґрунтовуючи свої доводи в цій частині, захисник зауважує, що органом досудового розслідування не була проведена експертиза з визначення вартості викраденого майна, у той же час акт інвентаризації у АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» від 08 січня 2023 року не підписаний двома членами інвентаризаційної комісії. Наданий прокурором до матеріалів справи другий примірник вказаного акту не відкривався стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, а тому не міг бути прийнятий судом як доказ.
У кримінальному провадженні щодо корисливих кримінальнихправопорушень проти власності, пов'язаних із протиправним оберненням чужого майна на власну користь або користь інших осіб, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, під матеріальною шкодою (суспільно небезпечним наслідком як ознаки об'єктивної сторони такого правопорушення) у аспекті застосування положень п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України необхідно розуміти грошову оцінку вартості предмета злочину (чужого майна).
Обов'язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об'єктивних обставин, що мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК України); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.
Імперативність положень п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України щодо призначення експертизи в кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, коли достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування (наприклад, щодо вартості викраденої безпосередньо з магазину роздрібної торгівлі товарної продукції, на яку є роздрібна ціна, чи проведення інших арифметичних розрахунків, тощо); (постанова Касаційного кримінального суду від 01 квітня 2021 року (справа № 676/1504/18; провадження № 51-934км20).
У решті випадків сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування зобов'язана незалежно від наявності інших доказів, за допомогою яких можливо встановити розмір матеріальних збитків, звернутися до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта або залучити експерта.
Зазначене вище слідує з правової позицією, висловленої об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 25 листопада 2019 року (справа № 420/1667/18).
Проте випадків, які б свідчили про необхідність призначення експертизи для визначення розміру збитків, завданих кримінальними правопорушеннями у цьому кримінальному провадженні судами не встановлено.
Колегія суддів зазначає, що за змістом п. 15 ч. 1 ст. 7, частин 1-3 ст. 22 КПК України кримінальне провадження, здійснюється на основі змагальності, передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків.
Суд за приписами ч. 3 ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень кримінальним процесуальним законом. Змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів, доведення перед судом переконливості й обґрунтованості власних тверджень і доводів щодо висунутого обвинувачення є однією із засад кримінального провадження згідно з п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України.
Відповідно до положень ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Виходячи із законодавчих норм, обвинувачений та його захисник наділені можливістю ефективно реалізувати свої права, в тому числі, за наявності обґрунтованих підстав, наполягати на проведенні експертизи і клопотати про забезпечення експертної установи відповідними матеріалами для проведення такої експертизи.
Водночас, як убачається з матеріалів, сторона захисту не порушувала питання перед судом першої інстанції про призначення експертизи для визначення вартості викраденого майна, як не вживала і інших процесуальних заходів щодо обґрунтування іншого розміру заподіяної шкоди потерпілим.
Так, з матеріалів цього кримінального провадження вбачається те, що вартість викраденого майна встановлена на підставі розрахунків завданих збитків крадіжкою на Торецькій енергодільниці КРПЗ 6кВ № 1,2 ПС 110кВ «Північна», актом оцінки збитків, які завдано Східній філії ДП «Регіональні електричні мережі» від 10 січня 2023 року, актом інвентаризації від 17 лютого 2023 року та довідкою вартості викраденого майна від 16 лютого 2023 року.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, із дотриманням вимог ст. 94 КПК України, дав вказаним доказам належну оцінку та правильно встановив розмір матеріальної шкоди на підставі наданих потерпілими письмовими документами, з такими висновками погоджується і колегія суддів.
Не заслуговує на увагу й довід сторони захисту з приводу недопустимості акту інвентаризації від 17 лютого 2023 року, оскільки він підписаний не всіма членами інвентаризаційної комісії, адже як убачається з оскаржуваних судових рішень, вказане спростовано наданим прокурором другим примірником такого акта, який зберігається на підприємстві. У той же час твердження автора касаційної скарги, що інвентаризація на підприємстві не проводилася взагалі, а надані потерпілим документи на підтвердження шкоди не відповідають вимогам законодавства України, є також безпідставними, адже не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Стосовно доводів захисника про те, що стороні захисту не відкривався у порядку ст. 290 КПК України другий примірник акту інвентаризації колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості чи меншого ступеня винуватості обвинуваченого або сприяти пом'якшенню покарання.
Частиною 11 ст. 290 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження прокурором було подано до суду другий примірник акта інвентаризації 17 лютого 2023 року лише після того, як стороною захисту було поставлено під сумнів достовірність вказаного акта, з яким сторона захисту раніше знайомилася в порядку ч. 2 ст. 290 КПК України на стадії досудового розслідування.
Водночас перед початком судового засідання прокурор подав клопотання про долучення до матеріалів провадження вказаного доказу, який суд 21 грудня 2023 року оголосив учасникам судового розгляду та надав стороні захисту можливість з ним ознайомитися, що свідчить про відкриття в судовому засіданні учасникам судового розгляду цього доказу. Зазначене підтверджується журналом судового засідання від 21 грудня 2023 року(т. 2 а. с. 196-203).
Отже, відкриття вказаного доказу було здійснено під час розгляду провадження в суді першої інстанції з дотримання вимог ч. 11 ст. 290 КПК України, а отже доводи сторони захисту в цій частині також не є слушними.
Ураховуючи зазначене вище, відсутні підстави стверджувати й про те, що судом апеляційної інстанції були порушені вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України, оскільки, всупереч доводам сторони захисту, цим судом було досліджено акт інвентаризації від 17 лютого 2023 року.
Щодо доводів сторони захисту про те, що слідчий експеримент з ОСОБА_7 проведений у формі допиту, оскільки не містить ознак відтворення дій, обстановки та обставин події, отже є недопустимим доказом
Згідно з ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Так, відповідно до висновків Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладених у постанові від 14 вересня 2020 року в справі № 740/3597/17, приписи ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК України. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.Проведення слідчого експерименту в формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК України.
У той же час отримання відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання.
Як убачається з оскаржуваного вироку, винуватість ОСОБА_7 також підтверджується і протоколами слідчих експериментів від 07 березня 2023 рокуза участі останнього та від 24 квітня 2023 року за участю свідка ОСОБА_10 .
Зі свого боку колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що із протоколу слідчого експерименту від 07 березня 2023 року за участі ОСОБА_7 , убачається, що в ході проведення вказаної слідчої дії на узбіччі неподалік магазину «Каскад» та за місцем його проживання останнім було детально відтворено обстановку та обставини події за яких він знайшов та почав зберігати вибухові пристрої.
Водночас відповідно до протоколу слідчого експерименту від 24 квітня 2023 року за участі ОСОБА_10 .
Отже, інформація, яка відображена у протоколах слідчих експериментів містять дані саме про відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів та випробувань, а отже вказані слідчі дії була проведені у відповідності до ст. 240 КПК України та повністю відповідають легітимній меті слідчого експерименту.
За таких обставин доводи сторони захисту в цій частині не є слушними.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що під виглядом огляду автомобіля від 19 січня 2023 року фактично був проведений обшук без дозволу слідчого судді, тому отримані в його ході речові докази є недопустимими
Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що згідно з ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. Тобто, крім можливості проникнення до житла особи на підставі судового рішення, закон передбачає можливість проникнути до володіння особи також і в разі її добровільної згоди. Встановлення наявності й добровільності згоди особи на проведення в її житлі або іншому володінні огляду є важливим для визначення допустимості доказів, отриманих у результаті такого огляду, оскільки за такої згоди немає потреби звертатися до слідчого судді в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що огляд автомобіля від 19 січня 2023 року та вилучення з нього мідних кабелів проведено за письмової згоди ОСОБА_7 , який користується цим автомобілем. У той же час у ході проведення вказаної слідчої дії були присутні поняті, які засвідчили згоду ОСОБА_7 на проведення огляду, тобто сумнівів в її добровільності немає, будь-яких зауважень від учасників слідчої дії у вказаному протоколі не зафіксовано.
До того ж жодних відомостей про те, що під виглядом огляду фактично було проведено обшук автомобіля ні протокол вказаної слідчої дії, ні інші матеріали кримінального провадження не містять, тож вказана слідча дія була проведена законно, а фактичні дані, зафіксовані у відповідному протоколі за результатами її проведення є допустимим доказом.
Крім цього, не заслуговують на увагу й доводи захисника про безпідставну відмову суду апеляційної інстанції в задоволенні його клопотання про витребування доказів з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження захисник ОСОБА_6 у своїх доповненнях до апеляційної скарги просив суд апеляційної інстанції витребувати із органів РАЦС інформацію про батьків свідка ОСОБА_10 задля підтвердження його родинних зав'язків з обвинуваченим ОСОБА_15 .
Вказане клопотання було вирішено судом апеляційної інстанції та відмовлено у його задоволенні з підстав того, що учасники судового провадження не ставили під сумнів ту обставину, що ОСОБА_10 є братом ОСОБА_15 .
Колегія суддів погоджується з такими мотивами апеляційного суду та зауважує, що сама по собі незгода сторони захисту з процесуальним вирішенням її клопотання про витребування доказів з вказаних вище підстав не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону.
Тож, підсумовуючи, колегія суддів констатує, що суди забезпечили сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, тобто дотримали положень ст. 22 КПК України, згідно зі ст. 94 КПК України повно та всебічно дослідили всі докази, дали їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій є законними й обґрунтованими, належним чином вмотивованими, і в повній мірі відповідають приписам ст. 370 КПК України, а ухвала апеляційного суду - ст. 419 цього Кодексу, тому касаційні доводи в цій частині теж неприйнятні.
Решта доводів касаційної скарги сторони захисту також не спростовує висновки судів першої та апеляційної інстанцій і фактично зводиться до переоцінки доказів й установлених у справі обставин, що в силу вимог ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
У той же час, касаційна скарга не містить посилань на такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанцій ухвалити законні й обґрунтовані судові рішення під час розгляду кримінального провадження.
Отже, ураховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни оскаржених судових рішень, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 439, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2025 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3