27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 489/3431/25
провадження № 51-4073ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст судового рішення і встановлені судом обставини
Як убачається з копії оскаржуваного рішення, Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 19 серпня 2025 року повернув апеляційну скаргу ОСОБА_4 на вирок Інгульського районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2025 року, оскільки скаржник подав її після закінчення строку апеляційного оскарження, а суд апеляційної інстанції за клопотанням ОСОБА_4 не знайшов підстав для його поновлення (п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Вимоги, викладені в касаційній скарзі,та узагальнені доводи особи, яка її подала
ОСОБА_4 у касаційній скарзі заявляє, зокрема вимогу про скасування ухвали Миколаївського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги, скаржник зазначає, що апеляційну скаргу він написав 07 серпня 2025 року, тобто у встановлений законом строк, проте адміністрацією СІЗО її було відправлено лише наступного дня. Також стверджує, що розписку про отримання копії вироку написав у день його проголошення, однак копію цього судового рішення він отримав згодом. Унаслідок розбіжностей між датами оголошення вироку та вручення його копії засуджений неправильно обчислив строк апеляційного оскарження.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення. Абзацом 1 ч. 3 цієї ж статті визначено, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 399 КПК передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що Миколаївський апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, установив, що ОСОБА_4 копію оскарженого вироку, згідно з розпискою, отримав 07 липня 2025 року, а апеляційну скаргу подав 08 серпня 2025 року.
Крім того, як зауважив апеляційний суд, ОСОБА_4 пояснив, що апеляційну скаргу написав 07 серпня, але здав її наступного дня 08 серпня 2025 року, тому виправив дату її написання. Водночас засуджений ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні не аргументував поважність пропуску строку на апеляційне оскарження.
З урахуванням викладеного Суд зауважує, що перебіг строку тридцять днів для подання апеляційної скарги ОСОБА_4 розпочався 08 липня 2025 року та закінчився 06 серпня цього ж року, проте скаржник подав апеляційну скаргу службовій особі установи згідно з відбитком штемпеля на апеляційній скарзі 08 серпня 2025 року, тобто поза межами указаного строку.
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та додатково зазначає, що узагальнені твердження засудженого, що розписку про отримання копії вироку написав у день його проголошення, однак копію цього судового рішення він отримав згодом, не підтверджуються жодними документами, долученими до скарги.
Крім того, колегія суддів зауважує, що останнім днем строку апеляційного оскарження було 06 серпня 2025 року, тому аргументи касатора про написання апеляційної скарги у встановлений строк, а саме 07 серпня 2025 року, не свідчать про помилковість висновків апеляційного суду.
Також Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання про поновлення строку апеляційного оскарження не належить до повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, а входить до компетенції апеляційного суду.
Отже, наведені в касаційній скарзі ОСОБА_4 доводи не спростовують правильності висновків, викладених у оскаржуваному судовому рішенні, у зв'язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості ухвали Миколаївського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року про повернення апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3