27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 750/11697/21
провадження № 51 - 1834 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
вивчивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього,
установив:
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить перевірити судові рішення
у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 1, 3, 4, 5, 6 ч. 2 цієї статті.
Усупереч вимогам ч. 3 ст. 33 КПК, якою передбачено, що кримінальне провадження в касаційній інстанції здійснює Верховний Суд, ОСОБА_4 адресує касаційну скаргу Верховному Суду України Касаційному Суду Другої судової палати.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 427 КПК передбачено, що в касаційній скарзі необхідно зазначити судові рішення, які оскаржуються.
Як убачається з касаційної скарги, ОСОБА_4 оскаржує, у тому числі, ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2025 року. Однак з огляду на положення ст. 424 КПК ухвала слідчого судді
не є предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки вона не входить до переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
Крім цього ОСОБА_4 не погоджується з ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, постановленою за результатами перегляду рішення слідчого судді.
Однак вказане рішення суду апеляційної інстанції відсутнє у Єдиному державному реєстрі судових рішень і заявником, усупереч вимогам ч. 5 ст. 427 КПК, не долучено до касаційної скарги копії оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених особою вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення особа,
яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону,
що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судом при його ухваленні та навести конкретні докази і аргументи
в обґрунтування кожної позиції.
Усупереч цим положенням закону ОСОБА_4 не наводить у касаційній скарзі конкретних порушень закону, допущених судом апеляційної інстанції під час постановлення оскарженої ухвали, які б відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК, з урахуванням приписів статей 412-414 цього Кодексу, були підставами для її скасування.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи,
яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями
ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Положеннями ст. 436 КПК визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни,
а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Проте касаційна скарга ОСОБА_4 не містить чітко сформульованих вимог до касаційного суду щодо оскарженої ухвали апеляційного суду
з урахуванням положень ст. 436 КПК.
Зокрема, заявник у скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді (яка не може бути предметом касаційної перевірки з огляду на положення ч. 4 ст. 424 КПК) та ухвалу суду апеляційної інстанції, однак не зазначає жодної вимоги до касаційного суду стосовно подальшого руху кримінального провадження в разі скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду, як це передбачено приписами ст. 436 КПК.
Отже, заявник має чітко зазначити у прохальній частині касаційної скарги яке саме рішення повинен прийняти Суд за наслідками її розгляду з урахуванням положень вказаної статті.
Всі інші вимоги касаційної скарги заявника не відносяться до повноважень касаційного суду.
Наявність цих недоліків перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
За правилами ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху та надає особі, яка подала скаргу, необхідний строк для усунення недоліків.
При цьому колегія суддів звертає увагу заявника на те, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього залишити без руху і надати йому строк для усунення вказаних недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити останньому, що у разі неусунення недоліків в установлений строк касаційну скаргу йому буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3