28 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 333/8527/23
провадження № 61-13132ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк Ірина Іванівна, приватний виконавець Запорізького обласного виконавчого округу Шавлукова Заіра Арсенівна, про визнання договору позики недійним, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано договір позики від 15 листопада 2019 року, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Вовк І. І., зареєстрований у реєстрі за № 9842 недійсним.
Визнано виконавчий напис, вчинений 26 листопада 2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І., зареєстрований у реєстрі за № 9986 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 160 000,00 грн за договором позики від 15 листопада 2019 року таким, що не підлягає виконанню.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 вересня 2025 року (повний текст складено 17 вересня 2025 року) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ? ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано договір позики від 15 листопада 2019 року, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Вовк І. І., зареєстрований у реєстрі за № 9842 недійсним.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
17 жовтня 2025 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку представником ОСОБА_1 ? ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
1. Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі представником заявника порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Встановлено, що повний текст оскаржуваної постанови складений 17 вересня 2025 року, тому тридцятий день подачі касаційної скарги припадає на 17 жовтня 2025 року.
Оскільки, касаційна скарга була подана до Верховного Суду 17 жовтня 2025 року, тобто в межах тридцятиденного строку, то процесуальний строк не був пропущений.
2. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 ? ОСОБА_2 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Представник заявникаузагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, представникові ОСОБА_1 - ОСОБА_2 необхідно надіслати до суду касаційної інстанції уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням обов'язкових підстав для такого оскарження з урахуванням вищенаведеного та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
3. Також подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 684,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 073,60 грн).
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (визнання договору позики недійним; визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до судукасаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми; яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, таким чином (1 073,60*2)*200% = 4 294,40 грн).
Отже, ураховуючи характер спору заявникові необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 294,40 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати докази про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 вересня 2025 року залишити без руху.
Надати представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 для усунення недоліків касаційної скарги строк тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Б. І. Гулько