Справа № 132/3154/25
Провадження № 2-а/132/43/25
Рішення
Іменем України
28 жовтня 2025 року м. Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області у складі головуючого - судді Карнауха Н.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, щодо скасування постанови серії ЕНА №5671290 від 07.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП,
І. Короткий зміст заявлених вимог та позиції позивача.
До Калинівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції щодо скасування постанови серії ЕНА №5671290 від 07.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що постановою серії ЕНА № 5671290 від 07.09.2025 року, складеною ОСОБА_2 - лейтенантом 2 взводу 4 роти 1 батальйону відділення патрульної поліції у Вінницькій області, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 статті 126 КУпАП за те, що 07.09.2025 року в 22:05 год. в смт. Стрижавка Вінницької області, ОСОБА_1 нібито їхав без полісу ОСЦПВ. Дану постанову вважає такою, що прийнята з істотним порушенням положень чинного законодавства, за відсутності фактичного складу адміністративного правопорушення, вона є незаконною та підлягає скасуванню.
Вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із такого: 07.09.2025 року в 22:05 год. в смт Стрижавка Ісака В.Г. зупинив ОСОБА_2 - лейтенант 2 взводу 4 роти 1 батальйону відділення патрульної поліції у Вінницькій області (як ОСОБА_1 зрозумів з роздруківки Постанов). Не повідомивши йому причину зупинки, він одразу заявив, що в ОСОБА_1 немає поліса ОСЦПВ. На що він надав йому роздрукований Поліс, адже його автомобіль застрахований в АТ СГ «ТАС» поліс № 227222130 від 17.02.2025 р. та ОСОБА_1 возить із собою поліс. Але працівник поліції щось почав видивлятися у свій планшет і бубоніти ОСОБА_1 , що його поліс недійсний. Після цього він роздрукував ОСОБА_1 . Постанову серія ЕНА №5671290 від 07.09.2025 року, якою на ОСОБА_1 було накладено штраф в розмірі 425 гривен.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір в розмірі 605,6 грн. та 3000 грн. на оплату правничої допомоги адвоката.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Із позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області 15.09.2025, здавши відповідне відправлення відділенню поштового зв'язку.
За результатами перевірки матеріалів позовної заяви на відповідність вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, ухвалою судді від 23.09.2025 вказану позовну заяву залишено без руху через те, що всупереч вимогам в позовній заяві ОСОБА_1 не зазначено: адреси електронної пошти позивача, інформації про наявність або відсутність в нього електронного кабінету. Зазначений в позовній заяві ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - НОМЕР_1 належить не відповідачу, а іншій юридичній особі. Крім того, до позовної заяви не додано документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а також зазначений неналежний відповідач - Управління патрульної поліції у Вінницькій області. Також, у позовній заяві ОСОБА_1 позовною вимогою є скасування постанови серії ЕНА № 5671290 від 07.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 124 КУпАП. Водночас із долученої до цієї позовної заяви копії постанови серії ЕНА № 5671292 від 07.09.2025 вбачається, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано за іншою статтею - ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної - протягом десяти днів із дня отримання копії цієї ухвали.
Вказану ухвалу направлено позивачу для відома та виконання.
Після цього, до Калинівського районного суду Вінницької області 03.10.2025 надійшла заява представника позивач ОСОБА_1 - адвоката Шимотюк О.В., щодо усунення недоліків позовної заяви.
До цієї заяви адвоката Шимотюк О.В. долучено копію квитанції про сплату судового збору за подання цього позову в розмірі 605,6 грн.
Водночас, незважаючи на вимоги п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України та ухвалу судді від 23.09.2025 про залишення позовної заяви без руху, позивачем та/або його представником у додатково наданих матеріалах не зазначено адреси електронної пошти позивача, інформації про наявність або відсутність в нього електронного кабінету.
Крім того, до цієї заяви адвоката Шимотюк О.В. долучено клопотання позивача про заміну первісного відповідача - Управління патрульної поліції у Вінницькій області на належного відповідача - Департамент патрульної поліції.
За результатами перевірки після усунення недоліків матеріалів позовної заяви на відповідність вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, ухвалою судді від 13.10.2025 вказану позовну заяву повторно залишено без руху через те, що у додатково наданих матеріалах не зазначено адреси електронної пошти позивача, інформації про наявність або відсутність в нього електронного кабінету.
Згідно із наявною в матеріалах справи розпискою представник позивача - адвокат Шимотюк О.В. 14.10.2025 отримала копію вказаної ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Після цього, до Калинівського районного суду Вінницької області 17.10.2025 від представника позивач ОСОБА_1 - адвоката Шимотюк О.В. надійшла позовна заява ОСОБА_1 в новій редакції.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 20.10.2025 прийнято до розгляду позовну заяву в новій редакції та відкрито провадження за вказаним позовом. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов, протягом 7 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів у тому числі документів, що підтверджують надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу. Зобов'язано відповідача надати суду протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали, всі наявні матеріли, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідно до постанови серії ЕНА №5671290 від 07.09.2025.
Вказану ухвалу направлено 20.10.2025 сторонам для відома та виконання. Відповідачу разом з ухвалою направлено також копію позовної заяви із долученими до неї документами. Зокрема, відповідачу копію вказаної ухвали, позовної заяви з доданими до неї матеріалами 20.10.2025 направлено у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», надіслано 20.10.2025 на електронну адресу відповідача public@patrol.police.gov.ua, також засобами поштового зв'язку.
На виконання цієї ухвали до Калинівського районного суду Вінницької області з Департаменту патрульної поліції через систему «Електронний суд» 24.10.2025 надійшла заява від представника відповідача - Ковальчука Дмитра Олександровича, у якій зазначено, що відеозапис із нагрудних відеореєстраторів, які були закріплені 07.09.2025 за працівниками управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП відсутні, оскільки згідно Наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів. технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» Розділу VIII. Загальний порядок зберігання та видачі відеозаписів «Строк зберігання відеозаписів становить: портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб», та у зв'язку із наявною технічною можливістю строк збереження відеозаписів із нагрудних відео реєстраторів є обмеженим.
Також представник відповідача зазначив, що в управлінні патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції наявна лише постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване но в автоматичному режимі серія ЕНА №5671290 за частиною 1 статті 126 КУпАП від 07.09.2025, яка додається в додатках.
До Калинівського районного суду 27.10.2025 надійшов відзив Департаменту патрульної поліції, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що постанова серії ЕНА №5671290 від 07.09.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП є законною, обґрунтованою та винесена в межах повноважень уповноваженої особи.
У відзиві зазначено, що 07.09.2025 року о 22 годині 05 хвилин у смт. Стрижавка Вінницької області інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області Лебедовським Дмитром Олексійовичем було зупинено транспортний засіб марки «Ford Kuga» під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів на право керування транспортним засобом позивач не пред'явив чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.4 (а) Правил дорожнього руху України.
За результатами розгляду справи на місці події інспектором поліції, відповідно до статті 258 КУпАП, без складання протоколу, винесено постанову серії ЕНА №5671290 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Відповідач вказує, що інспектор діяв у межах наданих законом повноважень, дотримуючись вимог КУпАП, Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідач зазначає, що чинним законодавством передбачена спрощена процедура притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, без складання протоколу, якщо особа не заперечує факту порушення. Такі дії не суперечать вимогам законодавства та не порушують прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Щодо відсутності відеозапису події, відповідач посилається на Наказ МВС України №1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису», відповідно до якого строк зберігання відеозаписів із портативних відеореєстраторів становить 30 діб. У зв'язку із закінченням цього строку та технічною обмеженістю системи збереження даних відеозапис події відсутній.
Крім того, відповідач повідомив, що в управлінні патрульної поліції у Вінницькій області ДПП збереглася лише постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5671290 від 07.09.2025 року, інші матеріали справи (відеозаписи, пояснення тощо) не збереглися з огляду на завершення строків зберігання, передбачених внутрішніми нормативними актами.
Також у відзиві наведено правову позицію відповідача щодо заявлених позивачем вимог про компенсацію витрат на правничу допомогу. Зокрема, відповідач зазначив, що відповідно до статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, включаючи гонорар за представництво в суді, підготовку процесуальних документів, збір доказів та інші дії, повинен визначатися згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та підтверджуватись належними доказами, зокрема детальним описом наданих послуг, їх вартості та доказами фактичної сплати або зобов'язання сплатити.
Розмір таких витрат має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання цих вимог суд має право зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач також посилається на положення статей 139 та 242 КАС України, відповідно до яких судові витрати сторони, на користь якої ухвалено рішення, можуть бути компенсовані лише у разі, якщо вони документально підтверджені, фактичні, необхідні та розумні за своїм розміром.
Крім того, у відзиві наведено правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява №19336/04), згідно з якою заявник має право на компенсацію судових витрат лише за умови, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, неминучими та розумними за своїм розміром.
Відповідач наголошує, що справа про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП відноситься до категорії незначної складності, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а обсяг виконаних адвокатом робіт є незначним. У зв'язку із цим заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн, на думку відповідача, є неспівмірною, завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності.
Таким чином, відповідач вважає, що постанова серії ЕНА №5671290 від 07.09.2025 року є законною та обґрунтованою, винесеною з дотриманням вимог матеріального і процесуального законодавства, а вимоги позивача щодо її скасування та відшкодування витрат на правничу допомогу - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
До суду 28.10.2025 надійшла заява представника позивача - адвоката Шимотюк О.В., у якій вона просить залишити без розгляду вимогу про стягнення судових на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Інших заяв, клопотань від учасників у справі станом на 28.10.2025 до суду не надходило.
Враховуючи наведене, згідно із ч.ч. 5, 8 ст. 262 КАС України справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Поліцейським Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, лейтенантом поліції, Лебедовським Д.О. 07.09.2025 винесено постанову серії ЕНА №5671290 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, накладення на нього штрафу в розмірі 425 грн. (а.с. 12-13).
Згідно із цією постановою, 07.09.2025 о 22:03 год., с-ще Стрижавка, вул. Героїв України (40-річчя Перемоги), 23, водій керував ТЗ без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1.ґ ПДР - відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Власником автомобіля марки «FORD KURA», ДНЗ НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 14.02.2025 ТСЦ0545 (а.с. 11).
Згідно із полісом №227222130 ПАТ «Страхова група ТАС» обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідальність власника автомобіля марки «FORD KURA», ДНЗ НОМЕР_2 , застраховано у вказаній компанії. Початок строку дії договору - 18.02.2025, дата закінчення - 17.02.2026 включно (а.с. 7-8).
IV. Позиція суду.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.
Положеннями ч. 1 ст. 269, ст. 286 КАС України встановлено, що у адміністративних справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Окрім того, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Таким чином, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи лише на підставі доказів, обов'язок щодо збирання яких покладається на особу, яка складає відповідний протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, відповідач, підтверджуючи правомірність свого рішення про притягнення позивача до відповідальності, повинен надати суду всі наявні у нього докази, що свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») і тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями ч. 1 ст. 222 КУпАП встановлено, що адміністративні справи щодо порушень правил дорожнього руху, передбачені, зокрема, частинами першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно із підпунктом ґ) п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
Відповідно до вимог ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
Згідно із п.п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 за № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 55 та ч. 3 ст. 62 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частинами 1-3 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Склад адміністративного правопорушення включає: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкта, суб'єктивну сторону.
Оскільки дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 126 КУпАП і полягають у тому, що він 07.09.2025 о 22:03 керував транспортним засобом марки «FORD KUGA», ДНЗ НОМЕР_2 , без чинного страхового поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються даними Єдиної централізованої бази даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або без страхової картки «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданої іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», то, відповідно до положень ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський зобов'язаний, зокрема, перевірити та встановити достовірність відомостей про наявність або відсутність у особи відповідного страхового полісу.
При цьому необхідно враховувати, що відсутність страхового полісу має бути підтверджена належними доказами, а оцінка фактичних обставин справи має здійснюватися у межах повноважень, визначених законом, із дотриманням принципів об'єктивності та всебічності розгляду справи.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 у справі №560/751/17 виснував, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов'язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Згідно із пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.
Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом» сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У постанові від 21 січня 2020 року (справа № 754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Таким чином, судом встановлено, що згідно із оскаржуваною постановою серії ЕНА №5671290 від 07.09.2025 позивач керував транспортним засобом марки «FORD KURA», ДНЗ НОМЕР_2 , без чинного ставового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1.ґ ПДР - відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Позивач в позові заперечив факт відсутності чи не чинності страхового полісу, зазначив, що надав працівнику поліції роздрукований поліс, адже автомобіль Ісака В.Г. застрахований в АТ СГ «ТАС» поліс № 227222130 від 17.02.2025 р. та ОСОБА_1 возить із собою поліс.
До позовної заяви ОСОБА_1 долучено копію полісу №227222130 у ПАТ «Страхова група ТАС», згідно із яким забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки «FORD KURA», ДНЗ НОМЕР_2 . Перевіркою на офіційному сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) https://policy.mtsbu.ua/?SearchType=Contract цього полісу встановлено, що станом на день винесення поліцейським оскаржуваної постанови - 07.09.2025 вказаний поліс є дійсним.
Таким чином, перевіряючи позицію сторін, досліджуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові про адміністративне правопорушення та не підтверджено жодним доказом.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній повинні бути зазначені докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові про накладення на позивача штрафу, а також на спростування обставин, зазначених у позові, суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є недоведеною.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний, зокрема, має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що відповідачем поза розумним сумнівом не доведено, що притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності здійснено з дотриманням вимог закону. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, при винесенні оскаржуваної постанови в діях ОСОБА_1 посадовими особами належним чином не встановлена та не доведена доказами. Тому, постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5671290 від 07.09.2025, винесена поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, лейтенантом поліції, Лебедовським Дмитром Олександровичем, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є протиправною і підлягає скасуванню.
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
V. Судові витрати.
Пунктом 5 частини 1 статті 244 КАС України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В позовній заяві ОСОБА_1 міститься вимога стягнути з відповідача 3000 грн. витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Однак, позивачем та/або його представником будь-яких доказів розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу суду не надано.
З огляду на наведене та враховуючи заяву від 28.10.2025 представника позивача - адвоката Шимотюк О.В. про залишення без розгляду вимоги про стягнення судових на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача задоволенню не підлягає.
Водночас при поданні цього позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 605,6 грн., який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 19 Конституції України, ст.ст. 7, 126, 245, 268, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 77, ч. 6 ст. 162, ст.ст. 242-246, 268-271, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5671290 від 07.09.2025, винесену поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, лейтенантом поліції, Лебедовським Дмитром Олександровичем, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, вул. Федора Ернста, 3 в м. Києві) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене 28.10.2025.
Учасники процесу:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача - адвокат Шимотюк Оксана Вікторівна, адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок № 3.
Представник відповідача - Ковальчук Дмитро Олександрович, адреса: м. Вінниця, вулиця Ботанічна, будинок № 24, РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя Н.П. Карнаух