27 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/963/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Бакуліної С. В. (доповідач),
розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 (головуючий суддя - Павлюк І.Ю., судді: Розізнана І.В., Петухов М.Г.)
у справі №906/963/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський Автодор"
до Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Виробничо-комерційної фірми "Урарту",
за участю Житомирської обласної прокуратури,
про стягнення 28 205 334,57грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський Автодор" (далі - ТОВ "Житомирський Автодор") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення 26 956 958,33 грн з яких: 20 973 620,40 грн основного боргу, 3 732 855,75 грн пені, 1 468 153,43 грн штрафу, 400 627,82 грн інфляційних втрат, 381 700,93 грн 3% річних.
Справа розглядалася судами неодноразово.
За результатом нового розгляду, Господарський суд Житомирської області рішенням від 02.06.2025 у справі №906/963/20 у задоволенні позову відмовив у повному обсязі. Стягнув з ТОВ "Житомирський Автодор" на користь Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційних скарг у розмірі 816 670,30 грн та розгляд касаційних скарг у розмірі 1 088 893,72 грн.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 10.09.2025 рішення Господарського суду Житомирської області від 02.06.2025 у справі №906/963/20 скасував. Прийняв нове судове рішення про задоволення позову. Резолютивну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 02.06.2025 у справі №906/963/20 виклав в наступній редакції: "Позовні вимоги в частині стягнення 14 914 568,40 грн - основного боргу; 1 144 948,48 грн - 3% річних; 4 704 054,75 грн - інфляційних втрат задоволити. Стягнути з Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації (10014, м. Житомир, майдан С.П. Корольова, буд. 12, ідентифікаційний код 39932654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський автодор" (12341, Житомирська область, Черняхівський район, с. Високе, вул. Нова, буд. 13; ідентифікаційний код 41938723):
- 14 914 568,40 грн - основного боргу;
- 1 144 948,48 грн - 3% річних;
- 4 704 054,75 грн - інфляційних втрат".
Стягнув з Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації на користь ТОВ "Житомирський Автодор" судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 311 453,57 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 467 180,36 грн. На виконання цієї постанови доручив Господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.
Департамент регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації звернувся 03.10.2025 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі №906/963/20, а рішення Господарського суду Житомирської області від 02.06.2025 залишити без змін; (2)судові витрати за подання касаційної скарги по справі покласти на позивача та стягнути з нього на користь Департаменту регіонального розвитку Житомирської області сплачений судовий збір в сумі 622 907,14 грн.
Виробничо-комерційна фірма "Урарту" звернулася 06.10.2025 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду із запереченням проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації обґрунтовуючи його тим, що в касаційній скарзі не викладені передбачені Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК) підстави для оскарження судового рішення.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.
Згідно частини другої статті 292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, вона залишається без руху.
Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень.
Пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК унормовано, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК зазначаючи:
- що при винесенні постанови Північно-західним апеляційним господарським судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах: від 11.10.18 у справі №916/446/16; від 04.12.2018 у справі №910/4103/18; від 14.01.2020 №910/45/19, від 15.08.2019 №909/523/18, а саме: неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме приписів статей 526, 527, 610, 837, 854, 879, 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК), а також норм процесуального права, а саме приписів статей 74, 76-79, 86, 236 ГПК (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК);
- про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: (1) статті 180, 189 ГК, частини першої статті 14, статті 843 ЦК щодо виконання підрядником зобов'язань щодо надання послуг в межах ціни, обумовленої договором та тендерною документацією; (2) статті 526, 527 ЦК щодо виконання зобов'язання замовником в частині оплати за надані послуги згідно умов договору та відсутності заборгованості, заявленої позивачем до стягнення; (3) статті 514 ЦК щодо переходу майна, майнових прав та обов'язків управління дорожнього будівництва та інфраструктури Житомирської обласної державної адміністрації, що припиняються до Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної адміністрації під час договірних відносин про надання послуг; (4) статті 854, частини четвертої статті 882 ЦК щодо правомірності прийняття замовником та сплати за фактично виконані послуги на підставі уточнюючих актів форми № КБ-2в та форми № КБ-3, згідно яких підрядником самостійно зменшено суму за надані послуги та подано замовнику для підписання та оплати (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК).
При цьому, оскаржуючи в касаційному порядку рішення суду апеляційної інстанції на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Втім скаржником частково дотримано вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК, оскільки процитувавши частину третю статті 310 ГПК, він не визначає яке саме процесуальне порушення (конкретний пункт) з передбачених частиною третьою вказаної норми підстав, призвело до прийняття незаконного рішення у цій справі.
У зв'язку з вищенаведеним, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху відповідно до частини другої статті 292 ГПК.
Способом усунення недоліків касаційної скарги Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації є викладення касаційної скарги у новій редакції, а саме уточнити наведену скаржником підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, та конкретизувати яке саме процесуальне порушення, з передбачених частиною третьої статті 310 названого Кодексу (зазначити пункт/пункти), призвело до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі.
Щодо сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Скаржник оскаржує рішення суду апеляційної інстанції, яким задоволено позовні вимоги в частині стягнення 14 914 568,40 грн основного боргу, 1 144 948,48 грн 3% річних, 4 704 054,75 грн інфляційних втрат (загальна сума - 20 763571,60 грн).
Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір встановлений у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 498 325,71 грн (20 763571,60 х 1,5%) х 200% ставки ) х 0,8 коефіцієнт пониження).
Натомість скаржник не додав до касаційної скарги документа, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Ураховуючи викладене, касаційна скарга Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у цій справі підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК, із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме подання Верховному Суду: (1) касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства; (2) документа про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги у сумі 498 325,71 за наведеними нижче реквізитами:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.
Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
При цьому звертається увага на те, що заяву про усунення недоліків, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292, 314 ГПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі №906/963/20 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя С.В. Бакуліна