23 жовтня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/1966/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Скрипник Д.М., розглянувши матеріали справи
за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури (58002, м.Чернівці, вул. Конституційна, 69, код ЄДРПОУ 02910120)
в інтересах держави в особі Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області (59300, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Кіцмань, вул. Незалежності, 83, код ЄДРПОУ 04062127)
до спільного підприємства із змішаною формою власності «РАЙАГРОБУД» (59300, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Кіцмань, вул. Українська, 44, код ЄДРПОУ 03587908)
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 47823,21 грн
Представники сторін:
від прокурора - Кацап-Бацала Ю.М.;
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
Чернівецька окружна прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Кіцманської міської ради звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до спільного підприємства із змішаною формою власності “РАЙАГРОБУД» в якому просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за період з 01.04.2017 по 30.04.2025 в сумі 47823,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №428894760 та №428894870 від 28.05.2025 за відповідачем зареєстровано право власності на нерухоме майно - будівлі і споруди, загальною площею 1193,00 кв.м., що розташоване за адресою: 59300, вул. Українська, 44, м. Кіцмань, Чернівецька область та нерухоме майно - будівля лісопильно-столярного цеху, загальною площею 955,00 кв.м., що розташоване за адресою: 59300, вул. Українська, 46, м. Кіцмань, Чернівецька область.
Відповідачем не оформлено правовстановлюючих документів на право користування земельними ділянками на правах оренди, що у свою чергу потягнуло за собою фактичне безоплатне їх використання.
Відповідач кошти за користування земельними ділянками не сплатив, у зв'язку із чим прокурор на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за період з 01.04.2017 по 30.04.2025 в сумі 47823,21 грн.
Відповідачем 26.08.2025 подано відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у їх задоволенні повністю. При цьому, відповідач посилається на те, що земельна ділянка, під належним йому на праві власності нерухомим майном, несформована в натурі, дані про неї не внесено до Державного земельного кадастру, тому жодних претензій у разі користування нею власником відповідної нерухомості місцева влада заявляти не може. Крім того, відповідач зазначає, що обов'язковою умовою для здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів є наявність нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка в даному випадку відсутня.
23.07.2025 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Чернівецької області від представниці позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№2984), в яких остання позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити.
25.07.2025 від прокурора отримано відповідь на відзив (вх.№3026).
2. Рух справи
16.06.2025 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№1966.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 позовну заяву передано судді Гурину М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.07.2025.
15.07.2025 з 13:58 по 14:14, по всій території України та, зокрема, в Чернівецькій області оголошено повітряну тривогу.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.07.2025 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначено на 07.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.08.2025 відзив на позов (вх.№2849 від 14.07.2025) спільного підприємства із змішаною формою власності «РАЙАГРОБУД» повернуто без розгляду, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче судове засідання на 02.09.2025 та зобов'язано відповідача надати суду докази наявності (реєстрації) електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».
02.09.2025 на адресу суду від Чернівецької окружної прокуратури отримано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.09.2025 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 18.09.2025.
18.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Чернівецької області від прокурора надійшла заява про долучення доказів (вх.№3128), в якій останній просить суд поновити пропущений строк для подання доказів та долучити їх до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.09.2025 задоволено заяву Чернівецької окружної прокуратури (вх.№3128), поновлено прокуратурі строк для подання доказів та долучено їх до матеріалів справи, а також, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.10.2025.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.10.2025 відкладено розгляд справи по суті на 23.10.2025.
На призначений день розгляду справи прокурор позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про причини неявки своїх представників в суд не повідомили, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представників позивача та відповідача.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 28.05.2025 №428894760 за спільним підприємством із змішаною формою власності «РАЙАГРОБУД» зареєстровано право власності на будівлю лісопильно-столярного цеху, загальною площею 955 кв.м., що розташований за адресою: Чернівецька обл., Кіцманський район, м. Кіцмань, вул. Українська, 46. Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності на нерухоме майно ЯЯЯ/972479 від 15.12.2006.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 28.05.2025 №428894870 за спільним підприємством із змішаною формою власності «РАЙАГРОБУД» зареєстровано право власності на будівлі і споруди, загальною площею 1193,00 кв.м., що розташовані за адресою: Чернівецька обл., Кіцманський район, м. Кіцмань, вул. Українська, 44. Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності на нерухоме майно САА/395829 від 31.08.2004.
Дане нерухоме майно розміщено на земельних ділянках, які належать Кіцманській міській раді на праві власності у відповідності до статті 83 Земельного кодексу України, оскільки право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів становить презумпцію.
За твердженням прокурора відповідач безпідставно та без належного оформлення фактично використовував зазначені земельні ділянки під об'єктами нерухомого майна, яке належить йому на правах власності, у зв'язку з чим прокурор звернувся з даним позовом до суду щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 47823,21 грн за користування без правовстановлюючих документів земельними ділянками під об'єктами відповідача.
4. Позиція суду по суті спору.
Дослідивши наведені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд зазначає.
У статті 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч.3 ст.53 ГПК України).
Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
На сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, який відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
Європейський суд з прав людини у низці справ роз'яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту першого статті шостої Конвенції (рішення у справі "Мартіні проти Франції").
Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції"). Принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту першого статі 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції", рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії").
Між тим Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч. 3 ст.129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону №280/97-ВР первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1 ст.10 Закону №280/97-ВР).
Відповідно до ч.ч.1, 3, 5, ст.16 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
У частині 1 статті 60 Закону №280/97-ВР передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно положень ст.61 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України, самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Держава бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів: згідно положень ч.1 ст.62 Закону №280/97-ВР держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Таким чином, з аналізу наведених правових норм випливає, що сільські селищні міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами України.
Для представництва інтересів держави в особі компетентного органу, як сторони правочину, має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає позивачу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Судом встановлено, що листом від 08.05.2025 №52/4-601ВИХ-25 Чернівецька окружна прокуратура зверталась до Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області з запитом чи вживались заходи щодо усунення виявлених порушень законодавства та чи планується самостійне звернення до суду з даним позовом.
На запит прокурора позивач повідомив листом від 14.05.2025, що міською радою не вживались заходи щодо стягнення до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів.
Листом від 05.06.2025 №52/4-740ВИХ-25 прокурор повідомив позивача про свій намір звернутися до суду з даним позовом.
Суд враховує, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.
Зважаючи на викладене, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Кіцманська міська рада Чернівецького району Чернівецької області не звернулася до суду з даним позовом, що підтверджує бездіяльність компетентного органу.
Таким чином, суд приходить висновку, що прокурор правомірно та в межах своїх повноважень звернувся із позовною заявою в інтересах держави в особі Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
Відповідно до частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
При цьому правовідносини, які виникли між сторонами безпосередньо у цій справі, щодо виникнення прав у відповідача на земельну ділянку, слід рахувати від дати реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки згідно правових висновків Верховного Суду викладених у постанові № 318/1274/18 від 20.01.2021, при відсутності окремої цивільно-правової угоди, щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) виклала правовий висновок про те, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомо ще за часів Давнього Риму (superficies solo cedit - будівництво приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він передбачений як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь- яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто, крім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, інакше вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на її території будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об'єкт, стає фактичним користувачем цієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розміщений, а відносини з фактичним користуванням земельною ділянкою без оформлення права на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом умовними.
Суд погоджується з доводами прокурора, що відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку; за умов правового регулювання статті 83 ЗК України право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів становить презумпцію, яка відповідачем не спростована.
Використання землі в Україні є платним (ч.1 ст.206 ЗК України) та за відсутності обов'язку сплати земельного податку через відсутність зареєстрованого за ними речового права, відповідач не звільнений від необхідності внесення плати за землю у вигляді орендної плати.
За встановлених обставин, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно (2004, 2006 роки) у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідні земельні ділянки, які знаходяться під його нерухомим майном, проте речові права відповідачем на земельні ділянки не зареєстровано та не ініційовано питання розроблення технічної документації та виготовлення її нормативно-грошової оцінки, як передумови укладення договорів оренди.
Отже правова підстава для набуття (збереження) майна, спірних земельних ділянок, у відповідача відсутня, а у Кіцманської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.
Вказаний правовий висновок міститься і у Постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.02.2025 по справі № 645/1040/19, а також аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц (провадження № 61-6606св20), від 06 грудня 2023 року у справі № 643/12527/18 (провадження № 61-11783св23).
Необхідність встановлення сформованості земельної ділянки, як об'єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру залежить від конкретних обставин справи.
Згідно із частинами першою та другою статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно із частиною першою статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України не є обов'язковим встановлення сформованості земельної ділянки.
Так, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, передбачений статтею 1212 Цивільного кодексу України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов'язком (зменшення обов'язку).
Саме такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21, від 9 листопада 2021 року у справі № 9051680/20, провадження № 12-48гс21, від 21 лютого 2024 року у справі № 646/4738/19, провадження № 61-14023св23.
З огляду на вищевикладене, відповідач з дати набуття у власність об'єктів нерухомості був зобов'язаний вжити заходів щодо належного оформлення власного землекористування та сплачувати орендну плату (земельний податок), що ним зроблено не було.
Наведені ним доводи щодо не сформованості в натурі земельної ділянки під належним йому на праві власності нерухомим майном та не внесення даних про неї до Державного земельного кадастру, не звільняють його від обов'язку сплати вказаних сум до місцевого бюджету саме з дати набуття права власності на об'єкти нерухомого майна за адресами: Чернівецька обл., Кіцманський район, м. Кіцмань, вул. Українська, 46 та вул. Українська, 44, які розташовані на земельних ділянках комунальної власності.
З огляду на викладене, суд вважає правомірним нарахування прокурором суми безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю згідно розміру земельних ділянок, який відповідає розміру фактичних площ належного відповідачу нерухомого майна, а саме 955 кв.м. та 1193,00 кв.м.
Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Статтею 13 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, чинної на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Разом з тим, установлено, що земельні ділянки під об'єктами нерухомого майна відповідача не сформовані, у зв'язку з чим, витяги щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки отримати неможливо.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі № 646/4738/19 вказав, що за відсутності витягу з нормативно грошової оцінки щодо спірної земельної ділянки, за умови наявності у матеріалах справи інших документів, які підтверджують розмір нормативно грошової оцінки, встановлений, зокрема, відповідними органами місцевого самоврядування щодо спірної земельної ділянки, суд вправі ухвалити судове рішення у справі з урахуванням цих документів. У такому випадку рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого можна встановити та вирахувати нормативно грошову оцінку земельної ділянки, є належним доказом у справі.
Верховний Суд у постанові від 23.04.2025 у справі №629/4628/16-ц зазначив, що законодавством не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, врахувавши подібні правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20 та Верховного Суду у постановах: від 21 червня 2022 року у справі № 538/14/21, від 01 березня 2023 року у справі №751/1543/19, від 13 березня 2024 року у справі № 161/8273/20.
Аналогічні висновки зазначені і в постанові Верховного суду від 09.04.2025 у справі №641/4273/19.
При цьому, у справі №641/4273/19 Верховний Суд погодився із доводами прокурора та позивача (Харківська міська рада) про те, що рішення Харківської міської ради 25 сесії 6 скликання від 03 липня 2013 року № 1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", у пункті 1.1 якого визначено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн, є належним доказом для розрахунку безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянка без правовстановлюючих документів.
З урахуванням правових позицій Верховного Суду, окружною прокуратурою проведено розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів за період з 01.04.2017 по квітень 2025 включно.
Для проведення відповідного розрахунку окружною прокуратурою взято за основу площу займаних земельних ділянок, виходячи із площ об'єктів нерухомого майна, яка значиться в інформаційних довідках (955 кв.м та1193 кв.м.), базову вартість одного квадратного метра земельних ділянок в м. Кіцмань, затверджену рішенням Кіцманської міської ради №477/12 від 14.12.2012, враховано коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки за період з 2014 по 2025 рік, а також враховано розміри ставки земельного податку, які встановлювалися рішеннями Кіцманської міської ради за вказані вище періоди.
Отже, перевіривши надані прокурором розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, суд вважає правомірним спосіб визначення прокурором суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати який зазначений вище, а також суд погоджується з методом визначення прокурором розміру позовних вимог.
Згідно розрахунків наданих прокурором і перевірених судом загальний розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.04.2017 по 30.04.2025 складає 47823,21 грн. Таким чином, суд прийшов висновку, що вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
5. Висновки за наслідками розгляду справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь прокурора.
Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з спільного підприємства із змішаною формою власності «РАЙАГРОБУД» (59300, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Кіцмань, вул. Українська, 44, код ЄДРПОУ 03587908) на користь Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області (59300, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Кіцмань, вул. Незалежності, 83, код ЄДРПОУ 04062127) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за період з 01.04.2017 по квітень 2025 включно у розмірі 47823,21 грн.
3. Стягнути з спільного підприємства із змішаною формою власності «РАЙАГРОБУД» (59300, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Кіцмань, вул. Українська, 44, код ЄДРПОУ 03587908) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, м. Чернівці, вул. Кордуби, 21-А, код 02910120) 3028,00 грн судового збору.
4. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.
Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.