8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2965/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Колесніченко О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариств "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз", м. Харків
про стягнення 2318097,66 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Смоляковій І.О.;
відповідача - не з'явився;
Позивач, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз", відповідача, в якому просить суд:
- стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди земельної ділянки №815 від 30.11.2009 року у сумі 1035091,23 грн, 3% річних у сумі 53172,49 грн, інфляційні втрати у сумі 205093,62 грн, пеню у сумі 952283,93 грн, штраф у сумі 72456,39 грн;
- визначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму непогашеного за договором №772 від 02.11.2009 боргу 1035091,23 грн, за такою формулою: С * 3/100 * Д / 365, де С - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення, починаючи з дати ухвалення судового рішення і до моменту виконання цього рішення відповідних відсотків до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування: органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області у цій справі здійснювати, з урахуванням наявної заборгованості в сумі 1035091,23 грн;
- визначити в рішенні суду про нарахування інфляційних втрат на суму непогашеного за договором №772 від 02.11.2009 боргу 1035091,23 грн, за такою формулою: І=С*ІІс-С, де С - сума заборгованості; ІІс - індекс інфляції сукупний за весь період прострочення (за весь період шляхом перемноження щомісячних індексів інфляції), починаючи з дати ухвалення судового рішення і на момент виконання цього рішення;
- при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
Ухвалою суду від 01.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.
У судовому засіданні 23.10.2025 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку документу (ухвал суду) до електронного кабінету відповідача (а.с. № 70, 77).
Відповідно до ч. 9т. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
02 листопада 2009 року між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (позивач, АТ "Харківгаз", кредитор, на момент укладання договору - ВАТ "Харківгаз") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" (Відповідач, ТОВ "Харківрегіонгаз", Боржник) було укладено договір №772 (далі - договір).
Згідно з умовами Розділу 1 договору, ТОВ "Харківрегіонгаз" зобов'язується компенсувати АТ "Харківгаз" орендну плату за земельну ділянку місцезнаходження якої: Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Дзержинського, 75, загальною площею 3,4659 га, сплачену АТ "Харківгаз" рівними частками щомісячно до 30 числа кожного місяця, відповідно до умов договору оренди землі від 24 березня 2006 р., зареєстрованого у Куп'янському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель від 24.03.2006 року за № 040667400049 за користування земельною ділянкою для обслуговування АГЗП. Цільове призначення земельної ділянки - землі трубопровідного транспорту.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що розмір компенсації за даним договором визначається у вимозі АТ "Харківгаз" про відшкодування вартості сплаченої орендної плати, яка виставляється щомісячно у 100% розрахунку за даний місяць відповідно до плати встановленої в договорі оренди землі.
ТОВ "Харківрегіонгаз", згідно умов п. 2.2 договору, зобов'язане перерахувати кошти на розрахунковий рахунок АТ "Харківгаз" на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання вимоги АТ "Харківгаз" про відшкодування вартості сплаченої орендної плати.
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку, що знаходиться в оренді, здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та затвердженими Кабінетом Міністрів України. Розмір орендної плати змінюється у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та в інших випадках, передбачених законом (п. 2.3, 2.4 договору).
Згідно з п. 3.2 договору, в разі неоплати або несвоєчасної плати ТОВ "Харківрегіонгаз" орендних платежів, ТОВ "Харківрегіонгаз" сплачує на користь АТ "Харківгаз" крім суми компенсації з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7(сім)% від суми заборгованості. Пеня нараховується починаючи з пробігу 3-х банківських днів отримання вимоги.
Згідно з умовами п. 5.1, 5.2 договору, сторони будуть прагнути розв'язувати між собою всі спори і розбіжності відносно тлумачення і застосування чинного договору шляхом переговорів. У випадках неможливості досягнення згоди шляхом переговорів, спор передається на вирішення в господарські суди України і розглядається в установленому порядку згідно з чинним законодавством і умовами даного договору.
Термін дії договору встановлений пунктами 7.1, 7.2 договору, а саме, договір набирає чинності з 02.11.2009 р. і діє: в частині здійснення оплати розміру компенсації сплачених АТ "Харківгаз" орендних платежів - до повної сплати. Термін дії зобов'язання за даним договором встановлюється до моменту переоформлення ТОВ "Харківрегіонгаз" договору оренди землі у встановленому законодавством порядку, але не пізніше 30.11.2010 року.
Сторонами було укладено низку додаткових угод до договору №772 від 02 листопада 2009 рок, в тому числі - додаткова угода №14 від 29.11.2022 року до договору №772 від 02 листопада 2009 року, згідно якого сторони дійшли згоди внести зміни до п. 7.2 договору у розділі "Термін дії договору", виклавши його у наступній редакції "Термін дії зобов'язання за даним договором встановлюється до моменту переоформлення стороною-1 (ТОВ "Харківрегіонгаз") договору оренди землі у встановленому законодавством порядку, але не пізніше 30 листопада 2023 року". Всі інші умови договору лишаються незмінними.
АТ "Харківгаз" було розраховано орендну плату за земельну ділянку за адресою Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Дзержинського, 75: червень-грудень 2019 року - 166340,30 грн, 2020 рік - 261391,90 грн, 2021 рік - 285154,81 грн, 2022 рік - 156863,99 грн, січень-листопад 2023 року - 165360,79 грн, що підтверджується відповідними податковими деклараціями.
Потягом дії договору у ТОВ "Харківрегіонгаз" перед АТ "Харківгаз" утворилась заборгованість по договору.
Згідно Акту звірки №7212 взаємних розрахунків АТ "Харківгаз" та ТОВ "Харківрегіонгаз" за договором №772 від 02.11.2009 року, станом на 30 листопада 2023 року у ТОВ "Харківрегіонгаз" утворилась заборгованість в сумі 1035091,23 грн.
Через порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної компенсації орендної плати за земельну ділянку, позивачем нараховано останньому пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.
Загальна заборгованість становить 2318097,66 грн, а саме: основний борг - 1035091,23 грн, 3% річних - 53172,49 грн, інфляційні втрати - 205093,62 грн, пеня - 952283,93 грн, штраф - 72456,39 грн.
На теперішній час заборгованість відповідачем не погашена.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст.ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Підпунктом в) частини 1 статті 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно підпункту 265.1.3 Податкового кодексу України податок на майно складається, зокрема, з плати за землю.
Плата за землю справляється відповідно до закону (частина 2 статті 206 Земельного кодексу України).
Відповідно до підпункту 269.1.1.2 пункту 269 статті 269 Податкового кодексу України землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування є платниками плати за землю.
Обов'язок компенсації витрат за користування земельною ділянкою виник у відповідача на основі договору № 772 про відшкодування витрат від 02.11.2009, на підставі якого і виникли спірні правовідносини.
Підставою зобов'язань позивача щодо сплати земельного податку є податкові декларації з плати за землю, які в обов'язковому порядку щороку подаються та реєструється в Державній податковій службі України, та за якою сплачується земельний податок до місцевого бюджету.
Перевіривши розрахунок суми, яка підлягає відшкодуванню відповідачем позивачеві, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 1035091,23 грн.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаних норм законодавства та умов договору позивач здійснив нарахування відповідачу пеню з 10.12.2023 по 10.06.2024 у розмірі 952283,93 грн, штраф у розмірі 72456,39 грн, 3 % річних у розмірі 53172,49 грн інфляційні втрати у розмірі 205093,62 грн.
Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте розрахунок в частині нарахування пені у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу виконаний позивачем без урахування вимог абзацу 3 ч. 3 ст. 549 ЦК України, відповідно до якого боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені. Тобто, розмір нарахованої пені відповідачу перевищує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС Ліга 360 здійснений перерахунок пені та встановлено, що до стягнення з відповідача належить 151356,23 грн пені (в межах періоду визначеного позивачем).
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.
Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували наведені у позові обставини та/або суму боргу, судом здійснено розгляд справи з урахуванням наявних у ній матеріалів, які підтверджують правомірність вимог позивача.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №815 від 30.11.2009 у сумі 1035091,23 грн, 3% річних у сумі 53172,49 грн, інфляційні втрати у сумі 205093,62 грн, пеню у сумі 151356,23 грн, штраф у сумі 72456,39 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених матеріалами справи та не спростованих відповідачем.
Крім того, у позовній заяві позивачем заявлене клопотання, в якому він просить суд:
- визначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму непогашеного за договором №772 від 02.11.2009 боргу 1 035 091,23 грн, за такою формулою: С * 3/100 * Д / 365, де С - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення, починаючи з дати ухвалення судового рішення і до моменту виконання цього рішення відповідних відсотків до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування: органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області у цій справі здійснювати, з урахуванням наявної заборгованості в сумі;
- визначити в рішенні суду про нарахування інфляційних втрат на суму непогашеного за договором №772 від 02.11.2009 боргу 1 035 091,23 грн, за такою формулою: І=С*ІІс-С, де С - сума заборгованості; ІІс - індекс інфляції сукупний за весь період прострочення (за весь період шляхом перемноження щомісячних індексів інфляції), починаючи з дати ухвалення судового рішення і на момент виконання цього рішення. При зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Згідно з ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз наведеної норми, свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов'язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.
Нарахування пені або відсотків у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення. Відтак, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України три проценти річних охоплюються приписами ч.10 ст. 238 ГПК України, якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення трьох процентів річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задовольнив цю вимогу.
Водночас, норма ч.10 ст.238 ГПК України допускає продовження нарахування на суму боргу саме відсотків або пені, а не інфляційних втрат отже, клопотання позивача зазначити в рішенні про нарахування інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення є безпідставним. Індекс інфляції хоч математично і може бути виражений через відсоткове співвідношення, але за методикою розраховується за набагато складнішою формулою, ніж відсотки чи пеня на суму боргу, за своєю економічною суттю є показником, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а отже не підпадає під дію ч. 10 ст. 238 ГПК України.
За приписами частин 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи наявність у відповідача боргу та заявлене позивачем клопотання, суд дійшов висновку про можливість зазначення в цьому рішенні про нарахування трьох процентів річних органом (особою) на суму залишку основного боргу, що здійснює примусове виконання рішення, до моменту виконання рішення згідно ч.10 ст.238 ГПК України, за формулою: сума трьох процентів річних = С х 3% х Д : К : 100, де: С - сума залишку боргу (станом на день прийняття цього рішення сума основного боргу складає 1035091,23 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, за кожен повний день прострочення, починаючи з дати ухвалення судового рішення і до моменту виконання цього рішення.
Водночас, суд зазначає, що нарахування трьох процентів річних здійснюється виключно на суму основного боргу, а не на суму основного боргу з урахуванням вже нарахованих трьох процентів річних та індексу інфляції.
З огляду на викладене, в іншій частині клопотання позивача, враховуючи імперативні приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України (або відсотки, або пеня), слід відмовити.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 ГПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 36224035) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 03359500) заборгованість за договором №815 від 30.11.2009 у сумі 1035091,23 грн, 3% річних у сумі 53172,49 грн, інфляційні втрати у сумі 205093,62 грн, пеню у сумі 151356,23 грн, штраф у сумі 72456,39 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 18206,04 грн.
В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 800927,70 грн - відмовити.
Клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про визначення в рішенні суду про нарахування відповідних відсотків та нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, - задовольнити частково.
Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 23.10.2025 у справі № 922/2965/25 здійснювати нарахування трьох процентів річних на суму несплаченого основного боргу, яка підлягає стягненню, починаючи з дати ухвалення рішення до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: С х 3% х Д : К : 100, де: С - сума залишку боргу (станом на день прийняття цього рішення сума залишку основного боргу складає у 1035091,23 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно зі ст. 256, 257 ГПК України рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "28" жовтня 2025 р.
Суддя Л.В. Шарко