вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"28" жовтня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/964/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Гарант" (33500, Рівненська обл. селище Гоща, вул. Незалежності, 45, код ЄДРПОУ 38059459)
до відповідача: SMARTLOGISTIC Aleksandra Jaskorzynska-Bogacz (резидент Республіки Польща) вул. Владислава Локєтка 8/26, поштовий індекс 97-500, м. Радомско, Республіка Польща, ІН 521227803)
про стягнення в сумі 9424,08 євро
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Гарант" звернулось в Господарський суд Рівненської області із позовом до SMARTLOGISTIC Aleksandra Jaskorzynska-Bogacz (резидент Республіки Польща), в якому просить стягнути з останнього 9424,08 євро. Даний позов обґрунтовує тим, що 20 лютого 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Гарант", як продавець та Smartlogistic Aleksandra Jaskorzynska-Bogacz, як покупець уклали Контракт №20/02/2023, відповідно до предмету якого продавець зобов'язується продати покупцю кукурудзу та інші сільськогосподарські культури, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах цього контракту.
Позивач зазначає, що на виконання Контракту було продано Відповідачу товар на загальну суму 109 682,00 євро, однак станом на дату подання позовної заяви неоплаченим є Товар на загальну суму 7661,00 євро.
Крім того, на підставі пункту 8.2. Контракту, Позивач нарахував відповідачу 15 % річних від суми невчасно здійсненої оплати, що становить 1763,08 євро.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "29" квітня 2025 року.
Ухвалою від 29 квітня 2025 року поновлено провадження у справі, з огляду на необхідність проведення судового засідання та вчинення процесуальних дій по справі.
Ухвалою від 29 квітня 2025 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на "30" вересня 2025 р. на 10:00 год.. Повідомлено сторони, що судове засідання для розгляду справи по суті буде призначено на "28" жовтня 2025 року на 10:00 год..
11.08.2025 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції подано документи щодо виконання судового доручення суду про вручення документів SMARTLOGISTIC Aleksandra Jaskorzynska-Bogacz (резидент Республіки Польща) вул. Владислава Локєтка 8/26, поштовий індекс 97-500, м. Радомско, Республіка Польща, ІН 521227803).
Ухвалою суду від 30.09.2025 року поновлено провадження у справі, з огляду на необхідність проведення судового засідання та вчинення процесуальних дій по справі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, причин такого неподання суду не повідомив.
Ухвалою суду від 30.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на "28" жовтня 2025 року.
В судове засідання 28.10.2025 року представники позивача та відповідача не з'явились. Представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач - Smartlogistic Alexandra Jaskorzynska-Bogacz (ідентифікаційний номер 521227803) є нерезидентом України, інформації щодо наявності на території України офіційно зареєстрованих представництв немає.
Адреса місцезнаходження відповідача - Воєводство Лодзьке, повіт Радомщанський, гміна Радомско, нас. пункт Радомско, вул. Владислава Локєтка, №8, оф. 26, 97-500, Республіка Польща.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов контракту №20/02/2023 від 20 лютого 2023 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Гарант" та Smartlogistic Alexandra Jaskorzynska-Bogacz.
Відповідно до пункту 10.2. вказаного контракту, у разі, якщо сторони не вирішать суперечки шляхом переговорів, спір підлягає передачі на розгляд в Господарський суд Рівненської області на підставі пункту 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право". Судочинство буде здійснюватись господарським судом на українській мові відповідно до матеріального і процесуального права України.
Відповідно до статті 33 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року, зобов'язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству.
У справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача.
Компетенція, про яку йде мова в пункті 2, може бути змінена за згодою учасників договірних відносин.
Суд констатує, що умовами контракту встановлено судову установу для вирішення суперечки стосовно виконання контракту, що відповідає положенням Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року.
Таким чином, Господарський суд Рівненської області компетентний щодо вирішення даного спору.
Відповідно до пункту 2 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 366 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.
Відповідно до статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, окрім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Суд також зазначає, що у цьому конкретному випадку відсутні підстави для висновків про forum non conveniens (незручне місце розгляду справи). Forum non conveniens, як правова доктрина, передбачає можливість суду призупинити або відхилити розгляд справи, якщо він вважає, що інший суд буде більш прийнятним для розгляду справи.
Суд вважає, що можливість розгляду даної справи Господарським судом Рівненської області ґрунтується на зобов'язаннях України набутих внаслідок ратифікації Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року.
Будь - яких заперечень стосовно компетентності суду щодо розгляду даного спору учасниками справи не заявлено.
Згідно з правилами статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Таким чином, в розумінні положень статті 120 Господарського процесуального кодексу України, Відповідач завчасно повідомлений про місце, дату та час розгляду справи по суті.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
20 лютого 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Гарант" (позивач/продавець) та Smartlogistic Aleksandra Jaskorzynska-Bogacz (відповідач/покупець) уклали Контракт №20/02/2023 (надалі Контракт), відповідно до предмету якого продавець зобов'язується продавати покупцю кукурудзу та інші сільськогосподарські культури (надалі Товар), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах цього контракту.
Пунктами 3.1., 3.3., 3.5 Контракту встановлено, що ціна одиниці Товару (за одну тонну) та вартість відповідної партії Товару узгоджується в специфікаціях (додатках) до даного Контракту. Покупець оплачує вартість відповідної партії Товару на умовах, зазначених у специфікаціях (додатках) до Контракту. Платіж вважається здійсненим з моменту зарахування коштів на банківський рахунок Продавця. Валюта платежу євро.
Відповідно до пункту 4.1. Контракту, поставка товару здійснюється на умовах, узгоджених у специфікаціях (додатках) до контракту.
Згідно з умовами пункту 6.2. Контракту, передача і приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в місці передачі товару згідно специфікацій (додатків) до контракту. Передача і приймання товару проводиться згідно з товаросупровідними документами.
Судом встановлено, що на виконання Контракту Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Гарант" продано, а Smartlogistic Aleksandra Jaskorzynska-Bogacz отримано Товар на загальну суму 109 682,00 євро.
Однак, неоплаченим є Товар на загальну суму 7661,00 євро згідно Специфікації №2:
- інвойс №128 від 27.03.2023, CMR № 851352 від 27.03.2023р., МД № 23UA204020012344U1 (неоплаченим є Товар на суму 3 768,50 Євро);
- інвойс № 130 від 27.03.2023р., CMR № 851355 від 27.03.2023р., МД № 23UA204020012349U7 (неоплаченим є Товар на суму 3 892,50 Євро).
Суд констатує, що станом на час пред'явлення позову, погоджений сторонами строк для оплати поставленого товару настав.
Пунктом 4 специфікації №2 встановлено, що оплата здійснюється в повній сумі протягом 7 (семи) днів з дати замитнення товару для експорту з України.
У зв'язку з простроченням оплати, Позивачем було відправлено Відповідачу лист-претензію з пропозицією сплатити лише суму заборгованості за поставлений Товар без врахування пені за несвоєчасну оплату, однак дана претензія залишилася без відповіді.
Пунктами 10.1. - 10.2. Контракту сторони погодили порядок вирішення спорів, а саме установлено, що усі спори, які виникають з даного контракту вирішуються шляхом переговорів або в судовому порядку. У разі, якщо сторони не вирішать суперечки шляхом переговорів, спір підлягає передачі на розгляд в господарський суд Рівненської області (м. Рівне, Україна) на підставі пункту 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право". Судочинство буде здійснюватися господарським судом відповідно до матеріального і процесуального права України.
Можливість обирати право передбачена нормами статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право". Так, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з положеннями статті 43 Закону України "Про міжнародне приватне право", сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Сторони цього спору визначили, що судочинство буде здійснюватися господарським судом відповідно до матеріального і процесуального права України.
Отже до спірних правовідносин має застосовуватися саме право держави Україна.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 536 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 7 661, 00 євро.
Доказів оплати Відповідачем цієї заборгованості суду не надано.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 7 661, 00 євро основного боргу за Контрактом №20/02/2023 від 20.02.2023 року є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з порушенням покупцем строків оплати продавець на підставі пункту 8.2. Контракту нарахував покупцю 15 % річних від простроченої суми у розмірі 1763,08 євро.
Згідно з умовами пункту 8.2. Контракту, у випадку затримки здійснення платежу за товар покупець сплачує продавцю 15 % річних від суми невчасно здійсненої оплати.
Пунктом 4 специфікацій №10-13 визначено, що оплата здійснюється в повній сумі протягом 7 (семи) днів з дати замитнення товару для експорту з України.
Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).
Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Суд здійснивши перевірку розрахунку 15 % річних за товар поставлений за специфікацією №2 за інвойсами №128, №130 від 27.03.2023, за період з 27 березня 2023 року по 06 квітня 2023 року у сумі 1 763,08 євро визнає його обгрунтованим.
Відтак вимога Позивача про стягнення з Відповідача 15 % річних у сумі 1 763,08 євро є правомірною, і, відповідно, підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищенаведене, та те, що позивач довів належними та допустимими доказами факт неналежного виконання відповідачем умов Контракту №20/02/2023 від 20.02.2023 року в частині оплати вартості товару, а відповідач вказаного не спростував, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що:
1. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами стаття 128 вказаного Кодексу особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У випадках, коли сума витрат пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивач поніс витрати в розмірі судового збору у сумі 6400 грн. 00 коп. та витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме на здійснення перекладу документів на українську мову. Розмір вказаних витрат складає 14800 грн. 00 коп..
Частиною четвертою статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
Відповідно до частини п'ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 235-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Гарант" задоволити.
2. Стягнути з SMARTLOGISTIC Aleksandra Jaskorzynska-Bogacz (резидент Республіки Польща) вул. Владислава Локєтка 8/26, поштовий індекс 97-500, м. Радомско, Республіка Польща, ІН 521227803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Гарант" (33500, Рівненська обл. селище Гоща, вул. Незалежності, 45, код ЄДРПОУ 38059459) 9 424,08 євро, з яких 7661 євро - основна сума, 1763,08 євро - 15% річних, 6400 грн. 00 грн. коп. судового збору та 14800 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з розглядом справи.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.