65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2269/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/2269/25
За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до відповідача: Фермерського господарства “ВІТТЕРРА» (67640, Одеська область, Одеський район, с. Градениці, вул. Центральна, 87, код ЄДРПОУ 42545184)
про зобов'язання вчинити певні дії
Представники сторін:
від позивача: Разумова В.М. особисто;
від відповідача: Коломійчук А.С. ордер;
Каназірський Ю.Ф. ордер;
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства “ВІТТЕРРА» про зобов'язання ФГ «ВІТТЕРРА» надати ОСОБА_1 : копію протоколу зборів членів ФГ «ВІТТЕРРА», що відбулись 09.05.2025 року; детальну інформацію щодо складу та вартості наданих ТОВ «Колос» послуг Фермерському господарству «ВІТТЕРРА» по посіву та догляду за посівами озимих культур, посіяних в 2021 році та зібраних в 2022 році та соняшника, посіяного та зібраного в 2022 році з вказанням кожної з окремих наданих послуг, її вартості, а також вказанням кількості та вартості задіяних в цих послугах засобів захисту рослин та добрив (якщо такі входили в ці послуги) з наданням копій первинних документів, що підтверджують відповідну інформацію та регістрами бухгалтерського обліку по вказаному питанню; інформацію щодо того, чи розрахувалось ТОВ «Колос» з ФГ «ВІТТЕРРА» за договором купівлі-продажу № 22/12/19 від 19.12.2022 року на суму 5 303 166,00 грн. станом на 13.05.2025 року з наданням копій первинних документів, що підтверджують відповідну інформацію та регістрами бухгалтерського обліку по вказаному питанню. Якщо вказані розрахунки не здійснені, то повідомити про заходи, які вживались ФГ «ВІТТЕРРА» з метою отримання коштів за вказаним договором з наданням копій підтверджуючих документів
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2025р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2269/25 за правилами загального позовного провадження.
17.07.2025р. за вх. №22637/25 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмету позову, згідно якої остання просить суд зобов'язати ФГ “ВІТТЕРРА» скласти протокол загальних зборів ФГ “ВІТТЕРРА», що відбулись 09.05.2025 року з відображенням у вказаному протоколі всіх питань, які розглядались на зборах, результатів голосування з відповідних питань та доручень, які були надані головою ФГ “ВІТТЕРРА» на цих зборах, та надати вказаний протокол на підпис члену ФГ “ВІТТЕРРА» ОСОБА_1 ; надати ОСОБА_1 детальну інформацію щодо складу та вартості наданих ТОВ “Колос» послуг Фермерському господарству “ВІТТЕРРА» по посіву та догляду за посівами озимих культур, посіяних в 2021 році та зібраних в 2022 році та соняшника, посіяного та зібраного в 2022 році з вказанням кожної з окремих наданих послуг, її вартості, а також вказанням кількості та вартості задіяних в цих послугах засобів захисту рослин та добрив (якщо такі входили в ці послуги) з наданням копій первинних документів, що підтверджують відповідну інформацію та регістрами бухгалтерського обліку по вказаному питанню; надати ОСОБА_1 інформації щодо того, чи розрахувалось ТОВ “Колос» з ФГ “ВІТТЕРРА» за договором купівлі-продажу № 22/12/19 від 19.12.2022 року на суму 5 303 166,00 грн. станом на 13.05.2025 року з наданням копій первинних документів, що підтверджують відповідну інформацію та регістрами бухгалтерського обліку по вказаному питанню. Якщо вказані розрахунки не здійснені, то повідомити про заходи, які вживались ФГ “ВІТТЕРРА» з метою отримання коштів за вказаним договором з наданням копій підтверджуючих документів.
Протокольною ухвалою від 21.07.2025р. заслухавши міркування сторін, судом відповідна заява ОСОБА_1 про зміну предмету позову було прийнята до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2025р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
11.09.2025р. за вх. №28189/25 до суду від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, згідно якої останній просить суд прийняти його відмову від позовних вимог в частині надання ОСОБА_1 інформації щодо того, чи розрахувалось ТОВ “Колос» з ФГ “ВІТТЕРРА» за договором купівлі-продажу № 22/12/19 від 19.12.2022 року на суму 5 303 166,00 грн. станом на 13.05.2025 року з наданням копій первинних документів, що підтверджують відповідну інформацію та регістрами бухгалтерського обліку по вказаному питанню. Якщо вказані розрахунки не здійснені, то повідомити про заходи, які вживались ФГ “ВІТТЕРРА» з метою отримання коштів за вказаним договором з наданням копій підтверджуючих документів. Провадження у справі в частині зазначених вимог закрити.
Ухвалою суду від 17.09.2025р. було прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог до Фермерського господарства “ВІТТЕРРА». Провадження у справі №916/2269/25 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства “ВІТТЕРРА» в частині позовних вимог щодо зобов'язання ФГ “ВІТТЕРРА» надати ОСОБА_1 інформацію щодо того, чи розрахувалось ТОВ “Колос» з ФГ “ВІТТЕРРА» за договором купівлі-продажу № 22/12/19 від 19.12.2022 року на суму 5 303 166,00 грн. станом на 13.05.2025 року з наданням копій первинних документів, що підтверджують відповідну інформацію та регістрами бухгалтерського обліку по вказаному питанню. Якщо вказані розрахунки не здійснені, то повідомити про заходи, які вживались ФГ “ВІТТЕРРА» з метою отримання коштів за вказаним договором з наданням копій підтверджуючих документів було закрито, в порядку п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України.
07.07.2025р. за вх. №21316/25 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній викладає свою позицію щодо суті спору, просить суд її врахувати та в задоволенні позову відмовити.
05.08.2025р. за вх. №24573/25 до суду від відповідача надійшло відзив на позов з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв'язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити.
21.08.2025р. за вх.№26132/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вказує позивач, вона є учасником Фермерського господарства «ВІТТЕРРА», з розміром частки у складеному капіталі 50 %, або 1000,00 грн. у грошовому еквіваленті, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому вона рахується в якості його учасника з часткою в складеному капіталі в сумі 1 000,00 грн. (50 %).
За посиланнями позивача відповідно до протоколу загальних зборів учасників ФГ «ВІТТЕРРА» від 28.01.2022 року головою вказаного господарства з 02.02.2022 року було обрано (призначено) ОСОБА_2 .
Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Статуту Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» членство в господарстві добровільне. Прийом у члени господарства здійснюється на підставі заяви, поданої на ім'я голови господарства. Аналогічний порядок вибуття із членів господарства. Питання про прийняття або вибуття із членів господарства вирішується в 10-денний термін з дня подання письмової заяви всіма членами господарства на зборах членів Господарства, і набуває чинності з моменту прийняття такого рішення.
Згідно з пунктом 4.7. Статуту Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» до прав та обов'язків голови господарства належать, зокрема, такі: за згодою членів господарства укладає всі види договорів, які не заборонені чинним законодавством, за рішенням загальних зборів господарства розпоряджається доходами та майном.
Пункт 4.8 Статуту Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» визначає, що члени господарства мають право приймати участь в управлінні справами господарства, отримувати інформацію про діяльність господарства, приймати участь у формуванні майна господарства та розпоряджатися майном, належним їм на праві спільної сумісної власності.
У відповідності до п. 6.4 Статуту Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» зазначено, що майно в господарстві належить його членам на праві спільної сумісної власності. До вказаного майна належать, зокрема, й вироблена продукція та доходи від її реалізації, посіви та посадки сільськогосподарських культур та насадження на цій ділянці; грошові кошти та інше.
Пункт 7.7 Статуту Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» визначає, що Господарство діє на підставі цього Статуту та згідно з договорами, укладеними з господарськими партнерами.
У відповідності до п. 10.3 Статуту Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» у зв'язку з тим, що майно (окрім землі) належить на праві спільної сумісної власності членам Господарства, управління ним здійснюється зборами членів господарства. На зборах вирішуються також інші питання: прийняття Статуту, при необхідності установчого договору, правил внутрішнього розпорядку; внесення змін і доповнень до них; визначення основних напрямків діяльності господарства; прийняття нових членів господарства; накладення дисциплінарних стягнень на членів господарства; накладення матеріальних стягнень на членів господарства; виключення з членів господарства; вирішення питання про припинення діяльності, реорганізацію господарства, про розподіл майна та коштів у зв'язку з цим; розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, зокрема, щодо придбання, продажу чи обміну належного майна; затвердження договорів; прийняття рішень щодо отримання кредитів; розгляд та затвердження звітів господарства, порядок визначення та розподіл прибутку, порядку покриття збитків; прийняття рішень про будівництво об'єктів, в т.ч. житлового чи нежилого призначення.
Пункт 10.4 Статуту Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» визначає, що голова господарства вирішує всі питання діяльності господарства, за винятком тих, що входять до компетенції загальних зборів членів господарства.
Позивач наголошу, що враховуючи положення Статуту Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» рішення щодо продажу, купівлі та обміну майна, що належить господарству, затвердження всіх укладених господарством договорів, розгляд та затвердження звітів господарства належить до повноважень загальних зборів членів господарства. Крім того, члени господарства мають право отримувати інформацію про діяльність господарства.
Позивач вказує, що на 25.04.2025 року були призначені збори членів Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» згідно запрошення № 2-1/25 від 20.01.2025 року. Порядок денний: Звіт голови ФГ «ВІТЕРРА» щодо його діяльності на посаді голови Господарства за 2022 та 2023 роки; Затвердження показників діяльності ФГ «ВІТЕРРА» за 2022-2023 роки; Розгляд заяви ОСОБА_1 про вихід зі складу членів ФГ «ВІТЕРРА».
На вказаних загальних зборах, як зазначає позивач, було оголошено про їх відкладення на 09.05.2025 року у зв'язку з неготовністю голови Господарства доповідати з приводу порядку денного зборів. 09.05.2025 року вказані загальні збори були проведені за адресою місцезнаходження Господарства: 67640, Одеська область, Одеський район, с.Градениці, вул. Центральна, 87, та на вказаних зборах були розглянуті питання з порядку денного зборів. Крім того, ОСОБА_2 повідомив, що протокол цих зборів буде складено та надіслано його учасникам 12.05.2025 року.
Проте, як вказує позивач, станом на 13.05.2025 року вказаний протокол ОСОБА_1 отриманий не був та жодної інформації щодо того, коли він буде їй надісланий вона не отримала. Також, на цих же загальних зборах ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , що вона в цей же день - 09.05.2025 року отримає інформацію щодо всіх судових справ за участю ФГ «ВІТТЕРРА» та інформацію щодо складу та вартості наданих ТОВ «Колос» послуг Фермерському господарству «ВІТТЕРРА» по посіву та догляду за посівами озимих культур, посіяних в 2021 році та зібраних в 2022 році та соняшника, посіяного та зібраного в 2022 році згідно актів №№ ОУ-00000036-ОУ-0000038.
В подальшому, як зазначає позивач, після тривалих прохань з її боку ОСОБА_2 14.05.2025 року на електронну пошту було надіслано номери судових справ, що розглядаються в судах України за участі Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» та було надіслано повторно копії актів по наданню послуг з боку ТОВ «Колос».
Проте первинних документів, які б підтверджували та конкретизували суть наданих послуг, їх зміст та вартість кожної їх складової так і не було надано. Вказану інформацію ОСОБА_1 не отримала до теперішнього часу.
За посиланнями позивача, в березні 2025 року вона отримала від Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» копію договору № 22/12/19 від 19.12.2022 року на суму 5 303 166,00 грн., але інформацію щодо проведення розрахунків за цим договором надано не було. Позивач зазначає, що вказану інформацію з копіями підтверджуючих первинних документів вона також запитувала заявою від 13.05.2025 року, проте жодної інформації так і не отримала.
Поряд з цим, як вказує позивач, лише під час розгляду справи в суді та майже через 2 місяці після проведення загальних зборів 09.05.2025 року відповідач надав лише проект вказаного вище протоколу.
Позивач зазначає, що вказаний проект протоколу, по перше, не надавався їй на підпис та вона не запрошувалась на його підписання; по-друге, відомості, вказані у вказаному проекті протоколу, не відповідають ані порядку денному проведення відповідних зборів, ані суті самих зборів та не відображають питання, що розглядались на цих зборах, та результати розгляду вказаних питань.
За посиланнями позивача в проекті протоколу зборів ФГ «ВІТТЕРРА» від 09.05.2025 року взагалі не відображено розгляд третього питання порядку денного зборів - розгляд заяви ОСОБА_1 про вихід зі складу членів ФГ «ВІТТЕРРА». Між тим, з вказаного питання відбувались дискусії, та в результаті голосування з вказаного питання член ФГ «ВІТТЕРРА» ОСОБА_2 проголосував проти виходу ОСОБА_1 з членів ФГ «ВІТТЕРРА» та рішення з вказаного питання прийнято не було, що на переконання позивача підтверджує відеозапис вказаних зборів членів ФГ «ВІТТЕРРА» .
Також в проекті протоколу ФГ «ВІТТЕРРА» не було відображено доручення голови ФГ «ВІТТЕРРА» ОСОБА_2 його представнику ОСОБА_3 надати ОСОБА_1 інформацію щодо складу та вартості наданих ТОВ «Колос» послуг Фермерському господарству «ВІТТЕРРА» по посіву та догляду за посівами озимих культур, посіяних в 2021 році та зібраних в 2022 році та соняшника, посіяного та зібраного в 2022 році з вказанням кожної з окремих наданих послуг, її вартості, а також вказанням кількості та вартості задіяних в цих послугах засобів захисту рослин та добрив (якщо такі входили в ці послуги). Між тим вказане питання розглядалось на цих зборах та відповідне доручення було надано (починаючи з 30-ї хвилини відеозапису зборів, що відбулись 09.05.2025 року).
Крім того, як вказує позивач, в проекті протоколу зборів ФГ «ВІТТЕРРА» від 09.05.2025 року також не відображено питання щодо зміни голови ФГ «ВІТТЕРРА». Так в ході цих зборів ОСОБА_1 запропонувала переобрати голову ФГ «ВІТТЕРРА» шляхом складання цих повноважень ОСОБА_2 та призначення на цю посаду ОСОБА_1 .. З цього питання також відбулось голосування, на якому ОСОБА_2 не погодився з вказаною пропозицією та рішення з цього приводу прийнято не було (починаючи з 24 хв. 40 сек. відеозапису зборів, що відбулись 09.05.2025 року).
Отже на переконання позивача, проект протоколу зборів ФГ «ВІТТЕРРА», що був наданий відповідачем не відповідає суті вказаних зборів, їх порядку денному та питанням, які розглядались на вказаних зборах.
Посилаючись на вищенаведені обставини ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом, та, зокрема викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та інших.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19, від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові у від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 зазначила про те, що за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.Приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов'язковим для України, визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 цієї ж Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, що означає право особи на пред'явлення в суді такої вимоги на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Аналогічна позиція Верховного суду викладена у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/1159/19).
Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 в якій вказано, що, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).
Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Суд зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Звертаючись з відповідним позовом до суду ОСОБА_1 просить суд з урахування заяви про зміну предметі позову, зобов'язати ФГ “ВІТТЕРРА» скласти протокол загальних зборів ФГ “ВІТТЕРРА», що відбулись 09.05.2025 року з відображенням у вказаному протоколі всіх питань, які розглядались на зборах, результатів голосування з відповідних питань та доручень, які були надані головою ФГ “ВІТТЕРРА» на цих зборах, та надати вказаний протокол на підпис члену ФГ “ВІТТЕРРА» ОСОБА_1 .
При цьому жодного нормативно-правового обґрунтування заявленої вимоги позивачем ані в заяві про зміну предмету позову, ані в відповіді на відзив та письмових поясненнях позивачем не наведене.
Так, відповідно до ст. 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» на загальних зборах учасників ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборів учасників та прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа з числа учасників товариства або їх представників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Протокол, що містить відомості про рішення про зміну керівника товариства, у разі якщо для прийняття такого рішення достатньо голосів не більше 10 осіб, підписується учасниками (їх представниками), які голосували за таке рішення та кількості голосів яких достатньо для прийняття рішення, якщо інше не передбачено статутом товариства. Кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах учасників, може підписати протокол.
З наведеного вбачається, що сам по собі протокол зборів - це внутрішній організаційний документ товариства, а його складання - це внутрішня управлінська дія господарського товариства, який лише фіксує факт проведення зборів та прийняті рішення, але сам по собі не створює прав і обов'язків. При цьому складання протоколу це технічна дія, що має бути виконана секретарем зборів чи головою.
Звертаючись до суду з вимогою зобов'язати відповідача скласти протокол зборів з визначенням коло питань, прийнятих рішень та надання його на підпис позивачу, останній фактично прагне замінити управлінський орган товариства судом.
Поряд з цим суд вказує, що суд не має повноважень втручатись у внутрішні справи господарського товариства (фермерського господарства, ТОВ тощо). Прийняття рішень, проведення зборів, оформлення протоколів це виключно компетенція органів управління самого товариства, а не суду.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).
Отже, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту в частині вимог про зобов'язання відповідача скласти протокол загальних зборів ФГ «ВІТТЕРРА» є неналежним (неефективним), оскільки суд не вправі втучатись в господарську діяльність товариства чи замінювати його орган управління, та задоволення зазначеної вимоги не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності).
Таким чином, виходячи з меж заявленої позовної вимоги, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» про зобов'язання ФГ “ВІТТЕРРА» скласти протокол загальних зборів ФГ “ВІТТЕРРА», що відбулись 09.05.2025 року з відображенням у вказаному протоколі всіх питань, які розглядались на зборах, результатів голосування з відповідних питань та доручень, які були надані головою ФГ “ВІТТЕРРА» на цих зборах, та надати вказаний протокол на підпис члену ФГ “ВІТТЕРРА» ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про надати ОСОБА_1 детальної інформації щодо складу та вартості наданих ТОВ “Колос» послуг Фермерському господарству “ВІТТЕРРА» по посіву та догляду за посівами озимих культур, посіяних в 2021 році та зібраних в 2022 році та соняшника, посіяного та зібраного в 2022 році з вказанням кожної з окремих наданих послуг, її вартості, а також вказанням кількості та вартості задіяних в цих послугах засобів захисту рослин та добрив (якщо такі входили в ці послуги) з наданням копій первинних документів, що підтверджують відповідну інформацію та регістрами бухгалтерського обліку по вказаному питанню суд зазначає наступне.
Пункт 4.8 Статуту Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» визначає, що члени господарства мають право приймати участь в управлінні справами господарства, отримувати інформацію про діяльність господарства, приймати участь у формуванні майна господарства та розпоряджатися майном, належним їм на праві спільної сумісної власності.
У відповідності до п. 6.4 Статуту Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» зазначено, що майно в господарстві належить його членам на праві спільної сумісної власності. До вказаного майна належать, зокрема, й вироблена продукція та доходи від її реалізації, посіви та посадки сільськогосподарських культур та насадження на цій ділянці; грошові кошти та інше.
Пункт 7.7 Статуту Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» визначає, що Господарство діє на підставі цього Статуту та згідно з договорами, укладеними з господарськими партнерами.
Так, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем 13.05.2025р. ОСОБА_1 звернулась до Фермерського господарства «ВІТЕРРА» з заявою про надання інформації, зокрема інформації щодо складу та вартості наданих ТОВ “Колос» послуг Фермерському господарству “ВІТТЕРРА» по посіву та догляду за посівами озимих культур, посіяних в 2021 році та зібраних в 2022 році та соняшника, посіяного та зібраного в 2022 році з вказанням кожної з окремих наданих послуг, її вартості, а також вказанням кількості та вартості задіяних в цих послугах засобів захисту рослин та добрив (якщо такі входили в ці послуги) з наданням копій первинних документів, що підтверджують відповідну інформацію та регістрами бухгалтерського обліку по вказаному питанню.
Враховуючи той факт, що ані Законом України «Про фермерське господарство» ані Статутом ФГ «ВІТТЕРРА» не передбачено механізму надання інформації та копій документів щодо діяльності господарства та порядку проведення загальних зборів учасників господарства, суд вважає за доцільне за принципом аналогії закону застосовувати в даному випадку положення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі Закон) визначено, що учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону, товариство зобов'язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов'язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку.
Згідно з ч. 2-5 ст. 43 Закону, відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства. Товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті. Протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов'язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов'язаних з пересиланням документів поштою.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби (далі Національне положення (стандарт) №92), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.
Відповідно до п. 5 Національного положення (стандарту) №92, для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1. Основні засоби; 5.1.1. Земельні ділянки; 5.1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом; 5.1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 5.1.4. Машини та обладнання; 5.1.5. Транспортні засоби; 5.1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі); 5.1.7. Тварини, які не пов'язані із сільськогосподарською діяльністю; 5.1.8. Багаторічні насадження, які не пов'язані із сільськогосподарською діяльністю, а також плодоносні рослини; 5.1.9. Інші основні засоби; 5.2. Інші необоротні матеріальні активи; 5.2.1. Бібліотечні фонди; 5.2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи; 5.2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди; 5.2.4. Природні ресурси; 5.2.5. Інвентарна тара; 5.2.6. Предмети прокату; 5.2.7. Інші необоротні матеріальні активи. Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.
Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 затверджено план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі - План рахунків) та Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі - Інструкція). Планом визначено, що план рахунків бухгалтерського обліку застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). Нові синтетичні рахунки можуть уводитися до Плану рахунків Міністерством фінансів України за відповідними клопотаннями щодо бухгалтерського обліку специфічних операцій. Субрахунки до синтетичних рахунків уводяться підприємствами самостійно виходячи з потреб управління, контролю, аналізу та звітності. Підприємства, які застосовують Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 21.12.99 за № 893/4186, використовують субрахунки, визначені цією Інструкцією.
Наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2011 № 720 затверджено Методичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами (далі Методичні рекомендації № 720). Методичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами призначені для ведення регістрів бухгалтерського обліку (далі - регістри) суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат, зокрема відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 розділу III Податкового кодексу України (2755-17), та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (далі - малі підприємства).
Відповідно до п. 10-12 Розділу І Методичних рекомендацій № 720 систематизація господарських операцій здійснюється в таких журналах обліку господарських операцій (далі - Журнали): Журнал 1-мс обліку активів (додаток 1); Журнал 2-мс обліку капіталу і зобов'язань (додаток 2); Журнал 3-мс обліку доходів (додаток 3); Журнал 4-мс обліку витрат (додаток 4). Інформація про господарські операції з Журналів 1-мс і 2-мс використовується для складання Балансу (форма N 1-мс), а з Журналів 3-мс і 4-мс - Звіту про фінансові результати (форма N 2-мс) Спрощеного фінансового звіту. За потреби, зокрема у разі значного обсягу господарських операцій, додатково можуть застосовуватися такі відомості обліку господарських операцій (далі - Відомість): Відомість 1.1-мс обліку необоротних активів (додаток 5); Відомість 1.2-мс обліку нарахування амортизації (додаток 6); Відомість 2.1-мс обліку розрахунків з постачальниками, іншими кредиторами та бюджетом (додаток 7); Відомість 2.2-мс обліку розрахунків з працівниками (додаток 8); Відомість 4.1-мс обліку витрат на ремонт та поліпшення основних засобів (додаток 9). У разі потреби можуть використовуватися додаткові регістри (виготовлені самостійно) для узагальнення інформації про господарські операції щодо окремих активів, зобов'язань, капіталу, доходів та витрат, підсумкові дані з яких переносяться до відповідних граф Журналів.
Згідно з п. 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій № 720 для узагальнення інформації про господарські операції щодо активів призначений Журнал 1-мс. Додатками до Методичних рекомендацій № 720 є затверджені форми журналів та відомостей, зокрема, додатком № 1 затверджено форму журналу 1-мс обліку активів.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі Положення № 88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).
Відповідно до п. 1.2. Розділу І Положення № 88 регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) - це носії інформації, складені у паперовій або в електронній формі, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) можуть бути у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо.
Згідно з п. 3.1., 3.6., інформація до регістрів бухгалтерського обліку переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з регістрів бухгалтерського обліку переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності, порядок складання якої встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.
Суд зазначає, що учасник товариства має право отримувати відповідну інформацію та відповідні документи про діяльність товариства, тобто позивач, як учасник Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» мала право для подання відповідної заяви з метою отримання інформації та документів від господарства.
З урахуванням викладеного та зазначеного, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання Фермерське господарство «ВІТТЕРРА» надати позивачу інформацію щодо складу та вартості наданих ТОВ “Колос» послуг Фермерському господарству “ВІТТЕРРА» по посіву та догляду за посівами озимих культур, посіяних в 2021 році та зібраних в 2022 році та соняшника, посіяного та зібраного в 2022 році з вказанням кожної з окремих наданих послуг, її вартості, а також вказанням кількості та вартості задіяних в цих послугах засобів захисту рослин та добрив (якщо такі входили в ці послуги) з наданням копій первинних документів, що підтверджують відповідну інформацію та регістрами бухгалтерського обліку по вказаному питанню суд зазначає наступне.
При цьому враховуючи наведене вище посилання відповідача відносно того, що ним була надана запитувана позивачем інформація у вигляді семи акті здачі-приймання робіт (надання послуг) з боку ТОВ «КОЛОС» у кількості 7 шт. згідно укладених договорів та відповідні документи є первинними документами бухгалтерського обліку, в яких міститься вся інформації про вартість та обсяг наданих послуг суд оцінює критично, оскільки відповідно до заяви про надання інформації від 13.05.2025р. позивач серед іншого просила надати їй інформацію щодо складу вказаних послуг, з зазначенням кожної з них та вартості кожної з них, а також кількості та вартості задіяних в цих послугах засобів захисту рослин та добрив (якщо такі входили в ці послуги) з наданням також регістрів бухгалтерського обліку з вказаного питання.
Поряд з цим в наданих актах міститься лише загальні відомості щодо наданої послуги, жодної іншої інформації, зокрема що включає в себе відповідна послуга, зазначені акти не місять. Тоді як виходячи з її назви, а надана послуга є комплексною послугою, свідчить що вона включає в себе та складається з сукупності дій.
Крім того, в матеріалах справи відстані та відповідачем не надано відомостей/ інформація щодо складання та надання позивачу відповідних регістрів бухгалтерського обліку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Інші посилання сторін не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи обставини встановлені по тексту рішення вище, підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Фермерського господарства “ВІТТЕРРА» (67640, Одеська область, Одеський район, с. Градениці, вул. Центральна, 87, код ЄДРПОУ 42545184) - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Фермерське господарство “ВІТТЕРРА» надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) детальну інформацію щодо складу та вартості наданих ТОВ «Колос» послуг Фермерському господарству «ВІТТЕРРА» по посіву та догляду за посівами озимих культур, посіяних в 2021 році та зібраних в 2022 році та соняшника, посіяного та зібраного в 2022 році з вказанням кожної з окремих наданих послуг, її вартості, а також вказанням кількості та вартості задіяних в цих послугах засобів захисту рослин та добрив (якщо такі входили в ці послуги) з наданням копій первинних документів, що підтверджують відповідну інформацію та регістрами бухгалтерського обліку по вказаному питанню;
3. Стягнути з Фермерського господарства “ВІТТЕРРА» (67640, Одеська область, Одеський район, с. Градениці, вул. Центральна, 87, код ЄДРПОУ 42545184) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім)грн.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Повне рішення складено 27 жовтня 2025 р.
Суддя К.Ф. Погребна