27 жовтня 2025 року Справа № 915/1539/25
м.Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В.,
розглянувши без повідомлення учасників справи
заяву Акціонерного товариства “КОМІНБАНК» про забезпечення позову у справі
за позовом: Акціонерного товариства “КОМІНБАНК»,
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8»,
до відповідача-2: ОСОБА_1 ,
до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД»,
до відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю “АКТИВПОСТАЧ»,
про: солідарне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави,-
Акціонерне товариство “КОМІНБАНК» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД» та Товариства з обмеженою відповідальністю “АКТИВПОСТАЧ», з такими вимогами:
- стягнути солідарно з ТОВ “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8», ОСОБА_1 , ТОВ “АВЕСТ БУД», ТОВ “АКТИВПОСТАЧ» на користь АТ “КОМІНБАНК» заборгованість за Договором №97/22 про відкриття відновлювальної кредитної лінії за програмою “Доступні кредити 5-7-9» від 13.10.2022 у загальному розмірі 17665178,80 грн, з яких: 14726787,0 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом; 73304,86 грн - сума простроченої заборгованості за відсотками; 2865086,94 грн - сума заборгованості за відсотками (частина ФРП), що повинна бути сплачена клієнтом у разі непогашення простроченої заборгованості клієнтом;
- звернути стягнення на майно, передане у заставу відповідно до Договору застави рухомого майна №97/22-З-1 від 14.10.2022, а саме: Асфальтозмішувальну установку ДС 16837 (б/у), заводський номер 2101049, дата виготовлення 25.01.2021, підприємство виробник ПрАТ “Кременчуцький завод дорожніх машин» на користь АТ “КОМІНБАНК» в рахунок погашення заборгованості за Договором №97/22 про відкриття відновлювальної кредитної лінії за програмою “Доступні кредити 5-7-9» від 13.10.2022, в розмірі 17665178,80 грн, з яких: 14726787,0 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом; 73304,86 грн - сума простроченої заборгованості за відсотками; 2865086,94 грн - сума заборгованості за відсотками (частина ФРП), що повинна бути сплачена клієнтом у разі непогашення простроченої заборгованості клієнтом, шляхом реалізації предмета застави на публічних торгах із встановленням початкової ціни продажу на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження відповідно до Закону України “Про виконавче провадження».
В обґрунтування вимог позивач вказує, що ТОВ “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8» не виконало взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором №97/22 від 13.10.2022 щодо повернення кредитних коштів у встановлений таким договором строк, які забезпечені порукою ОСОБА_1 , ТОВ “АВЕСТ БУД» та ТОВ “АКТИВПОСТАЧ» за Договорами поруки відповідно №97/22-П-1 від 13.10.2022, №97/22-П-2 від 13.10.2022 та №97/22-П-3 від 13.10.2022.
Разом з позовною заявою Акціонерним товариством “КОМІНБАНК» до суду подано заяву, в якій позивач просить суд вжити у даній справі наступні заходи забезпечення позову:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать ТОВ “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8», які знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все нерухоме майно, що належить ТОВ “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8», яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми позову17665178,80 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать ОСОБА_1 , які знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми позову 17665178,80 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать ТОВ “АВЕСТ БУД», які знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ “АВЕСТ БУД», яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми позову 17665178,80 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать ТОВ “АКТИВПОСТАЧ», які знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ “АКТИВПОСТАЧ», яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми позову 17665178,80 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В обґрунтування такої заяви позивач вказує, що бездіяльність відповідача, яка виражається у невиконанні взятих на себе зобов'язань, по суті є формою ухилення від виконання такого зобов'язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останнього від виконання і судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача.
Позивач також зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
Розглянувши заяву, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до норм ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.
Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім “право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Зокрема, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі “Кюблер проти Німеччини»).
ЄСПЛ у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі “Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Європейським судом з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Оскільки виконання в майбутньому судового рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від наявності у відповідачів майна та (або) грошових коштів у межах суми позову, тому застосування заходів забезпечення позову, обраних позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Адекватність таких заходів забезпечення позову полягає у тому, що вони забезпечать реальне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Таким чином, суд вважає, що вжиття запропонованих заходів забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Судом взято до уваги, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідачів у межах суми позову гарантуватиме ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, не становитиме надмірний та непропорційний тягар для відповідачів, і є співрозмірним із вимогами, які заявлені позивачем.
Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Такі правові позиції зокрема викладено в постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, від 07.04.2023 у справі №910/8671/22, від 20.04.2023 у справі №914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі №37з-23, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23.
Не суперечить усталеній судовій практиці накладення судом одночасного арешту на грошові кошти та на майно відповідача, оскільки, як виснувано у постанові Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №902/611/22, у разі наявності у відповідача нерухомого майна, але за неможливості встановлення достатності чи недостатності його вартості, накладення арешту на грошові кошти та рухоме майно відповідача забезпечить у майбутньому (у разі задоволення позову) задоволення суми позовних вимог у повному обсязі або її різниці у випадку недостатньої вартості арештованого нерухомого майна.
Окрім того, суд вказує, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача без порушення, або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому обраний вид забезпечення позову (арешт майна) не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, від 28.07.2023 у справі №903/965/22, від 07.04.2023 у справі №910/8671/22.
Тобто, накладення арешту на нерухоме майно не завдасть шкоди та збитків відповідачам, а лише тимчасово обмежить їх право розпоряджатися таким майном на користь інших осіб.
Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову, призведе до невиправданого обмеження прав відповідачів, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідачів, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20 та від 21.01.2022 у справі №910/5079/21.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржники матимуть безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у них грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржників.
Подібна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.11.2024 у справі №915/538/24.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Таким чином, врахувавши предмет спору у даній справі, встановивши зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, взявши до уваги те, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню в обраний заявником спосіб, оскільки невжиття запропонованих ним заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Керуючись ст.ст.136-140, 234, 235 ГПК України, суд, -
1. Заяву Акціонерного товариства “КОМІНБАНК» про забезпечення позову, - задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8» (54006, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.23, код ЄДРПОУ 44343782), які знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8» (54006, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.23, код ЄДРПОУ 44343782), яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми позову 17665178,80 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі.
3. Накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), які знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми позову 17665178,80 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі.
4. Накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД» (54006, м.Миколаїв, вул.Благовісного Вадима, буд.8/4, код ЄДРПОУ 41530051), які знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД» (54006, м.Миколаїв, вул.Благовісного Вадима, буд.8/4, код ЄДРПОУ 41530051), яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми позову 17665178,80 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі.
5. Накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “АКТИВПОСТАЧ» (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.27/3, кім.204, код ЄДРПОУ 44604089), які знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “АКТИВПОСТАЧ» (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.27/3, кім.204, код ЄДРПОУ 44604089), яке буде виявлено виконавцем в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми позову 17665178,80 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі.
6. Ухвала є обов'язковою та набирає законної сили з 27.10.2025.
7. Дана ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред'явлення до примусового виконання протягом трьох років.
За даною ухвалою:
Стягувач: Акціонерне товариство “КОМІНБАНК» (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.6, код ЄДРПОУ 21580639).
Боржник-1: Товариство з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8» (54006, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.23, код ЄДРПОУ 44343782).
Боржник-2: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржник-3: Товариство з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД» (54006, м.Миколаїв, вул.Благовісного Вадима, буд.8/4, код ЄДРПОУ 41530051).
Боржник-4: Товариство з обмеженою відповідальністю “АКТИВПОСТАЧ» (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.27/3, кім.204, код ЄДРПОУ 44604089).
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписана судом 27.10.2025
Суддя М.В.Мавродієва