ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про задоволення заяви про відвід судді
м. Київ
28.10.2025Справа № 910/8064/25
За позовом Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.БІЗ»
про стягнення 74 443, 25 грн
Суддя Бондаренко-Легких Г. П.
Без виклику представників сторін.
Фізична особа-підприємець Корякін Дмитро Вадимович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.БІЗ» про стягнення 74 443, 25 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем положень статті 84 Кодексу України з процедур банкрутства в частині повернення сплачених позивачем, як переможцем електронного аукціону, коштів у розмірі 63 934,81 грн.
03.07.2025 суд у складі судді Бондаренко-Легких Г. П. ухвалою відмовив у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 скасовано.
20.10.2025 матеріали справи №910/8064/25 повернулись до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду та за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду передані на розгляд судді Бондаренко-Легких Г. П.
27.10.2025 до суду від Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича надійшла заява про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П. обґрунтована п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді спору щодо її прав та обов'язків цивільного характеру в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Існування неупередженості повинно бути визначено за суб'єктивним та об'єктивним критеріями, як те зазначено в рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Micallef v. Malta» (Мікалефф проти Мальти).
Тобто, в кожному окремому випадку необхідно визначити чи характер та рівень стосунків у справі вказують на відсутність неупередженості з боку суду («Micallef v. Malta» (Мікалефф проти Мальти). Так, кожний суддя стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості повинен відмовитись від розгляду справи («Micallef v. Malta» (Мікалефф проти Мальти).
З метою забезпечення судом необхідної довіри, потрібно також враховувати внутрішню організацію суду. Існування процедур для забезпечення безсторонності у національному законодавстві, а саме, правил, що регулюють відсторонення суддів, є важливим фактором («Micallef v. Malta» (Мікалефф проти Мальти).
Такі правила демонструють спробу законодавства усунути всі сумніви стосовно неупередженості судді або суду у справі, і створити спробу забезпечити безсторонність шляхом ліквідації причин таких сумнівів. Більш того, для забезпечення безсторонності, законодавство спрямоване на усунення будь-яких проявів упередженості і, таким чином, сприяє довірі суспільства до суду («Meћnariж v. Croatia» (Межнаріч проти Хорватії).
Також, пунктом 28 рішення ЄСПЛ у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.10.2010 визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24.02.93, п. п. 27, 28 і 30, рішення справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 42). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.96, п. 38).
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у складі судді Бондаренко-Легких Г. П. про відмову у відкритті провадження у справі була мотивована тим, що спір між сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав вирішений у межах справи №910/11886/23 на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024, що набрало законної сили.
З огляду на те, що зазначені переконання судді залишилось не змінними та не дозволяють розглянути справу поза їх наявністю, що є суб'єктивним критерієм безсторонності судді, а отже з метою усунення сумнівів в неупередженості судді у сторін, є підставою як для самовідводу судді від розгляду справи, так і відводу від розгляду справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За змістом приписів частини 1, 2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно частини 8 статті 39 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Згідно частини 9 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
У відповідності до ч. 1 ст. 40 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.
У зв'язку з вище викладеним, з метою недопущення розгляду справи №910/8064/25 упередженим щодо правових питань складом суду, заява про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П. від розгляду справи №910/8064/25 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 32, 35, 38-40, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П. від розгляду справи №910/8064/25 - задовольнити.
2. Справу №910/8064/25 передати для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Г.П. Бондаренко-Легких