номер провадження справи 5/106/25
17.10.2025 Справа № 908/2466/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 02909973) в інтересах держави в особі:
Позивача: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Кияниці Ніни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 134 355,20 грн.,
Без виклику представників сторін
12.08.2025 через підсистему “Електронний суд» ЕСІКС надійшла позовна заява Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до фізичної особи-підприємця Кияниці Ніни Володимирівни про стягнення 134 355,20 грн.
12.08.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/2466/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2466/25 в порядку спрощеного позовного провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження - 5/106/25 та розгляд справи по суті розпочати з 11.09.2025.
17.10.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви прокурором заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:006:0170, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 77, без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 03.04.2017 по 12.03.2018 та з 01.03.20274 по 31.08.2024 в сумі 134 355,20 грн. Отже, враховуючи, що Відповідач у вищезазначений період часу користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержав у вигляді несплаченої орендної плати. На підставі викладеного, посилаючись на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 181, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 93, 96, 120, 125, 206 Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України «Про оренду землі», прокурор просить суд позов задовольнити.
Запорізька міська рада письмові пояснення по суті спору не надала.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Запорізької області Фізична особа-підприємець Кияниця Ніна Володимирівна (РНОКПП НОМЕР_1 ) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Кияниці Ніни Володимирівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) є АДРЕСА_1 .
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 18.08.2025 про відкриття провадження у справі №908/2466/25 направлена на вказану адресу відповідача, яку отримано особисто ОСОБА_1 - 25.08.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610274993947 від 19.08.2025.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №908/2466/25 в суді.
Станом на 17.10.2025 відповідач запропонований ухвалою суду від 18.08.2025 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд
З матеріалів справи вбачається, Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави під час використання земель комунальної власності. У ході вивчення стану законності у сфері земельних відносин з'ясовано наступне.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.09.2015 за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 22.09.2015 № 939 зареєстровано право власності на будівлю фізкультурно-оздоровчого центру літ. А-2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з пунктом 1 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 22.09.2015 № 939 у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов договору позики, укладеного 24.05.2013 з ОСОБА_2 , та умов договору іпотеки, укладеного 24.05.2013 з ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О.Г. та зареєстрованого за № 469, Іпотекодавець ( ОСОБА_3 ) передає Іпотекодержателю ( ОСОБА_2 ) в рахунок виконання Основного зобов'язання (договору позики від 24.05.2013) право власності на предмет іпотеки - будівлю фізкультурно-оздоровчого центру літ. А-2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 915,1 кв.м.
Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки від 24.05.2013, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізької міського нотаріального округу Мельником О.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 469, предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,0566 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:05:006:0170, яка знаходиться в оренді, згідно договору оренди землі від 28.02.2008, зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.03.2008 за № 040826100434.
Перебування вказаного нерухомого майна також підтверджується актом виїзду на місцевість від 07.10.2024, складеного представником Департаменту управління активами Запорізької міської ради.
Відповідно до зазначеного акта на земельній ділянці знаходиться двоповерхова будівля, ділянка не огороджена. Фасадна вивіска свідчить, що в приміщенні знаходиться школа «Juliet».
Згідно інформації з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,0566 га з кадастровим номером 2310100000:05:006:0170 сформована за проектом землеустрою та 13.03.2008 зареєстрована у реєстрі.
Вказана земельна ділянка у період часу з 13.03.2008 до 03.09.2014 перебувала в оренді ПП Тимофієнка С.М. на підставі договору оренди від 28.02.2008, зареєстрованого 13.03.2008 за № 040826100434.
Разом з цим, зазначений договір оренди земельної ділянки розірвано на підставі додаткової угоди від 03.09.2014, укладеної між Запорізькою міською радою та ПП Тимофієнком С.М.
ФОП Кияниця Н.В. 12.08.2019 зверталась до міського голови м. Запоріжжя із листом від 12.08.2019 вх. № 10879/03-32/05 про надання в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:006:0170) по вул. Перемоги, 77, м. Запоріжжя для розташування фізкультурно-оздоровчого центру у зв'язку з виникненням права власності на нерухоме майно згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.09.2015 № 44305425.
Разом з цим, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право оренди земельної ділянки площею 0,0566 га з кадастровим номером 2310100000:05:006:0170 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 77, до теперішнього часу не зареєстровано.
Відповідно до листів виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.04.2024 №06608/03.3-20/03, від 10.07.2024 № 11305/03.3-20/03, від 13.09.2024 № 11305/03.3-20/03 (14595/03.3-20/03) та від 12.12.2024 № 8233/01/01-07/11206 договори оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:006:0170, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 77, в інформаційній базі (договорів оренди землі, укладених Запорізькою міською радою) не обліковуються.
Згідно з листами Головного управління ДПС у Запорізькій області від 15.03.2024 №3461/5/08-01-24-10, від 23.10.2024 № 12005/5/08-01-24-03-11 та від 24.02.2025 №2217/5/08-01-24-05-11 нарахування земельного податку або орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:006:0170, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 77, не проводилась та сплата не здійснювалась оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня інформації щодо реєстрації за Кияницею Н.В. (РНОКПП НОМЕР_1 ) права власності або користування вказаною земельною ділянкою.
Згідно з витягом від 23.09.2019 № 3648/207-19 встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:006:0170 складає 2 896 940,82 грн., а також відповідно до витягу від 15.02.2024 № НВ-2300022152024 нормативна грошова оцінка земельної складає 3 491 252,14 грн.
Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації, документів та рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунки недоотриманих доходів за фактичне користування Кияницею Н.В. (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельною ділянкою площею 566 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 03.04.2017 по 12.03.2018 та з 01.03.2024 по 31.08.2024.
Згідно вказаних розрахунків загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування зазначеною вище земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 03.04.2017 по 12.03.2018 та з 01.03.2024 по 31.08.2024, становить 134 355,20 грн., зокрема:
- за період з 03.04.2017 по 31.12.2017 - 64698,28 грн.;
- за період з 01.01.2018 по 12.03.2018 - 17288,14 грн.;
- за період з 01.03.2024 по 31.08.2024 - 52 368,78 грн.
Враховуючи, що ФОП Кияниця Н.В. до теперішнього часу користується вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України прокурор вважає, що Відповідач повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати, за період з 03.04.2017 по 12.03.2018 та з 01.03.2024 по 31.08.2024 у розмірі 134 355,20 грн.
Приймаючи рішення у цій справі суд враховує наступне.
Згідно положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Таким чином, правовий механізм переходу права на землю, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності, користування, у тому числі у формі оренди земельної ділянки.
За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Як встановлено судом, Відповідачем речові права на вказану земельну ділянку не оформлено та не зареєстровано.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється
відповідно до закону.
За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до відповідей виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.04.2024 № 06608/03.3-20/03, від 10.07.2024 № 11305/03.3-20/03, від 13.09.2024 № 11305/03.3-20/03 (14595/03.3-20/03) та від 12.12.2024 № 8233/01/01-07/11206, інформації з Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ФОП Кияниця Н.В. не є власником чи постійним землекористувачем зазначеної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
Згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
За приписами ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Отже, за змістом указаних приписів законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Проте з огляду на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Кондиційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Разом з цим, обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).
Для кондиційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Зазначене підтверджується висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018 у справі №922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, від 13.02.2019 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 при розгляді аналогічних спорів.
Таким чином, з часу виникнення у ФОП Кияниці Н.В. права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 77, виник й обов'язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.
Отже, ФОП Кияниця Н.В. (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати ФОП Кияницею Н.В. за рахунок міської ради.
Відповідно до розрахунку Запорізької міської ради загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування зазначеною вище земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 03.04.2017 по 12.03.2018 та з 01.03.2024 по 31.08.2024, становить 134 355,20 грн.
Враховуючи, що ФОП Кияниця Н.В. до теперішнього часу користується вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України то суд дійшов висновку, що ФОП Кияниця Н.В. необхідно відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які вона одержала у вигляді несплаченої орендної плати, за період з 03.04.2017 по 12.03.2018 та з 01.03.2024 по 31.08.2024 у розмірі 134 355,20 грн., а отже заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також суд зазначає, що відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в заявлений прокурором спосіб, шляхом стягнення з ФОП Кияниці Н.В. на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна у вигляді несплаченої орендної плати за період з 03.04.2017 по 12.03.2018 та з 01.03.2024 по 31.08.2024 у розмірі 134 355,20 грн. не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави в особі Запорізької міської ради у суді.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.
Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
“Інтерес держави» охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у бюджетній сфері, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.
Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення “інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку, що “інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так й інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Інтереси держави та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - “інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».
Крім того, згідно зі ст. ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 142 Конституції України та статтями 16, 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
При цьому за інформацією, опублікованої на офіційному сайті Запорізької міської ради, податок на майно є одним із основних доходів бюджету міста Запоріжжя.
Згідно ч.1 ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Як встановлено судом, ФОП Кияниця Н.В. користується земельною ділянкою по вул. Перемоги, 77 у м. Запоріжжі площею 0,0566 га без укладення договору оренди землі, у зв'язку з чим значні грошові кошти від сплати орендної плати не отримує бюджет міста.
Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.
Норми ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлює дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов - порушення або загроза порушення інтересів держави. Друга група альтернативних умов - захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює (1) або неналежним чином здійснює (2) орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (3).
Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:006:0170 площею 0,0566 га, яка розташована по вул. Перемоги, 77 у м. Запоріжжі відноситься до земель комунальної власності.
Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.
Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя до Запорізької міської ради направлено листи від 29.03.2024 № 52-103-3246ВИХ-24, від 29.05.2024 № 52-103-5382ВИХ-24, від 12.07.2024 № 52-103-6802ВИХ-24 та від 25.11.2024 № 52-103-11060ВИХ-24 про надання інформації щодо вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з Кияниці Н.В. недоотриманого доходу за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:006:0170, площею 0,0566 га, яка розташована на вул. Перемоги, 77 у м. Запоріжжі.
Виконавчий комітет Запорізької міської ради листами від 22.04.2024 № 06608/03.3-20/03, від 10.07.2024 № 11305/03.3-20/03 та від 13.09.2024 № 11305/03.3-20/03 повідомив окружну прокуратуру про те, що Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради підготовлено та подано позовну заяву до ФОП Кияниці Н.В. про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 13.03.2018 до 29.02.2024.
Відповідно до листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 12.12.2024 № 8233/01/01-07, від 23.07.2025 № 5928/01/01-07/6439 міською радою заходи претензійно-позовного характеру до ФОП Кияниці Н.В. щодо стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 03.04.2017 до 12.03.2018 та з 01.03.2024 до 31.08.2024, не вживались.
Отже, вказані обставини свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва щодо стягнення з ФОП Кияниця Н.В. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 03.04.2017 до 12.03.2018 та з 01.03.2024 до 31.08.2024.
Таким чином, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя повідомлено Запорізьку міську раду про намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із вказаним позовом в інтересах держави.
З огляду на викладене, суд зазначає, що згідно положень ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», у прокурора наявні підстави для пред'явлення цього позову до суду в інтересах Запорізької міської ради щодо стягнення з ФОП Кияниці Н.В. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у розмірі 134 355,20 грн., оскільки вказаним органам самостійно таких заходів не вжито і, як наслідок, інтереси держави тривалий час залишилися незахищеними.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені прокурором підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кияниці Ніни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 03.04.2017 по 12.03.2018 та з 01.03.2024 по 31.08.2024 в сумі 134 355 (сто тридцять чотири тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн. 20 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кияниці Ніни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 02909973; розрахунковий рахунок: UА438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повне рішення складено а підписано: 22.10.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.