вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" вересня 2025 р. Справа№ 911/1737/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Сибіги О.М.
Коробенка Г.П.
за участю представників сторін:
від позивача: Нестерова І.Г.;
від відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2024 (повне рішення складено 02.04.2025)
у справі № 911/1737/23 (суддя Ярема В.А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготрейд Груп»
про стягнення 2 162 109,87 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Груп" про стягнення 3 936 088,45 гривень, з яких: 999 931,98 грн основного боргу, 513 979,61 грн пені, 109 299,99 грн 3% річних, 447 082,51 грн інфляційних втрат і 1 865 794,36 грн штрафу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0179-02021.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за отриману послугу за період з березня 2020 по червень 2020 включно.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.06.2024 у справі № 911/1737/23 позовні вимоги задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготрейд Груп» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»:
- 999 931,98 грн основного боргу;
- 333 162,41 грн пені;
- 44 016,29 грн 3% річних;
- 277 468,53 грн інфляційних втрат;
- 44 934,93 грн штрафу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0178-02024;
- 25 492,71 грн судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При розгляді даного спору по суті, суд першої інстанції в межах заявлених позивачем періодів та сум, здійснював обрахунок заявленого до стягнення розміру штрафу та встановив, що оскільки арифметично правильний розмір штрафу, обрахований судом за правильно визначені суми боргу, складає 44 934,93 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 74 718,66 грн штрафу підлягає частковому задоволенню у розмірі 44 934,93 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» 23.04.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2024 у справі № 911/1737/23 скасувати в частині відмови у задоволенні стягнення 3% річних, пені, інфляційних втрат; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» посилається на те, що місцевим господарським судом допущено неповне з'ясування фактичних обставин, не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення даної справи, а рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, скаржник стверджує, що у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати послуг з передачі електричної енергії у строки та терміни, визначені умовами договору, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України має право застосовувати штрафні санкції до відповідача.
Також, позивач зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив докази надані позивачем та дійшов передчасного висновку щодо неможливості визначення момент прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2024 у справі № 911/1737/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2024 у справі № 911/1737/23 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 09.05.2025 усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази сплати судового збору у розмірі 8 326,72 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2024 у справі № 911/1737/23, розгляд справи призначено на 07.07.2025 о 15 год 00 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк, витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1737/23.
21.05.2025 матеріали справи №911/1737/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2024 у справі № 911/1737/23 відкладено на 16.09.2025 о 14 год 40 хв.
Явка представників сторін.
У судове засідання 16.09.2025 з'явився представник позивача та підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційний господарський суд її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2024 у справі № 911/1737/23 скасувати в частині відмови у задоволенні стягнення 3% річних, пені, інфляційних втрат; судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, 01.01.2019 між ПрАТ "НАК "Укренерго" як оператором системи передачі (далі - ОСП) та ТОВ "Енерготрейд Груп" як користувачем укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0178-02024 (далі - договір №0178-02024), відтак 01.01.2019 та 24.02.2020 до означеного договору сторонами укладено додаткові угоди, зокрема додаткову угоду №2, якою такий правочин викладено у новій редакції.
Копії зазначених договору №0178-02024 та додаткових угод до нього наявні в матеріалах справи.
Так, пунктами 1.1., 4.1., 6.1., 6.2., 6.5., 10.1., 10.4. та 14.1. договору №0178-02024 в редакції додаткової угоди №2 від 24.02.2020 сторони погодили, що за цим договором ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;
2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється, зокрема, для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника.
Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП наступним чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з пунктом 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 цього договору, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати відповідного платежу у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед, якщо платіж здійснюється в першу дату відповідного платежу.
Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 (двадцять п'ятого) числа включно місяця, що передує розрахунковому місяцю.
ОСП протягом 5 (п'яти) робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу.
ОСП протягом перших 5 (п'яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги.
Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку.
Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим договором повинні направлятися однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов'язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.
Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною:
- у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником;
- у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом);
- у день направлення за допомогою сервісу та/або електронною поштою.
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019.
Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
Мотивуючи своє звернення до суду з позовом у цій справі та, відповідно, покликаючись на вказані вище договірні положення, ПрАТ "НАК "Укренерго" зауважило, що ним, на підставі наданих ТОВ "Енерготрейд Груп" повідомлень про планові обсяги послуг, формувались та направлялись вказаному товариству відповідні рахунки за період з липня 2019 року по червень 2020 року.
На підтвердження зазначених обставин до позовної заяви долучено копії складених за період з липня 2019 року по червень 2020 року як відповідачем, так і позивачем, відповідно:
1) повідомлень про планові обсяги, зокрема:
- повідомлення №02/56 від 17.02.2020 про намір отримати в березні 2020 року послугу в обсязі 2 176 700 кВт*год;
- повідомлення №03/74 від 16.03.2020 про намір отримати в квітні 2020 року послугу в обсязі 1 286 700 кВт*год;
- повідомлення №04/32 від 15.04.2020 про намір отримати в травні 2020 року послугу в обсязі 1 331 700 кВт*год;
- повідомлення №05/64 від 25.05.2020 про намір отримати в червні 2020 року послугу в обсязі 1 310,950 МВт*год;
2) рахунків-фактур, зокрема:
- рахунку-фактури №0178-2024 28/02/2020 від 28.02.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за березень 2020 року плановим обсягом 435,340 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 81 182,21 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 05/03/2020 від 05.03.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за березень 2020 року плановим обсягом 435,340 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 81 182,21 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 10/03/2020 від 10.03.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за березень 2020 року плановим обсягом 435,340 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 81 182,21 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 16/03/2020 від 16.03.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за березень 2020 року плановим обсягом 435,340 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 81 182,21 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 20/03/2020 від 20.03.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за березень 2020 року плановим обсягом 435,340 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 81 182,21 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 26/03/2020 від 26.03.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за квітень 2020 року плановим обсягом 257,340 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 47 988,77 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 03/04/2020 від 03.04.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за квітень 2020 року плановим обсягом 257,340 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 47 988,77 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 10/04/2020 від 10.04.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за квітень 2020 року плановим обсягом 257,340 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 47 988,77 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 15/04/2020 від 15.04.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за квітень 2020 року плановим обсягом 257,340 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 47 988,77 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 22/04/2020 від 22.04.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за квітень 2020 року плановим обсягом 257,340 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 47 988,77 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 29/04/2020 від 29.04.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за травень 2020 року плановим обсягом 266,340 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 49 667,09 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 05/05/2020 від 05.05.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за травень 2020 року плановим обсягом 266,340 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 49 667,09 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 12/05/2020 від 12.05.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за травень 2020 року плановим обсягом 266,340 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 49 667,09 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 15/05/2020 від 15.05.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за травень 2020 року плановим обсягом 266,340 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 49 667,09 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 20/05/2020 від 20.05.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за травень 2020 року плановим обсягом 266,340 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 49 667,09 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 28/05/2020 від 28.05.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за червень 2020 року плановим обсягом 262,190 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 48 893,20 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 04/06/2020 від 04.06.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за червень 2020 року плановим обсягом 262,190 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 48 893,20 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 10/06/2020 від 10.06.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за червень 2020 року плановим обсягом 262,190 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 48 893,20 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 10/06/2020 від 10.06.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за червень 2020 року плановим обсягом 262,190 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 48 893,20 грн;
- рахунку-фактури №0178-2024 22/06/2020 від 22.06.2020 на сплату послуги з передачі електричної енергії за червень 2020 року плановим обсягом 262,190 МВт*год за тарифом 155,40 грн за 1 МВт*год загальною вартістю з ПДВ 48 893,20 грн.
На підтвердження ж обставин направлення відповідачу рахунків на оплату послуг, зокрема і вказаних вище рахунків-фактур позивачем разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви додано копії знімків екрану «Print Screen» з електронної пошти.
За доводами позивача загальна сума виставлених рахунків склала:
- у березні 2020 року - 405 911,05 грн;
- у квітні 2020 року - 239 943,85 грн;
- у травні 2020 року - 248 335,45 грн;
- у червні 2020 року - 244 466,00 грн.
В суді першої інстанції позивачем зазначено що, ним складено та підписано акти приймання-передачі послуг, зокрема:
- акт від 31.03.2020 щодо передачі у березні 2020 року електричної енергії обсягом 2076,885 МВт*год на суму 387 297,52 грн (далі - акт від 31.03.2020), який отримано відповідачем засобами поштового зв'язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103282609210 (далі - рекомендоване повідомлення);
- акт від 30.04.2020 щодо передачі у квітні 2020 року електричної енергії обсягом 1217,187 МВт*год на суму 226 981,03 грн (далі - акт від 30.04.2020), який отримано відповідачем засобами поштового зв'язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103273459530 (далі - рекомендоване повідомлення);
- акт від 31.05.2020 щодо передачі у травні 2020 року електричної енергії обсягом 1209,977 МВт*год на суму 225 636,52 грн (далі - акт від 31.05.2020), який отримано відповідачем засобами поштового зв'язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103272247050 (далі - рекомендоване повідомлення);
- акт від 30.06.2020 щодо передачі у червні 2020 року електричної енергії обсягом 1219,907 МВт*год на суму 227 488,26 грн (далі - акт від 30.03.2020), який отримано відповідачем засобами поштового зв'язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103273474947 (далі - рекомендоване повідомлення);
Як убачається з матеріалів справи до позовної заяви долучено, зокрема, копії зазначених актів від 31.03.2020, 30.04.2020, 31.05.2020 та 30.06.2020, а також рекомендованих повідомлень.
Надалі, за доводами позивача, було скориговано фактичний обсяг наданих послуг, зокрема:
- у березні 2020 року, внаслідок чого згідно акта коригування від 29.09.2020 обсяг послуг у вказаному місяці склав 2070,851 МВт*год, а вартість послуг зменшилась на 1 125,22 грн і склала 386 172,30 грн;
- у квітні 2020 року, внаслідок чого згідно акта коригування від 02.11.2020 обсяг послуг у вказаному місяці склав 1149,551 МВт*год, а вартість послуг зменшилась на 12 612,75 грн і склала 214 368,28 грн;
- у травні 2020 року, внаслідок чого згідно акта коригування від 17.11.2020 обсяг послуг у вказаному місяці склав 1127,042 МВт*год, а вартість послуг зменшилась на 15 465,72 грн і склала 210 170,80 грн;
- у червні 2020 року, внаслідок чого згідно акта коригування від 25.11.2020 обсяг послуг у вказаному місяці склав 1161,916 МВт*год, а вартість послуг зменшилась на 1 125,22 грн і склала 216 674,10 грн (далі - акти коригування)
Копії наведених актів коригування наявні в матеріалах справи.
Покликаючись на вказані обставини, позивач зазначив, що відповідач всупереч договірним положенням допускав прострочення виконання своїх обов'язків як щодо строків поетапної попередньої оплати планової вартості послуг (п'ять планових платежів), так і щодо строків оплати фактичної вартості послуг за період з березня по червень 2020 загалом на суму 999 931,98 грн, з яких:
- 358 718,80 грн за березень 2020 року;
- 214 368,28 грн за квітень 2020 року;
- 210 170,980 грн за травень 2020 року;
- 216 674,10 грн за червень 2020 року.
Обґрунтовуючи обставини виникнення вказаної суми боргу в суді першої інстанції, позивач зазначав, що 23.06.2020 відповідачем сплачено 518 102,76 грн, з яких 27 453,50 грн у передбаченому пунктом 6.7. договору зараховано в рахунок погашення заборгованості за березень 2020 року, внаслідок чого сума заборгованості за відповідний місяць склала 358 718,80 грн.
Водночас, за доводами позивача, решту вартості послуг за квітень-червень 2020 року відповідач не сплатив, внаслідок чого у відповідача і вникло 999 931,98 грн боргу, детальний розрахунок якого разом із проведеними нарахуваннями позивачем викладено у позовній заяві в новій редакції.
Також до матеріалів справи позивачем було долучено копії довідки АТ «Ощадбанк» №16/2-09/1256 від 25.05.2023 разом з долученою до такої довідки інформацією про надходження коштів на рахунок ПрАТ "НАК "Укренерго" від ТОВ "Енерготрейд Груп" за період з 01.01.2019 по 01.05.2023 (далі - інформація про надходження коштів), а також копії:
- платіжних доручень №1042 від 25.10.2019 та №266 від 26.11.2019 щодо сплати позивачем на рахунок відповідача, відповідно, 4 390 000,00 грн та 2 062 788,87 грн;
- рахунків-фактур від 04.10.2019, 04.11.2019, 04.02.2020, 04.03.2020, 03.04.2020, 04.05.2020 (далі - коригуючі рахунки).
З огляду вказаного вище позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 999 931,98 грн основного боргу.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до господарського суду із позовом та просив стягнути з відповідача 999 931,98 грн основного боргу, 513 979,61 грн пені, 109 299,99 грн 3% річних, 447 082,51 грн інфляційних втрат і 1 865 794,36 грн штрафу
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174, ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Приписами ч. 1 ст. 1 та ч. 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що передача електричної енергії (далі - передача) - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями.
Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.
Згідно з пунктом 1.2. глави 1, пунктом 3.1. глави 3, пунктами 5.1. та 5.5. глави 5 розділу XI Кодексу систем передачі, затвердженого Постановою НКРЕКП 14.03.2018 №309, (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом.
Послуги з передачі електричної енергії надаються Користувачу безперервно, крім випадків, передбачених договором про надання послуг з передачі електричної енергії та цим Кодексом.
Договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі.
Договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.
Приписами статті 526, частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що підписання сторонами договору №0178-02024 свідчить про погодження позивача та відповідача з таким правочином, зокрема і в редакції додаткової угоди №2 від 24.02.2020, породжуючи для сторін взаємні права і обов'язки по виконанню його умов, зокрема для ТОВ "Енерготрейд Груп" обов'язок по оплаті вартості наданих послуг:
- за березень 2020 року в обсязі 2070,851 МВт*год на суму 386 172,30 грн згідно акта коригування від 29.09.2020, і відповідний грошовий обов'язок на час звернення позивача до суду із відповідним позовом є таким, що настав;
- за квітень 2020 року в обсязі 1149,551 МВт*год на суму 214 368,28 грн згідно акта коригування від 02.11.2020, і відповідний грошовий обов'язок є таким, що настав на час підписання обома сторонами вказаного акта коригування - 02.11.2020;
- за травень 2020 року в обсязі 1127,042 МВт*год на суму 210 170,980 грн згідно акта коригування від 17.11.2020, і відповідний грошовий обов'язок є таким, що настав на час підписання обома сторонами вказаного акта коригування - 17.11.2020;
- за червень 2020 року в обсязі 1161,916 МВт*год на суму 216 674,10 грн згідно акта коригування від 25.11.2020, і відповідний грошовий обов'язок є таким, що настав на час підписання обома сторонами вказаного акта коригування - 25.11.2020.
Висновуючи вказане, зокрема в частині моменту виникнення у відповідача обов'язку зі сплати вартості послуг, судом апеляційної інстанції враховано, що згідно пунктів 6.5., 10.1. договору №0178-02024, у їх системному аналізі, момент виникнення такого обов'язку обумовлено обставинами отримання відповідачем актів приймання-передачі послуг, які з огляду на пункт 10.4. договору повинні надсилатись як електронною поштою або факсимільним шляхом, так і засобами поштового зв'язку або кур'єром.
Тобто передбачений договором порядок направлення користувачу актів приймання-передачі послуг унормовано таким чином, аби безсумнівно підтвердити обізнаність користувача про обсяги та вартість наданих ОСП послуг та визначити відповідний день, з яким пов'язано початок обрахунку строків для оплати.
Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції врахував, що до матеріалів цієї справи долучено, зокрема, акти приймання-передачі послуг від 31.03.2020, 30.04.2020, 31.05.2020 та 30.06.2020 за підписом лише уповноважених осіб ПрАТ "НАК "Укренерго", попри те позивач не надав суду доказів надіслання відповідачу таких актів приймання-передачі послуг за березень-червень 2020 року першочергово електронною поштою або факсимільним зв'язком, як і не надано позивачем належних доказів на підтвердження надіслання цих актів відповідачу засобами поштового зв'язку або кур'єром.
Стосовно ж долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень суд першої інстанції заначив таке.
Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписи статей 76, 77, 78, 86 ГПК України презюмують, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В розрізі зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як:
- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;
- обов'язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду та здійснюється за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами.
Суд першої інстанції підставно взяв до уваги, що надані позивачем копії рекомендованих повідомлень не свідчать про безпосередній та достовірний зв'язок між зазначеними у таких повідомленнях відомостями та, власне, обставинами надіслання відповідачу саме тих актів приймання-передачі послуг від 31.03.2020, 30.04.2020, 31.05.2020 та 30.06.2020, що долучено позивачем до матеріалів цієї справи.
У розрізі вказаного судом враховано, що наявні в матеріалах справи копії рекомендованих повідомлень містять таку інформацію (написи), зокрема:
- повідомлення за №0103272609210 містить дату подання певної поштової кореспонденції та підпис і дату її отримання, а також найменування адресата і відправника, їх поштові адреси та написи « 0178», «Квітковська», «Україна», «Ч»;
- повідомлення за №01032017345930 містить дату подання певної поштової кореспонденції та підпис і дату її отримання, а також найменування адресата і відправника, їх поштові адреси та написи « 0178», «Гербут», «Акти», «Київ»;
- повідомлення за №0103272247050 містить дату подання певної поштової кореспонденції та підпис і дату її отримання, а також найменування адресата і відправника, їх поштові адреси та написи « 0178», «Гербут», «Акти», «Київ», «Ч»;
- повідомлення за №0103273474947 містить дату подання певної поштової кореспонденції та підпис і дату її отримання, а також найменування адресата і відправника, їх поштові адреси та написи « 0178», «Гербут», «Акт», «Київ».
Однак відомостей про те, яку саме поштову кореспонденцію надіслано разом з такими повідомленнями останні не містять, тоді як саме лише зазначення у цих повідомленнях « 0178», «Акт»/«Акти» безсумнівно не свідчать про надіслання та отримання відповідачем у вказані в таких повідомленнях дати саме актів приймання-передачі послуг від 31.03.2020, 30.04.2020, 31.05.2020 та 30.06.2020.
Вказане формує у суду розумний сумнів стосовно тих обставин, про які стверджує позивач, а тому наведені рекомендовані повідомлення не приймаються судом як належні і достовірні докази отримання відповідачем актів приймання-передачі послуг від 31.03.2020, 30.04.2020, 31.05.2020 та 30.06.2020 саме у ті дні, які вказано у таких повідомленнях.
З огляду наведеного суд звертає увагу на те, що рішення не може будуватись на припущеннях, тоді як достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі.
Зроблені вище висновки суду також ґрунтуються і на тому, що передбачений договором №0178-02024 такий додатковий спосіб підтвердження отримання користувачем актів, як рекомендований лист, жодним чином не звільняє позивача від дотримання покладеного саме на нього обов'язку доведення обставин згідно передбачених процесуальним правом правил та принципів, зокрема щодо належності доказів, що обумовлено змістом, а не формою/назвою документа.
Посилання ж представниці позивача на необхідність застосування принципу вірогідності доказів для встановлення обставин отримання відповідачем актів судом відхиляються, позаяк зміст статей 79 ГПК України дає підстави для висновку, що означений принцип можливий до застосування судом у разі співвіднесення між собою доказів обох сторін, попри те первинно неналежні та/або недостовірні докази не можуть оцінюватись за цим принципом.
Вказане також слідує і зі змісту ч. 2 ст. 86 ГПК України, за яким суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк для остаточної оплати відповідачем актів від 31.03.2020, 30.04.2020, 31.05.2020 та 30.06.2020 слід обраховувати з моменту (дата) їх отримання, який відображено у рекомендованих повідомленнях.
Попри вказане вище судом враховано, що сама по собі відсутність доказів надіслання та, власне, отримання відповідачем актів від 31.03.2020, 30.04.2020, 31.05.2020 та 30.06.2020 у будь-яку та/або у стверджувані позивачем дати (дні) не є тією підставою (обставиною), яка звільняє користувача від обов'язку здійснити оплату цих послуг взагалі та у сумах, що відповідають відкоригованим обсягам, позаяк:
- правові наслідки у формі виникнення зобов'язань створює саме господарська операція, тоді як виникнення зобов'язання та момент його виконання стороною не є тотожними;
- зобов'язання відповідача з оплати послуг за березень-червень 2020 року першочергово виникло в обсягах та сумах, що відображені в актах коригування, адже саме внесені до коригуючих актів відомості відповідають вартості фактично наданих послуг, тобто вартості послуг саме в тих обсягах, які реально були надані позивачем;
- реально наданий обсяг послуг у певному розрахунковому періоді не може мати різну величину у різні періоди часу.
Поряд з цим, судом першої інстанції враховано, що зроблений вище висновок стосовно сум зобов'язання та моменту його виникнення, зокрема щодо наданих у березні 2020 року послуг, ґрунтується на обставинах проведення позивачем господарських операцій з передачі електричної енергії, що, з огляд на специфіку спірних правовідносин, загалом відбувається безперервно.
Отже, обов'язок оплатити відповідні послуги, надані позивачем у березні 2020 року, у відповідача виник безвідносно до певного моменту та є таким, що настав станом на час звернення позивача до суду із позовом у цій справі, оскільки відповідний коригуючий акт відповідачем не підписано, попри те позивач вправі отримати плату за відповідно проведену господарську операцію.
Водночас, згідно зробленого вище судом висновку, обов'язок з оплати послуг, наданих позивачем у квітні-червні 2020 року, є таким, що настав станом на момент підписання сторонами коригуючих актів до актів за вказані місяці, оскільки на час підписання відповідних коригуючих актів відповідач не міг не володіти такими документами, а наявність належним чином оформлених документів, що фіксують згоду сторін стосовно обсягу, якості, вартості послуг, засвідчує відсутність конфлікту та/або заперечень сторони з приводу наявності у її володінні таких документів.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Однак станом на момент ухвалення рішення у зазначеній справі, окрім долученої до матеріалів справи інформації про надходження коштів, зокрема 518 102,76 грн, залишок яких у сумі 27 453,50 грн позивачем зараховано в рахунок часткового погашення боргу за березень 2020 року, суду не надано належних доказів на підтвердження обставин сплати відповідачем на рахунок позивача решти фактичної вартості послуг в загальному розмірі 999931,98 грн, з яких:
- 358 718,80 грн за березень 2020 року;
- 214 368,28 грн за квітень 2020 року;
- 210 170,980 грн за травень 2020 року;
- 216 674,10 грн за червень 2020 року.
За таких обставин, оскільки відповідач взяті на себе грошові зобов'язання за договором №0178-02024 не виконав - фактичну вартість послуг за березень-червень 2020 року не сплатив, а розмір відповідно заявлених до стягнення коштів відповідає обставинам справи та є арифметично правильним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 999 931,98 грн основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними доказами і не спростована у встановленому порядку відповідачем.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань - як щодо внесення п'яти поетапних попередніх платежів, так і щодо фактичної оплати наданих послуг позивач просить суд стягнути з відповідача (згідно наведеного у позовній заяві (в новій редакції) розрахунку):
1) 728 949,97 грн пені, 59 863,60 грн 3% річних, 298 645,66 грн інфляційних втрат, нарахованих:
з 03.03.2020 по 27.04.2020 на 81 182,21 грн першого планового платежу у березні 2020 року;
з 11.03.2020 по 27.04.2020 на 81 182,21 грн другого планового платежу у березні 2020 року;
з 16.03.2020 по 27.04.2020 на 81 182,21 грн третього планового платежу у березні 2020 року;
з 21.03.2020 по 27.04.2020 на 81 182,21 грн четвертого планового платежу у березні 2020 року;
з 26.03.2020 по 27.04.2020 на 81 182,21 грн п'ятого планового платежу у березні 2020 року;
з 04.05.2020 по 22.06.2020 на 387 297,52 грн боргу за актом від 31.03.2020;
з 23.06.2020 по 28.09.2020 на 359 844,02 грн залишку боргу за березень 2020 року;
з 03.04.2020 по 25.05.2020 на 47 988,77 грн першого планового платежу у квітні 2020 року;
з 11.04.2020 по 25.05.2020 на 47 988,77 грн другого планового платежу у квітні 2020 року;
з 16.04.2020 по 25.05.2020 на 47 988,77 грн третього планового платежу у квітні 2020 року;
з 21.04.2020 по 25.05.2020 на 47 988,77 грн четвертого планового платежу у квітні 2020 року;
з 26.04.2020 по 25.05.2020 на 47 988,77 грн п'ятого планового платежу у квітні 2020 року;
з 30.05.2020 по 01.11.2020 на 226 981,03 грн боргу за квітень 2020 року згідно акта від 30.04.2020;
з 03.11.2020 по 28.02.2023 на 214 368,28 грн боргу за квітень 2020 року згідно акта коригування від 02.11.2020;
з 03.05.2020 по 20.06.2020 на 49 667,09 грн першого планового платежу у травні 2020 року;
з 11.05.2020 по 20.06.2020 на 49 667,09 грн другого планового платежу у травні 2020 року;
з 16.05.2020 по 20.06.2020 на 49 667,09 грн третього планового платежу у травні 2020 року;
з 21.05.2020 по 20.06.2020 на 49 667,09 грн четвертого планового платежу у травні 2020 року;
з 26.05.2020 по 20.06.2020 на 49 667,09 грн п'ятого планового платежу у травні 2020 року;
з 26.06.2020 по 16.11.2020 на 225 363,52 грн боргу за травень 2020 року згідно акта від 31.05.2020;
з 18.11.2020 по 28.02.2023 на 214 368,28 грн боргу за травень 2020 року згідно акта коригування від 17.11.2020;
з 03.06.2020 по 21.07.2020 на 48 893,20 грн першого планового платежу у червні 2020 року;
з 11.06.2020 по 21.07.2020 на 48 893,20 грн другого планового платежу у червні 2020 року;
з 16.06.2020 по 21.07.2020 на 48 893,20 грн третього планового платежу у червні 2020 року;
з 21.06.2020 по 21.07.2020 на 48 893,20 грн четвертого планового платежу у червні 2020 року;
з 26.06.2020 по 21.07.2020 на 48 893,20 грн п'ятого планового платежу у червні 2020 року;
з 28.07.2020 по 24.11.2020 на 227 488,26 грн боргу за червень 2020 року згідно акта від 31.05.2020;
з 26.11.2020 по 28.02.2023 на 216 674,10 грн боргу за червень 2020 року згідно акта коригування від 25.11.2020;
2) 74 718,66 грн штрафу, розрахованого у розмірі 7% від прострочених платежів:
- за березень 2020 року у сумі 387 297,52 грн;
- за квітень 2020 року у сумі 226 981,03 грн;
- за травень 2020 року у сумі 225 363,52 грн;
- за червень 2020 року у сумі 227 488,26 грн.
Приписами ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Приписами статей 549, 625 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 6.7 договору №0178-02024, в редакції додаткової угоди №2 від 24.02.2020, у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Ураховуючи відповідні договірні положення та зміст вказаних вище норм права, зокрема статей 610, 612 ЦК України, для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені, штрафу) та 3% річних, інфляційних втрат необхідним є встановлення як обставин порушення боржником певного зобов'язання загалом, так і моменту, з якого відповідач вважається таким, що прострочив/порушив відповідне зобов'язання.
Як слідує з наведеного вище розрахунку, позивач здійснив нарахування, зокрема, пені, інфляційних втрат та 3% річних як на суми планових платежів у кожному місяці, так і на суми вартості послуг у кожному з таких місяців по актах та на суми фактичної вартості послуг по коригуючих актах окремо.
За таких обставин, оскільки за змістом договору №0178-02024 обсяг фактично наданої послуги та її вартість можливо визначити лише на підставі акта приймання-передачі послуги, який формується позивачем у наступному за розрахунковим місяці та з моменту підписання якого зобов'язання з оплати планових поетапних платежів перетворюється в зобов'язання з оплати фактично наданих послуг, суд висновує, що нарахування до стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних на попередню суму планових платежів, що значно перевищує вартість фактично наданої позивачем та фактично отриманої відповідачем послуги у відповідному місяці, суперечить:
- змісту статті 625 ЦК України, яка пов'язує застосування інфляційних втрат та відсотків річних саме зі сплатою існуючої, а не потенційної (абстрактної) заборгованості, позаяк не може бути компенсовано знецінення грошових коштів, підстави для утримання яких позивачем не існують;
- змісту правовідносин сторін, за якими обов'язок користувача щодо сплати грошових коштів кореспондує обсягу фактично наданих послуг.
Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06.11.2024 у справі №905/136/23.
До того ж у розрізі встановлення обставин порушення відповідачем зобов'язання з проведення попередніх поетапних платежів судом встановлено таке.
Згідно з пунктом 6.7 договору №0178-02024, в редакції додаткової угоди №2 від 24.02.2020, у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій.
Зміст вказаного вище договірного положення свідчить про те, що питання віднесення (зарахування) платежів врегульовано таким чином, що в рахунок заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення зараховується саме надлишок коштів, який утворився внаслідок перевищення фактичного обсягу оплати порівняно із сумою, зазначеної в акті приймання-передачі наданої послуги.
Звертаючись до суду із позовом у цій справі та вказуючи на порушення відповідачем власних договірних зобов'язання щодо внесення попередніх поетапних платежів у кожному місяці, позивач зауважив, що сплачені відповідачем кошти протягом таких місяців зараховано на повне погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до березня 2020 року, відтак лише залишок відповідно сплачених коштів у сумі 27 453,50 грн позивачем зараховано в рахунок часткового погашення боргу за березень 2020 року.
Як слідує з наявної в матеріалах справи інформації про надходження коштів, у 2020 році відповідачем проведено такі платежі:
- 10.02.2020 - 124 944,65 грн з призначенням платежу «оплата послуги передачі електроенергії за січень 2020 р. по дог. №0178-02024 від 01.01.2019», тоді як згідно наявного в матеріалах справи корегуючого рахунка від 04.02.2020 відповідна сума послуги за січень 2020 року - 124 944,65 грн, була обрахована позивачем шляхом зменшення 325 744,20 грн (вартість послуги по акту) на 200 799,55 грн («борг на 31.01.2020 «-200799,55»);
- 10.02.2020 - 239 630,55 грн з призначенням платежу «оплата послуги передачі електроенергії за лютий 2020 р. по дог. №0178-02024 від 01.01.2019»;
- 16.03.2020 - 133 764,37 грн з призначенням платежу «оплата послуги передачі електроенергії за лютий 2020 р. по дог. №0178-02024 від 01.01.2019», тоді як згідно наявного в матеріалах справи корегуючого рахунка від 04.03.2020 відповідна сума послуги за лютий 2020 року - 133 764,37 грн, була обрахована позивачем шляхом зменшення 346 778,77 грн (вартість послуги по акту) на 213 014,40 грн («борг на 29.02.2020 «-213 014,40»);
- 30.03.2020 - 300 000,00 грн з призначенням платежу «оплата послуги передачі електроенергії за березень 2020 р. по дог. №0178-02024 від 01.01.2019»;
- 17.04.2020 - 96 704,81 грн з призначенням платежу «оплата послуги передачі електроенергії за березень 2020 р. по дог. №0178-02024 від 01.01.2019», тоді як згідно наявного в матеріалах справи корегуючого рахунка від 03.04.2020 відповідна сума послуги за березень 2020 року - 96 704,81 грн, була обрахована позивачем шляхом зменшення 387 297,52 грн (вартість послуги по акту) на 290 592,71 грн («борг на 31.03.2020 «-290 592,71»);
- 24.04.2020 - 200 000,00 грн з призначенням платежу «оплата послуги передачі електроенергії за квітень 2020 р. по дог. №0178-02024 від 01.01.2019», тоді як згідно наявного в матеріалах справи корегуючого рахунка від 04.05.2020 позивачем обраховано суму послуги за квітень 2020 року - 26 981,03 грн, шляхом зменшення 226 981,03 грн (вартість послуги по акту) на 200 000,00 грн («борг на 30.04.2020 «-200 000,00»);
- 23.06.2020 - 518 102,76 грн з призначенням платежу «оплата послуги передачі електроенергії за травень-червень 2020 р. по дог. №0178-02024 від 01.01.2019»;
Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем проводились як ті платежі, що відповідали сукупно першим трьом-чотирьом поетапним платежам у відповідному місяці, зокрема: 239 630,55 грн поділено на 3 = 79 876,85; 300 000,00 грн поділено на 3,5 = 85 714,29 грн; 200 000,00 грн поділено на 4 = 50 000,00 грн, так і ті платежі, рахунки на які виставлялися самим позивачем.
Зокрема зазначені вище коригуючі рахунки формували і підписували ті уповноважені посадові особи, які і підписували акти коригування у спірні місяці та, власне, таким діями визнавали зарахування таких платежів саме в рахунок оплати поточних місяців, зменшуючи при цьому їх лише на суми коригуючих актів, складених у відповідних місяцях до актів за 2019 рік:
- сплачені 239 630,55 грн зменшено на суму коригуючого акта від 17.02.2020 (вересень 2019 року) - 26 616,15 грн, внаслідок чого виник «борг на 29.02.2020 «-213014,40»);
- сплачені 300 000,00 грн грн зменшено на суму коригуючого акта від 30.03.2020 (жовтень 2019 року) - 9 407,29 грн, внаслідок чого виник «борг на 31.03.2020 «-290592,71»).
Ураховуючи все наведене та послідовність дій сторін спірних правовідносин щодо виконання договірних зобов'язань і логічність таких дій, оскільки поведінка суб'єктів господарювання має узгоджується із загальними засадами добросовісності та розумності, відтак подальші дії сторін не можуть суперечити попереднім, суд висновує про те, що позивачем не доведено наявності правових підстав у розумінні норм права, зокрема і статей 610, 612 ЦК України для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних на суми планових платежів у кожному місяці.
У розрізі вказного суд зазначає, що наведені вище обставини не впливають на арифметичну правильність загальної суми боргу відповідача щодо оплати фактично наданих позивачем послуг, а також зроблені висновки про стягнення такої суми боргу за період березень-червень 2020 року.
Безпідставним також визнається і нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних на вартість фактично наданих послуг згідно актів від 31.03.2020, 30.04.2020, 31.05.2020 та 30.06.2020, оскільки вказані у цих актах суми, як зазначено вище, не відображають обсягів та, відповідно, вартості послуг, що реально надано позивачем, відтак відповідач не вважається таким, що прострочив зобов'язання у тих розмірах, які не є фактичними.
Не можливо також визначити і момент прострочення відповідачем грошового зобов'язання з фактичної оплати послуг за березень 2020 року з огляду на зроблений вище висновок про те, що цей обов'язок у відповідача виник безвідносно до певного моменту та є таким, що настав станом на час звернення позивача до суду із позовом у цій справі, оскільки відповідний коригуючий акт відповідачем не підписано, попри те позивач вправі отримати плату за відповідно проведену господарську операцію.
Звідси суд висновує про безпідставність нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних на 359 844,02 грн залишок боргу за березень 2020 року.
Крім того згідно статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, вказані вище норми закону презюмують обов'язок боржника сплатити кредитору пеню у розмірі, який погоджено сторонами у договорі, із відповідним законодавчим обмеженням такого розміру подвійною обліковою ставкою Національного банку України лише у разі, якщо встановлений сторонами у договорі розмір пені перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, погоджений сторонами у договорі розмір пені - 0,1%, до 02.06.2022 перевищував розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, тоді як після вказаної дати така договірна ставка була меншою від подвійної облікової ставки Національного банку України.
Водночас у проведеному позивачем розрахунку пені не зазначено, за якою ставкою здійснювалось обрахування такої неустойки у кожному із періодів.
За таких обставин, беручи до уваги зроблені вище висновки, у тому числі і щодо арифметично правильного розміру простроченого відповідачем грошового зобов'язання у кожному з місяців, а також моменту виникнення такого зобов'язання, суд, в межах заявлених позивачем періодів та сум, здійснював обрахунок заявлених до стягнення:
- сум пені:
з 03.11.2020 по 02.06.2022 на 214 368,28 грн боргу за квітень згідно коригуючого акта від 02.11.2020 за подвійною обліковою ставкою Національного банку України;
з 03.06.2022 по 28.02.2023 на 214 368,28 грн боргу за квітень згідно коригуючого акта від 02.11.2020 за передбаченою договором ставкою - 0,1%;
з 18.11.2020 по 02.06.2022 на 210 170,80 грн боргу за травень згідно коригуючого акта від 17.11.2020 за подвійною обліковою ставкою Національного банку України;
з 03.06.2022 по 28.02.2023 на 210 170,80 грн боргу за травень згідно коригуючого акта від 17.11.2020 за передбаченою договором ставкою - 0,1%;
з 26.11.2020 по 02.06.2022 на 216 674,10 грн боргу за червень згідно коригуючого акта від 25.11.2020 за подвійною обліковою ставкою Національного банку України;
з 03.06.2022 по 28.02.2023 на 216 674,10 грн боргу за червень згідно коригуючого акта від 25.11.2020 за передбаченою договором ставкою - 0,1%;
- сум 3% річних та інфляційних втрат:
з 03.11.2020 по 28.02.2023 на 214 368,28 грн боргу за квітень згідно коригуючого акта від 02.11.2020 за подвійною обліковою ставкою Національного банку України;
з 18.11.2020 по 28.02.2023 на 210 170,80 грн боргу за травень згідно коригуючого акта від 17.11.2020 за подвійною обліковою ставкою Національного банку України;
з 26.11.2020 по 28.02.2023 на 216 674,10 грн боргу за червень згідно коригуючого акта від 25.11.2020 за подвійною обліковою ставкою Національного банку України.
Оскільки арифметично правильний розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, перерахованих судом з урахуванням встановлених вище обставин в межах визначених позивачем періодів, складає: 333 162,41 грн, 44 016,29 грн та 277 468,53 грн відповідно, вимоги позивача про стягнення з відповідача 728 949,97 грн пені, 59 863,60 грн 3% річних, 298 645,66 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 333 162,41 грн, 44 016,29 грн та 277 468,53 грн відповідно.
До того ж, оскільки відповідач прострочив більш як на 30 календарних днів оплату фактичної вартості послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування відповідачу передбаченого пунктом 6.7. договору штрафу у розмірі 7% від сум грошового зобов'язання саме згідно актів коригування від 02.11.2020, 17.11.2020 та 25.11.2020, зокрема від:
- 214 368,28 грн за квітень 2020 року;
- 210 170,80 грн за травень 2020 року;
- 216 674,10 грн за червень 2020 року.
Нарахування ж цієї неустойки від вартості послуг як згідно актів від 31.03.2020, 30.04.2020, 31.05.2020 та 30.06.2020, так і за березень 2020 року загалом, не відповідає приписам ст. ст. 610, 549 ЦК України та зробленим вище висновкам щодо арифметично правильного розміру простроченого відповідачем грошового зобов'язання у кожному з місяців, а також моменту виникнення такого зобов'язання.
Зважаючи на встановлені у даній справі обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 999 931,98. основного боргу, 333 162,41 грн пені, 44 016,29 грн 3% річних, 277 468,53 грн інфляційних втрат, 44 934,93 грн штрафу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0178-02024.
З огляду на дослідженні та встановлені у справі обставини, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з'ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2024 у справі № 911/1737/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2024 у справі № 911/1737/23залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/1737/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 24.10.2025.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді О.М. Сибіга
Г.П. Коробенко