ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
21 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/7/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.,
суддів: Філінюка І.Г., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання: Алієва К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати»
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2025, ухвалене суддею Волковим Р.В., м. Одеса, повний текст складено та підписано 25.07.2025
у справі № 916/7/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати»
до відповідача: Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району
про: визнання недійсним повідомлення, визнання дій протиправними,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпати» (далі ТОВ «Карпати») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (далі КЕЧ), в якому просило суд визнати недійсним, з моменту підписання, повідомлення КЕЧ від 20.11.2024 щодо одностороннього розірвання укладеного між сторонами договору про вирощування сільськогосподарських культур від 19.12.2017 № 8-2017 з 31.12.2024 (далі договір), а також визнати протиправними дії КЕЧ щодо одностороннього розірвання договору.
Позов мотивований порушенням відповідачем принципу справедливості, добросовісності і розумності, а також пункту 7.5 договору, у зв'язку з недотриманням визначеної процедури вирішення спору. Також позивач звертав увагу, що станом на 20.11.2024 у нього була відсутня будь-яка заборгованість перед відповідачем, а тому у відповідача не виникло право на одностороннє розірвання договору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю.
Місцевий господарський суд виходив з того, що протягом 2024 року позивач систематично порушував строки оплати, що відповідно до умов укладеної між сторонами додаткової угоди № 2 до договору дає відповідачу право на його одностороннє розірвання.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд не надав належної оцінки його доводам про надсилання відповідачем повідомлення про розірвання договору з порушенням п. 7.6 договору, з недотриманням визначеної процедури, а саме: відповідачем не було направлено цінного листа із описом вкладення. Договір не передбачав жодного іншого способу сповіщення. Більш того, адреса, зазначена в повідомленні відповідає, є помилковою. Також скаржник вважає, що суд не надав належної оцінки довідці позивача про відсутність заборгованості. Відповідачем не доведено порушення позивачем умов договору.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Філінюка І.Г., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали даної справи та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження даної справи з суду першої інстанції.
08.08.2025 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2025 за апеляційною скаргою ТОВ «Карпати» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у справі № 916/7/25 відкрито апеляційне провадження, встановлено КЕЧ строк до 25.08.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення позивача), роз'яснено учасникам справи про їх право в цей же строк до 25.08.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 916/7/25 до розгляду на 21.10.2025 о 14:15 год.
11.08.2025 від КЕЧ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечував проти її задоволення, зазначав про її безпідставність та необґрунтованість, а також те, що скаржником не спростовані висновки суду.
11.08.2025 від КЕЧ надійшло клопотання про долучення доказів направлення відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Карпати», а саме: роздруківку картки руху заяви по справі №916/7/25, сформованої 11.08.2025 засобами ЄСІТС, в якості доказу надсилання сторонам примірника відзиву КЕЧ на апеляційну скаргу ТОВ «Карпати».
У клопотанні відповідач зазначав, що керуючись приписами п. 28, абз. 2 п. 29, п. 37 Рішення Вищої ради правосуддя «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, згідно яких у випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів, однак доказів надсилання примірника відзиву на апеляційну скаргу по справі №916/7/25 від 09.08.2025 та доданих матеріалів до нього на адресу сторін з технічних причин засобами функціоналу ЄСІТС в автоматичному режимі не сформовано, та до відзиву відповідача не додані. Дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню. В той же час у розпорядженні КЕЧ наявна картка руху заяви на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду - відзив на апеляційну скаргу у справі № 916/7/25 із зазначенням дати її реєстрації в суді « 11.08.2025 о 10 год. 36 хв.» та дати надсилання Сторонам « 09.08.2025 о 18 год. 58 хв.».
21.10.2025 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справ на іншу дату. У клопотанні позивач зазначає, що відповідач стверджує про направлення відзиву на апеляційну скаргу, натомість квитанції з описом не надано. З метою з'ясування правової позиції відповідача на апеляційну скаргу та надання відповідних письмових пояснень на відзив, позивач просить надати можливість ознайомитись з матеріалами справи. Крім того у зв'язку з відпусткою представника Танасогло О.М. (докази будуть надані в наступному засіданні) також просив розгляд справи, призначений на 21.10.2025, відкласти на іншу дату.
Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.
В судовому засіданні 21.10.2025 колегія суддів, розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справ на іншу дату, дійшла наступних висновків.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів зазначає, що відповідач належним чином та своєчасно підтвердив факт направлення відзиву на апеляційну скаргу позивачу засобами функціоналу ЄСІТС, на підтвердження чого надав суду картку руху заяви на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду - відзив на апеляційну скаргу у справі № 916/7/25 із зазначенням дати її реєстрації в суді « 11.08.2025 о 10 год. 36 хв.» та дати надсилання сторонам « 09.08.2025 о 18 год. 58 хв.».
При цьому, позивач не заперечує факт отримання від відповідача як роздруківки картки руху заяви по справі № 916/7/25 від 11.08.2025, так і самого відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів зазначає, що навіть у випадку неотримання позивачем по тим чи іншим причинам відзиву на апеляційну скаргу, у позивача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки відповіді на відзив.
Щодо посилання позивача на перебування його представника у відпустці колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
При цьому, діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб, а явка повноважних представників учасників справи у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позиція позивача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, участь його представника в судовому засіданні не була визнана обов'язковою, неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні заявником обґрунтовано не було, колегія суддів зазначає, що відсутність представника скаржника в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, 09.11.2015 Департаментом фінансів Міністерства оборони України видано КЕЧ Свідоцтво про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах, яким дозволено, зокрема такий вид господарської діяльності як вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.67).
19.12.2017 між КЕЧ та ТОВ «Карпати» укладено договір про вирощування сільськогосподарських культур № 8-2017 (а.с.12-14).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Договір укладено строком до 31.12.2024 (п.п. 8.1., 8.2. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору КЕЧ має право, зокрема, отримувати від ТОВ «Карпати» плату від вирощування сільськогосподарський культур, багаторічних насаджень.
Пунктом 3.2. договору визначено, що ТОВ «Карпати» має право власності на посіви і насадження сільськогосподарський культур, на вироблену продукцію після здійснення повного розрахунку з КЕЧ відповідно до умов п. 4.2. цього договору.
Згідно з п.п. 4.1., 4.2. договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 27.12.2022 (а.с. 18)) ціна Договору складає 509286,73 грн за 1 календарний рік, а саме: 9,0 % від нормативно грошової оцінки земель, визначеної п. 1.2. договору. Розрахунки з КЕЧ проводяться щомісяця рівними платежами, в строк до 10 числа календарного місяця наступного за розрахунковим, у сумі 42 440,56 грн, на яку в подальшому застосовуються норми ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно з п. 4.5. Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 27.12.2022 сторони домовились, що ціна Договору змінюється без додаткових угод сторін у разі підвищення нормативно грошової оцінки 1 га ріллі згідно довідки Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
19.12.2018 сторони підписали додаткову угоду № 2 до Договору (зворот а.с.17), якою узгодили редакцію п. 7.6. договору, за змістом якого КЕЧ має право на одностороннє розірвання договору у разі порушення граничного терміну розрахунку, визначеного п.п. 4.2., 4.3. договору, зі сторони ТОВ «Карпати» більш ніж на 2 місяці поспіль. Договір у такому випадку вважається розірваним в односторонньому порядку через 30 календарних днів з дати отримання ТОВ «Карпати» письмового повідомлення (цінний лист із описом вкладення). Одностороннє розірвання Договору здійснюється в позасудовому порядку без підписання сторонами додаткової угоди.
Матеріалами справи підтверджується і не заперечується учасниками цієї справи, що 20.11.2024 керівнику ТОВ «Карпати» Попазову М.З. було вручено Повідомлення КЕЧ за вих. № 1981 від 20.11.2024 про одностороннє розірвання договору з 31.12.2024, у зв'язку із наявною станом на 01.11.2024 заборгованістю у сумі 166279,37 грн, що має місце більше двох місяців поспіль (далі Повідомлення; а.с. 24, 65).
На Повідомленні є відмітка про його отримання керівником ТОВ «Карпати» 20.11.2024.
30.12.2024 керівником ТОВ «Карпати» складено довідку, про відсутність станом на 20.11.2024 заборгованості за договором перед КЕЧ (а.с.22).
Поряд з цим, в матеріалах справи наявна довідка КЕЧ щодо надходження від ТОВ «Карпати» коштів у якості плати за договором (а.с. 63-64).
Предметом позову є вимоги ТОВ «Карпати» визнання недійсним Повідомлення, а також визнання протиправними дії КЕЧ щодо одностороннього розірвання договору.
Як вже зазначалось, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що протягом 2024 року позивач систематично порушував строки оплати, що відповідно до умов укладеної між сторонами додаткової угоди № 2 до договору дає відповідачу право на його одностороннє розірвання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 1, 3, 5 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Незважаючи на односторонній характер дій особи, вони можуть породжувати певні правові наслідки як для цієї особи, так і для інших осіб. Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов'язків призводить волевиявлення одного суб'єкта цивільного права.
За змістом положень ч. 3 ст. 202 ЦК України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).
Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 у цій справі № 922/2161/22 звертав увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №910/11397/18 про те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору.
Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом.
Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови.
З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи (схожа правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 910/14817/22).
Дослідивши Повідомлення КЕЧ за вих. № 1981 від 20.11.2024, колегія суддів зазначає, що це повідомлення є відмовою відповідача від договору в односторонньому порядку, тобто вчинення одностороннього правочину про припинення договору.
Як вже зазначалось, 19.12.2018 сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору, якою узгодили редакцію п. 7.6. договору, за змістом якого КЕЧ має право на одностороннє розірвання договору у разі порушення граничного терміну розрахунку, визначеного п.п. 4.2., 4.3. договору, зі сторони ТОВ «Карпати» більш ніж на 2 місяці поспіль. Договір у такому випадку вважається розірваним в односторонньому порядку через 30 календарних днів з дати отримання ТОВ «Карпати» письмового повідомлення (цінний лист із описом вкладення). Одностороннє розірвання Договору здійснюється в позасудовому порядку без підписання сторонами додаткової угоди.
Отже умовами укладеного між сторонами договору, а саме його п. 7.6. передбачено право відповідача достроково розірвати договір в односторонньому порядку у випадку невиконання або неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором (зокрема, у разі порушення граничного терміну розрахунку більш ніж на 2 місяці поспіль).
Тобто єдиною підставою для достроково розірвання відповідачем договору в односторонньому порядку є факт невиконання або неналежного виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку з КЕЧ.
При цьому, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, обов'язок доведення факту належного виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку з КЕЧ, покладено саме на позивача.
Натомість, позивачем жодним чином не спростовані доводи та аргументи відповідача про систематичне порушенням позивачем строків внесення плати за договором.
Довідка керівника ТОВ «Карпати», складена ним в односторонньому порядку, про відсутність станом на 20.11.2024 заборгованості за договором, не може вважатись належним та допустимим доказом відсутності такої заборгованості, в свою чергу належних у розумінні ст. 76 ГПК України доказів (квитанцій, платіжних доручень/інструкцій тощо), які б підтверджували своєчасне внесення плати за договором, позивачем надано не було, про що цілком обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
Також колегія суддів цілком погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вручення оспорюваного Повідомлення безпосередньо керівнику ТОВ «Карпати» чи надсилання його цінним листом з описом вкладення не має жодного вирішального значення, адже суттєвим та ключовим у даному випадку є сам факт отримання позивачем Повідомлення (на Повідомленні є відмітка про його отримання керівником ТОВ «Карпати» 20.11.2024).
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт повного та своєчасного розрахунку з відповідачем, у відповідача були наявні всі підстави для відмови від договору в односторонньому порядку (вчинення одностороннього правочину про розірвання договору) на підставі п. 7.6. договору.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у справі № 916/7/25 - без змін.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена 27.10.2025.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді І.Г. Філінюк
Н.М. Принцевська