печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46205/25-к
пр. 1-кс-39012/25
22 вересня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 про накладення арешту, -
до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, яке було вилучено 07.08.2025 в ході проведення обшуку за адресою: кв. АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 , та в якій проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12024100060002566.
Вказане клопотання обґрунтовує тим, що СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100060002566, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2024, за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 02 жовтня 2024 року в робочий час (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим) ОСОБА_6 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) для проходження медичного огляду.
За результатами проходження медичного огляду ОСОБА_6 військово-лікарською комісією визнано придатним до проходження військової служби у Збройних Силах України, про що 21.04.2021 зазначено в відповідній картці медичного обстеження на ім'я ОСОБА_6 .
02 жовтня 2024 року приблизно о 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 в приміщенні кабінету ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на виконання Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», працівниками відділу оголошено зміст повістки про відправку та повідомлено про необхідність його прибуття на 07 годину 00 хвилин 03 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою відправки до місця проходження служби, а також попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, одразу після чого у ОСОБА_6 виник умисел на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Реалізуючи вказаний умисел, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, будучи, відповідно до картки медичного обстеження на ім'я ОСОБА_6 від 21.04.2021, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_6 , 02 жовтня 2024 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, в приміщенні службового кабінету ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , відкрито відмовився отримувати повістку на відправку, аргументуючи це небажанням проходити військову службу.
Таким чином ОСОБА_6 , всупереч вимогам ст.65 Конституції України, Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння і бажаючи їх настання, умисно, будучи відповідно до картки медичного обстеження на ім'я ОСОБА_6 від 21.04.2021 придатним за станом здоров'я до проходження військової служби, та належним чином попередженим про необхідність прибуття на 07.00 год. 03.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки до Збройних Сил України, також будучи при цьому повідомленим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин, відмовився від отримання вищевказаної повістки та відправки для проходження військової служби у лавах Збройних Сил України, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Стаття 64 Конституції України забороняє обмежувати конституційні права та свободи людини і громадянина, крім випадків, передбачених Конституцією України та в умовах воєнного або надзвичайного стану, можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку цих обмежень.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військовий обов'язок включає проходження військової служби.
Статтею 3 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В подальшому, 07.08.2025 в період часу з 08 год 17 хв по 11 год. 30 хв. слідчим СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києві за адресою: кв. АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 , та в якій проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході проведення обшуку було виявлено та вилучено:
1)Мобільний телефон марки «iPhone 13» ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-карткою НОМЕР_2 ;
2) Мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A12» ІМЕІ: НОМЕР_3 з сім-карткою НОМЕР_4 ;
3)Грошові кошти:
- 862 купюри номіналом 100 доларів США;
- 24 купюри номіналом 50 доларів США;
- 14 купюр номіналом 20 доларів США;
- 12 купюр номіналом 10 доларів США;
- 10 купюр номіналом 5 доларів США;
- 2 купюри номіналом 1 долар США;
- 2 купюри номіналом 50 Євро;
- 1 купюра номіналом 5000 рублів;
- 2 купюри номіналом 1000 рублів;
- 10 купюр номіналом 100 рублів.
Вказані речі зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, тобто на вказаних речах міститься документація та листування, які прямо чи опосередковано підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення.
07.08.2025 вище зазначені речі визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження.
07.08.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
В судове засідання слідчий, прокурор не з'явився, про причини своєї неявки не повідомили. Слідчий подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність та зазначив, що клопотання підтримує в повному обсязі.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
На підставі ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення прокурора та заперечення адвокатів, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
А також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Частиною 2 ст. 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Дослідивши надані матеріали, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, наявність даних про належність майна, на яке слідчий просить накласти арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання, накласти арешт на майно, оскільки вважає наявні передбачені ст. 170 КПК України підстави для його накладення, та заборонити розпоряджатися та використовувати зазначене майно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 про накладення арешту - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 07.08.2025 в ході проведення обшуку за адресою: кв. АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 , та в якій проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12024100060002566, а саме:
1)Мобільний телефон марки «iPhone 13» ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-карткою НОМЕР_2 ;
2) Мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A12» ІМЕІ: НОМЕР_3 з сім-карткою НОМЕР_4 ;
3)Грошові кошти:
- 862 купюри номіналом 100 доларів США;
- 24 купюри номіналом 50 доларів США;
- 14 купюр номіналом 20 доларів США;
- 12 купюр номіналом 10 доларів США;
- 10 купюр номіналом 5 доларів США;
- 2 купюри номіналом 1 долар США;
- 2 купюри номіналом 50 Євро;
- 1 купюра номіналом 5000 рублів;
- 2 купюри номіналом 1000 рублів;
- 10 купюр номіналом 100 рублів, які належать підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1