24.10.2025 Справа № 757/18719/24-ц
Справа № 757/18719/24
Провадження № 2/756/467/25
24 жовтня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Діденка Є.В., за участю секретаря судового засідання Павлишина О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта Капітал» про стягнення заборгованості,
У червні 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, у якій позивач просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором № 06/06-30П про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 06.06.2018 р. у загальному розмірі 18 990 100 грн. 20 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 06.06.2018 р. між сторонами укладено Договір № 06/06-30П про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого Відповідач отримала в позику грошові кошти в сумі 7 842 000,00 грн., що еквівалентно 300 000 доларів США за міжбанківським валютним курсом, і Відповідач зобов'язалась повернути Позивачу вказані кошти у національній валюті України через один рік з моменту укладення договору. За користування позикою Відповідач зобов'язалась сплачувати відсотки в розмірі 2,5 % від суми позики за кожен місяць. У пункті 1.7 Договору сторони погодили, що у разі збільшення курсу продажу долару США на міжбанківському валютному ринку України, відсотки, що підлягають сплаті, збільшуються на суму курсових різниць, визначених за формулою, яка передбачена договором. Також, сторони узгодили графік платежів відсотків за Договором. В подальшому сторонами укладено Додаткові угоди № 1-4 до Договору, якими вносились зміни до договору, зокрема останній строк повернення позики - 06.06.2021 р., сума позики - 8074500,00 грн. з урахуванням курсової різниці станом на 15.04.2020 р. Відповідач не виконала своїх зобов'язань, кошти не повернула, Позивач неодноразово звертався з письмовими вимогами про повернення коштів, які залишились без задоволення. Станом на 04.04.2024 р. заборгованість Відповідача складає 18 990 100,20 грн., з яких: 7842000 - сума позики, 3910500,00 грн. - курсові різниці, 7237600,00 грн. - заборгованість за процентами. Тому, Позивач просить стягнути з Відповідача суму заборгованості.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2024 р. справу передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді ОСОБА_2. від 11.07.2024 р. відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 24.09.2024 р.
24.09.2024 р. розгляд справи не відбувся через оголошення повітряної тривоги, наступне засідання призначене на 19.11.2024 р.
19.11.2024 року підготовче засідання відкладено для повторного виклику учасників справи, на 15.01.2025 р.
Ухвалою судді Діденка Є.В. від 15.01.2025 р., у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 , у відставку, справа прийнята до провадження, призначено підготовче засідання на 04.03.2025 р.
06.02.2025 р. до суду надійшов відзив від Відповідача, у якому вказує, що позика в сумі 7842000 грн. дійсно була отримана від Позивача. Проте, вважає необґрунтованим нарахування процентів після спливу строку повернення позики до дня її повернення, з посиланням на практику Верховного Суду у подібним спорах. Наголошує, що проценти за користування позикою поза межами правомірного користування позикою, визначені саме як проценти за договором, а не як міра відповідальності, що відповідало би положенням статті 625 ЦК України.
13.02.2025 р. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій Позивач зазначив, що сторонами було погоджено відповідні умови договору, зокрема в Додатковій угоді № 4, щодо нарахування процентів 2 % за кожен календарний місяць користування у разі, якщо позика залишається неповерненою у строк Договору, і до моменту повернення коштів. Вказаний пункт Договору є чинним.
04.03.2025 р. судом вирішено прийняти відзив відповідача, враховуючи відсутність відомостей про отримання ним ухвали суду про відкриття провадження, закрити підготовче засідання, справа призначена до розгляду на 06.05.2025 р.
06.05.2025 р. судове засідання відкладено для повторного виклику учасників справи, на 24.06.2025 р.
24.06.2025 р. судове засідання відкладено для повторного виклику учасників справи, на 26.09.2025 р.
В судове засідання учасники справи не з'явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце судового засідання, від представника Позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов підтримує.
Після дослідження доказів, суд перейшов до стадії ухвалення рішення.
Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, у їх сукупності і взаємозв'язку, дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.
Встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 06 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Альта капітал» укладений договір № 06/06-30П про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, згідно з яким Позивач надав Відповідачу грошові кошти в розмірі 7 842 000,00 грн, що на дату підписання договору згідно з курсом купівлі долара СІІІА складає 300 000,00 доларів США.
За умовами цього договору Відповідач зобов'язалася повернути Позивачу суму грошових коштів в українських гривнях, еквівалентну 300 000,00 доларам США, встановленим за курсом продажу на Міжбанківському валютному ринку України на момент повернення грошових коштів, проте не менше суми отриманої позики в гривнях на дату укладення цього договору, через один рік з моменту укладення даного договору, тобто 06 червня 2019 року, та сплатити проценти за весь період користування коштами відповідно до умов цього договору.
Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що процентна ставка за договором є фіксованою та становить 30% річних.
У пункті 1.7 Договору сторони погодили, що у разі збільшення курсу продажу долару США на міжбанківському валютному ринку України, відсотки, що підлягають сплаті, збільшуються на суму курсових різниць, визначених за формулою, яка передбачена договором.
Згідно з пунктом 3.2 Договору, повернення позики позичальник здійснює у строки, визначені Договором, відповідно до Графіку платежів, наведеного у Додатку № 1 до Договору.
У графіку платежів сторони погодили суми і строки сплати відсотків.
01 жовтня 2018 року сторони підписали додаткову угоду № 1, якою внесли зміни до кредитного договору щодо умов сплати відсотків та неустойки.
Додатковою угодою № 2 від 06 червня 2019 року змінено строк кредитування до 06 червня 2020 року.
Додатковою угодою № 3 від 31 жовтня 2019 року сторони внесли зміни до реквізитів сторін.
Додатковою угодою № 4 від 15.04.2020 р. сторони, зокрема погодили продовження строку користування позикою - до 06.06.2021 р.
Згідно з пунктом 3.7 Договору у редакції Додаткової угоди № 4, у разі, якщо сума позики залишається неповернутою після закінчення строку надання позики, передбаченого у п. 1.4 Договору, на таку суму неповернутих коштів продовжують нараховуватись проценти у розмірі 2 % за кожен календарний місяць користування коштами понад строк, встановлений даним Договором до моменту повернення коштів позикодавцю або звернення стягнення на предмет застави.
Отримання грошових коштів у розмірі 7 842 000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 196 від 06.06.2018 р. і не заперечується Відповідачем.
Протягом періоду з липня 2018 року по квітень 2021 року Відповідач частково вносила грошові кошти для погашення процентів.
Однак, свої зобов'язання Відповідач не виконала в повному обсязі, позику не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідно до Розрахунку, станом на 04.04.2024 р. заборгованість Відповідача складає 18 990 100,20 грн., з яких: 7 842 000 - сума позики, 3 910 500,00 грн. - курсові різниці, 7 237 600,00 грн. - заборгованість за процентами.
Листами-вимогами від 07.06.2021, 09.07.2021, 29.06.2023, 08.08.2023, 06.11.2023 Позивач звертався до Відповідача з вимогами про повернення позики і нарахованих відсотків.
Відповідно до встановлених правовідносин, суд керується такими нормами права.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами 1, 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Оцінка доказів і мотиви суду.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Під час розгляду справи Позивачем доведено надання коштів Відповідачу у позику в розмірі 7 842 000,00 грн.
Водночас, Відповідач не виконала свої зобов'язання, кошти не повернула, доказів належного виконання зобов'язань суду не надала, а тому сума позики підлягає стягненню з Відповідача.
Щодо суми нарахованих Відповідачу процентів за Договором, суд враховує таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (п. 54).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16 наголошено, що у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання (пункти 6.22, 6.28).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 р. у справі № 910/4518/16 зазначено, що для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункти 122, 123, 128).
У постанові Верховного Суду від 31.10.2024 р. у справі № 758/3645/15 вказано, що Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16) (п. 80)
Аналіз висновків у наведених судових рішеннях свідчить, що Верховний Суд займає послідовну позицію стосовно того, що відсотки за користування позикою (кредитом) на умовах договору мають нараховуватись протягом строку правомірного користування грошовими коштами. Поза межами строку правомірного користування, зокрема, коли йдеться і про нарахування процентів до моменту повернення позики (кредиту), тобто протягом невизначеного строку, позикодавець має право нараховувати 3 % річних і втрати від інфляції, як міра відповідальності, що передбачено частиною 2 ст. 625 ЦК України.
При цьому, для застосування наведених висновків не вимагається визнання недійними відповідних умов договору.
Таким чином, у цій справі суду необхідно визначитись, чи відносяться передбачені пунктом 3.7 Договору відсотки до плати за користування позикою, або до міри відповідальності.
На переконання суду, зі змісту пункту 3.7 Договору слідує, що сторони передбачили саме відсотки за користування кредитом, які продовжують нараховуватись. Крім того, пункт 3.7 Договору міститься у розділі 3 Договору, що стосується умов надання позики, в той час, як відповідальність сторін регулюється розділом 5 Договору.
Тому, суд вважає, що у цій справі Позивач не довів право нараховувати відсотки за користування позикою поза межами правомірного строку користування грошовими коштами, підстави для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до пункту 3.7 Договору - відсутні, а тому відсотки за користування позикою підлягають нарахуванню у межах, передбаченого договором строку повернення позики - 06.06.2021 р.
Відповідно до наданого Позивачем розрахунку, сума нарахованих відсотків за квітень 2021 р. складає 166 860,00 грн., за травень 2021 р. - 164 880,00 грн.
Сума відсотків за 6 днів червня 2021 р. складає 32 766,00 грн. і розраховується так: (300 000 х 27,305 х 2 %) / 30 х 6 = 32766 грн.
Таким чином, стягненню з Відповідача підлягає заборгованість у загальному розмірі 12 117 006 грн. 00 коп., з яких: 7 842 000,00 грн. - сума позики, 3 910 500,00 грн. - курсові різниці, 364 506,00 грн. - відсотки за користування позикою.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 182304,96 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 77-81, 89, 247, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта Капітал», (код ЄДРПОУ 40270590, адреса: м. Київ, Спортивна площа, буд. 3 літ. В) заборгованість за Договором № 06/06-30П про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 06.06.2018 р. у загальному розмірі 12 117 006 грн. 00 коп., з яких: 7 842 000,00 грн. - сума позики, 3910500,00 грн. - курсові різниці, 364506,00 грн. - відсотки за користування позикою.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альта Капітал», (код ЄДРПОУ 40270590, адреса: м. Київ, Спортивна площа, буд. 3 літ. В) суму судового збору 182 304 грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Суддя Є.В. Діденко