ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10818/25
провадження № 3/753/4485/25
"27" жовтня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Монін І.В. розглянувши матеріали, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
До Дарницького районного суду м. Києва 28 травня 2025 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №318933 від 03.05.2025, ОСОБА_1 , 03.05.2025, о 13-27 год. за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 2, керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння тіла, пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, занадто активний, не природна блідість шкірних покровів обличчя, зіниці очей занадто заужені. Від проходження огляду у встановленому законом порядку в лікаря нарколога, водій категорично відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Левчишина О.В. надала письмові заперечення, та зазначила про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, так як працівниками поліції ОСОБА_1 не був повідомлений про причини зупинки транспортного засобу, так як був зупинений з порушенням вимог законодавства, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги поліції не був зобов'язаний виконувати, а всі складені відносно нього документи не можуть бути належним та допустимими. Також захисник зазначила, що жодними доказами у справі не підтверджено ознак сп'яніння у ОСОБА_1 .
Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінив докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю, встановив наступне.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов протии України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
На підтвердження того, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №318933 від 03.05.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 , 03.05.2025, о 13-27 год. за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 2, керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння тіла, пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, занадто активний, не природна блідість шкірних покровів обличчя, зіниці очей занадто заужені. Від проходження огляду у встановленому законом порядку в лікаря нарколога, водій категорично відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, відеозапис з бодікамри поліцейського.
При цьому, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила дорожнього руху та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 4 розділу I Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 9 розділу ІІ Інструкції встановлено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Крім того, пунктом 12 Розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №№318933 від 03.05.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 , 03.05.2025, о 13-27 год. за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 2, керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння тіла, пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, занадто активний, не природна блідість шкірних покровів обличчя, зіниці очей занадто заужені. Від проходження огляду у встановленому законом порядку в лікаря нарколога, водій категорично відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР. Під час події адміністративного правопорушення проводилась відеозйомка на бодікамеру. Відтак, з урахуванням викладеного, суддя приймає протокол про адміністративне правопорушення як належний і допустимий доказ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій;
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується відеозаписом з нагрудної бодікамери, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення та був досліджений судом, на якому зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, під час відеофіксації, в результаті чого був складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вказаного запису, співробітником поліції неодноразово пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря нарколога, зокрема о 13 год 47 хвилин 00 секунд, потім о 13 год 57 хвилин 20 секунд.
Суд вважає, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на її внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі.
Оцінюючи наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис, суд дійшов висновку, що ним підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі у передбаченому законом порядку. Така відмова, полягала у свідомому ігноруванні запитань та пропозицій поліцейського пройти огляд, і у зазначення ним умов, за яких він проходитиме огляд.
Отже, із поведінки ОСОБА_1 , вбачається його принципове небажання проходити огляд на стан сп'яніння, який спочатку реагує пасивною відмовою, а в подальшому відмовляється від проходження такого огляду своєю зверхньою поведінкою, висуненням вимог, намаганням вплинути на поліцейських власним трактуванням положень законодавства.
З приводу доводів захисника, щодо правомірності зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , зазначених у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи, а також оголошених у судовому засіданні, суддя зазначає наступне.
Відповідно до Указу Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року з наступними змінами, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до частини 2 статті 32 Закону України "Про національну поліцію" у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до пункту 3 частини 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 "Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан" патрулям на території, де встановлено особливий режим, в установленому законодавством порядку надано право перевіряти в осіб документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти до органів або підрозділів Національної поліції для встановлення особи; у разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які перевозяться зазначеними особами.
Крім того, суд зазначає, що причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.
Допитаний у судовому засіданні працівник поліції ОСОБА_2 надав суду поясненя, відповідно до яких зазначив, що при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 він діяв в межах Закону України "Про національну поліцію". Зупинення транспортного засобу відбувалось з врахуванням Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та указу Президента України щодо введення в Україні воєнного стану. Після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , у нього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння.
З огляду на викладене, доводи захисника про незаконність зупинки транспортного засобу є необґрунтованими та такими, що не спростовують обставини вчинення адміністративного правопорушення.
Зазначені докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є такими, що доповнюють один одного, повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають у суду сумнівів.
З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, суд вважає підтвердженим те, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Враховуючи особу правопорушника, конкретні обставини вчиненого ним правопорушення, вважаю, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного та керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 34 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя: І.В. МОНІН