Справа № 183/9488/25
№ 1-кп/183/2284/25
28 жовтня 2025 року Дніпропетровська обл.,
м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025042350000950 від 08.08.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської обл., громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час
Так, 30 липня 2025 року, приблизно об 15 годині 00 хвилин ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 перебували на березі річки мікрорайону Животилівка в районі вулиці Самарської у м. Самар Дніпропетровської області, де вони відпочивали та пізніше лягли спати на березі річки у вказаному місці. Прокинувшись в ранці 31 липня 2025 року приблизно о 10:00 годині ОСОБА_4 виявив ОСОБА_5 без ознак життя та почав його підіймати щоб перенести до автомобіля. У цей момент з кишені штанів ОСОБА_5 випав мобільний телефон марки «Redmi Note 14» Midnight Black, який належав сестрі останнього ОСОБА_6 . Але ОСОБА_4 не приділив цьому уваги, поклав ОСОБА_5 на заднє сидіння авто та відвіз його до центральної районної лікарні у м. Самар, де лікарі повідомили, що ОСОБА_5 помер. Після чого ОСОБА_4 згадав про мобільний телефон, який випав з кишені ОСОБА_5 та вирішив за ним повернутися. В цей момент у ОСОБА_4 виник прямий умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану, а саме вказаного мобільного телефону.
Реалізуючи свій прямий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, 31 липня 2025 року, близько о 13:00 годині приїхав на місце його спільного з померлим ОСОБА_5 відпочинку, де на піску на березі річки мікрорайону Животилівка в районі вулиці Самарської у м. Самар Дніпропетровської області ОСОБА_4 виявив зазначений мобільний телефон. В подальшому ОСОБА_4 взяв рукою з поверхні піску мобільний телефон марки «Redmi Note 14» Midnight Black з оперативною пам'яттю 6 Gb, вбудованою пам'яттю 128 Gb, вартістю 4538 гривень 10 копійок, який належить ОСОБА_6 , та поклав його до кишені своєї кофти, тим самим заволодівши ним
Після чого, ОСОБА_4 залишив місце скоєння злочину з викраденим майном, в подальшому розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 , майнову шкоду на загальну суму 4538 гривень 10 копійок
На цих підставах ОСОБА_4 пред'явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред'явлення останньому обвинувачення, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 ..
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, доходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений вчинив тяжкий злочин.
Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому є щире каяття.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра, лікаря фтизіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, раніше не судимий.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із положень ст.ст.50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, кількість епізодів вчинених кримінальних правопорушень, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючої обставини та відсутність обтяжуючої обставини, дані про особу обвинуваченого, думку сторони обвинувачення у зв'язку з чим, суд вважає, що обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім цього, суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, вважає за можливе на підставі статті 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк два роки та поклавши на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства та без реального відбування покарання у місцях позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався та підстав для його обрання не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк два роки.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п. 1 та п. 2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази:
-специфікацію до договору фінансового кредиту, закладу DNZ-96.121049/0; диск з відеозаписом за 04.08.2025 р. з приміщення «Ломбард «Онікс»; чек на пкупку мобільного телефону за 03.06.2025 р. з магазину «Моуо»; CDR-диск білого кольору з відеозаписом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;
-мобільний телефон чорного кольору марки «Редмі» повернути потерпілій ОСОБА_6 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1