Справа № 202/9407/25
Провадження № 2/202/5131/2025
Іменем України
28 жовтня 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мачуського О.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Карасьової Г.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності,-
01 жовтня 2025 року до Індустріального районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , по 1/3 частці за кожним із позивачів.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачам належить на праві спільної сумісної власності в рівних частках квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
В даній квартирі вони проживали з 1990 року, однак у зв'язку з активними бойовими діями ми були вимушені покинути домівку та переїхати для проживання на підконтрольну територію України.
В червні 2024 року з метою проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру позивачі звернулися до державного реєстратора.
Рішенням державного реєстратора № 74167838 від 18 липня 2024 року заявникам відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв'язку з неотриманням від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на об'єкт нерухомого майна, який розташований в населених пунктах, що входять до складу Авдіївської міської територіальної громади.
Наведене, з урахуванням відсутності реєстрації квартири в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, порушує права позивачів, як власників, унеможливлює майбутнє отримання позивачами компенсації для відновлення свого житлового будинку, пошкодженого внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією рф, а тому вони вимушені звернутись до суду.
Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2025 року, прийнято позов та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України щодо подачі відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Позивачі в судове засідання не з'явились, натомість подали до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивачів.
Представник відповідача Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Малярчик Е.Е. в судове засідання не з'явилась, натомість подала до суду заяву в якій просила розглянути справу без її участі та зазначила, що Авдіївська МВА Покровського району Донецької області не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За результатами підготовчого засідання, згідно ч. 4 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд ухвалює рішення про задоволення позову у разі визнання позову відповідачем за наявності для того законних підстав, якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що у відповідності до свідоцтва про право власності на житло від 28 грудня 1998 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належить на праві спільної сумісної власності в рівних частках квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Зворотна сторона даного свідоцтва про право власності на житло містить реєстраційний надпис про те, що квартира в рівних долях, зареєстрована Донецьким бюро технічної інвентаризації на праві приватної спільної сумісної власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 08.01.1999 року записана в реєстрову книгу за реєстровим номером 27. Даний запис закріплений підписом начальника та печаткою БТІ м. Донецька.
На запит державного реєстратора, Авдіївською міською військовою адміністрацією Покровського району Донецької області надано відповідь (лист за №вх2110/01-26 від 05.07.2024 р.), що до 01 січня 2013 року державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна, розташовані у населених пунктах, що входять до складу Авдіївської міської територіальної громади, здійснювали Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Донецька (ЄДРПОУ 03336670), Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради (ЄДРПОУ 33796504). До квітня 2014 року архівні справи на паперових носіях щодо об'єктів нерухомого майна, розташованих у населених пунктах, що входять до складу Авдіївської міської територіальної громади, зберігались в БТІ в міст!' Ясинувата Донецької області. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 в місті Ясинувата органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Зазначений населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території України. Таким чином неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на будь - який об'єкт нерухомого майна розташований в населених пунктах, що входять до складу Авдіївської міської територіальної громади.
Рішенням державного реєстратора № 74167838 від 18 липня 2024 року нам відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв'язку з неотриманням від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на об'єкт нерухомого майна, який розташований в населених пунктах, що входять до складу Авдіївської міської територіальної громади.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до п. 1.4. наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.98 «Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» (далі - Наказ),чинний на момент реєстрації права власності, державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.).
Пунктами 1.5., 1.6. Наказу передбачено, що державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації; державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.
Розділом 2 Наказу передбачено, що реєстрація права власності провадиться на підставі правовстановлювальних документів за заявою; відповідальний працівник БТІ на підставі цих документів робить запис у реєстровій книзі; на оригіналі та копії правовстановлюваного документа робиться реєстраційний напис з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлювального документа, довідка про належність об'єкта нерухомого майна з підписом особи, відповідальної за реєстрацію.
Проаналізувавши надані суду документи, можливо дійти висновку, що позивачам дійсно на праві приватної спільної сумісної власності в рівних частках належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , право власності якої на підставі свідоцтва про свідоцтва про право власності на житло від 28.12.1998 року, виданого Виконавчим комітетом Авдіївської міської ради, згідно з рішенням року № 584 від 28.12.1998 року, зареєстровано БТІ м. Донецька 08.01.1999 року і записано у реєстрову книгу за № 27.
При цьому, реєстрацію права власності на спірну квартиру здійснено у відповідності до Інструкції № 121.
Відповідно до п.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Як встановлено в ході судового розгляду, архівні справи на паперових носіях щодо об'єктів нерухомого майна та проведену до 01.01.2013 року державну реєстрацію на нерухоме майно, розташоване в м. Авдіївка, до 2014 року зберігалися в БТІ м. Ясинувата Донецької області.
При цьому, Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, зі змінами, вся територію Донецького району, у тому числі м.Ясинувата з 07.04.2014 року відноситься до територій України, які тимчасово окуповані Російською Федерацією.
Відомості про перевезення реєстраційних справ та інших архівних документів вищезазначених БТІ відсутні.
Наведене вказує на неможливість отримання документів щодо реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна м. Авдіївка Донецької області, проведені БТІ до 01.01.2013 року, зокрема, й на спірну квартиру.
З приписів статті 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
При цьому, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, зокрема, включає в себе право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо оцінки доказів, встановлення обставин, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії» ; п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії").
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Згідно ч. 3ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).
Представник відповідача зазначила, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, що фактично є визнанням відповідачем позову. Як встановлено судом таке визнання позову не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
На даний час продовжує існувати, зазначена державним реєстратором, причина відмови позивачу в реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме відсутність реєстрації спірного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також неможливість витребування реєстраційних документів у відповідного бюро технічної інвентаризації, яке здійснювало реєстрацію права власності, що пов'язано з перебуванням на тимчасово окупованій території України.
Враховуючи відсутність у позивачів іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права - реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у визначеному законом порядку, суд вважає за необхідне з метою захисту прав позивачів на вказане майно, визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , право приватної спільної власності на вищезазначену квартиру в рівних частках, тобто по 1/3 частці за кожною.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на квартиру, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 102, 200,206, 209, 210, 247, 258-259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на квартиру - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/3 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру загальною площею 42,7 кв.м., житловою площею 28,20 кв.м. розташованою за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на 1 /3 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру загальною площею 42,7 кв.м., житловою площею 28,20 кв.м. розташованою за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на 1/3 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру загальною площею 42,7 кв.м., житловою площею 28,20 кв.М. розташованою за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Мачуський