Справа № 509/2386/25
27 жовтня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с.Овідіополь у режимі відеоконференції кримінальне провадження №62022150020000172 від 28 квітня 2022 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Любашівка Одеського району Одеської області, громадянина України, українця, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні 7 малолітніх та неповнолітніх дітей та вагітну цивільну дружину, на момент ДТП працював на посаді поліцейського - водія сектору логістики Білгород-Дністровського РВ ГУНП в Одеській області у спеціальному званні «старший сержант поліції», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,
а також цивільний позов ОСОБА_7 до Головного управління національної поліції в Одеській області про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 22444 гривні та моральної у розмірі 500000 гривень, витрати на правничу допомогу 21367,50 грн., ОСОБА_8 до Головного управління національної поліції в Одеській області про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 85408 гривень,
ОСОБА_6 , обіймаючи посаду поліцейського - водія сектору логістики Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області 27.04.2022 о 17 год. 40 хв. у денний час доби, в умовах необмеженої видимості, без опадів і в умовах чистого сухого дорожнього покриття, ОСОБА_6 , будучи особою, яка у встановленому законодавством порядку набула права керування транспортними засобами категорії «В1, В, Cl, С», керуючи технічно несправним службовим автомобілем Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), а саме з несправною ходовою частиною, яка полягала у зносі протектору шин на задній вісі, з шинами різних моделей та малюнками протектору, з увімкненим синім проблисковим маячком, виконуючи невідкладне службове завдання з відпрацювання події «102», з трьома пасажирами, а саме поліцейськими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виїхали на службовому автомобілі за кермом якого ОСОБА_6 здійснював рух по смузі свого напрямку руху проїзної частини вул.Миру в с.Овідіополь Одеської області, у напрямку перехрестя вул.Миру та вул.Портова в с.Овідіополь Одеської області, на якій організовано двосторонній рух у кожному напрямку, який поділений відповідною дорожньою розміткою 1.1. Правил дорожнього руху України.
При під'їзді до перехрестя вказаних вулиць, водій ОСОБА_6 проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невірно оцінив дорожню обстановку, перед виїздом на перехрестя, не врахував дорожніх умов, не переконався у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, отримуючи об'єктивні ознаки зміни дорожньої обстановки, що виразились у наявності дорожнього знаку 2.1. ПДР України - «Дати дорогу», заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації не вжив, а навпаки, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру своєчасно не зменшив швидкість руху керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки, діючи з необережності, проявив злочинну самовпевненість, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, виїхав на перехрестя де і відбулось зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого був ОСОБА_8 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до КНП «Овідіопольська лікарня» Овідіопольської селищної ради.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку середнього ступеня, перелому правої скроневої кістки, забійної рани тім'яної ділянки справа.
Вказані ушкодження утворилися в умовах ДТП 27.04.2022, складають єдиний морфологічний комплекс черепно-мозкової травми і тому оцінюються в комплексі як такі, що за ознакою небезпеки для життя, згідно п. 2.1.3 «б» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Установлено, що в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) ОСОБА_6 повинен був дотримуватись п. п. 1.5., 2.3. «б», 16.11. та 31.4.5. (а, г) «Правил дорожнього руху» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме:
1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків».
2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом! у дорозі».
16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
31.4.5. Колеса і шини:
а) шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм, вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т - 1,0 мм, автобусів - 2,0 мм, мотоциклів і мопедів - 0,8 мм;
г) на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів.
Водію службового автомобіля Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) необхідно було рухаючись на перехресті по другорядній дорозі дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху та не рухатися з шинами різних моделей з різним рисунком протекторів на одній осі та з залишковим малюнком протектору менше за 1.6мм, що передбачено вимогами п.п. 16.11 та 31.4.5 (а, г) Правил дорожнього руху України.
В діях водія службового автомобіля Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 16.1 1. та 31.4.5 (а, г) Правил дорожнього руху України.
Водій автомобіля Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) ОСОБА_6 , виконуючи вимоги п. даної події. 16.11 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість попередити настання даної події.
В діях водія автомобіля Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України не вбачається.
В діях водія службового автомобіля Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, однак невідповідності п.16.11 ПДР створювали умови для настання події і перебували з ним у причинному зв'язку.
Належним виконанням вимог п.гі. 1.5., 2.3. «б», 16.11. та 31.4.5. (а, г) Правил дорожнього руху, водій службового автомобіля Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) ОСОБА_6 , мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 , а тому його дії знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Обвинувачений ОСОБА_12 вину визнав у повному обсязі та не заперечує щодо обставин, які були встановлені під час кримінального провадження, та пояснив, що 27.04.2022 приблизно о 17-40 год. керуючи службовим автомобілем Рено в с.Овідіополь був неуважний, не надав перевагу іншому автомобілю Мерседес, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем Мерседес, внаслідок чого водій автомобіля Мерседес отримав тілесні ушкодження. Після ДТП відшкодував шкоду потерпілому.
Заслухавши пояснення учасників процесу та з урахуванням того, що вони не заперечують про визнання не доцільності дослідження доказів щодо обставини, які ні хто не оспорює, при цьому суд з'ясував, що обвинувачений правильно розуміє зазначений зміст цих обставин, та немає сумнівів у добровільності його позиції, в зв'язку з цим суд вважає можливим розглянути кримінальне провадження відповідно до ст.349 КПК України.
Янішевський порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_8 , а тому кримінальну відповідальність він повинен нести за ст.286 ч.2 КК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
При обранні обвинуваченому виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_12 , обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. ОСОБА_12 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до класифікації тяжких з необережності, характеризується позитивно, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні 7 малолітніх та неповнолітніх дітей, цивільна дружина вагітна, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.
Крім того суд надаючи оцінку доводам сторони захисту та потерпілої сторони зазначає, що обвинувачений ОСОБА_12 вину у вчиненні злочину визнав повністю, у вчиненому розкаявся та сприяв у розкритті злочину, компенсував завдану потерпілому шкоду. Потерпілий наполягав в судовому засіданні, щоб ОСОБА_12 було призначено покарання з умовним терміном без позбавлення права керування транспортними засобами. Прокурор також наполягав визначити покарання ОСОБА_12 у виді позбавлення волі з випробуванням з позбавленням права керування транспортними засобами.
Разом з тим, суд також зазначає,що обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_12 є щире та дійове каяття, а також активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення. Обставини, що обтяжують покарання передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлені.
Отже суд приймаючи до уваги усі обставини в сукупності зазначає, що ОСОБА_12 керуючи технічно справним джерелом підвищеної небезпеки, вчинив, хоча і з необережності, але шляхом грубого порушення вимог ПДР України в нескладній дорожній обстановці тяжкий злочин. Також суд зобов'язаний прийняти до уваги і позицію потерпілого, який в судовому засіданні не наполягав щоб обвинувачений відбував реальну міру покарання.
Отже звільнення обвинуваченого ОСОБА_12 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку у даному випадку буде відповідати принципам справедливості, індивідуалізації призначення покарання та не сприятиме виправленню обвинуваченої й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами та не буде таким, що відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи.
Водночас суд враховуючи усі позитивні вищезазначені характеризуючи дані обвинуваченого ОСОБА_12 , його вік, щире та дійове каяття у вчиненому злочині, а тому основне покарання обвинуваченому повинно бути призначене у виді позбавлення волі з іспитовим строком. Щодо додаткового покаранням, на якому не наполягав потерпілий та наполягав прокурор, суд вважає за можливе не застосовувати додаткове покарання, оскільки з урахуванням наявності у нього на утриманні семи малолітніх та неповнолітніх дітей та вагітної дружини позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його можливості у повній мірі утримувати свою родину.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.
Згідно з вимогами ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Узвичаєна практика застосування зазначених положень цивільного законодавства виходить з того, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.
За приписами ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування такої шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
За матеріалами кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 на момент ДТП працював на посаді поліцейського - водія сектору логістики Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області у спеціальному званні «старший сержант поліції», відповідно до ст.1172 ЦК України, шкода повинна бути відшкодована роботодавцем - ГУНП в Одеській області.
ОСОБА_8 подав цивільний позов до Головного управління національної поліції в Одеській області про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 22444 гривні та моральної у розмірі 500000 гривень, ОСОБА_7 подав цивільний позов до Головного управління національної поліції в Одеській області про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 85408 гривень .
Цивільні позови у частині стягнення матеріальної шкоди обґрунтовували, тим, що ОСОБА_7 належав транспортний засіб Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіль повністю зруйновано, внаслідок ДТП. Відповідно до висновку судового експерта ОНДІСЕ ОСОБА_13 №22-2098/2158 розмір матеріального збитку складає 60481 грн. На момент ДТП курс долару США складав 29,25 грн., станом на день направлення до суду кримінального провадження курс одного долару США за даними НБУ становить 41,51 грн. За розрахунками з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних розмір матеріальної шкоди становить 85408,35 грн.
ОСОБА_8 спричинено матеріальну шкоду у розмірі 22444 грн. - кошти, які витрачені на покупку медикаментів для лікування, послуги медичного характеру.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілих щодо стягнення матеріальної шкоди з цивільним відповідачем, з яким обвинувачений перебував у трудових правовідносинах, обґрунтовані, повністю підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Цивільний позов ОСОБА_8 у частині моральної шкоди обґрунтовував виходячи з того, що він зазнав великих душевних страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, порушенні нормальних життєвих зв'язків, негативних змін у житті, страху за здоров'я. ОСОБА_8 проходив довготривале стаціонарне та амбулаторне лікування, впродовж якого почувався незручно, дискомфортно, залежав від інших осіб, внаслідок неможливості виконувати звичайні фізіологічні потреби, тривалий час перебував на лікарняному, отримував дохід менше звичайного, дружина також не працювала, на утриманні перебувають двоє малолітніх дітей: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На теперішній час ОСОБА_8 продовжує лікуватися та проходити медичне дослідження, присутні головні болі, шум у голові, зниження гостроти зору, порушення сну, підвищена втомлюваність.
Потерпілий також зазначає, що хвилюється через те, що його батько позбавився автомобіля, єдиного засобу пересування, грошових коштів придбати інший автомобіль у родини немає, а автомобіль не підлягає ремонту.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого потерпілим розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.
Моральна шкода - це зумовлені моральними стражданнями втрати немайнового характеру. Страждання викликають певні зміни у житті особи: неможливість реалізації своїх звичок і бажань, погіршення стосунків у колективі, втрата роботи, втрата довіри близьких людей, тощо. Тому, встановлюючи факт такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб'єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду у своїй постанові від 01.03.2021 в справі № 180/1735/16-ц зазначила, що «за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди».
Отже саме суду на підставі наданих доказів надано право визначити розмір моральної шкоди, який при цьому повинен керуватися наступними принципами: умовна рівність втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей; поміркованість відповідності вимогам розумності та об'єктивного відображення дійсності, справедливості неупередженого ставлення до усіх учасників процесу.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.
Суд звертає увагу, що розмір відшкодування моральної шкоди, що присуджується, має кореспондувати глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв'язку із порушенням його прав, а також відповідати поведінці завдавача шкоди.
Визначаючи розмір конкретної суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд ураховує характер та обсяг страждань, яких зазнав потерпілий у зв'язку із ушкодженням здоров'я при настанні дорожньо-транспортної пригоди, зокрема: кількість та ступень тяжкості тілесних ушкоджень, їх локація; період, впродовж якого потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні; проведення оперативних втручань (операцій); часткова втрату працездатності, що унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я; тривалість реабілітаційного лікування; обставини життєдіяльності потерпілого до моменту ДТП; індивідуальні особливості особистості потерпілого (стать; вік; освіта; вид діяльності т.і.); зміст змін усталеного способу життя та негативних змін у структурі особистості потерпілого тощо.
З урахуванням зазначеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи додатково до уваги конкретні обставини кримінального правопорушення, підстави правової відповідальності цивільного відповідача, зважаючи на судову практику з визначення розміру відшкодування моральної шкоди у подібних випадках, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням самого вчиненого злочину - злочин вчинений з необережності, щоб вирок суду у частині цивільного позову був виконуваним, а також засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого моральну шкоду у розмірі по 300000 грн.
Відповідно до ст.126 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_12 на користь держави підлягають стягнення процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 28836,24 грн.
Керуючись ст.ст.369,373-376 КПК України, ст.ст.1166,1167 ЦК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.
В силу ст.75 КК України ОСОБА_12 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.
Відповідно до ст.76 КК України на Янішевського покласти обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 22444 грн. та моральну шкоду в сумі 300000 гривень.
Цивільний позов ОСОБА_7 - задовольнити.
Стягнути з Головного управління національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 85408 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 28836 гривень 24 копійки.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 04.05.2022 р.
Автомобіль Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 - повернути власнику.
Речовий доказ - змив генетичного матеріалу з керма автомобіля Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 - знищити.
Вирок може бути оскаржений до палати по кримінальним справам Одеського апеляційного суду на протязі 30-ти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1