Справа № 496/7008/25
Провадження № 2-н/496/727/25
22 жовтня 2025 року м. Біляївка
Суддя Біляївського районного суду Одеської Пендюра Л.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини,
Заявниця звернулася до суду із заявою, в якій просить суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь заявниці аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів його доходу щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з дня подання заяви до досягнення дитиною повноліття.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, вважаю за необхідне відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Разом з тим, в порушення п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України заявниця не надала доказів того, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на її утриманні.
Крім того, заявниця до заяви долучила копії документів, зміст яких викладений іноземною мовою.
Згідно ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Статтею 95 ЦПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012року, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Для перекладу надаються оригінали документів або їх нотаріально засвідчені копії.
Заявниця до заяви долучила копії документів, складені іноземною мовою, поряд з цим подані документи не оформлені належним чином та не дають суду належним чином зрозуміти їх зміст.
Великою Палатою Верховного Суду неодноразово наголошувалося, що процесуальні документи мають подаватися до суду лише державною мовою (справа № 9901/12/20, провадження №11-56заі20, справа №826/7329/17, провадження № 11-28заі21).
Отже, вищезазначена обставина позбавляє суд можливості перевірити наявність у заявниці права вимоги на стягнення аліментів, як у особи, з якою проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись п. 4 ч. 3 ст. 163, п. 1 ч. 1 ст. 165, ч. 1 ст. 166, ч. 2 ст. 167 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст ухвали суду складено 22 жовтня 2025 року.
Суддя Л.О. Пендюра