Номер провадження: 22-ц/813/2496/25
Справа № 509/7673/23
Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
14.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 серпня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Обслуговуючого кооперативу «Урбан Маркет» про захист прав споживачів, -
У грудні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Урбан Маркет», про захист прав споживачів.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 30 березня 2021року між позивачем та кооперативом був укладений Персональний меморандум Асоційованого члену кооперативу №UM-002-03/0011 (далі меморандум), в подальшому змінили номер меморандуму №UM-002-02/0100. Предметом зазначеного меморандуму є права Асоційованого члену на об'єкт нерухомості, після завершення будівництва і введення його в експлуатацію. На момент укладання відповідно до п.5.1,5.3 Меморандуму позивачем був здійснений пайовий внесок в розмірі 100 грн; цільовий внесок 206 055,40 грн; вступний внесок 3 682,15 грн. Під час дії меморандуму та встановленого графіку позивач перерахував частину цільового внеску в розмірі 20 000,00 грн. Відповідно до графіку платежів до 22 листопада 2022 року, позивач перерахував цільові внески в розмірі 568 837,60 грн, а всього позивачем було перераховано кооперативу відповідно до вимог меморандуму від 30.03.2021 року 429 837,60 грн. Крайній термін введення об'єкту нерухомого майна в експлуатацію є 31 серпня 2022 року, однак об'єкт нерухомого майна не введений в експлуатацію, що є порушенням умом меморандуму. 05 грудня 2023 року звернувся до кооперативу, щодо порушенням умов меморандуму та повернення грошей, кооператив гроші не повернув об'єкт нерухомого майна не ввів в експлуатацію, а тому позивач просить розірвати меморандум від 30.03.2021 року та стягнути з відповідача на користь позивача 641 984,61 грн пеню в розмірі 13 007 051,22 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 58 000 грн.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 серпня 2024 року в задоволені позову ОСОБА_3 до Обслуговуючого кооперативу «Урбан Маркет» про захист прав споживачів - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 16 351,20 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_4 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Залишаючи позов ОСОБА_3 до Обслуговуючого кооперативу «Урбан Маркет» без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, щовідносини, що виникають у процесі виконання Меморандуму, регулюються Законом України «Про кооперацію», що предметом спору між Кооперативом та позивачем ОСОБА_3 , не є надання (споживання) послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживача». Позивач, відповідно до ст. 263 ЦПК України не зміг належним чином обґрунтувати свої позовні вимоги.
Колегія суддів у повній мірі погодитись з усіма такими висновками суду першої інстанції не може.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що:
- 30 березня 2021року між позивачем та Обслуговуючим кооперативом «Урбан Маркет» був укладений Персональний меморандум Асоційованого члену кооперативу №UM-002-03/0011 (далі меморандум), в подальшому змінили номер меморандуму №UM-002-02/0100. Предметом зазначеного меморандуму є права Асоційованого члену на об'єкт нерухомості, після завершення будівництва і введення його в експлуатацію.
Відповідно до п. 2.1 Персонального Меморандуму Меморандум за своєю суттю є двостороннім правочином, який визначає істотні умови взаємовідносин між Кооперативом та Асоційованого члену, спрямований на досягнення передбаченої статутом мети діяльності Кооперативу, задоволення потреб Асоційованого члену, який в повному обсягу вніс Пай., Вступний внесок та Цільовий внесок. Потреби Асоційованого члена задовольняються шляхом виникнення у останнього, за результатами членства у Кооперативі та виконання вимог Меморандуму. Права Асоційованого члена, передбаченого Меморандумом. Відносини між Асоційованим членом Кооперативом регулюються діючим законодавством України Меморандумом та Статутом Кооперативу.
Згідно з п. 2.4. Персонального Меморандуму Кооператив здійснює наступні види діяльності, але не виключно:
- виконання функцій замовника будівництва;
- сприяння у виникненні у Членів та Асоційованих членів кооперативу прав, передбачених цим Меморандумом згідно викладених в ньому умов; - після введення Об'єкту будівництва в експлуатацію - здійснення його обслуговування та експлуатації або без такого; - інші види діяльності, що не заборонені чинним законодавством України.
Відповідно із пунктами 3.1., 3.2 Персонального меморандуму, в порядку, передбаченому Меморандумом, Асоційований член зобов'язується внести Пай, Вступний внесок та цільовий внесок у розмірі, визначеному Меморандумом, а Кооператив, в свою чергу, досягти передбаченої статутом мети діяльності Кооперативу та задовольнити потребу Асоційованого члена, який у повному обсязі вніс Пай, Вступний внесок та Цільовий внесок, шляхом забезпечення виникнення у Асоційованого члена Права Асоційованого члена на Об'єкт нерухомості зазначений у Меморандумі, після завершення будівництва Об'єкта будівництва і введення його в експлуатацію, в порядку визначеному Меморандумом. До моменту укладення Меморандуму, за Асоційованим членом закріплюється Об'єкт нерухомості. Закріплення за Асоційованим членом Об'єкта нерухомості не надає Асоційованому члену права власності на Об'єкт нерухомості, але забороняє Кооперативу обтяжувати Об'єкт нерухомості правами третіх осіб.
Пунктом 5.1. Персонального меморандуму визначено, що Пайовий внесок складає 100,00 грн і підлягає внесенню на рахунок кооперативу не пізніше 30.03.2021 року. Цільовий внесок, на момент укладення Меморандуму, дорівнює 920 527,26 грн, що за домовленістю сторін еквівалентно 32 917,12 доларам США, розрахованого по курсу продажу долару США, встановленого на міжбанківському валютному ринку України, станом на останній день торгів, що передує дню укладення Меморандуму та становить 27 965 грн.
Згідно з п. 4.2. Меморандуму орієнтовний строк введення Об'єкта в експлуатацію - до 31.12.2021 року кооператив має право в односторонньому порядку змінити строк введення Об'єкта в експлуатацію до 8 місяців і це не буде вважатись порушенням умов Меморандуму.
Відповідно до п. 7.5.1 Повернення цільового внеску та Паю за Меморандумом може бути застосовано зокрема внаслідок розірвання Меморандуму і ініціативи Асоційованого члену кооперативу в загальному порядку (п. 7.5.2) та Особливого порядку (п. 7.5.3).
Загальний порядок розірвання меморандуму з ініціативи Асоційованого члену кооперативу передбачає, що право останнього заявити про своє бажання розірвати Меморандум та вийти зі складу Асоційованих членів кооперативу у будь-який строк, але не пізніше чим 60 днів до здачі будинку в експлуатацію (п. 7.5.2.1). У такому випадку Асоційований член кооперативу надсилає Кооперативу письмову про розірвання Меморандуму та повернення Цільового внеску та паю. Заяву бути надіслано засобами поштового зв'язку із описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення в приміщенні Кооперативу з тим розрахунком щоб вона була доставлена кооперативу у строк не пізніше ніж 45 днів до введення об'єкту в експлуатацію (п. 7.5. 2.2.).
Особливий порядок розірвання меморандуму з ініціативи Асоційованого члену кооперативу передбачає, що право такого члена заявити про своє бажання розірвати Меморандум та вийти зі складу Асоційованих членів кооперативу не раніше ніж 45 днів до введення будинку в експлуатацію та не пізніше ніж 30 днів до введення будинку в експлуатацію
Умови викладені у п. 7.5.3 Меморандуму поширюються виключно на Асоційованих членів кооперативу, які протягом 30 днів від дати укладення Меморандуму внесли не менше як 70% цільового внеску, визначеного у пп. 5.1 Меморандуму та повністю вніс Пай.
Відповідно до п. 5.1 Меморандуму Пайовий внесок складає 100 грн. Цільовий внесок складає 920 527,26 грн (еквівалент 32 917,12 доларів США).
Відповідно до п. 7.3 Статуту Обслуговуючого кооперативу «Урбан Маркет» (далі - Статут) асоційованими членами Кооперативу можуть бути громадяни України, які досягли 16-річного віку, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, внесли вступний внесок, пай та інші внески, які передбачені Персональним Меморандумом, дотримуються вимог Статуту та користуються правом дорадчого голосу (асоційоване членство).
Відповідно до п. 7.5.2.3 Меморандуму заява Асоційованого члена затверджується Загальними зборами членів кооперативу при відсутності заборгованості перед Кооперативом зі внесення Цільового внеску та Паю або при внесенні Цільового внеску у неповному обсязі, але своєчасно за Графіком внесення Цільового внеску протягом 7 робочих днів з дати її надходження. В іншому випадку - протягом 30 днів.
Повернення Цільового внеску та Паю такому Асоційованому члену кооперативу здійснюється протягом 3-х календарних місяців від дати затвердження Рішення Загальних зборів членів кооперативу про розірвання Меморандуму та повернення Цільового внеску та Паю Асоційованому члену окрім випадків визначених п. 7.5.2.7 Меморандуму.
Сторони Меморандуму погодили, що повернення Цільового внеску та Паю на умовах п. 7.5 здійснюється у гривні в сумі, що сплачена таким Асоційованим членом за Меморандумом (п. 7.5.2.5).
У разі дострокового розірвання Меморандуму за вищевказаними обставинами (п. 7.5.2.1) до Асоційованого члену кооперативу застосовуються наступні обмеження:
- вступний внесок, сплачений Асоційованим членом кооперативу при вступі до кооперативу не повертається;
- за дострокове розірвання Меморандуму Кооператив утримує з Цільового внеску додатковий цільовий внесок у розмірі 7% (семи відсотків) від розрахункового розміру Цільового внеску, визначеного на дату затвердження рішення Загальних зборів членів кооперативу при розірванні Меморандуму та повернення Асоційованому члену Цільового внеску та Паю. При цьому, розрахунковий розмір Цільового внеску не може бути менший, ніж Цільовий внесок, що зазначений у п. 5.1. Меморандуму (п. 7.5.2.6).
У випадку не внесення Асоційованим членом повного розміру Цільового внеску та Паю - повернення сплаченої частини Цільового внеску та Паю такому Асоційованому члену кооперативу буде проводитись протягом 1 (одного) календарного року від дати оформлення Рішення Загальних зборів членів кооперативу про розірвання Меморандуму та повернення Асоційованому члену Цільового внеску та Паю з урахуванням положень п. п. 7.5.2.5 та 7.5.2.6 Меморандуму (п. 7.5.2.7).
Згідно з п. 8.9 Статуту:
Пай - обов'язковий поворотний внесок, який здійснюється в грошовій формі; додатковий пай - добровільний грошовий чи інший майновий поворотний внесок понад пай у Пайовому фонді кооперативу.
Вступний внесок - грошовий неповоротний внесок, який зобов'язаний оплатити особа у разі вступу до кооперативу.
Цільовий внесок - грошові, інші майнові та немайнові цінності, що вносяться понад пай ля забезпечення статутної діяльності Кооперативу та конкретних завдань кооперативу.
На момент укладання відповідно до п.5.1,5.3 Меморандуму позивачем був здійснений пайовий внесок в розмірі 100 грн; вступний внесок 3 682,15 грн та цільовий внесок 206 055,40 грн. Під час дії меморандуму та встановленого графіку позивач перерахував частину цільового внеску в розмірі 20 000.00 грн. Відповідно до графіку платежів до 22 листопада 2022 року, позивач перерахував цільові внески в загальній сумі 565 055,40 грн. Загальна сума внесення цільового внеску, вступного внеску та паю становить разом в розмірі 568 837,60 грн (565 055,40 + 3 682,20 + 100).
Крайній термін введення об'єкту нерухомого майна в експлуатацію є 31 серпня 2022 року, однак об'єкт нерухомого майна не введений в експлуатацію, що є порушенням умом меморандуму.
04 жовтня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до кооперативу із заявою про досудове врегулювання спору та просив розірвати Персональний меморандум Асоційованого члену кооперативу №UM-002-03/0011 від 30.03.2021 року і повернути сплачені ним гроші. Дана заява направлена на адресу відповідача з описом вкладення у цінний лист.
Відповідно до трекінгу Укрпошти відправлення вручено особисто 21.10.2023 року.
10.11.2023 року Обслуговуючим кооперативом «Урбан Маркет» на адресу ОСОБА_3 надано відповідь на його заяву про досудове врегулювання спору, відповідно до якої обслуговуючий кооператив повідомив, що не несе відповідальності за невиконання зобов'язань перед асоційованим членом за предметом Персонального меморандуму у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин через військову агресію по відношенню до України. Разом з тим обслуговуючий кооператив зазначив, що готовий до розірвання Персонального Меморандуму найближчим часом у порядку передбаченому Меморандумом і готовий до повернення внесених позивачем коштів в розмірі відповідно до умов Меморандуму (а. с. 65-67).
05.12.2023 року ОСОБА_3 звернувся до кооперативу із заявою про усунення порушення щодо строків прийняття будинку в експлуатацію.
21.12.2023 року Обслуговуючим кооперативом «Урбан Маркет» на адресу ОСОБА_3 надано відповідь про неможливість дотримання строків здачі будинку в експлуатацію у зв'язку з форс-мажорними обставинами, пов'язаними з веденням воєнного стану, який безперервно продовжується у зв'язку з триваючого військовою агресією з боку російської федерації по відношенню до України (а. с. 63-64).
Колегія суддів виходить з такого.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.
У статті 10 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.
У відповідності до ст. 13 Закону України «Про кооперацію» членство в кооперативі припиняється у разі зокрема добровільного виходу з нього.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про кооперацію» у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю.
Згідно з ст. 15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить зокрема: затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.
У відповідності до ст. 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.
У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу.
Виконавчий орган кооперативу:
- здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень.
- представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами;
- укладає угоди між кооперативом та іншими особами;
- діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.
Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У частині п'ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про кооперацію» у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, При цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.
У справі, яка переглядається судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_3 є Асоційованим членом кооперативу, який 30 березня 2021 року перерахував 3 782,20 грн, що включає вступний внесок 3 682,20 грн і пай 100 грн та в подальшому відповідно до графіку вносив цільовий внесок за меморандумом періодичними платежами до листопада 2022 року сплативши таким чином взагалі 565 055,40 грн, а всього всіх платежів на загальну суму 568 837,60 грн (3 682,20 + 100 + 565 055,40).
Оскільки розмір цільового внеску, фактично сплаченого ОСОБА_3 до Обслуговуючого кооперативу «Урбан Маркет» складає 565 055,40 грн, що становить 61,38% із передбаченого п. 5.1. Персонального меморандуму - 920 527,26 грн, тобто менше 70% і до того ж ця фактично внесена позивачем сума не була сплачена протягом 30 днів від дати укладення Меморандуму 30.03.2021 року, тому ОСОБА_3 має право виходу з кооперативу в загальному порядку передбаченому п. 7.5.2., а не особливим порядку передбаченому п. 7.5.3. Персонального Меморандуму.
Як вже зазначалось, 04 жовтня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до кооперативу із заявою про досудове врегулювання спору та просив розірвати Персональний меморандум Асоційованого члену кооперативу №UM-002-03/0011 від 30.03.2021 року і повернути сплачені ним гроші. Дана заява направлена на адресу відповідача з описом вкладення у цінний лист і відповідно до трекінгу Укрпошти відправлення вручено особисто 21.10.2023 року.
10.11.2023 року Обслуговуючим кооперативом «Урбан Маркет» на адресу ОСОБА_3 надано відповідь на його заяву про досудове врегулювання спору, відповідно до якої обслуговуючий кооператив повідомив, що не несе відповідальності за невиконання зобов'язань перед асоційованим членом за предметом Персонального меморандуму у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин через військову агресію по відношенню до України. Разом з тим, обслуговуючий кооператив зазначив, що готовий до розірвання Персонального меморандуму найближчим часом у порядку передбаченому Меморандумом і готовий до повернення внесених позивачем коштів в розмірі відповідно до умов Меморандуму.
Проте фактично Персональний меморандум з ОСОБА_3 протягом 30-ти денного строку з часу отримання 21.10.2023 року в порядку п. 7.5.2 Персонального меморандуму кооперативом не розірваний.
Після спливу строку розірвання Персонального меморандуму, подальші звернення позивача щодо усунення порушення кооперативом строку введення об'єкту в експлуатацію не можуть розцінюватись, як відмова позивача від реалізації бажання виходу з кооперативу і отримання коштів, про що свідчить подана ОСОБА_3 до суду 15.12.2023 року через пошту позовна заява про розірвання Персонального меморандуму та стягнення коштів.
За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком районного суду щодо неможливість застосування положень частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин, оскільки сплачені ОСОБА_3 кошти є вступним, пайовим та цільовим внесками, які сплачені асоційованим членом кооперативу на виконання його обов'язків, передбачених статутом кооперативу, а не платою за отримані послуги чи товар.
Тому районний суд правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку, що виниклі між сторонами правовідносини регулюються саме Законом України «Про кооперацію», а тому висновок суду першої інстанції про відмову в частині вимог про стягнення пені в порядку частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» є обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про те, що наявність між сторонами кооперативних відносин не виключає застосування до них відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», є необґрунтованими.
Аналізуючи норми статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо визначення понять «договір» та «споживач», також норму частини 5 статті 10 цього ж Закону щодо відповідальності виконавця у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг), колегія суддів вважає, що за приписами цього закону статус споживача набуває особа, яка замовляє певний товар, роботу чи послугу у виробника чи продавця. Підставою для виникнення відносин між споживачем та продавцем є відповідний договір.
Натомість у випадку, якщо певні матеріальні блага особа отримує не у зв'язку із укладеним договором, а з інших підстав, в тому числі у зв'язку із членством особи в кооперативі, а оплата, яку ця особа проводить не є платою за товари та послуги, а є вступним, паєм та членським внесками такої особи, які сплачується саме у зв'язку із відносинами членства відповідно до Статуту, в якому також міститься і посилання на Персональний меморандум укладений між кооперативом та його асоційованим членом - то така особа не виступає в якості споживача у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
Отже, отримання позивачем квартири не є наслідком укладення чи виконання та сплати ним на виконання укладеного з позивачем як зі споживачем договору про реалізацію йому продукції (товарів, робіт, послуг), а є наслідком відносин його асоційованого членства у кооперативі.
Аналогічний висновок за схожих обставин, викладений у постанові Верховного Суду у справі № 466/7136\15 від 14.11.2018 року та у справі № 569/15105/19 від 19.05.2021 року.
В частині решти заявлених вимог про стягнення всіх коштів, які були сплачені, колегія суддів виходить з наступного.
Сторони не заперечують, що позивач ОСОБА_3 є Асоційованим членом кооперативу, який 30 березня 2021 року перерахував 3 782,20 грн, що включає вступний внесок 3 682,20 грн і пай 100 грн, та в подальшому відповідно до графіку вносив цільовий внесок за меморандумом періодичними платежами до листопада 2022 року, сплативши таким чином суму у розмірі 565 055,40 грн, а всього позивачем сплачено платежів на загальну суму 568 837,60 грн (3 682,20 + 100 + 565 055,40).
Як вже зазначалось, предметом зазначеного меморандуму є права Асоційованого члену на об'єкт нерухомості, після завершення будівництва і введення його в експлуатацію.
Орієнтовний строк введення Об'єкта в експлуатацію - до 31.12.2021 року. Кооператив має право в односторонньому порядку змінити строк введення Об'єкта в експлуатацію до 8 місяців і це не буде вважатись порушенням умов Меморандуму.
Слід розуміти різницю між «планованим» та «орієнтовним» строком. Указані поняття не є тотожними.
У даному випадку дата прийняття будинку в експлуатацію була орієнтовною, тобто такою, що може змінитися в односторонньому порядку кооперативом на строк до 8 місяців і це не буде вважатися порушенням умов Меморандуму.
Орієнтовний строк здачі об'єкта в експлуатацію становив 31.12.2021 року, а з урахуванням зміни кооперативом строку на 8 місяців - строк здачі об'єкта в експлуатацію сплив 31.08.2022 року.
В якості обставин неможливості виконання зобов'язання відповідач посилався на форс-мажорні обставини через військову агресію по відношенню до України.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 ЦК України).
За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов'язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не за виконання договірного зобов'язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання (див. Постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц (провадження № 61-17601свп18)).
Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
На рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.
Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема:
- застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору);
- чим підтверджується форс-мажор;
- чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі такого договору;
- як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі договору.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 вказано, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 року у справі № 913/20/21».
Згідно з п. 7.6. Персонального Меморандуму кооператив Столона Меморандуму не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання будь-якого зі своїх зобов'язань за Меморандумом, якщо доведе, що таке невиконання та/або неналежне виконання було викликано діями іншої сторони та/або обставинами непереборної сили, які знаходились поза її контролем (наприклад такими, як: стихійні лиха, акти, дії або бездіяльність органів державної влади та/або місцевого самоврядування,тощо) або уникнення чи подолання таких обставин або їх наслідків, за умови надання довідки уповноваженого державного органу, який вправі визначати обставини непереборної сили.
Такої довідки кооператив не надав суду і відповідно не довів наявність обставин непереборної сили як таких, що були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку - введення об'єкту нерухомості в експлуатацію, а не лише їх наявність самих по собі (військової агресії по відношенню до України).
При цьому, Кооператив не навів конкретних обставин, які завадили введенню об'єкту в експлуатацію та не довів їх належними доказами, у відповідності до вимог ст.. 12, 77-81 ЦПК України (назва забудовника, умови договору забудови, дії відповідача чи уповноваженої ним особи щодо виділення земельної ділянки для забудови, отримання дозволу на будівництво, ступінь готовності об'єкту станом на 31.12.2021 року, на 24.02.2022 року та на 31.08.2022 року, звернення для отримання довідки до уповноваженого державного органу, який вправі визначати обставини непереборної сили, мотивована довідка про освоєнні грошові кошти для проведення будівництва з наданням підтверджуючих фінансових документів тощо).
При таких обставинах та враховуючи, що позивач сплачував цільові внески періодичними платежами згідно з графіком до листопада 2022 року, про розірвання Персонального меморандуму позивач заявив лише у жовтні 2023 року і це питання мало бути вирішено кооперативом не пізніше 20 листопада 2023 року, а до суду позивач звернувся 15.12.2023 року, колегія суддів вважає, що строк позовної давності позивачем не порушено, а саме розірвання договору в даному випадку не є достроковим, внаслідок чого з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені останнім: вступний внесок у сумі 3 682,20 грн, пай у сумі 100 грн та цільові внески за меморандумом, що вносилися позивачем відповідно до графіку, періодичними платежами до листопада 2022 року у сумі 565 055,40 грн, що становить загальну суму у розмірі 568 837,60 грн (3 682,20 + 100 + 565 055,40) без застосування обмежень передбачених Персональним меморандумом, яким не врегульовані правовідносини, що склались між сторонами в точності до зазначених вище обставин, що у розумінні п. 7.7. Персонального меморандуму є підставою для застосування діючого законодавства України.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Колегія суддів ураховує, що позивач звернувся до суду 15.12.2023 року в той час, як час розірвання Персонального меморандуму мав відбутись не пізніше 20.11.2023 року.
При цьому, у разі розірвання Персонального меморандуму у передбачений відповідним його порядком строк - 20.11.2023 року, виплата мала відбутись протягом 3-х календарних місяців від дати затвердження Рішення Загальних зборів членів кооперативу про розірвання Меморандуму та повернення Цільового внеску та Паю Асоційованому члену, тобто 20.02.2024 року.
До суду з позовом ОСОБА_4 звернувся, як вже зазначалось 15.12.2023 року - тобто до настання відповідного строку, з якого мало відбутися прострочення (20.02.2024 року).
Ураховуючи наведене немає підстав для задоволення вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Що стосується вступного внеску, то у п. 7.5.2.1 Персонального Меморандуму передбачено, що у разі дострокового розірвання Меморандуму за вищевказаними обставинами (загальний порядок розірвання Персонального Меморандуму) до Асоційованого члену кооперативу застосовуються зокрема обмеження, відповідно до якого вступний внесок, сплачений Асоційованим членом кооперативу при вступі до кооперативу не повертається.
Оскільки апеляційний суду дійшов до висновку, що відповідач не довів форс-мажорні обставини, які завадили виконанню зобов'язання за Персональним меморандумом у строк, який відповідачем вже був збільшений на 8 календарних місяців, тобто до 31.08.2022 року у порівнянні до встановленого у Меморандумі орієнтовного строку 31.12.2021 року, розірвання даного Персонального меморандуму після 31.08.2022 року не може вважатись достроковим, що надає позивачу право в розумінні ч. 5 ст. 653 ЦК України, вимагати повернення йому всіх сплачених коштів без обмежень, встановлених у Меморандумі, яким правовідносини, що склались між сторонами у відповідності до встановлених у справі обставин, не врегульовані.
Тому рішення суду в частині вирішення судом першої інстанції позовних вимог про розірвання Персонального меморандуму Асоційованого члену кооперативу, стягнення грошових коштів у розмірі 568 837,40 грн, стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково, розірвати Персональний меморандум Асоційованого члену кооперативу №UM-002-03/0011 від 30.03.2021 року, укладений між ОСОБА_5 та ОК «Урбан Маркет», стягнути з ОК «Урбан Маркет» на користь ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 568 837 грн 60 коп., в решті вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат - відмовити, а в іншій частині рішення залишити без змін.
У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційним судом за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 11 240,16 грн підлягають частковому відшкодуванню.
Так за вимогу немайнового характеру (розірвання договору) скаржником сплачено - 1 610,40 грн та за вимогу майнового характеру (стягнення сплачених внесків та паю, а також 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 641 984,61 грн) сплачено 9 629,76 грн.
Внаслідок ухвалення апеляційним судом нового судового рішення з відповідача на користь позивача стягнуто 568 837,60 грн, що становить 88,6% від загальної суми 641 984,61 грн, внаслідок чого відшкодуванню підлягає 8 531,97 грн (9 629,6 х 88,6%) та 1 610,40 грн за задоволення вимоги про розірвання ,персонального меморандуму, а всього 10 142,37 грн (8 531,97 + 1 610,40).
Також, за задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 568 837,40 грн з відповідача в дохід держави підлягає сплаті судовий збір, який не сплачувався при поданні позову до суду першої інстанції у розмірі 5 688,38 грн, виходячи з (568 837,40 х 1%).
Разом з тим, позивач як в позові, так і в апеляційний скарзі просив стягнути втрати на правничу допомогу, які були понесені ОСОБА_5 у зв'язку з розглядом справи в судах першої інстанції у розмірі 58 000 грн та апеляційної інстанції у розмірі 40 000 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Крім того, в ч. 1 ст. 58 ЦПК України закріплено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);
2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2023 року по справі № 390/1648/20 звертає увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є позивачем по справі та під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій користувався послугами адвоката Мартинюк Ю.С.
У ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем досягнуто мети подання апеляційної скарги, зокрема рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги.
Не маючи повноважень втручатися у відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення гонорару адвоката за надані ним послуги, суд лише здійснює оцінку дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності такого гонорару вчиненій адвокатом роботі під час судового провадження у справі з урахуванням складності та значення справи, за умови подання іншою стороною клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Водночас, колегія суддів зауважує, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити не співмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Приймаючи до уваги критерії розумності і співмірності судових витрат, апеляційний суд зазначає, що вказані стороною позивача витрати до стягнення з відповідача, зокрема на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 98 000 грн, є такими, що в повній мірі не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.
При вирішенні питання щодо розподілу вказаних витрат суд апеляційної інстанції враховує, що справа з підстав розгляду спору по суті перебувала у провадженні суду першої інстанції з грудня 2023 року по серпень 2024 року, під час якого представником позивача у справі подавалися процесуальні документи, зокрема позовна заява з додатками, відповідь на відзив, додаткові пояснення.
Представником ОСОБА_3 адвокат Мартинюк Ю.С. в суді першої інстанції до судових дебатів подала письмову заяву про стягнення правничої допомоги у сумі 58 000 грн зазначивши, що докази подасть у встановлений строк, однак у зв'язку з відмовою у позові, подала апеляційну скаргу і просила стягнути судові витрати на правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 40 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга у справі подана та підписана адвокатом Мартинюк Ю.С. від імені ОСОБА_3 , яка представляла інтереси позивача в суді першої інстанції у цій справі і є обізнаною із законодавством, яким врегульовуються спірні правовідносини та судовою практикою, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг зусиль адвоката в межах повторного вивчення обставин справи, законодавства, яким врегульовані спірні відносини та судової практики, яка склалась при розгляді аналогічних чи близьких за змістом справ.
У суді апеляційної інстанції представником позивача у справі подавалися процесуальні документи, зокрема апеляційна скарга та додаткові пояснення.
Тому, апеляційний суд, не погоджується із наведеним представником ОСОБА_3 розміром відшкодування витрат на правову допомогу адвоката, понесених позивачем у судах першої та апеляційної інстанцій у сумі 98 000 гривень та вважає за необхідне зменшити їх розмір до 12 000 гривень.
Ураховуючи наведене, приймаючи до уваги співмірність складності справи, реально наданих адвокатом обсягом послуг та тривалість розгляду справи судом, а також кінцевий результат розгляду справи, апеляційний суд вважає справедливим та розумним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу понесенні в судах першої інстанції та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 12 000 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 серпня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про розірвання Персонального меморандуму Асоційованого члену кооперативу, стягнення грошових коштів у розмірі 568 837 грн 40 коп., стягнення 3% річних та інфляційних втрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Розірвати Персональний меморандум Асоційованого члену кооперативу №UM-002-03/0011 від 30.03.2021 року, укладений між ОСОБА_7 та Обслуговуючим кооперативом «Урбан Маркет».
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Урбан Маркет» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 568 837 грн 60 коп.
В решті вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат - відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Урбан Маркет» в дохід держави судовий збір у розмірі 5 688 грн 38 коп.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Урбан Маркет» на користь ОСОБА_3 судовий збір у загальному розмірі 10 142,36 грн та витрати на правову допомогу 12 000 грн, а всього 22 142,36 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 27.10.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова