Справа № 478/907/25 Провадження № 2/478/431/2025
28 жовтня 2025 року смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого - судді Томашевського О.О.,
за участю:
секретаря судових засідань Луговської А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження, в залі судових засідань №4 Казанківського районного суду Миколаївської області, в с-щі Казанка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У серпні 2025 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, де просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №555906500 від 25.04.2021 року в розмірі - 69 652,00 грн, а також понесені судові витрати у виді судового збору та правничої допомоги.
На обґрунтування позову вказано, що 25.04.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 555906500 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV6R83U.
За умовами кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 22 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , яку вказала в Заявці при укладенні договору.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. У подальшому до Договору факторингу було укладено ряд Додаткових угод, у тому числі щодо продовження строку дії Договору факторингу.
Предметом Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод якими було продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.
Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки за Кредитним договором.
04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором відповідно до Реєстру Боржників б/н від 04.06.2025 року на загальну суму 69 652,00 грн.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.
У зв'язку із вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №555906500 від 25.04.2021 року у розмірі 69652,00, яка складається із 22 000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту та 47 652,00 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою було витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо належності платіжної банківської картки № НОМЕР_1 відповідачці та відомості щодо зарахування на такий рахунок грошових коштів в розмірі 22 000,00 грн за період з 25.04.2021 року по 30.04.2021 року.
19 серпня 2025 року на адресу суду надійшов відзив, згідно якого відповідачка заперечила проти позовних вимог з огляду на те, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав. Відповідачка звертає увагу на те, що право вимоги за Кредитним договором до відповідачки переходило тричі, проте на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року будь-яких зобов'язань за кредитним договором №555906500 від 25.04.2021 року ще не існували, а тому й не могли відступатися. Окрім цього, відповідачка зазначає, що позивачем не надано доказів оплати за договорами факторингу. За таких обставин, з огляду на те, що позивачем не доведено права вимоги до відповідачки, остання просила відмовити в задоволенні позову.
02 вересня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник позивача зазначив, що договір факторингу Первинного кредитора не містить заборон множинної передачі прав вимог до боржників, які виникли в майбутньому, зазначивши також про наявність доданих до позовної заяви доказів оплати за договорами факторингу.
У судове засідання сторони не з'явилися. Представник позивача у позовній заяві просив розг лянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачка, яка була повідомлена належним чином про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибула, згідно з поданою заявою від 15.10.2025 року просила проводи судовий розгляд справи без її участі.
В постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 Верховний Суд зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
На думку суду, неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 25.04.2021 року відповідачка звернулася до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання грошових коштів в кредит, згідно якої вказала бажану суму кредиту в розмірі 22 000,00 грн, строк кредитування - 7 днів, номер банківської карти та свої персональні дані.
25.04.2021 року відповідачка ознайомилася із Паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт», який містив розмір денної процентної ставки в розмірі620,50 процентів річних та процентною ставкою, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту в розмірі 839,50%, а також інформацію про загальні витрати за кредитом на орієнтовану суму 24 618,00 грн, яка розрахована за умов належного виконання відповідачкою зобов'язань за кредитним договором.
25.04.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога та ОСОБА_1 було укладено договір № 555906500 та погоджено графік платежів, а саме: 02.05.2021 року на суму 24 618,00 грн, з яких: 22 000,00 грн - сума кредиту та 2618,00 грн - сума процентів.
Згідно пунктів 1.1., 1.2. та 1.4. вказаного Кредитного договору кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Кредит надається строком на 7 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Дисконтною ставкою в розмірі 620,50 відсотків річних, що становить 1,70 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.
За змістом підпунктів 1.7.1-1.7.2 пункту 1.7 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу, зобов'язання позивальника переносяться кожен раз на наступний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду. Наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов'язується щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту.
Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV6R83U.
Згідно з довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційний системі Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заявка на кредит була подана відповідачкою 25.04.2021 року о 09:59, після чого їй було відправлено проєкт договору, а також ідентифікатор (о 10:00:28), який було введено відповідачкою 25.04.2021 року о 10:01:11. Грошові кошти були перераховані відповідачі 25.04.2021 року о 10:01:51.
Відповідно до відомостей АТ КБ «Приватбанк», наданих банківською установою листом від 03.10.2025 року № 20.1.0.0.0/7-250929/57132-БТ, на ім'я ОСОБА_1 було імітовано картку № НОМЕР_2 на яку 25.04.2021 року було зараховано грошові кошти в розмірі 22 000,00 грн.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором від 25.04.2021 року № 555906500, прострочена заборгованість відповідачки за кредитом складає 22 000,00 грн, а за процентами - 47 652,00 грн.
Судом також встановлено, що 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 за умовами якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору право вимоги до боржників, зазначених у Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, на умовах, визначених цим Договором. Строк дії вказаного договору закінчується 28.11.2019 року.
У подальшому до Договору факторингу було укладено ряд Додаткових угод, у тому числі щодо продовження строку дії Договору факторингу.
Так, 28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01.
31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.
31.12.2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.
31.12.2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року.
На виконання умов вказаного договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки за Кредитним договором від 25.04.2021 року № 555906500 на підставі Реєстру прав вимоги від 08.06.2021 року № 137 на суму 43 340,00 грн. Розрахунки за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року було проведено сторонами, що підтверджується актом звірки від 31.12.2021 року та протоколом узгодження предмету факторингової операції від 08.06.2021 року.
Як вбачається із розрахунків заборгованості, на момент відступлення права вимоги заборгованість ОСОБА_1 перед Первинним кредитором складала 43 340,00 грн, яка складалася із заборгованості за кредитом в розмірі 22 000,00 грн та процентів в розмірі 21 340,00 грн нарахованих Первинним кредитором за період з 25.04.2021 року по 08.06.2021 року включно. Після переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» останнім було продовжено нарахування процентів за період з 09.06.2021 року по 30.05.2023 року включно, в результаті чого заборгованість відповідачки станом на 30.05.2023 року становить 69 652,00 грн, з яких: 22 000,00 грн - заборгованості за кредитом; 47 652,00 грн - заборгованості за процентами.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 року та № 3 від 30.12.2022 року - якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.
Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором від 25.04.2021 року № 555906500 на суму 69 652,00 грн, з яких: 22 000,00 грн - заборгованості за кредитом; 47 652,00 грн - заборгованості за процентами.
Розрахунки за договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року за відступлення права вимоги за Реєстром прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року було проведено сторонами за платіжним дорученням від 30.05.2023 року № 4097, що підтверджується протоколом узгодження предмету факторингової операції від 30.05.2023 року.
04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором відповідно до Реєстру Боржників б/н від 04.06.2025 року на загальну суму 69 652,00 грн.
Факт прийому - передачі Реєстру Боржників б/н від 04.06.2025 року підтверджується актом від 04.06.2025 року, а факт оплати підтверджується дослідженими судом платіжними дорученнями від 10.06.2025 року № 467 та № 468, від 11.06.2025 року № 469 та № 470, від 19.06.2025 року № 478 та № 479, від 25.06.2025 року № 483, та листом ТОВ “ЮНІТ КАПІТАЛ» від 26.06.2025 року № 26.06.2025-1.
Встановивши наведені обставини, суд керується наступним.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі статтями 610, 629 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням вимог, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Судом встановлено, що відповідачка погодилася на умови кредитного договору шляхом його підписання своїм електронним підписом та в подальшому порушила строки та порядок погашення заборгованості за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості. Відповідачка під час укладення договору надала свої персональні дані, вказала свої паспортні дані, ідентифікаційний код та банківський рахунок № НОМЕР_1 , на який Первинним кредитором було перераховано кредитні кошти в розмірі 22 000 грн.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Таким чином, суд дійшов висновку, що докази про отримання відповідачкою грошових коштів від Первинного кредитора, які містяться в матеріалах справи, є належними та допустимими та підтверджують виникнення кредитних відносин між сторонами.
Суд вважає, що представник позивача надав належні та допустимі докази про факт невиконання відповідачкою узятих на себе зобов'язань за кредитним договором №25.04.2021 року № 555906500 щодо повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати процентів, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.
Що стосується заперечень відповідачки викладених у відзиві на позовну заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з матеріалів справи встановлено, що договори факторингу були укладені на певний термін, який продовжував дію на підставі додаткових угод та саме в межах строку дії таких договорів було отримано наступними кредиторами право грошових вимог до відповідачки. Будь-яких обставин вважати, що договори факторингу діяли в межах передачі прав вимоги до Боржників в рамках одноразового приймання-передачі Реєстрів прав вимог до Боржників відсутні з огляду на їх предмет та визначені умови.
За таких обставин, судом встановлено, що передача прав вимог до відповідачки відбувалась на підставі базових умов майбутньої співпраці узгоджених між її кредиторами у відповідних договорах факторингу, які передбачали можливість неодноразової передачі прав вимог до боржників в межах строку дії відповідних договорів факторингу. Відповідно до наведеного, суд переконався, що право вимоги до відповідачки між кредиторами передано в межах укладених договір факторингу та терміну їх дії, що спростовує доводи відповідачки про недоведеність наявного права позивача щодо вимог до неї.
Таким чином, давши мотивовану оцінку кожному аргументу наведеному представником позивача в позовній заяві та відповідачкою у відзиві на позовну заяву, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про наявність заборгованості у відповідачки за кредитним договором №25.04.2021 року № 555906500 та доведеність права вимоги до відповідачки позивачем на суму 69 652,00 грн.
Судом перевірено дотримання умов кредитного договору при нарахування процентів та встановлено відповідність періоду їх нарахування умовам п.п. 1.7.1 п. 1.7 Договору.
За таких обставин суд приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та необхідності їх задоволення.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, суд вважає, що судові витрати у виді судового збору в сумі 2422,40 грн слід стягнути з відповідачки на користь позивача.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що розгляд справи було постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини восьмою статті 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представник позивача надав суду копію договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року та копію додаткової угоди №25770508455 до Договору, копію акта прийому-передачі наданих послуг на суму 7000,00 грн.
Проаналізувавши надані представником позивача документи, що підтверджують витрати позивача на правничу допомогу у цій справі, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності, суд вважає, що розмір вказаних витрат слід стягнути у розмірі 7000 грн. Стягнення витрат на правничу допомогу у вказаній сумі суд вважає цілком співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а понесення таких витрат підтвердженими належними доказами.
Враховуючи вище викладене, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, на підставі статей 509, 525, 526, 610, 625, 628, 629, 1048, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»(місце знаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором №555906500 від 25.04.2021 року у розмірі 69652,00, яка складається із 22 000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту та 47 652,00 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»(місце знаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ: 43541163) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.10.2025 року.
Суддя