Справа №487/5919/25
Провадження №2/487/3004/25
(ЗАОЧНЕ)
14.10.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Кузьменко В.В., за участю секретаря судового засідання Спицької Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
18.08.2025 року до суду надійшов позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позов мотивовано тим, що 26.05.2025 р. між сторонами було укладено договір позики, згідно з яким Відповідач отримав від Позивача у борг - 7850 доларів США, які зобов'язався повернути до 01.06.2025 року, що підтверджується відповідною розпискою. Проте, станом на дату звернення з позовом, Відповідач свої зобов'язання з повернення позики у встановлені борговою розпискою строки не виконав.
Ухвалою суду від 19.08.2025 року відкрито провадження та призначено до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 08.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання позивач не з'явився, представник позивача до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи було повідомлено належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 26.05.2025 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким Відповідач отримав від Позивача у борг - 7850 доларів США, які зобов'язався повернути до 01.06.2025 року, що підтверджується відповідною розпискою
Укладення договору позики підтверджується розпискою Відповідача від 26.05.2025 року, що відповідає вимогам ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України.
До теперішнього часу Відповідачем умови договору позики не виконані, зазначені грошові кошти Позивачу не повернені.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч. 1 ст. 1051 ЦК України).
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Таким чином, станом на 15.08.2025 року Відповідач зобов'язаний повернути Позивачу, суму боргу у розмірі 323420 грн.
Відповідач зобов'язаний сплатити па користь Позивача 3 відсотки річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.2 статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
При цьому, нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року № 6-49цс12. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, тому відповідно до вимог даної норми зобов'язаний сплатити Позивачу борг в сумі 323420 грн, а також 3% річних за прострочення виконання основного зобов'язання.
Розрахунок 3% річних від суми заборгованості:
З % річних розраховуються з урахуванням боргу у розмірі 323420 грн, помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, а саме з 02.06.2025 року до дня подання позову до суду, що становить 75 календарних днів, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Таким чином, заборгованість Відповідача за договором позики від 26.05.2025 року з урахуванням 3% річних складає 1993,68 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
13.06.2025 року між адвокатом Гриненко І.І. та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги, акт прийому передачі виконаних робіт за договором від 17.06.2025 року.
На підтвердження оплати вартості послуг надана копія прибуткового ордера №17/06/25-1 від 17.06.2025 року на суму 20000 грн.
Таким чином, матеріали справи містять докази понесення відповідачем на правничу допомогу адвоката витрат в розмірі 20000 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача 3312,71 грн. судового збору.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з Відповідача - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адрес реєстрації: інд. АДРЕСА_1 , паспорт ID № НОМЕР_1 виданий органом №4812, картка платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Позивача - ОСОБА_3 (Адрес: інд. НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , картка платника податків: НОМЕР_4 ), борг за договором позики у розмірі 325413,68грн., з яких 323420,00грн. сума боргу, три відсотка річних у розмірі 1993,68грн., витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн, судовий збір у розмірі 3312,71 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В.В. Кузьменко