2/130/1225/2025
130/1599/25
"27" жовтня 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Костянтина Шепеля,
із секретарем судового засідання Раїсою Буга,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
приходить до такого.
Позиція позивача
Представник позивача АТ "А-БАНК" Шкапенко О.В. звертається до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на користь банку 36674,49 грн боргу за кредитним договором № А440СТ155101233707 від 14 лютого 2022 року, а також судові витрати в розмірі 2422,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 лютого 2022 року, будучи клієнтом банку, позичальник уклав з банком кредитний договір А440СТ155101233707 щодо надання кредиту в розмірі 20000 грн строком на 40 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50 відсотків щорічно. Свої зобов'язання за вказаним договором позивач АТ "А-Банк" виконав, надавши відповідачу кредит згідно з умовами договору. Відповідач своїх зобов'язань за договором кредиту не виконав і станом на 3 червня 2025 року допустив заборгованість в сумі 36674,49 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 20000 грн та заборгованості за відсотками в сумі 16674,49 грн, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав (а.с.1-4).
На підтвердження своїх вимог надав копію анкети-заяви, паспорт споживчого кредити, заяву про надання послуги «Швидка готівка», розрахунок заборгованості, виписку по особовому рахунку, меморіальний ордер.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позов не надіслав свою позицію не виклав.
Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
Справа надійшла до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області 3 червня 2025 року (а.с. 1).
Ухвалою суду від 23 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 Цивільного процесуального кодексу України. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати в строк п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачу строк п'ять днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив (а.с. 30).
Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, а також копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачу рекомендованим листом за дійсною адресою зареєстрованого місця проживання (а.с.29).
Однак, 2 липня 2025 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою на довідці Укрпошти про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 33).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи згідно з положеннями частин сьомої та восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.
Заяв та клопотань, пов'язаних із розглядом справи, від учасників справи не надходило.
Відповідач заяви про неможливість подання відзиву на позов через введення воєнного стану у країні, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав.
Відповідно до наказу від 2 липня 2025 року суддя Шепель К.А. перебував у щорічній основній відпустці з 27 липня 2025 року по 17 вересня 2025 року.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
З матеріалів справи установлено, що 14 лютого 2022 року відповідач власноручно підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання кредитних коштів. В Анкеті-Заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він ознайомлений та згодний з умовами вказаного договору, а примірник договору згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. (а.с. 7).
14 лютого 2022 року відповідач електронним підписом підписав Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № А440СТ155101233707 на наступних умовах: вид кредиту Послуга «Швидка готівка»; тип кредиту - кредит строковий; мета отримання кредиту Придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту -20000 грн; строк кредиту - 40 місяців; процентна ставка (фіксована) - 50 % на рік; номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 5169157003752106.
Відповідно до пункту 18 цієї заяви відповідач погодився, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення вартості кредиту, становлять кредитний договір (а.с.8 на звороті-9 на звороті).
Відповідно до копії паспорта споживчого кредиту «Швидка готівка» відповідач ознайомився з умовами кредитування 14 лютого 2022 року, в якому зазначено всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка тощо. Паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-БАНК" (а.с.7 на звороті-8).
Крім того, 14 лютого 2022 року відповідач електронним підписом підписав Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, чим ознайомився з графіком платежів за договором (а.с. 9 на звороті).
Як вбачається з меморіального ордеру №TR.21988520.22992.69246 від 14 лютого 2022 року, відповідач ОСОБА_1 дійсно отримала кошти в сумі 20000 грн від АТ «А-БАНК» на особистий рахунок (а.с.11 на звороті).
Відповідно до Виписки по кредиту № А440СТ155101233707 від 14 лютого 2022 року відповідач жодного разу не вносила грошові кошти з метою повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом (а.с.12-13).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № А440СТ155101233707 від 14 лютого 2022 року, у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором за відповідачем ОСОБА_1 станом на 3 червня 2025 року рахується заборгованість в сумі 36674,49 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 20000 грн, та заборгованості за відсотками в сумі 16674,49 грн (а.с.10-11).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Юридична кваліфікація встановлених обставин
Відповідно до частини першої, третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини другої статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Надані позивачем докази у їх сукупності дають підстави для висновку, що АТ "Акцент-Банк" виконав прийняті на себе зобов'язання в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти. При цьому, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, а саме неповернення отриманих сум кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості, і зумовило звернення АТ "Акцент-Банк" до суду із даним позовом. Доказів повернення отриманих і використаних позичальником сум, суду не надано.
Отже, ухиляючись від повернення отриманих кредитних коштів і сплати заборгованості за кредитом у вказаному розмірі, відповідач порушує зобов'язання за даним договором і права позивача.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 12, 76-81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.
Таким чином, долучені позивачем до позовної заяви виписка з рахунку та розрахунок заборгованості є належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір.
З дослідженого розрахунку заборгованості, який не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, встановлено, що свої зобов'язання за кредитним договором відповідач виконав неналежним чином та має непогашену заборгованість.
При цьому, відповідач всупереч вимогам статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, не надав доказів належного виконання зобов'язання відповідно до умов договору, не надав доказів повернення суми кредиту та сплати процентів, не спростував розміру заборгованості, не надав власного контррозрахунку заборгованості, підтвердженого відповідними доказами.
Згідно зі статтями 13 та 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, судом установлено факт не виконання відповідачем узятих зобов'язань за кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов цього договору, повернення суми кредиту та сплати відсотків, а тому порушене право підлягає судовому захисту.
Висновки суду
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов до висновку про задоволення позовних в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем, при зверненні до суду в електронній формі, сплачено судовий збір із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тобто з у розмірі 2422,40 грн (а.с. 5).
Керуючись статтями 76, 81, 259, 263, 264, 265, 274 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статей 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 634, 1048, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд -
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № А440СТ155101233707 від 14 лютого 2022 року у розмірі 36674 (тридцять шість тисяч шістсот сімдесят чотири) грн 49 коп, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ім'я (найменування) сторін:
Позивач: Акціонерне товариство "Акцент банк", 49074, м. Дніпро, вул. Батумська,11, код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770, рахунок НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ