27 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/866/24 пров. № А/857/362/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Качур Р.П.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 29 листопада 2024 року,
12.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягала в ухиленні від складення розрахунку вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Міністерство оборони України скласти розрахунок вислуги років ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років та скерувати його до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом “а» частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №380/866/24 ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження вказаний позов було задоволено.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Міністерством оборони України, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Звертає увагу, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу незалежно від віку у разі, якщо вони були звільнені зі служби в період з 01.10.2019 по 30.09.2020 і на день звільнення мали вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше. Оскільки календарна вислуга років військової служби позивача станом на день звільнення становить 21 рік 01 місяць 06 днів, пільгова 05 років 03 місяці 07 днів, то розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію позивачу Міністерства оборони України не складався та підстав для складання розрахунку вислуги років (страхового стажу) на пенсію позивачу відсутні. Також наполягає на пропуск позивачем строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 12.03.2021 №35 (по особовому складу) майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом “к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.03.2021 №55 майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до інформації, наданої на адвокатські запити ІНФОРМАЦІЯ_4 , розрахунок вислуги років в особовій справі майора запасу ОСОБА_1 відсутній.
Також відсутній відповідний розрахунок і в наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.03.2021 №55 про виключення із списків особового складу, усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу із послужного списку майора запасу ОСОБА_1 , позивач проходив військову службу:
- з 23.06.1999 по 26.11.2000 - сапер, військова частина НОМЕР_2 ;
- з 16.07.2001 по 17.06.2006 - курсант ЛВІ при НУ “Львівська політехніка»;
- з 17.06.2006 - начальник оркестру-військовий диригент, військова частина НОМЕР_1 ;
- укладено новий контракт про проходження військової служби строком на п'ять років з 17 червня 2011 року по 16 червня 2016 року;
- з 29.08.2012 по 28.10.2013 - начальник оркестру-військовий диригент, військова частина НОМЕР_1 ;
- з 28.10.2013 по 25.01.2015 - начальник військового-оркестрової служби - військовий диригент НОМЕР_1 ;
- з 25.01.2015 по 27.04.2016 - начальник оркестру - військовий диригент, військова частина НОМЕР_1 ;
- з 27.04.2016 по 23.03.2021 - начальник оркестру - військовий диригент, військова частина НОМЕР_1 .
Звільнений з військової служби в запас за підпунктом “к» (у зв'язку із закінченням строку контракту дію якого було продовжено понад встановлені строки на період закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракт) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
З 23.03.2021 позивач виключений зі списків особового складу частини і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
27.07.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років.
28.07.2021 представник позивача звернувся в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 із адвокатським запитом та із заявою та додатками документів для направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років.
Листом від 23.09.2021 №603 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено представника позивача, що особова справа скерована до ІНФОРМАЦІЯ_1 11.08.2021 реєстр № 108.
Листом від 04.08.2021 №7822 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив представника позивача про те, що обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється Департаментом фінансів Міністерства оборони України та фінансово-економічними управлінням командувань видів Збройних Сил України. Повідомлено, що перед звільнення позивача з військової служби його особова справа відповідно до вимог наказів Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 та від 26.05.2014 №333 повинна була бути направлена військовою частиною НОМЕР_1 у відповідний кадровий орган Міністерства оборони України, який підтверджує в послужних списках особових справ періоди служби та іншої діяльності, що підлягає зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні, і окремо на пільгових умовах, після чого разом з відповідними підрозділами персоналу та фінансовими органами обчислює вислугу років для призначення пенсії. Цим листом також повідомлено заявника що для оформлення подання та направлення документів для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 підстав немає. Окрім того зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 направив запит в ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо направлення на адресу ІНФОРМАЦІЯ_8 особової справи ОСОБА_1 з подальшим скеруванням її у відповідний кадровий орган Міністерства оборони України для складання розрахунку його вислуги років на пенсію.
Листом від 15.09.2022 №с/7427 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив представника позивача, що особова справа ОСОБА_1 , яка була направлена у Військову частину НОМЕР_3 для складання розрахунку його вислуги років на пенсію за вих. № 509дск від 13.08.2021, повернута на адресу ІНФОРМАЦІЯ_8 без реалізації. Також повідомлено, що згідно з роз'ясненням Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 25.08.2022 № 423/20/дск підстав для складання розрахунку вислуги років на пенсію ОСОБА_1 відсутні.
Листом від 25.08.2022 №423/20/дск Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України повернув Військовій частині НОМЕР_3 особову справу майора ОСОБА_1 без складання розрахунку вислуги років на пенсію. Зазначив, що згідно з пунктом “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в період з 01.10.2019 по 30.09.2020 військовослужбовцю на день звільнення необхідно мати вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше. Станом на 23.03.2021 календарна вислуга майора ОСОБА_1 складає 21 рік, що не дає права на пенсію.
Вважаючи таку бездіяльність Міністерства оборони України протиправною, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно зі статтею 4 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Водночас Законом №2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України, зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
При цьому приписами пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України обумовлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Спірним у цій справі є питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються відмови Міністерства оборони України скласти
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач проходив військову службу та календарна вислуга років військової служби позивача станом на день звільнення становить 21 рік 01 місяць 06 днів, пільгова 05 років 03 місяці 07 днів. Позивач вважає, що пенсія йому має бути призначена за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Проте, листом від 25.08.2022 №423/20/дск Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України повернув Військовій частині НОМЕР_3 особову справу майора ОСОБА_1 без складання розрахунку вислуги років на пенсію з тих підстав, що станом на 23.03.2021 календарна вислуга майора ОСОБА_1 складає 21 рік, що не дає права на пенсію.
Таким чином, ОСОБА_1 , звернувшись з цим позовом 12.01.2024, оскаржує дії відповідачів щодо відмови у складанні розрахунку вислуги років для призначення йому пенсії, що мали місце у 2021 - 2022 роках.
Водночас Міністерство оброни України наполягає на пропуск позивачем строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
За правилами статей 123 та 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з позовом і розраховувати на одержання судового захисту.
За загальним правилом обчислення строків звернення до суду здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 20.04.2020 у справі № 813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Так, суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
За приписами частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, у категорії справ, до якої належить ця справа, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Таким чином, строк звернення до суду з цим позовом становить один місяць, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
У контексті наведеного слід зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.12.2011 у справі №17-рп/2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Апеляційний суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки ж звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Отже позивачем пропущено місячний строк звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Застосування до спірних правовідносин положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 18.12.2024 у справі №280/7379/23.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява № 23436/03).
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати та позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 319, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі №380/866/24 скасувати та адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар