27 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3725/25 пров. № А/857/30517/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, головуючий суддя - Ксензюк А.Я., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ у Волинській області, в якому просив визнати протиправним рішення, що оформлене листом від 10.12.2024 року №16269-15262/T-02/8-0300/24 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати зарахувати період роботи з 01 лютого 1993 року по 30 червня 1994 року у МП «Оптимум» і період навчання з 01 вересня 1978 року по 15 жовтня 1979 року у Павловському автомеханічному технікумі ім. «І. І. Лепса» до загального страхового стажу; визнати протиправним рішення, що оформлене листом від 24 січня 2025 року № 1037-189/T-02/8-0300/25 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання зарахувати період роботи з 02 липня 2004 року по 31 грудня 2004 року у Приватному акціонерному товаристві ФІРМА «НАФТОГАЗБУД» до загального страхового стажу.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, такими, що не підлягають застосуванню або не чинними та неправдивими. Крім того, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача (форма ОК-5) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки ця особа не може нести відповідальність замість роботодавця.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, що оформлені листом від 10 грудня 2024 року №16269-15262/T-02/8-0300/24 та від 24 січня 2025 року №1037-189/T-02/8-0300/25; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01 лютого 1993 року по 30 червня 1994 року у МП «Оптимум», період навчання з 01 вересня 1978 року по 15 жовтня 1979 року у Павловському автомеханічному технікумі ім. «І. І. Лепса» та період роботи з 02 липня 2004 року по 31 грудня 2004 року у Приватному акціонерному товаристві ФІРМА «НАФТОГАЗБУД» до загального страхового стажу.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що таке рішення суду є незаконним та прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове законне та обґрунтоване рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при обчисленні страхового стажу за записами трудової книжки НОМЕР_1 не враховано період роботи з 01.03.1993 року по 30.06.1994 року, оскільки відомості про звільнення завірено печаткою УРСР, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.07.1974 року №162 у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 року № 412.
Стосовно обчислення страхового стажу з урахуванням періоду з 01.09.1978 року по 15.10.1979 року у матеріалах пенсійної справи відсутні відомості но підтверджують факт навчання.
Зазначає, що при обчисленні розміру пенсійної виплати при первинному призначенні до страхового стажу не враховано період роботи з 02.07.2004 року по 31.12.2004 року у Приватному акціонерному товаристві «Фірма «НАФТОГАЗБУД» у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, зарахування згаданого періоду роботи можливе за умови повної сплати страхових внесків роботодавцем та відображення їх у системі персоніфікованого обліку.
Таким чином вважає, що підстави для зарахування до страхового стажу Позивача, зазначені спірні періоди відсутні.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягненням 60-річного віку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідачем при призначенні пенсії не зараховано до страхового стажу періоду роботи з 01 лютого 1993 року по 30 червня 1994 року у МП “Оптимум», а також період навчання з 01 вересня 1978 року по 15 жовтня 1979 року у Павловському автомеханічному технікумі ім. «І. І. Лепса» та з 01 вересня 1979 року по 22 липня 1980 року у Професійному технічному училищі № 6 м. Луцька Волинської області.
05 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком з врахуванням спірних періодів.
У відповідь на вказану заяву ГУ ПФУ у Волинській області листом від 10 грудня 2024 року №16269-15262/T-02/8-0300/24 повідомило позивача, що на підставі наданих документів до страхового стажу враховано період навчання з 01.09.1979 року по 22.07.1980 року.
Відповідно до документів електронної пенсійної справи страховий стаж складає 24 роки 05 місяців 27 дні (коефіцієнт страхового стажу 0,24417). Для визначення розміру пенсії враховано середньомісячний заробіток 10115,18 грн, який обчислено за період роботи з 01.01.1986 року по 31.12.1990 року та з 01.01.2003 року по 31.07.2024 року з урахуванням середньої заробітної плати по Україні 13559,41 грн (індивідуальний коефіцієнт заробітку 0,74599).
Розмір пенсії складає 2725,00 грн, з них: 2469,82грн - розмір пенсії за віком (10115,18 грн х 0,24417); 255,18 грн - доплата особам, яким не виповнилось 70 років.
При обчисленні страхового стажу за записами трудової книжки НОМЕР_1 не враховано період роботи з 01.03.1993 року по 30.06.1994 року, оскільки відомості про звільнення завірено печаткою УРСР, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.07.1974 №162 у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 року №252, із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 року №412.
Стосовно обчислення страхового стажу з урахуванням періоду з 01.09.1978 року по 15.10.1979 року повідомляємо, що у матеріалах пенсійної справи відсутні відомості но підтверджують факт навчання.
28 грудня 2024 року позивач повторно звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01 липня 2004 року по 31 грудня 2004 року у Приватному акціонерному товаристві “ФІРМА “НАФТОГАЗБУД».
ГУ ПФУ у Волинській області листом від 24 січня 2025 року №1037-189/T-02/8-0300/25 у відповідь на звернення повідомило позивача, що при обчисленні розміру пенсійної виплати при первинному призначенні до страхового стажу не враховано період роботи з 02.07.2004 по 31.12.2004 року у Приватному акціонерному товаристві “Фірма “НАФТОГАЗБУД» у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Також зазначив, що зарахування згаданого періоду роботи можливе за умови повної сплати страхових внесків роботодавцем та відображення їх у системі персоніфікованого обліку.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні періоди підлягають зарахуванню позивачу до загального страхового стажу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Як передбачено частинами 1 та 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону №1058-ІV, відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Судом встановлено, що з листів відповідача від 10 грудня 2024 року та від 24 січня 2025 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) з 18 серпня 2024 року.
Спірним у даній справі є питання неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи у Приватному акціонерному товаристві «Фірма «НАФТОГАЗБУД» та у МП «Оптимум», а також періоду навчання у Павловському автомеханічному технікумі ім. «І. І. Лепса».
Відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Як передбачено статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Вимогами пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі - Порядок №637) установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз. 1 п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 18 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Вимогами пункту 2.4 Інструкції №58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п. 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Згідно з п. 4.1 Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Як правильно зазначив суд, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
За пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.
Відповідно до пп. 3 п. 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відтак вірним є висновок суду, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу період роботи з 01 лютого 1993 року по 30 червня 1994 року на посаді майстра будівельної бригади МП «Оптимум», оскільки відомості про звільнення завірено печаткою УРСР, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі недоліки не можуть бути належною підставою для неврахування періодів роботи позивача до страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.
Згідно запису №9 трудової книжки НОМЕР_1 від 29 липня 1980 року ОСОБА_1 01 лютого 1993 року прийнятий на посаду майстра будівельної бригади цеху стінових блоків у МП «Оптимум» (наказ №3 від 01 лютого 1993 року), а 30 червня 1994 року позивача звільнено з роботи по статті 38 КЗпП (за власним бажанням) згідно наказу №33 від 31 червня 1994 року (зворот а.с.12).
З урахуванням наведеного пенсійний орган мав зарахувати період роботи з 01 лютого 1993 року по 30 червня 1994 року на посаді майстра будівельної бригади МП «Оптимум».
Позивач, є особою, на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Колегія суддів не приймає доводи відповідача щодо не зарахування окремих періодів через наявність у трудовій книжці відбитка печатки УРСР, оскільки та обставина, що підприємство не замінило свою печатку новою після припинення СРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 275/615/17 (К/9901/768/17).
З урахуванням наведеного правильним є висновок суду попередньої інстанції про те, що період роботи позивача з 01 лютого 1993 року по 30 червня 1994 року підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці, що є достатнім для зарахування цього періоду роботи до загального трудового стажу останнього, а тому дії щодо неврахування відповідачем цього періоду до загального трудового стажу є протиправними.
Разом з тим, статтею 1 Закону №1058-IV, зокрема визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Під страховими внесками розуміються кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як передбачено ч. 1 ст. 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1,2,5-7,9,10,12,15,17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, у разі: ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків; неведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів; якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами.
Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань..
Страхові внески, які відповідно до цього Закону підлягають сплаті із сум виплат (доходу) за період з дня виникнення у страхувальника зобов'язання щодо взяття на облік як платника страхових внесків до дня його взяття на облік в органах Пенсійного фонду, сплачуються (стягуються) на загальних підставах відповідно до цього Закону за весь зазначений період.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
З аналізу наведених норм видно, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачуються страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страхові внески сплачують страхувальники, тобто, роботодавці та інші відповідальні особи. У разі невиконання зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, саме страхувальники несуть відповідальність згідно з нормами чинного законодавства.
Проте оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на страхувальника (роботодавця), то їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16), від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а та від 20.03.2019 року у справі № 688/947/17.
Відтак колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 02.07.2004 року по 31.12.2004 року у Приватному акціонерному товаристві «Фірма «НАФТОГАЗБУД» із зазначених у рішенні підстав.
Крім того, як передбачено пунктом 8 Постанови 637, до стажу враховується період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Вимогами статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР передбачено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Як визначено статтею 17 вказаного Закону, заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем додано академічну довідку серії АТ №297510 реєстраційний №604 від 28 лютого 1980 року про те, що ОСОБА_1 навчався з 01 вересня 1978 року до 15 жовтня 1979 року у Павловському автомеханічному технікумі ім. «І. І. Лепса» на денному відділенні за спеціальністю «Кувально-штампувальне виробництво» та відрахований у зв'язку з зарахуванням на роботу (наказ №50 від 15 жовтня 1979 року).
За роз'ясненням Пенсійного фонду України щодо зарахування періоду навчання до страхового стажу, опублікованими на офіційному сайті 26.08.2022 року, до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року. Зокрема, й періоди навчання за денною (очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку про те, що ГУ ПФУ у Волинській області безпідставно відмовило у зарахуванні до страхового стажу позивача період його навчання в Павловському автомеханічному технікумі ім. «І. І. Лепса» з 01.09.1978 року по 15.10.1979 року.
За встановлених обставин, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що законних підстав для незарахування спірних періодів до загального страхового стажу позивача не було.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі “Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні “Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 140/3725/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич