Справа № 640/16744/22 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.
27 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки від 09.08.2018 року №0000594504 як внутрішньо перемішена особа (АР Крим), перебуває на обліку в Головному управлінні з 01.11.2018 року за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 та отримувала пенсію за віком як учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС в 1986 (2 кат.), розраховану відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначену з 15.03.2002 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивача - ОСОБА_2 помер, що слідує з відповідного свідоцтва серії НОМЕР_1 .
27.09.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії в разі втрати годувальника.
Проте відповідач відмовив у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника, мотивуючи відмову недостатністю документів, які б підтверджували факт перебування на утриманні чоловіка.
Позивач звернулась до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту перебування на повному утриманні чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
05 травня 2022 року Деснянським районним судом м. Києва у справі №754/18228/21 було заяву задоволено, встановлено факт , що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно, на момент смерті, проживала з чоловіком , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на повному утриманні чоловіка, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішення набрало законної сили 14.06.2022 року.
16.06.2022 року позивач звернулась до відповідача з заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника за померлим чоловіком, до якої долучила рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі №754/18228/21.
На підставі вказаної заяви позивачу з 16.06.2022 року було проведено перехід на пенсію в разі втрати годувальника, що не заперечується сторонами.
Позивач вважає, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника має бути призначена враховуючи дату первинного звернення, із врахуванням п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не з дати повторного звернення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Тобто, законом встановлено право вибору позивача одного з виду пенсій.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатні члени сім'ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти", які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти.
Частиною другою статті 36 Закону №1058-IV зазначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини третьої статті 36 Закону №1058-IV члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 2.3 вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;
3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності);
4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) документи про місце проживання (реєстрації);
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім'ї, яким право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.
До заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника сім'ї військовослужбовця строкової служби додається документ, одержаний від військової частини або районного (міського) військового комісаріату чи іншої військової установи, що засвідчує дату та причину смерті військовослужбовця, або документ про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим. Якщо смерть настала після звільнення з військової служби, подаються свідоцтво ДРАЦС про смерть, довідка військового комісаріату про проходження військової служби із зазначенням дати призову, дати і підстав звільнення з військової служби та висновок МСЕК про те, що смерть військовослужбовця пов'язана з проходженням військової служби.
До заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону;
11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
Зазначений перелік документів є вичерпним та визначальною умовою для встановлення права на пенсію по втраті годувальника є факт перебування на утриманні померлого годувальника.
Відповідно до пункту 2.11 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів доходить висновку, що члени сім'ї померлого годувальника, які самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Визначальною обставиною для переходу на пенсію у зв'язку з втратою годувальника є доведення факту перебування на його утриманні.
Спірні правовідносини у даній справі виникли щодо дати, з якої позивач має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Так, за твердженням позивача, пенсія у зв'язку з втратою годувальника повинна їй бути призначена з дня, що настав за днем смерті годувальника, тобто з 25.11.2017 року. Таку позицію позивач мотивує нормами пункту 3 частини першої статті 45 Закону №1058-IV, відповідно до якого пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що частина перша статті 45 Закону №1058-IV регулює строки призначення пенсії вперше, в той час коли частина третя означеної статті встановлює строк переведення з одного виду пенсії на інший та обумовлює, що таке переведення здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Слід зазначити, що в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття перепризначення, повторного призначення або будь-якого іншого призначення пенсії, окрім поняття "призначення пенсії", яким є первинне та єдине її призначення, а всі подальші зміни щодо пенсійного забезпечення особи відбуваються виключно шляхом перерахунку пенсії або переведення з одного виду пенсії на інший.
В даному випадку, оскільки позивач, отримуючи пенсію за віком, виявила бажання перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, тому переведення на такий вид пенсії здійснюється з дня подання заяви, а не з дня, що настає за днем смерті годувальника.
З матеріалів справи слідує, що 27.09.2018 року позивач вперше звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
ГУ ПФУ в м. Києві відмовлено позивачу у переході на даний вид у пенсії, мотивуючи відмову недостатністю документів, які б підтверджували факт перебування на утриманні чоловіка.
Вказана відмова та подальші відмови позивачем не оскаржені в адміністративному та судовому порядку, а тому є чинними на момент розгляду справи. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
За повторною заявою позивача від 16.06.2022 року про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, останню переведено на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з дати звернення, тобто з 16.06.2022 року, що відповідає вимогам частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
У позовній заяві позивач зазначає, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 5 травня 2022 року набрало законної сили від 14.06.2022 року, підтверджено факт спільного проживання з чоловіком і перебування на його утриманні на день його смерті, і вперше вона звернулась до відповідача в межах 12 місяців з дня смерті годувальника, а тому має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з дня, що настає за днем смерті годувальника.
Однак такі доводи позивача колегія суддів відхиляє, оскільки при первинному зверненні із заявою про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (27.09.2018 року) такий документ (рішення суду) не був поданий.
Приймаючи рішення у даній справі, колегія суддів враховує, що результати розгляду заяв позивача про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника оформлені листами ГУ ПФУ у м. Києві від 23.12.2019 року №310170/02/Ц-4029/9 від 10 січня 2019 року №5485/02 від 27.022019 року №41097/03, від 17.05.2019 року №104427/02/Ц-4029/1ц-4029/2 позивачем не оскаржувались.
Жодних рішень щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії в даному випадку відповідач не приймав.
З огляду на вищезазначене, враховуючи встановлені обставини справи та чинні положення законодавства, з метою ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що факт перебування позивача на утриманні померлого чоловіка відповідно до вимог пункту 2.11 Порядку №22-1 підтверджений разом із поданою заявою від 16.06.2022 року, тому остання правомірно переведена на пенсію у зв'язку з втратою годувальника саме з дати звернення, тобто з 16.06.2022 року, і підстави для переведення на вказаний вид пенсії з дня, наступного за днем смерті годувальника, відсутні, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.