Справа № 320/8559/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Дудін С.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
24 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Констракшн Машинері» до Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Констракшн Машинері» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Констракшн Машинері») звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відповідач) в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №036295 від 24.10.2023 про стягнення адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційних скарг, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.09.2023 посадовими особами відділу державного накладу (контролю) у Рівненській області Уктрансбезпеки на ділянці автомобільної дороги М-06-Київ-Чоп 432 км + 400м було зупинено транспортний засіб марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником вищевказаного транспортного засобу з тягачем є ТОВ «Констракшн Машинері», що підтверджується копією про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.9).
За результатами перевірки, посадовими особами відповідача складено акт від 19.09.2023 №АР021137, у якому зазначено про порушення ТОВ «Констракшн Машинері» ст.34 та ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, п.6.1 наказу Міністерства транспорту України №340 від 07.06.2010, п.3.3 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010, які полягають у тому, що під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія транспортного засобу документами, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна, або інший документ, визначений законодавством, протокол перевірки та адаптації до аналогового тахографа.
Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві направлено на адресу позивача повідомлення від 140.10.2023 №77557/28/24-23 про розгляд 24.10.2023 з 08:00 год. по 12:00 год. в приміщені Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві Укртрансбезпеки справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.
24.10.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті було прийнято постанову №036295 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на ТОВ «Констракшн Машинері» накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. (далі по тексту оскаржувана постанова).
Вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів правомірності застосування штрафу до позивача, який не виступав у спірних правовідносинах перевізником, та, відповідно, порушення позивачем вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту, а тому спірна постанова прийнята відповідачем протиправно та необґрунтовано.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі по тексту - Закон)(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до положень статті 48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень статті 48 Закону дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення вантажних перевезень не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 18 Закону з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням;
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі по тексту - Положення №103) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно із пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Частиною 14 статті 6 Закону установлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
В силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: окрім іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Також, до таких документів згідно із пунктом 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385, відносяться протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти у кількості, передбаченому ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Такі документи повинні мати при собі водії транспортних засобів, що здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 3,5 тонн.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» розроблено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07 червня 2010 року № 340 (далі по тексту - Положення №340).
Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.1).
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (пункт 1.2).
Пунктом 1.4 Положення визначено, що його приписи не поширюються на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; для потреб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, а також Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Міністерства охорони здоров'я України; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств (п.1.4).
Згідно з пунктом 1.5 Положення № 340 тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортний засіб (далі - ТЗ) для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340, зокрема, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Приписами пункту 6.2 Положення № 340 встановлено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Згідно з пунктом 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Отже, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а водій, який керує таким ТЗ, повинен мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа, а у разі відсутності тахографа - повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія, наявність якої є обов'язковою.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Констракшн Машинері», має масу більше 3,5 тонн, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.9).
У свою чергу, пункт 6.1 Положення містить імперативну норму про те, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
У даному випадку, ТОВ «Констракшн Машинері» здійснювало перевезення, використовуючи найманого працівника, а тому відсутні підстави для застосування пункту 1.4. Положення про здійснення перевезень фізичними особами за власний рахунок для власних потреб, оскільки, приписами такого положення чітко регламентовано здійснення перевезення, саме фізичними особами та без використання найманих працівників.
Таким чином, при здійсненні визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом за для контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці та відпочинку водіїв. Аналізуючи наведені вище правові норми, колегія суддів вважає, що приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок. Тобто, приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умов на дорозі.
У свою чергу, пунктом 1.3. Інструкції № 385 визначено, що ця інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Однак, вказаною нормою не визначено поняття власні потреби перевізника.
Обов'язок для перевізника встановлювати на відповідному вантажному транспорті тахограф визначений Положенням № 340.
При цьому, пунктом 1.4 Положення № 340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.
Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.
Відповідно до ТТН, яка міститься в матеріалах справи, під час спірної перевірки ТОВ «Констракшн Машинері» здійснювалось перевезення товару (шин) було здійснено для власних потреб з філії товариства в м.Львів до складу у м.Києві.
Тобто, перевезення шин водієм ОСОБА_1 , відповідно до вище вказаної ТТН здійснено в межах господарської діяльності ТОВ «Констракшн Машинері», а водій, який здійснював перевезення - є найманим працівником позивача.
Згідно витягу з ЄДР видами економічної діяльності позивача є, зокрема: 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.
Враховуючи, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку, відповідно твердження позивача, що здійснення перевезення шин було за власної потреби є безпідставним, та не заслуговує на увагу суду апеляційної інстанції.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2024 по справі №440/5873/23.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що посилання апелянта на те, що останнім здійснювалося перевезення купленого у постачальника вантажу для власних потреб, не звільняє позивача від відповідальності за перевезення вантажу без відповідних документів, визначених статтею 48 Закону України № 2344-ІІІ та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385, зокрема протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачається, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства та обставин справи, Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві доведено належними доказами факт вчинення ТОВ «Констракшн Машинері» порушення, за яке передбачена відповідальність абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно, оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №036295 від 24.10.2023 про стягнення адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн., є законною та не підлягає скасуванню, а позов не підлягає задоволенню.
Таким чином, аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні із обставинами даної справи, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Констракшн Машинері» є автомобільним перевізником, у розумінні Закону № 2344-ІІІ, який здійснюючи перевезення вантажів без оформлення документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність, визначену абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ у вигляді адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000, 00 грн.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова є законною та не підлягає скасуванню, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення без урахування усіх обставин справи та вимог законодавства, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити в повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) - задовольнити повністю.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Констракшн Машинері» до Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 24.10.2025 року