Справа № 632/1714/25
провадження № 1-кп/632/180/25
21 жовтня 2025 року місто Златопіль
Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,
Златопільським міськрайонним судом Харківської області розглядається зазначене вище кримінальне провадження.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про заміну захисника ОСОБА_5 іншим захисником за призначенням, який проживає у місті Златопіль Лозівського району Харківської області.
В обґрунтування свого клопотання зазначив, що захисник ОСОБА_5 не надає достатньо захисту, оскільки присутній у судових засіданнях лише у режимі відеоконференції, у зв'язку із чим остаточно не визначена позиція його захисту.
Водночас обвинувачений ОСОБА_4 , який виявив бажання мати захисника, заявив, що не буде залучати захисника за договором, тому просить залучити йому іншого захисника за призначенням.
Захисник ОСОБА_5 , поклався на розсуд суду.
При цьому захисник пояснив, що він може приймати участь у судовому розгляді даного кримінального провадження лише у режимі відеоконференції, оскільки одночасно має близько п'ятдесяти доручень для здійснення захисту за призначенням, не має матеріальної можливості приїздити до Златопільського міськрайонного суду Харківської області, який розташований на відстані близько 100 кілометрів від місця його перебування, так як витрати на його відрядження компенсуються не належним чином.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.
Заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання що вирішується, суд доходить наступних висновків.
Конституційні приписи, а саме ст. 59 Конституції України проголошує право кожного на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав, а ст. 63 Конституції України закріплює право на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного.
Статтею 20 КПК України, що розкриває зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження, закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватись правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК України.
Відповідно до ст. 48 КПК України, захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні.
Захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, визначених ст. 49 та ст. 53 цього Кодексу.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право, зокрема, на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги.
За приписами ч. 1 ст. 54 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його.
Отже, на всіх стадіях кримінального провадження закон забезпечує особу, яка підозрюється, обвинувачується або засуджена у вчиненні кримінального правопорушення, можливістю мати захисника як обраного нею, так і призначеного їй. Забезпечена така особа й можливістю відмовитися від захисника або замінити його відповідно до вимог процесуального закону.
Право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК України, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не поширюється на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна правова допомога - це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу до правосуддя.
Під час реалізації цієї державної гарантії особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки на підставі ст. 49 КПК України захисник такій особі призначається за постановою слідчого/прокурора або ухвалою судді чи суду. Тому особа, що отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника за призначенням з особистих мотивів за відсутності обґрунтованих підстав для цього.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини особа має право обрати собі адвоката в разі, якщо є можливість оплатити його послуги. Особа, якій надається безоплатна юридична допомога, не має права обирати захисника. У випадках, коли безоплатно призначений захисник явно не виконує своїх обов'язків, органи влади мають позитивне зобов'язання замінити його.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що зі стадії досудового розслідування для захисту ОСОБА_4 , який підозрювався та обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, було залучено захисника за призначенням - адвоката ОСОБА_5 , який діє на підставі відповідного доручення від 29 липня 2025 року, та приймає участь у судовому провадженні від його початку до теперішнього часу.
При цьому, доручення видане адвокату ОСОБА_5 для надання безоплатної вторинної правничої допомоги у межах процесуальних прав і обов'язків, визначених ст. ст. 46, 47 КПК України, протягом строку дії цього доручення, а саме до закриття кримінального провадження, закінчення останнього судового провадження з перегляду судових рішень, і ніяких обмежень процесуальних прав захисника не містить.
Крім того, зазначений факт вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_4 самостійно захисника не залучив і під час розгляду клопотання про заміну захисника заявив, що не буде залучити захисника самостійно, а тому просить залучити іншого захисника через Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги.
Правовий аналіз зазначених норм закону, а також те, що обвинуваченому ОСОБА_4 захисник був призначений в порядку ст. 49 КПК України, вказує на безпідставність заяви про заміну захисника.
Так, захисник обвинуваченому призначений Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги, а не залучений самим обвинуваченим, проте обвинувачений, заявляючи про бажання мати захисника та заміну захисника за призначенням, не залучає іншого захисника самостійно, а просить суд призначити йому іншого захисника.
Вказані факти та обставини у їх сукупності дають суду підстави вважати, що клопотання ОСОБА_4 не ґрунтується на вимогах процесуального закону, а тому задоволенню не підлягає.
Відмовляючи обвинуваченому у задоволенні заяви про заміну захисника за призначенням - адвоката ОСОБА_5 , суд керується інтересами правосуддя з метою уникнення перерв або перенесення засідань, що сповна виправдовує участь у справі призначеного захисника, всупереч бажанню обвинуваченого, одночасно нагадує ОСОБА_4 про його право самостійно обрати захисника та залучити його до участі у кримінальному провадженні на будь-якій стадії судового провадження.
На даний час обвинувачений ОСОБА_4 не обирав собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти. В цьому разі особа має право на отримання правничої допомоги належної якості та відповідно до стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25 лютого 2014 року № 386/5.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про безплатну правничу допомогу» визначено підстави та порядок заміни захисника у разі його призначення за рахунок державного бюджету.
Обвинувачений не навів жодної з обставин, які можуть слугувати підставою для заміни захисника відповідно до цих положень закону. Його посилання на те, що він не бачиться із захисником особисто, а спілкується із ним в режимі відеоконференції, не свідчать про те, що захисник неналежним чином виконує свої професійні обов'язки. Більш того дане кримінальне провадження перебуває на початковій стадії судового розгляду.
Так само на даному етапі судового розгляду не встановлено, що захисник неналежним чином виконує свої професійні функції і надає неефективну правову допомогу.
На час розгляду вказаного клопотання в судовому засіданні не встановлено даних, що захисник не підтримує позицію свого підзахисного, чи надає неефективну правничу допомогу або діє всупереч волі клієнта.
Тому суд вважає, що заміна захисника у справі, де обвинувачений бажає мати захисника за призначенням, за відсутності обставин, які свідчать про неефективну правову допомогу або про дії захисника всупереч волі підзахисного, не може бути прийнята.
Також необхідно зауважити, що, чинним законодавством не передбачена можливість заміни захисників за призначенням на розсуд будь-кого, у тому числі суду, і самого захисника, призначення або заміна конкретного захисника в силу вимог п. п. 3, 9 ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про безплатну правничу допомогу» віднесено виключно до компетенції Центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги.
Окрім того, ЄСПЛ постановив, що особи, які отримують безоплатну правову допомогу, не завжди можуть вибирати, адвоката, а працюють із тими кого призначають.
По справі «Крусан проти Німеччини» ЄСПЛ постановив, що побажання заявника не слід ігнорувати, але якщо вибір адвоката з урахуванням інтересів правосуддя - насамкінець належить державі: «незважаючи на важливість відносин довіри між адвокатом і клієнтом, це право не може вважатися абсолютним. Воно неодмінно підлягає певним обмеженням, коли йдеться про безоплатну правову допомогу. При призначенні адвоката національні суди, безумовно, повинні враховувати побажання обвинуваченого. Утім, вони можуть приймати рішення без урахування таких побажань, коли існують відповідні й достатні підстави вважати, що це є необхідним в інтересах правосуддя».
На підставі викладеного, керуючись ст. 20, 48, 49, 54 КПК України,
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про заміну захисника - відмовити.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що він має право у будь-який момент залучити захисника самостійно, а також про те, що захисник може бути залучений до участі у кримінальному провадженні іншими особами за його проханням чи згодою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя:ОСОБА_1