Дата документу 27.10.2025Справа № 643/19439/19
Провадження № 2/554/138/2025
27 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.,
при секретарі - Титаренко Д.В.
за участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава в режимі відео конференції цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та встановлення порядку користування квартирою,-
Позивач ОСОБА_1 25.11.2019 року звернулася до Московського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_3 , в якому після уточнення позовних вимог, прохала:
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , яка була набута на підставі Договору купівлі-продажу від 20.11.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. за № 5014;
Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно, що є їх спільною сумісною власністю - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 :
-визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ,
-визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_3 право власності на частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
В порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію частки грошових коштів, що знаходилися на Депозитному рахунку в АТ «Альфа-Банк» № НОМЕР_1 від 15.10.2019 року, відкритому на ім'я ОСОБА_3 у розмірі 35 000 грн. та компенсацію частки грошових коштів, що знаходилися на рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», відкритому на ім'я ОСОБА_3 , з якого 19.12.2019 року було знято грошові кошти в сумі 1 104, 94 доларів США., що за офіційним курсом Національного банку України станом на 19.12.2019 складає 25 866 грн. 65 коп., у розмірі 12 933 грн. 33 коп.
Визначити між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :
-виділити ОСОБА_1 в користування кімнату площею 13,9 кв.м. (зазначена на плані квартири «приміщення № 3») квартири АДРЕСА_1 ,
-виділити ОСОБА_3 в користування кімнату площею 16, 3 кв.м.(зазначена на плані квартири «приміщення № 2») квартири АДРЕСА_1 ,
-в спільне користування співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виділити наступні приміщення квартири АДРЕСА_1 : кімнату площею 13,5 кв.м. (зазначена на плані квартири «приміщення № 4»); кухню площею 5,5 кв.м. (зазначена на плані квартири «приміщення № 6»), вбиральня (сполучена) та ванна кімната площею 3,3 кв.м. (зазначені на плані квартири «приміщення № 7»); коридор площею 8,3 кв.м. (зазначений на плані квартири «приміщення № 1»); вбудована шафа площею 1,7 кв.м. (зазначена на плані квартири «приміщення № 3а»).
У судовому засіданні позивач змінила позовні вимоги в частині порядку стягнення компенсації за грошові кошти, які знаходилися на рахунку в банку в доларах США, та просила стягнути компенсацію не в гривнях, як вказано в уточненій позовній заяві, а у доларах США.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона з відповідачем перебували у шлюбі з 19 вересня 2014 року по 18 листопада 2019 року. 20 листопада 2015 року за час проживання у шлюбі ними було спільно набуте майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу. Крім того, в період шлюбу ними були відкриті рахунки в банках, грошові кошти на яких вони за домовленістю мали використати на купівлю житла для дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, ними був відкритий Депозитний рахунок в АТ «Альфа-Банк» № НОМЕР_1 від 15.10.2019 року на ім'я ОСОБА_3 на суму 70 000 грн. 27.12.2019 року ОСОБА_3 були зняті грошові кошти у сумі 70 000 грн. та використано на власні потреби. Крім того, 22.01.2019 року на ім'я ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк» було відкрито депозит 2630**6946 на суму 1400 доларів США. З виписки по особовій картці НОМЕР_2 за період з 16.03.2013 по 14.04.2020 вбачається, що з 23.04.2019 ОСОБА_3 було зараховано грошові кошти у сумі 1404, 56 доларів США (повернення депозиту по Договору [SAMDNWFD0072206299601] з картки 26302618246946 на картку НОМЕР_3 поповнення карткового рахунку). Після цього, ОСОБА_3 витрачалися вказані кошти на особисті потреби та станом на 08.10.2019 залишок на рахунку становив 1 104, 96 доларів США. 19.12.2019 вказані кошти були зняті відповідачем у сумі 1104, 94 долари США, що становило 25 866, 65 грн. та використано на власні потреби. Таким чином, грошові кошти у сумі 1 104, 94 долари США та 70 000 грн. є спільною сумісною власністю подружжя. Вказує, що в добровільному порядку здійснити поділ майна та визначити порядок його використання не вбачається можливим, тому звернулася до суду з позовом.
Ухвалою судді Московського районного суду м.Харкова Афанасьєва В.О. від 26 листопада 2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено, заборонено продаж і будь-яке відчуження трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; накладено арешт на грошові кошти на рахунках: АТ «АЛЬФА-БАНК» у м. Києві, код фін.установи 300346, НОМЕР_4 ; АТ «АЛЬФА-БАНК» у м. Києві, код фін.установи 300346, НОМЕР_5 ; AT "УНІВЕРСАЛ БАНК", код фін.установи 322001, НОМЕР_6 ; AT "УНІВЕРСАЛ БАНК", код фін.установи 322001, НОМЕР_7 ; ГРУ АТ КБ «Приватбанк» м. Харків, код фін.установи 351533, НОМЕР_8 ; Договір №480/01-19-F користування індивідуальним сейфом від 25.02.2019 року, AT "МЕГАБАНК", відділення №150, вул. Сумська, 39 (депозитне сховище) з другої сторони ОСОБА_5 , довіреність №13-74/18д, видана 31.10.2018 р., строк користування - 25.02.2019 р. - 24.08.2019 р. ; Додаткова угода №2 до Договору №480/01-19-F від 12.11.2019 р., строк користування сейфом 25.02.2019 по 24.05.2020 р.; АТ КБ «Приватбанк» р/р НОМЕР_9 ; АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_10 ; Картка АТ «АЛЬФА-БАНК» world debit № НОМЕР_11 , строк дії - 04/22; Картка monobank | Universal Bank world № НОМЕР_12 , AT "УНІВЕРСАЛ БАНК", строк дії 07/24; Картка для виплат АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_13 , строк дії 11/21; Золота картка «Універсальна» АТ КБ «Приватбанк» world debit № НОМЕР_14 ; строк дії 05/21; Картка АТ КБ «Приватбанк» Ключ к счету Бизнес-інКУБАтор bisness № НОМЕР_15 , строк дії - 09/21; Картка АТ «АЛЬФА-БАНК» Maxi Gold premiercard № НОМЕР_16 , строк дії - 04/19; Картка АТ "БАНК "ГРАНТ" № НОМЕР_17 , строк - 03/16; Картка «Універсальна» АТ КБ «Приватбанк» world debit № НОМЕР_18 , строк дії - 05/21; Золота картка «Універсальна» АТ КБ «Приватбанк» world debit № НОМЕР_19 ; строк дії 05/21.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 10 березня 2020 року витребувано докази по справі.
На підставі Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020 справу передано судді Майстренку О.М.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 12 травня 2020 року справу прийнято до провадження суддею Майстренком О.М.
27.11.2020 року відповідач ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та встановлення порядку користування квартирою.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 07 квітня 2021 року зустрічну позовну заяву об'єднано з первісним позовом, витребувано докази по справі.
Представником відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_6 27 квітня 2021 року подано до суду відзив на зустрічний позов.
14.05.2021 року до суду надійшла уточнена первісна позовна заява ОСОБА_1 , яка є предметом розгляду (а.с.89-97).
17.05.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов.
24.05.2021 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
03.06.2021 року до суду надійшов відзив ОСОБА_3 на уточнену первісну позовну заяву, в якому вказує, що мав власні заощадження до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 , також мав постійний дохід від трудової та підприємницької діяльності. У період шлюбу також мав дохід, що дозволяв забезпечувати сім'ю, винаймати квартиру та нести інші витрати без вкладу ОСОБА_1 , яка жодним чином не підтвердила наявність власних грошових заощаджень. Відповідач же надав суду документи, що підтверджують його статки до реєстрації шлюбу, чим виконується обов'язок доказування. Шлюбного договору чи іншої угоди про поділ майна подружжям оформлено не було. Участь ОСОБА_1 у купівлі квартири не доведена. Вимоги про визначення порядку користування квартирою вважає передчасними. Позивач не підтвердила документально, що запропонований нею порядок користування спірною квартирою технічно можливий, що при поділі квартири не буде втрачено властивості квартири, що спільне користування квартирою взагалі можливе. Крім того, вважає, що спірна квартира в розумінні ст. 183 ЦК України є неподільною та не підлягає поділу в натурі на два жилі приміщення, якими сторони могли б користуватися незалежно один від одного. Позивачем не надано доказів на підтвердження технічної можливості проведення поділу квартири в натурі. Вказує, що визначення порядку користування квартирою за запропонованим варіантом позивачем є неможливим, оскільки в такому разі жодна із сторін не зможе розпорядитися майном без процедури переважного права на придбання частки іншим співвласником. Щодо стягнення грошових коштів, які знаходилися на його банківських рахунках, то необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства. В рішенні суду про розірвання шлюбу від 18.11.2019 року зазначено, що шлюбні відносини сторін фактично припинені. Позов подано у лютому 2019 року, ОСОБА_1 проти нього не заперечувала. Тому факт наявності коштів на банківському чи картковому рахунку не свідчить про те, що вони є спільним майном подружжя. Крім того, грошові кошти на поповнення рахунку вносилися ним, а не позивачкою (том 3 а.с.167-169).
18.06.2021 року до суду надійшли Додаткові пояснення ОСОБА_3 на заперечення на відповідь на відзив по зустрічному позову.
Від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 до суду надійшла відповідь на відзив на уточнену первісну позовну заяву, в якій вказує, що окрім грошових коштів у сумі 116 795 грн., які позивач отримала за рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28.10.2014 року по цивільній справі № 644/9678/13-ц, вона мала грошові заощадження з інших джерел. Так, з 02.10.2007 року по 09.07.2018 року ОСОБА_1 працювала на посаді інженера-конструктора технічного відділу АТ «Турбоатом» та отримувала дохід у вигляді заробітної плати. Випискою по рахунку АТ «Ощадбанк» підтверджується, що станом на 12.10.2015 року ОСОБА_1 мала грошові кошти у сумі 12 900 грн. Відсутність у договорі відомостей про долю у праві власності або про суму внесень коштів ОСОБА_1 не спростовує того, що квартира не є спільною сумісною власністю. При цьому, факт придбання вказаної квартири за спільні кошти відображено у нотаріально посвідченій заяві від 20.11.2015 року. Вказує, що ні ЗУ «Про нотаріат», ні Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами не передбачено обов'язкового зазначення відомостей про частку у праві власності або даних про суму несплачених грошових коштів кожним із подружжя, якщо квартира набувається у спільну сумісну власність. Крім того, вказує, що позивач не заявляла позовних вимог про поділ квартири в натурі, а тому критерій необхідності виділення в користування кожному із співвласників ізольованого приміщення, особливо якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим. Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє у користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним, у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників. Також вказує, що позивач не прохає про виділ в натурі частки із спірної квартири. Доводи відповідача, що квартира придбана за його особисті кошти та належить йому на праві власності не відповідають дійсності. Крім того, грошові кошти, які знаходилися на рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Альфа-банк» є спільною сумісною власністю, що вбачається із виписок по рахунках. Прохав позов задовольнити (том 3 а.с.177-184).
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 15 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді визнано необґрунтованою.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 16 липня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про відвід судді.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 22 листопада 2021 року витребувано докази по справі, закрито підготовче провадження.
На підставі розпорядження голови Верховного Суду № 2/0/9/-22 від 08 березня 2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» цивільну справу передано на розгляд Октябрському районному суду м.Полтави.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави Андрієнко Г.В. від 26 квітня 2023 року справу прийнято до провадження.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави Савченко Л.І. від 12 квітня 2024 року справу прийнято до провадження, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 26 червня 2024 року витребувано докази по справі.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 24 жовтня 2024 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання позовної заяви у сумі 7 102, 66 грн. до ухвалення судового рішення.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 24 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про відстрочку від сплати судового збору відмовлено, зустрічну позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 20 грудня 2024 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 7 102, 66 грн., зустрічну позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 липня 2025 року ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 20 грудня 2024 року залишено без змін.
25 квітня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX. З 25 квітня 2025 року Октябрський районний суд м. Полтави офіційно змінив найменування на Шевченківський районний суд міста Полтави.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві та прохала стягувати компенсацію за грошові кошти розміщені на рахунку у банку в доларах США, оскільки курс гривні до долара США змінився.
Представник позивача ОСОБА_7 у судове засідання 17 жовтня 2025 року не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, позивач прохала розглядати справи без її участі.
У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, вказаних у відзиві.
Суд, заслухавши учасників справи, з'ясувавши ті обставини справи та дослідивши матеріли справи, які подані щодо первісного позову, оскільки зустрічний позов ухвалою суду залишено без розгляду, прийшов до висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 19 вересня 2014 року уклали шлюб, актовий запис 576, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_20 виданим повторно Ленінським відділом ДРАЦС РС Харківського МУЮ 13 травня 2015 року
Шлюб між сторонами розірвано рішенням Московського районного суду м.Харкова 18 листопада 2019 року (справа № 643/2875/19), що визнається сторонами, а тому згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
У шлюбі у сторін народилася дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що слідує із Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_21 від 14 липня 2015 року.
Під час перебування у шлюбі 20 листопада 2015 року ОСОБА_3 купив трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 20.11.2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д., реєстровий номер № 5014 (а.с.17).
Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.11.2015, що слідує із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 182690907 від 27.09.2019 (том 1 а.с.16).
Із заяви ОСОБА_1 від 20 листопада 2015 року, посвідченої нотаріально приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д., реєстраційний номер 5013, слідує, що ОСОБА_1 надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_3 на купівлю за ціну та на умовах на його розсуд квартири АДРЕСА_1 за спільну кошти у спільну сумісну власність подружжя (том 1 а.с.137).
Згідно Звіту про оцінку майна № VA-2019-01469 ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1 017 307 грн. (том 1 а.с.22-30).
Судом також встановлено, що підтверджується повідомленням АТ «Альфа-Банк» № 09113/БТ-26-б/б від 08 квітня 2020 року та Випискою по рахунку № НОМЕР_1 від 15.10.2019 на ім'я ОСОБА_3 , останнім було відкрито депозитний рахунок на суму 70 000 грн. 27.12.2019 року ОСОБА_3 було повернуто грошові кошти за депозитом у сумі 70 000 грн. (том 2 а.с.1-2, 43).
Крім того, з Інформації наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 31.08.2020 року за № 20.1.0.0.0/7-20200413/1609 (том 2 а.с. 118-том 3 а.с.37) слідує, що 22.01.2019 року на ім'я ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк» було відкрито депозит НОМЕР_22 на суму 1400 доларів США.
З виписки по особовій картці НОМЕР_2 за період з 16.03.2013 по 14.04.2020 вбачається, що з 23.04.2019 ОСОБА_3 було зараховано грошові кошти у сумі 1404, 56 доларів США (повернення депозиту по Договору [SAMDNWFD0072206299601] з картки НОМЕР_23 на картку НОМЕР_3 поповнення карткового рахунку).
Після цього, ОСОБА_3 витрачалися вказані кошти та станом на 08.10.2019 залишок на рахунку становив 1 104, 96 доларів США. 19.12.2019 вказані кошти були зняті ОСОБА_3 у сумі 1104, 94 долари США, що становило 25 866, 65 грн. (том 2 а.с.128 зворот-129).
Вказані факти підтверджені також Випискою по картці НОМЕР_3 з 01.04.2029 по 25.07.2024 та по рахунку НОМЕР_24 (том 4 а.с.100-101).
Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За положенням частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, або майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Отже, норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17, Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.
Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.
Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена за її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Зазначений правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 295/4780/20 (провадження № 61-11222св23).
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Щодо позовної вимоги про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 , та її поділу шляхом визнання за кожним із сторін права власності по частці на вказану квартиру, суд встановив, що квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу у період шлюбу та за спільні кошти подружжя.
При цьому, доводи відповідача, що квартира придбана ним за особисті кошти, без будь-якого матеріального внеску позивача, судом спростовуються, виходячи з наступного.
З копії трудової книжки серії НОМЕР_25 слідує, що ОСОБА_1 з 02.10.2007 року по 09.07.2018 року працювала на різних посадах у ВАТ «Турбоатом» (а.с.45-46 том 1).
З форми ОК-5 Пенсійного фонду України за період з 2007 року по 2019 вбачається, що ОСОБА_1 отримувала доходи, в т.ч. з Управління соціального захисту населення, ВАТ «Турбоатома», Харківського міського центру зайнятості (а.с.188-189 том 3).
Крім того, позивач ОСОБА_1 вказує, що за рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28.10.2014 року по цивільній справі № 644/9678/13-ц їй присуджені грошові кошти за частку квартири у сумі 116 795 грн., які позивач отримала за рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28.10.2014 року.
Вказані твердження відповідачем ОСОБА_3 не спростовані.
Також Випискою по рахунку АТ «Ощадбанк» підтверджується, що станом на 12.10.2015 року ОСОБА_1 мала грошові кошти у сумі 12 900 грн. (том 3 а.с.185-187).
Таким чином, доводи ОСОБА_3 про придбання квартири за свої особисті кошти без будь-якого матеріального внеску ОСОБА_1 не є доведеними, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсації частки грошових коштів , що знаходилися на Депозитному рахунку в АТ «Альфа-Банк» № НОМЕР_1 від 15.10.2019 року, відкритому на ім'я ОСОБА_3 у розмірі 35 000 грн. та компенсацію частки грошових коштів, що знаходилися на рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», відкритому на ім'я ОСОБА_3 , з якого 19.12.2019 року було знято грошові кошти в сумі 1 104, 94 доларів США, суд зазначає, наступне.
Вказані грошову кошти у сумі 70 000 грн. та 1 104, 94 долари США були вкладені на депозитні рахунки відкриті на ім'я ОСОБА_3 в період шлюбу, проте зняті з рахунків останнім після розірвання шлюбу.
Таким чином, вказані кошти є спільним майном подружжя, а тому підлягають поділу по частці за кожним шляхом стягнення компенсації з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у розмірі 35 000 грн. та 552, 47 долари США відповідно.
При цьому, доводи відповідача ОСОБА_3 , що вказані кошти належать йому особисто, оскільки фактично подружні стосунки припинені у лютому 2019 року, коли ним була подана позовна заява про розірвання шлюбу, не спростовують режиму спільного майна подружжя грошових коштів у розмірі 1400 доларів США, які були вкладені на депозитний рахунок у 22.01. 2019 року. Факту належності вказаних коштів ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності відповідачем не доведено.
Щодо коштів у сумі 70 000 грн., які 15.10.2019 року залучені на депозит, то ОСОБА_3 не довів, що кошти не були спільною сумісною власністю подружжя, оскільки рахунок відкрито в період шлюбу. Крім того, ним не долучено рішення суду про розірвання шлюбу, з якого б вбачалося встановлення судом обставини щодо часу, з якого сторони припинили шлюбні стосунки, а сам факт подачі позовної заяви у лютому 2019 році вказаних обставин не підтверджує, оскільки є суб'єктивним твердження відповідача.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у Постанові від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16-ц (провадження № 61-19420св18), згідно якої у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Щодо позовної вимоги про визначення між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.
Даним рішенням визнано право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 та проведено поділ майна по частці за кожним.
З Довідки з місця проживання виданої КП «Жилкомсервіс» дільниця № 40 від 13.04.2018 року за № 730 слідує, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають власник ОСОБА_3 з 02.02.2016, ОСОБА_1 з 02.02.2016 та ОСОБА_4 з 02.02.2016 (а.с.19).
З копії Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 слідує, що квартира складається з 3 кімнат житловою площею 43,7 кв.м., у тому числі 1-а кімната 16,3 кв.м., 2-а кімната 13,9 кв.м., 3-а кімната 13,5 кв.м., кухня площею 5,5 кв.м., вбиральня (сполучна) 3,3 кв.м., коридор 8,3 кв.м., вбудована шафа 1,7 кв.м., балкон 7,2 кв.м., загальна площа квартири 66,3 кв.м. (а.с. 20-21 том 1).
Статтею 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Пленум ВС України в п.14 постанови від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Наявність в квартирі трьох жилих кімнат дозволяє сторонам визначить з порядком користування квартири, в тому числі з урахуванням прав їх дітей на житло.
Наявність цього спору вказує на те, що сторони не досягли згоди щодо користування квартирою.
Отже, позов заснований на законі.
Запропонований позивачкою порядок користування квартирою визнається судом прийнятним, оскільки він забезпечує права сторін на квартиру та право їхньої дитини на житло.
Так, права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
За змістом ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника житлового приміщення, які проживають разом з ним у приміщенні, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником такого приміщення, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Отже, сторони мають рівні права на користування квартирою, а відтак з огляду на технічні характеристики квартири, запропонований позивачкою порядок користування квартирою забезпечить кожному із сторін та їх дитині рівною мірою користуватись житлом, надасть можливість виділити малолітньому сину сторін окрему кімнату.
Суд враховує, що таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Доводи відповідача про те, що у разі задоволення позову будуть суттєво порушені його права власника квартири, суд відхиляє, оскільки визначення порядку користування не позбавляє власника прав на це майно, в тому числі і на розпорядження майном.
Також суд зауважує, що позивач не заявляла позовних вимог про поділ квартири в натурі, а тому доводи відповідача щодо неможливості виділення в користування кожному із співвласників ізольованого приміщення не стосуються предмета доказування.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , та виділення ОСОБА_1 в користування кімнати площею 13,9 кв.м. (зазначена на плані квартири «приміщення № 3»), ОСОБА_3 в користування кімнату площею 16, 3 кв.м.(зазначена на плані квартири «приміщення № 2»), в спільне користування співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кімнати площею 13,5 кв.м. (зазначена на плані квартири «приміщення № 4»); кухні площею 5,5 кв.м. (зазначена на плані квартири «приміщення № 6»), вбиральні (сполучена) та ванної кімнати площею 3,3 кв.м. (зазначені на плані квартири «приміщення № 7»); коридору площею 8,3 кв.м. (зазначений на плані квартири «приміщення № 1»); вбудованої шафи площею 1,7 кв.м. (зазначена на плані квартири «приміщення № 3а») є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судового збору суд вирішує відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що позивач була звільнена від сплати судового збору у сумі 7 102, 66 грн. ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 20 грудня 2024 року, судовий збір у сумі 7 102 грн. 66 коп. стягується із відповідача на користь держави.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 просив вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи, що позов ОСОБА_1 задоволений, то підстав для вирішення питання про скасування заходів забезпечення, відповідно до ч.9 ст. 158 ЦПК України, суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та встановлення порядку користування квартирою - задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , яка була набута на підставі Договору купівлі-продажу від 20.11.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. за № 5014.
Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно, що є їх спільною сумісною власністю - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 :
-визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ,
-визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_3 право власності на частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію частки грошових коштів, що знаходилися на Депозитному рахунку в АТ «Альфа-Банк» № НОМЕР_1 від 15.10.2019 року, відкритому на ім'я ОСОБА_3 у розмірі 35 000 грн. та компенсацію частки грошових коштів, що знаходилися на рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», відкритому на ім'я ОСОБА_3 , з якого 19.12.2019 року було знято грошові кошти в сумі 1 104, 94 доларів США., у розмірі 552, 47 доларів США.
Визначити між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :
-виділити ОСОБА_1 в користування кімнату площею 13,9 кв.м. (зазначена на плані квартири «приміщення № 3») квартири АДРЕСА_1 ,
-виділити ОСОБА_3 в користування кімнату площею 16, 3 кв.м.(зазначена на плані квартири «приміщення № 2») квартири АДРЕСА_1 ,
-в спільне користування співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виділити наступні приміщення квартири АДРЕСА_1 : кімнату площею 13,5 кв.м. (зазначена на плані квартири «приміщення № 4»); кухню площею 5,5 кв.м. (зазначена на плані квартири «приміщення № 6»), вбиральня (сполучена) та ванна кімната площею 3,3 кв.м. (зазначені на плані квартири «приміщення № 7»); коридор площею 8,3 кв.м. (зазначений на плані квартири «приміщення № 1»); вбудована шафа площею 1,7 кв.м. (зазначена на плані квартири «приміщення № 3а»).
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 7 102 грн. 66 коп.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване місце проживання як ВПО : АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_26 .
Відповідач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_27 .
Повний текст рішення складено 27 жовтня 2025 року.
Суддя Л.І.Савченко