"21" жовтня 2025 р.
судді Шевченківкого районного суду міста Полтави
Л.І. Савченко
Як передбачено ст. 293 ЦПК України розгляд справ у порядку окремого провадження про визнання особи недієздатною та призначення опікуна проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних.
Відповідно до ч.3ст. 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків із здійснення правосуддя.
За змістом ч.1 ст.35 ЦПК України, питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.
Згідно із ч. 3 ст. 35 ЦПК України, суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Так, під час розгляду у судовому засіданні заяви ОСОБА_1 (справа № 554/7520/24) про визнання особи недієздатною та призначення опікуна його заяву було задоволено в повному обсязі.
Головуюча суддя Савченко Л.І. не погодилися з мотивами, якими керувалися присяжні при ухваленні рішення суду, в частині призначення недієздатному ОСОБА_2 опікуна ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Статтею 62 ЦК України визначено, що опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Згідно ст. 63 ЦК України опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю, за її письмовою заявою; опікун призначається при можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Згідно з ч.ч. 3,5 ст. 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Згідно зі ст.ст. 67, 69 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.1999 №34/166/131/88.
Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке має відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
У відповідності до п.п. 1.5, 1.7 Правил особа, яка виявила бажання виконувати обов'язки опікуна, подає до відділу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном. До заяви додається медичний висновок про те, що за станом здоров'я заявник може бути опікуном.
Спеціалісти відділу обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна, складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна.
Зі змісту подання вбачається, що Орган опіки та піклування не мотивував можливості здійснення опіки заявником, не вказав про взаємини підопічного та кандидата в опікуни, не встановив наявність альтернативних кандидатур, не вказав , чи досліджено стан його здоров'я та чи не має він у зв'язку з цим перешкод для здійснення обов'язків опікуна, матеріальну можливість для належного догляду підопічного, не вказав, чи досліджувалися умови проживання заявника та підопічного, а тому таке клопотання суд вважає необгрунтованим.
Щодо відсутності мотивації у поданні про неможливість призначення опікуном інших осіб, суддя зазначає, що у заяві ОСОБА_1 вказував, що має старшу сестру, яка проживає в іншому місті та перебуває на пенсії. В судовому засіданні до матеріалів справи долучено нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ») , яка повідомила про те, що не має можливості доглядати за своїм батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що постійно проживає в іншій області, сама знаходиться на пенсії та доглядає за чоловіком інвалідом. Однак, крім нотаріально посвідченої заяви на підтвердження викладених у ній фактів до суду не надано інших доказів . Заявником не доведено, що донька недієздатного ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не може бути опікуном та здійснювати постійний догляд та представництво інтересів свого рідного баткьа. Ці обставини не були предметом розгляду органом опіки і піклування при складенні подання, хоча така заява була подана саме до Департаменту соціального захисту.
Окрім того, доказів того, що крім ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у ОСОБА_2 відсутні інші родичі, які б могли здійснювати за ним догляд, подання не містить.
Також слід наголосити, що умови існування в державі можуть визначати домінування суспільного інтересу над приватним, що характерно для сучасної України, яка перебуває зараз в стані війни.
Згідно із ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається опікунам осіб, визнаних судом недієздатними.
Отже, саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений ст. 65 Конституції України обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з'ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань у цьому напрямку та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном недієздатної особи та, перш за все, необхідність такого.
При цьому, конституційний обов'язок оборони незалежності та територіальної цілісності України має перевагу над бажанням заявника бути опікуном недієздатної особи за обставин існування в останньої інших членів сім'ї, які також можуть бути опікунами.
Отже, вважаю, що у задоволенні заяви в частині призначення заявника опікуном необхідно було відмовити.
Суддя Л.І.Савченко