Справа № 500/4878/25
24 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неперерахунку пенсії за наданою ІНФОРМАЦІЯ_1 оновленою довідкою від 16.06.2025 №11/1/9191 про розмір грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перерахувати та виплатити пенсію з 04.06.2019 на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 оновленої довідки від 16.06.2025 №11/1/9191 про розмір грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та забезпечення деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ із урахуванням виплачених за цей період сум пенсії в розмірі 45% грошового забезпечення загиблого (померлого) годувальника;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо зменшення основного розміру пенсії в разі втрати годувальника з 45% до 30% грошового забезпечення загиблого (померлого) годувальника;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2020 у розмірі 70% грошового забезпечення загиблого годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2020 у розмірі 70% грошового забезпечення на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 оновленої довідки від 16.06.2025 №11/1/9191 про розмір грошового забезпечення загиблого (померлого) годувальника із урахуванням раніше виплачених сум.
Позов обґрунтовано тим, що позивачці призначена пенсія по втраті годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) у розмірі 45% грошового забезпечення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області при здійсненні перерахунку на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103) протиправно зменшило розмір пенсії позивача до 30% грошового забезпечення.
На думку позивача, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами, при перерахунку вже призначеної пенсії має застосовуватися розмір грошового забезпечення у відсотках, який встановлено на момент призначення пенсії.
Також ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу станом на 05.03.2019 за посадою, яка є відповідною (аналогічною) останній штатній посаді загиблого годувальника. Позивач вказав, що листом відповідача йому відмовлено в перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки у зв'язку із відсутністю підстав. Позивачка, вважаючи, що її права порушені, звернулася з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, в якому вказав про те, що підстав для проведення перерахунку пенсії позивача немає. Пенсія перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства. Також зазначає, що будь-яких порушень прав позивача на пенсійне забезпечення, зокрема щодо порядку проведення перерахунку пенсії та її виплати, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у своїх діях не вбачає.
10.10.2025 ГУ ПФУ в Тернопільській області надано додаткові пояснення у справі, з яких слідує, що ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - серцевого захворювання, а тому підстав для застосування розміру 70% від грошового забезпечення для обчислення пенсії по втраті годувальника немає. Також зазначено, що пенсію по втраті годувальника отримували - мати загиблого ОСОБА_1 та батько померлого ОСОБА_3 , кожному з яких було призначено по 45% грошового забезпечення померлого годувальника згідно пункту “а» статті 36 Закону України №2262-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом №51-IV від 04.07.2002, в редакції Закону №1274-VII від 20.05.2014).
У витягу з наказу командира НОМЕР_1 окремої гірсько-піхотної бригади від 27.02.2018 №37-рс смерть молодшого сержанта ОСОБА_2 настала під час проходження військової служби. У витягу із протоколу №3007 від 31.10.2018 засідання Центральної військово лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, зазначено захворювання молодшого сержанта ОСОБА_2 (померлого годувальника): “Гостра ішемічна хвороба серця. Вогнища ішемії міокарда. Гостра серцево-судинна недостатність», яке і стало причиною його смерті.
Тому з 01 вересня 2020 року було переглянуто пенсійну справу батьків померлого ОСОБА_2 та пенсію по втраті годувальника призначено по 30% грошового забезпечення померлого годувальника згідно пункту “б» статті 36 Закону України №2262-XII., а саме: б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
ОСОБА_3 - батько померлого годувальника ОСОБА_2 помер в листопаді 2020 року, склад сім'ї змінився і позивачка залишилася єдиною особою, що має право на зазначену пенсію.
Ухвалою від 17.10.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 24.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії, зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення загиблого годувальника з 01.12.2020 по 14.02.2025 залишено без розгляду. Продовжено розгляд справи № 500/4878/25 в іншій частині позовних вимог, у тому числі про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії, зобовязання провести перерахунок і виплату пенсії у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення загиблого годувальника з 15.02.2025.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області й отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №2262-XII, виходячи з розміру 30% грошового забезпечення загиблого ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 видано оновлену довідку від 16.06.2025 №11/1/9191 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення із служби), станом на 05.03.2019, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Вказану довідку направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, проте, відповідачем перерахунок пенсії не здійснено.
У листі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відповідач вказав, що умови проведення перерахунку відповідно до Постанови №704 були передбачені пунктом 1-2 Постанови №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». 05.03.2019 набрало чинності рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яким визнано протиправним та скасовано пункти 1-2 Постанови №103. Після визнання протиправним та скасування пунктів 1-2 Постанови №103 інших рішень Урядом про умови та порядок проведення перерахунку пенсії не приймалося. Враховуючи наведене, підстав для перерахунку пенсії немає.
Вважаючи такі дії суб'єкта владних повноважень щодо непроведення перерахунку та невиплати пенсії з 04.06.2019 на підставі оновленої довідки від 16.06.2025 №11/1/9191 та виплати з 01.09.2020 пенсії у розмірі 30% суми грошового забезпечення протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Щодо перерахунку пенсії позивача на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.06.2025 №11/1/9191 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 04.06.2019, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).
Пунктом 1 Постанови №103 визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, постановою Верховного Суду від 12.11.2019, в адміністративній справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Верховний Суд в рішенні від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19 дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до ГУ ПФУ оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 є неправомірними, а тому відповідача належить зобов'язати скласти та подати до ГУ ПФУ нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІ, статті 9 Закону №2011-XII та з врахуванням положень постанови №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) перерахунку основного розміру пенсії позивача.
Як встановлено судом, позивачу видано довідку, в якій зазначено розміри грошового забезпечення станом на 05.03.2019 для перерахунку пенсії.
Вказана довідка направлена до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області.
Отже, у відповідача у зв'язку з отриманням зазначеної довідки виник обов'язок перерахувати пенсію позивача з 04.06.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії). Проте, зазначений обов'язок виконаний відповідачем не був.
Для захисту порушеного права позивача слід визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у здійсненні перерахунку позивачу на підставі виданої довідки.
Враховуючи протиправні дії відповідача щодо відмови у здійсненні позивачу перерахунку його пенсії, належним способом захисту для відновлення порушених прав та інтересів позивача, на переконання суду, буде зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з врахуванням виплачених сум.
Вказаний спосіб захисту порушених прав позивача є належним, ефективним та достатнім для їх відновлення.
Щодо здійснення позивачу перерахунку та виплати пенсії у розмірі 30% суми грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Позивачці 04.06.2019 призначена пенсія по втраті годувальника відповідно до п. "а" ст. 36 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) у розмірі 45% грошового забезпечення загиблого ОСОБА_2 .
У подальшому відповідачем 01.09.2020 переглянуто пенсійну справу позивачки та призначено пенсію на підставі п. "б" ст. 36 Закону України №2262 на рівні 30 % грошового забезпечення загиблого годувальника - сина ОСОБА_2 , оскільки причиною його смерті стала гостра серцево-судинна неостатність, яка, на думку Головного управління ПФУ в Тернопільській області, повязана із проходженням служби, а не отримана при захисті Батьківщини.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивачка звернулася до суду за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку зазначеним спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ).
Стаття 36 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час - 40 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. В таких же розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих інвалідів війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
20.05.2014 прийнято Закон №1274-VII "Про внесення зміни до статті 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №1274-VII), який набрав чинності з 01.01.2015, у якому пункт "а" статті 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено в такій редакції:
"а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім'ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих інвалідів війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків".
Частиною другою Прикінцевих положень Закону №1274-VII встановлено, що особи, яким раніше призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", мають право на перерахунок пенсії з урахуванням положень цього Закону.
24.03.2022 прийнято Закон №2146-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо пенсій в разі втрати годувальника", який набрав чинності з 02.04.2022 (дата опублікування), яким у пункті "а" статті 36 слова і цифри "які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім'ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім'ї" замінити словами і цифрами "а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї".
Отже, діючою редакцією статті 36 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до витягу з протоколу №3007 від 31.10.2018 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 причиною його смерті стала гостра ішемічна хвороба серця, вогнища ішемії міокарда, гостра серцево-судинна недостатність, що пов'язано із захистом Батьківщини.
Відтак, у цій справі суду належить дати відповідь на питання чи правомірними є дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо перерахунку призначеної відповідно до п. "а" ст. 36 Закону №2262 пенсії позивачки в разі втрати годувальника відповідно до пункту "б" ст. 36 цього Заукону.
Відповідно до пункту 357 Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 №2 (у редакції, чинній на час прийняття розрахунку у 2006 році), причинний зв'язок захворювань, поранень, травм у колишніх військовослужбовців Збройних Сил України визначають штатні ВЛК Міністерства оборони України, а в колишніх військовослужбовців органів і військ Служби безпеки України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, Прикордонних військ, Національної гвардії України, а також у колишніх військовослужбовців Збройних Сил України, які були переведені в зазначені війська (органи) і були звільнені з них, - відповідно ВЛК органів Служби безпеки України, ВЛК Міністерства внутрішніх справ України, ВЛК Прикордонних військ, ВЛК Національної гвардії України.
Пунктом 363 вищезазначеного Положення передбачено, що визначення причинного зв'язку захворювання (поранення), що призвело до смерті військовослужбовця, проводиться штатними ВЛК Збройних Сил за направленням командування, кадрових, правоохоронних органів або військового комісара.
Відповідно до пункту 385 Положення постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення), яке призвело військовослужбовця до смерті, приймається в одній із редакцій, вказаних у пунктах 359, 360 цього Положення.
Крім того, відповідно до пункту 21.3 Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у осіб, звільнених з військової служби визначають штатні ВЛК; у осіб, звільнених з військової служби інших військових формувань та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
У пункті 21.9 цього Положення зазначено, що визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, особи, звільненої з військової служби, проводиться штатними ВЛК.
Відповідно до пункту 21.25 Положення для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім'ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), надаються такі документи (засвідчені копії документів): довідка про проходження військової служби або копія посвідчення офіцера, генерала (військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу); довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (за наявності); медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них, довідки із закладів охорони здоров'я, свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК), витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення по медичну допомогу; довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво); копія Акта проведення розслідування (спеціального розслідування)
Штатною ВЛК враховуються: первинна медична картка, службова та медична характеристики, матеріали розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, архівні довідки, довідки про причину смерті, висновок судово-медичного експерта.
До вказаних документів особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, за власним бажанням додають інші документи, які підтверджують причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою.
Штатна ВЛК вивчає документи, за потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), та в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті)), з військовою службою, про що інформує військові частини (органи, підрозділи), ТЦК та СП, осіб, які звернулися до штатної ВЛК.
Якщо в місячний строк із дня надходження документів від заявника вирішити порушені у зверненні питання неможливо, начальник штатної ВЛК або його заступник встановлюють необхідний строк для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
За результатами розгляду звернення щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою, штатною ВЛК надсилається (видається) заявнику витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії у кількості не менше ніж три примірники.
Отже, як з урахуванням Положення (у редакції, чинній на момент видання розрахунку на пенсію), так і відповідно до Положення (у редакції, чинній на момент виявлення позивачем відповідних недоліків у розрахунку) повинні бути відповідні документи на підтвердження причинного зв'язку щодо виконання/невиконання обов'язків військової служби, зокрема, відповідне рішення ВЛК.
Відтак, аналізуючи наведені судом норми законодавства, суд не погоджується з доводами відповідача, що у цій справі доказом причинно-наслідкового звязку смерті військовослужбовця із проходженням військової служби є наказ командира від 27.02.2018 №37-рс, адже такі повноваження належать відповідним ВЛК і у розглядувані справі витягом з протоколу №3007 від 31.10.2018 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв стверджено у колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 причиною його смерті - гостра ішемічна хвороба серця, вогнища ішемії міокарда, гостра серцево-судинна недостатність, що пов'язано із захистом Батьківщини (а.с. 16).
Конституційний Суд України ухвалив рішення від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.
Також у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019).
Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав на те, що зі змісту частин першої, другої, п'ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв'язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов'язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.
Аналізуючи обставини цієї справи, суд відзначає, що з 04.06.2019 позивачці призначено персію на підставі п. "а" ст. 36 Закону України №2262 у розмірі 45% грошового забезпечення загиблого годувальника (а.с. 13).
Відповідно до витягу з протоколу №3007 від 31.10.2018 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 причиною його смерті стала гостра ішемічна хвороба серця, вогнища ішемії міокарда, гостра серцево-судинна недостатність, що пов'язано із захистом Батьківщини (а.с. 16).
Переглядаючи з 01.09.2020 пенсійну справу позивачки, відповідач прийшов до висновку про наявність підстав для призначення пенсії на підставі п. "б" ст. 36 Закону України №2262 на рівні 30 % грошового забезпечення загиблого годувальника - сина ОСОБА_2 , оскільки причиною його смерті стала гостра серцево-судинна неостатність, яка, на думку Головного управління ПФУ в Тернопільській області, повязана із проходженням служби, а не отримана при захисті Батьківщини.
Однак, такі висновки відповідача суперечать витягу з протоколу №3007 від 31.10.2018 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 .
Матеріали справи не містять жодних інших доказів ні на спростування витягу з протоколу ЦВЛК №3007 від 31.10.2018, ні на підтвердження доводів відповідача про не встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 із захистом Батьківщини, а відтак є такими, що не грунтуються не матеріалах справи.
Таким чином, доводи відповідача не підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим судом встановлені підстави для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо зменшення розміру пенсії позивачки у разі втрати годувальника до 30% грошового забезпечення загиблого годувальника.
З урахуванням ухвали суду від 23.10.2025 у цій справі у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області наявні правові підстави для перерахунку пенсії позивачки з огляду на положення пункту "а" статті 36 Закону №2262-ХІІ у чинній редакції у розмірі 70% грошового забезпечення загиблого годувальника з 15.02.2025.
При цьому в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС, частини третьої статті 291 КАС України суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.
Що стосується позовних вимог у частині зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії з 04.06.2019 в розмірі 45% і з 01.12.2020 у розмірі 70% від суми грошового забезпечення на підставі довідки від 16.06.2025 №11/1/9191, суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (Постанови Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18).
Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.
У цій справі відповідач ще не здійснював перерахунок пенсії на виконання цього рішення суду на підставі довідки від 16.06.2025 №11/1/9191, відтак на час звернення позивача до суду не існувало і на тепер не може існувати спору щодо застосованого відповідачем відсотку грошового забезпечення при здійсненні у майбутньому перерахунку пенсії на підставі спірної довідки, оскільки такий перерахунок пенсії по оновленій довідці ще не зроблений.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача на підставі довідки від 16.06.2025 №11/1/9191 в розмірі 45% від суми грошового забезпечення з 04.06.2019 та у розмірі 70% від суми грошового забезпечення з 01.12.2020 є передчасними та задоволенню не підлягають.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, які полягають у відмові у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника з 04.06.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.06.2025 №11/1/9191 про розмір грошового забезпечення загиблого ОСОБА_2 , оформленої листом №4533/4591/П-02/8-1900/25 від 15.07.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника з 04.06.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.06.2025 №11/1/9191 про розмір грошового забезпечення загиблого ОСОБА_2 із урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 у разі втрати годувальника до 30 відсотків грошового забезпечення загиблого ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 15.02.2025 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника у розмірі 70 відстоків грошового забезпечення загиблого ОСОБА_2 із урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 24 жовтня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ).
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.