Справа № 643/11747/21 Номер провадження 22-ц/814/3307/25Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
14 жовтня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючої судді: Чумак О.В.
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,
за участю секретаря Галушко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 травня 2025 року (повний текст рішення складено 28 травня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про захист прав споживача шляхом визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі КП «Харківські теплові мережі» ) про захист прав споживача шляхом визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову вказував, що він є споживачем комунальної послуги з централізованого опалення (теплопостачання) квартири АДРЕСА_1 на підставі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630.
Житловий будинку АДРЕСА_2 в якому знаходиться квартира позивача обладнаний приладом обліку теплової енергії. Відповідно до його показників:
-витрати по приладу обліку за листопад 2020р. склали: 23,817Гкал.
- витрати по приладу обліку за грудень 2020р. склали: 32,278Гкал.
-витрати по приладу обліку за січень 2021р. склали: 30,975Гкал.
-витрати по приладу обліку за лютий 2021р. склали: 30,975Гкал.
-витрати по приладу обліку за березень 2021р. склали: 59,610Гкал.
-витрати по приладу обліку за квітень 2021р. склали: 20,100Гкал.
Позивач зазначає, що показання приладу обліку теплової енергії за березень 2021р., були більшими майже у два рази в порівняні із зимовими місяцями, вважає що прилад обліку теплової енергії був несправний, а тому розрахунок нарахувань за послуги централізованого опалення за березень 2021р. не можна розраховувати по показанню приладу облікує теплової енергії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на відповідні норми ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про житловокомунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630.
Просив зобов'язати провести перерахунок нарахованої сплати за послуги централізованного теплопостачання за березень 2021р., нараховані суми встановити на рівні нижчому ніж у зимові місяці 2021р., зобов'язати відповідача провести перерахунок нарахованої сплати за послуги централізованного теплопостачання за останні 3 роки, повернути сплачені кошти.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про зобов'язання вчинення дій відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції помилково визнав прийнятним розрахунковий спосіб витрат теплової енергії, за наявності встановленого комерційного вузлу обліку теплової енергії. Розрахунок Відповідача не підтверджено формулами, які затверджені нормативно-правовими актами. Відсутні докази розташування приладу обліку теплової енергії не на межі балансової належності.
Також звертає увагу суду, що на протязі кінця 2020 року та всього 2021 року, що підтверджено відповідними Актами, вузол обліку теплової енергії, який встановлено за адресою АДРЕСА_3 , перебував у постійних ремонтах (3 рази ремонтувався), що може свідчити про неналежний, недостовірний та помилковий облік спожитої теплової енергії.
Крім того, відповідач знімав показники з вузла комерційного обліку без присутності споживача або його представника, і не лише в період карантину, докази протилежного суду не надано. Вважає, що за вказаних обставин дані показники є неналежними та недостовірними доказами, а тому слід провести перерахунок нарахованої сплати за послуги централізованого теплопостачання за 3 роки (03.2018- 03.2021) та повернуті сплачені кошти Позивачу за цей період.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 7-й під'їзд житлового будинку АДРЕСА_2 обладнаний приладом обліку теплової енергії, який враховує споживання тепла квартирами з 2l6-i по 251-шу.
Відповідно до рахунків за послуги з теплопостачання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , за січень 2021 року показання приладу обліку опалення 1087,110 ГДж, теплові втрати 0,207 Гкал, витрати по опаленню 30,975 Гкал, нараховано 1559,90 грн., за лютий 2021 року показання приладу обліку опалення 1215,661 ГДЖ, теплові втрати 0,295 Гкал, витрати по опаленню 30,975 Гкал, нараховано 1659,94 грн., за березень 2021 року показання приладу обліку опалення 1464,340 ГДж, теплові втрати 0,260 Гкал, витрати по опаленню 59,610 Гкал, нараховано 3194,43 грн., за квітень 2021 року показання приладу обліку опалення 1547,940 ГДж, теплові втрати 0,148Гкал, витрати по опаленню 20,100 Гкал, нараховано 1077,16 грн.
Відповідно до акту № 79442 огляду вузла обліку теплової енергії складеного 17 травня 2021 року представниками КП «Харківські теплові мережі» показники приладу обліку станом на 12 квітня 2021 року становлять 1547,94 ГДж.
За змістом статей 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім'ї зобов'язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.
Положення статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (що були чинні на момент виникнення спірних правовідносин), встановлюють, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі квартири.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.
Відповідно до частини 7 статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються.
У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) особами, визначеними частинами другою і третьою цієї статті, повинні бути встановлені прилади - розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно.
Статтею 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, що зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором. Зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором.
Згідно частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено у пункті 5 частини 3 статті 2 та статті 13 ЦПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Надаючи правовий аналіз матеріалів справи, колегія суддів звертає увагу, що у квартирі позивача не встановлено індивідуальний лічильник теплової енергії, що є наслідком проведення відповідачем періодичних перерахунків та донарахувань за загальнобудинковими показниками спожитих комунальних послуг.
При цьому, показники лічильника зазначені в розрахунку станом на квітень 2021 року та показники зазначені в акті огляду вузла обліку теплової енергії є однаковими.
Крім того, за період з січня 2021 року по квітень 2021 року вартість теплової енергії не змінювалася.
У свою чергу позивачем не надано достатніх, достовірних доказів на підтвердження того, що вузол обліку теплової енергії встановлений у його підїзді у період з січня 2021 року по квітень 2021 року мав несправності, які вплинули на правилність його показників щодо обсягу спожитої теплової енергії.
Тоді як, у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань засобів обліку зідно пункту 16 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.
Позивач не був позбавлений можливості на спростування відомостей зняттих показаників лічильника звернутися за висновком до спеціаліста або виконати позапланову повірку приладів комерційного обліку за рахунок ініціатора такої повірки. Також ОСОБА_1 не звертався до суду з клопотанням про проведення експертного дослідження електронного архіву лічильника щодо наявності помилок у знятті показання лічильника.
Саме по собі посилання скаржника на невідповідність використаної теплової енергії температурним умовам не може свідчити про хибність показників лічильника враховуючи докази наявні в матеріалах справи та пояснення відповдача, щодо обставин справи.
Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про несправність приладу обліку, які грунтуються на перебуванні приладу на ремонті, оскільки акти на які посилається позивач складені після спірного періоду, а в акті датованому 17 травня 2021 року відсутні дані про пошкодження приладу обліку, що спричилини хибність в його показниках.
Беручи за основу правильність показників приладу обліку, оскільки вказане не спростовано позивачем, враховуючи, що за спірний період вартість теплової енергії була не змінною, колегія суддів приходить до висновку, що неправилне нарахування спожитої теплової енергії та подальше приведення розрахунку у відповідність до реальних показників лічильника не призвело до завищення вартості спожитої теплової енергії.
За цих обставин суд першої інтсанції пришов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволеня позову.
У свою чергу, надаючи оцінку доводам наведеним в апеляційній скарзі, щодо не порушення відповідачем порядку зняття показників з засобу обліку, колегія суддів звертає увагу, що зняття показників без присутності представника співмешканців не є підставою для проведення перерахунку вартості спожитої теплової енергії, тоді як інших вимог позовна заява не містить.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2025 року
Головуючий суддя О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук