Справа № 757/52632/24-ц Номер провадження 22-ц/814/3237/25Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
23 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»
на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 14 травня 2025 року, постановлене суддею Нестеренко С.Г. (повний текст складено 19 травня 2025 року),
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
07.11.2024 ТОВ «Юніт Капітал» звернулося в Печерський районний суд м.Києва із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №178984746 від 26.01.2021 у розмірі 92 130,95 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
В обґрунтування вимог позову зазначає, що 26.01.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №178984746 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується та зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua.
За умов такого договору кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цього договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Після погодження істотних умов кредитування та підписання сторонами договору, первісний кредитор виконав обов'язок щодо надання позичальнику грошових коштів у розмірі 22 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням. Проте, позичальник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість, заявлена до стягнення позивачем, як правонаступником кредитором.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 15.11.2024 справу передано за підсудністю до Автозаводського районного суду м.Кременчука./а.с.15 т.1/
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 14.05.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №178984746 від 26.01.2021 у загальному розмірі 3 208,20 грн., що є заборгованістю за кредитом (тілом кредиту), а також кошти у повернення сплаченого судового збору в розмірі 84,78 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 210,00 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем підтверджено факт укладення кредитного договору та його неналежне виконання позичальником, унаслідок чого утворилася заборгованість за тілом кредиту та відсотками, які підлягають стягненню у межах строку дії договору, а саме по 25.02.2021. При визначенні розміру заборгованості за тілом кредиту, районний суд виходив із того, що кредитор безпідставно списував внесені позичальником кошти на погашення відсотків, нарахованих поза межами строку дії договору, а тому розмір переплачених процентів судом віднесено в рахунок тіла кредиту.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено з підстав їх недоведеності.
Позивач оскаржив судове рішення в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення районний суд не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, розрахунку заборгованості та виписці з особового рахунку боржника, які є належними та допустимими доказами на підтвердження розміру стягнення. Натомість, указані докази підтверджують, що нарахування відсотків за користування кредитом відображені в наданих розрахунках у відповідності до погоджених істотних умов зобов'язання.
Просить врахувати, що позивач, будучи правонаступником кредитора, не здійснював жодних додаткових нарахувань відсотків, що свідчить про його сумлінне ставлення до своїх прав та обов'язків.
Наголошує, що умовами кредитного договору сторонами зобов'язання погоджено його пролонгацію шляхом вчинення позичальником конклюдентних дій щодо визнання договору. Такі дії вчинені позичальником 25.02.2021 при здійсненні сплати процентів за дисконтний період у розмірі 990,00 грн. Відтак, строк дій кредитного договору продовжено, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованій у справі №338/180/17 від 05.06.2018 та від 23.12.2020 №127/23910/14-ц, за змістом якої не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу або суми санкцій є тією, яка свідчить про визнання боргу.
Просить застосувати позицію судів апеляційної інстанції, сформовану зі спірних правовідносин та детально цитовану ним у доводах апеляційної скарги.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04.07.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду із повідомленням сторін, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 07.07.2025.
14.07.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив представника відповідача - адвоката Підодвірного Т.І. на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволенні.
11.09.2025 до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення позивача на спростування заперечень сторони відповідача, викладених у відзиві.
Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Із матеріалів справи убачається, що 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01, за яким право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (п.4.1.)./а.с.42-52 т.1/
Між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено додаткові угоду №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022 та №19 від 31.12.2023, за змістом яких кінцевий строк дії договору - 31.12.2024./а.с.53, 54-63, 65, 66, 67-70 т.1/
05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон плюс» (клієнт) укладено договір факторингу №05/0820-01, за яким право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку (п.4.1.)./а.с.71-79 т.1/
Між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон плюс» (клієнт) укладено додаткові угоди №2 від 03.08.2021, №3 від 30.12.2022, за умов яких сторони домовилися продовжити строк дії договору, кінцевий строк до 30.12.2024 включно./а.с.80-84 т.1/
Moneyveo складено заявку на отримання грошових коштів у кредит від 26.01.2021, яка містить загальну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , її персональні дані, адресу та номер банківської картки./а.с.20 т.1/
Директором ТОВ «Таліон плюс» Патіюк В.В. складено довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яка містить наступні відомості: позичальник ОСОБА_1 , її персональна данні; договір №178984746 від 26.01.2021 17:26:40; сума кредиту - 22 000,00 грн.; строк кредитування: 30; процентна ставка - 1,70% в день; електронну адресу; номер телефону; зазначено, що договір відправлено позичальнику: 26.01.2021; одноразовий ідентифікатор - MNV3K2X6; ідентифікатор відправлено позичальнику 26.01.2021 17:26:05; ідентифікатор введено позичальником/відправлено товариству 26.01.2021 17:26:40; перерахування грошових коштів позичальнику: 26.01.2021 17:26:51./а.с.21 т.1/
26.01.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №178984746, за яким кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит на суму 22000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в т.ч. на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.1.1. договору).
Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період)(п.1.2. договору).
Сторони погодили, що встановлений у п.1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови, якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду. Застосування позичальником зазначеного права продовження загального строку дисконтного періоду можливе до закінчення дисконтного періоду, а також пільгового періоду (п.1.3. договору).
Згідно із п.1.4. договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються у наступному порядку:
1.4.1. виключно на період строку, визначеного в п.1.2. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою у розмірі 54,75% річних, що становить 0,15% від суми кредиту за кожний день користування ним;
1.4.2. за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п.1.3. Договору, з наступного дня після закінчення указаного в п.1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою у розмірі 562,58% річних, що становить 1,54% в день від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі сукупного продовження Дисконтного періоду на строк, що дорівнює чи більше ніж 31 та 46 днів від дати закінчення вказаного в п.1.2. Договору строку, позичальнику може бути надано додаткову знижку від Індивідуальної процентної ставки, що розраховується у порядку, передбаченому Правилами постійної діючої програми «Рівні лояльності» Кредитодавця, які розміщені на сайті кредитодавця.
1.4.3. у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів у порядку, передбаченому п.1.3. договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою відсотковою ставкою у розмірі 620,50% річних, що становить 1,70% в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на зазначене та у порядку статті 212 ЦК України сторони домовилися, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з урахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах в п.1.3. цього договору.
Пунктом 1.7. Договору визначено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, у розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом на наступних умовах:
- зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходження платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (п.1.7.1. договору);
- з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50% річних, що становить 2,30% від суми кредиту за кожен день користування ним (п.1.7.2. договору). Додатком №1 до Договору №178984746 від 26.01.2021 є Графік розрахунків/а.с.123-127, 128 т.1/
Передувало укладенню такого договору ознайомлення позичальника із Паспортом споживчого кредиту до Договору №178984746 від 26.01.2021./а.с.121-122 т.1/
26.01.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» через банк платника АТ «Таскомбанк» перераховано ОСОБА_1 22 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №94931737-1492-46d2-b132-c39ce561d54 із призначенням платежу: переказ коштів згідно договору №178984746 від 26.01.2021 ОСОБА_1 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer./а.с.38 т.1/
АТ «Таскомбанк» надано підтвердження, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №48 від 18.07.2019 банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби по операціях, що вказані у додатку на 93 арк, у тому числі, 26.01.2021 на платіжну картку № НОМЕР_1 ./а.с.39-41 т.1/
14.02.2022 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу №14/02/2022-01, за яким право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку (п.4.1.)./а.с.86-96 т.1/
До позовної заяви позивачем надано Алгоритм дій споживача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, затверджений наказом директора товариства №17/09-03 від 17.09.2019/а.с.22-37 т.1/; Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»/а.с.128-139 т.1/
На підтвердження розміру стягнення позивачем надано розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №178984746 за період із 26.01.2021 по 28.10.2021, за яким: заборгованість за тілом кредиту - 21 999,20 грн., заборгованість за відсотками - 70 131,75 грн./а.с.97-102 т.1/
Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука ід 20.03.2025 витребувано від АТ «КБ «ПриватБанк» інформацію: 1. Чи видавалися (емітувалися) на ім'я ОСОБА_1 платіжна картка, маска картки № НОМЕР_2 , та/або будь-які інші платіжні картки на ім'я ОСОБА_1 ; 2. Про переказ коштів із транзитних рахунків - ДЕБЕТ рах. № НОМЕР_3 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та зарахування на картковий рахунок-маска картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 за період 26.01.2021-31.01.2021 у сумі 22000,00 грн; (безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer; згідно платіжного доручення №94931737-1492-46D2-B132-C39E84561D54 від 26.01.2021); 3. Чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 ; 4. У разі підтвердження переказу коштів із транзитних рахунків - ДЕБЕТ рах. № НОМЕР_3 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картковий рахунок-маска карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 за період 26.01.2021-31.01.2021 у сумі 22000,00 грн; (безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer; згідно платіжного доручення №94931737-1492-46D2-B132-C39E84561D54 від 26.01.2021)./а.с.224-225 т.1/
10.04.2025 АТ КБ «ПриватБанк» повідомило суд, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 (IBAN НОМЕР_6 ). Додатково направлено виписку по рахунку № НОМЕР_5 за період із 26.01.2021 по 31.01.2021, яка містить зарахування на суму 22000,00 грн. Зазначено, що номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_5 за період із 26.01.2021 по 31.01.2021 - фінансовий номер телефону НОМЕР_4 . Номер телефону, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 НОМЕР_4 . Додатком є виписка по рахунку № НОМЕР_5 за період із 26.01.2021 по 31.01.2021./а.с.1-3 т.2/
Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що матеріалами справи підтверджено, що кредитний договір є чинним та підлягає виконанню сторонами. Факт отримання грошових коштів відповідач не спростувала. Натомість, позивачем доведено перехід права вимоги за кредитним договором від його первинного кредитора.
Таким чином, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за вказаним договором перед новим кредитором ТОВ «Юніт Капітал» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором за вищевказаним договором. Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитними договорами, отримані в кредит кошти не повернув.
Визначаючи розмір стягнення, районний суд виходив із того, що строк дії кредитного договору станови 30 днів. Натомість, із розрахунку заборгованості постає, що відповідачу нараховувалися проценти за користування кредитом по 23.08.2021 у розмірі 70131,75 грн. Суд першої інстанції не погодився із таким нарахуванням процентів, оскільки строк кредиту (дата повернення кредиту) становив 25.02.2021.
Таким чином, розмір нарахованих процентів з 26.01.2021 по 25.02.2021 мав складати 990,00 грн. (22 000,00 х 30 днів х 0,15%) та які мали бути сплачені відповідачем.
Із розрахунку заборгованості постає, що відповідач сплачувала проценти за користування кредитом. Так, 25.02.2021 відповідач сплатила проценти у розмірі 990,00 грн. (за умовами договору), 27.03.2021 - 10164,00 грн., а 29.04.2021 - 8627,00 грн., що загалом складає 19781,00 грн.
Установивши викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем переплачені проценти в розмірі 18791,00 грн., які слід вирахувати із заборгованості за кредитом (тілом кредиту), постановивши до стягнення розмір заборгованості за тілом кредиту 3208,20 грн. У задоволенні решти позовних відмовлено з підстав їх недоведеності.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (частина друга статті 639 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Законом можуть встановлюватися особливості вчинення та виконання окремих правочинів, за якими настання, зміна або припинення прав та обов'язків обумовлені настанням відкладальних чи скасувальних обставин (частина п'ята статті 212 ЦК України).
Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №754/4475/19 зазначено, що сторони на момент укладення правочину, щодо якого правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини, усвідомлюють можливість ненастання такої обставини. Водночас згідно з абзацом другим частини першої статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. За змістом цієї норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, відповідна подія має неминуче настати. Тлумачення змісту договору не може бути таким, що призводитиме до неможливості виконання договірного зобов'язання взагалі і ніколи. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №740/2904/17.
У справі, яка переглядається, зі змісту договору №178984746 від 26.01.2021 убачається погодження сторонами зобов'язання, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з урахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах в п.1.3. цього договору.
Відтак, при постановленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції залишив поза у межах заявленого спору сторонами погоджено, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, у розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом.
При цьому, п.1.7.1., п.1.7.2. Договору визначено, що зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходження платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; проценти з розрахунку 839,50% річних, що становить 2,30% від суми кредиту за кожен день користування ним.
Із огляду на погоджені сторонами зобов'язання істотні умови договору, дійсність якого не спростована відповідачем, враховуючи вчинені відповідачем 25.02.2021, 27.03.2021 та 29.04.2021 платежі на загальну суму 19781,00 грн. колегія суддів не вбачає підстав для зарахування їх до тіла кредиту. Оскільки такі дії позичальника свідчать про виконання умов договору та продовження його дії після закінчення дисконтного періоду (30 днів) та подальшого нарахування відсотків за користування кредитними коштами за базовою відсотковою ставкою.
Такі умови договору, зокрема, підставність застосування положень статті 212 ЦК України, позичальником не оскаржувалися та в межах заявленого спору останнім не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, який підтверджено первинними бухгалтерськими документами. При цьому, апеляційний суд ураховує наступне.
Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Із матеріалів справи убачається, що 26.01.2021 відповідач уклав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір №178984746, підписавши його одноразовим ідентифікатором. Крім одноразового ідентифікатору реквізити сторін договору мають інші відомості про відповідача, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір кредитної лінії, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов'язань.
Доказів, що указані в договорі та паспорті споживчого кредиту одноразові ідентифікаторита персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19.
Отже, підписавши указаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому істотні умови кредитування та взяв на себе відповідні зобов'язання. При цьому, нерозуміння умов зобов'язання не звільняє сторону від його виконання. Це загальний принцип цивільного права, який означає, що особа, яка прийняла на себе зобов'язання, несе відповідальність за його виконання. До того ж, діючи добросовісно, позичальник, будучи попередньо ознайомленим із умовами кредитування, викладеними у паспорті споживчого кредиту, мав можливість відмовитися від договору без пояснення причин. Відповідач таким правом не скористався та до звернення позивача в суд із відповідним позовом не ставив під сумнів умови кредитування, зокрема, розмір відсотків, у контексті їх несправедливості.
За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновка, що позичальник, будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, погодив істотні умови зобов'язання та допустив порушення його виконання. Доводів на спростування викладеного відповідачем не надано, як і заперечень щодо підставності стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Стосовно стягнення судових витрат, колегія суддів ураховує наступне
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
Як убачається із матеріалів справи представництво інтересів ТОВ «Юніт Капітал» в судах першої та апеляційної інстанцій забезпечувалося адвокатом Тараненко А.І на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №09/09/24-02 від 09.09.2024 та додаткової угоди №8./а.с.103-105, 108-111 т.1/
09.09.2024 складено Акт прийому-передачі наданих послуг, де наведено обсяг наданої допомоги: складання позовної заяви - 2 год./5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи - 1 год./500,00 грн.; надання усної консультації стосовно складання позовної заяви- 1 год./500,00 грн., а всього 6 000,00 грн./а.с.112 т.1/
На підтвердження розміру правничих витрат понесених в суді апеляційної інстанції позивачем надано акт прийому-передачі наданих послуг від 13.06.2025, за змістом якого їх вартість склала 6000,00 грн. за складання апеляційної скарги.
Установивши, що заявлений до стягнення розмір правничих витрат, понесених позивачем в судах першої та апеляційної інстанцій становить 12 000,00 грн., колегія суддів дійшла висновку, що такий розмір стягнення не є співмірним зі складністю справи, та обсягом наданих адвокатом правничих послуг. Зокрема, в контекст того, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.
Отже, з огляду на рівень складності справи та реальності правничих витрат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 000,00 грн. правничих витрат, понесених в судах першої та апеляційної інстанцій. В іншій частині стягнення слід відмовити з підстав їх невідповідності критерію пропорційності у цивільному судочинстві.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 056,00 грн. (2 422,40 грн. за подачу позову + 3 633,60 грн. за подачу апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»- задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 14 травня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №178984746 від 26 січня 2021 року в розмірі 92 130,95 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати зі сплати судового в розмірі 6 056,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 6 000,00 грн., а всього 12 056,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак