Номер провадження: 22-ц/813/4616/25
Справа № 496/6358/24
Головуючий у першій інстанції Портна О. П.
Доповідач Назарова М. В.
21.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» в особі свого представника Македона Олександра Андрійовича
на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 06 лютого 2025 року, ухвалене Біляївським районним судом Одеської області у складі: судді Портної О.П. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 24439,21 грн та судовий збір.
Позов мотивувано тим, що у жовтні 2017 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням та платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
21.10.2021 року між позивачем та відповідачем підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану в Мобільному додатку. Банк свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , що зазначено у розділі І Умов і правил та встановивши ліміт використання кредиту у розмірі 25000,00 гривень. Після підписання заяви відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають у результаті використання платіжних карток, згідно Тарифів. Однак відповідач не дотримується умов, а саме не здійснює повернення кредиту у терміни та на умовах, визначених Умовами та правилами, а також Тарифами, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 24439,21 гривень, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом.
Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 06 лютого 2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» в особі свого представника Македона О.А. просить скасувати заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 06 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із вище зазначеними умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці умови і правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».
Скаржник зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі № 367/4970/13-ц, провадження № 61-19992св18, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, що розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості у розмірі 24439,21 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи оскаржуване заочне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Паспорт споживчого кредиту «Картка monobank» не є складовою частиною договору, а передує його укладенню між банком та споживачем, тому визначені в ньому умови не можна вважати узгодженими умовами кредитного договору та спиратись на них для нарахування складових заборгованості, а також спрямовувати кошти відповідача на їх погашення, як відбулось у цих правовідносинах.
Суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що відповідач отримав кредит у розмірі 25000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 . Банк у позові не вказує, яким чином виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту з урахуванням того, що розрахунок заборгованості починається з 04.01.2023, хоча Анкета-заява підписана відповідачем 21.10.2021.
Суд звернув увагу на те, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані АТ «Універсал Банк» в позовній заяві, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Також суд вказав, що долучений до позовної заяви витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Моnobank», яким передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом процентів, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначені права та обов'язки сторін договору надання банківських послуг - відповідачем не підписані.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції на час виникнення правовідносин) електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту другою стороною). Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.10.2021 відповідач звернувся до AT «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. (а.с. 14)
З Анкети-заяви вбачається, що відповідач звернувся до AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» з питання відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 у гривні та встановлення кредитного ліміту на суму, зазначену у мобільному додатку.
В п. 4 Анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем 02d73ed7aa91a70a18de646c93e9751b65969924dd31b3bef6a61b9ebcb166c3f6, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису. Ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні банку та/або клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладаються на клієнта.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили істотні для даного виду договору умови.
Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив, що згоден з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг.
Анкета-заява містить докладну інформацію щодо ОСОБА_1 , зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, соціальний статус. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 та картки платника податків, які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді.
До Анкети-заяви банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank (а.с. 20-42), витяг з тарифів за карткою monobank (а.с. 46), Паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank (43-45), таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 45зв.), розрахунок заборгованості (а.с. 12).
Відповідно до довідки від 18.07.2024 ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт по поточному рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 25000 грн. (а.с. 13)
З огляду на викладене, слід вважати, що сторони уклали електронний правочин із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що суд першої інстанції не дослідив механізм отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.
Відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування, а також підтвердив, отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за таким договором.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що 21.10.2021 відповідач власноруч підписав у паперовій формі анкету-заяву, що не спростовано останнім, за умовами якої, просив відкрити поточний рахунок, встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. Також відповідач погодився, що анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого останній підтверджує і зобов'язується виконувати його умови.
Підписуючись особисто у графі «клієнт ОСОБА_1 » останній погодився, що підписанням цієї анкети-заяви підтверджується факт передачі йому другого примірника анкети-заяви, платіжної картки Monobank.
Крім того, послідовність укладення договору про надання банківських послуг Акціонерного товариства «Універсал Банк» в рамках проекту monobank передбачає, що без ознайомлення з умовами та тарифами, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.
Отже, заповненням анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 21.10.2021, а також засвідчив, що він ознайомлений кредитодавцем з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, які йому зрозумілі.
Колегія суддів враховує, що на час апеляційного перегляду, договір про надання кредиту, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка monobank, укладений від 21.10.2021 між ОСОБА_1 та банком, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.
На підтвердження наявності заборгованості банком долучено до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № б/н від 21.10.2021, укладений між Універсал банк та клієнтом ОСОБА_1 , з якого вбачається, що відповідач користувався карткою та сплачував кредит. Станом на 04.07.2024 залишок загальної заборгованості складає 24439,21 грн.
Колегія суддів вважає, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ "Універсал Банк" виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні кошти.
Відповідач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)).
При вирішенні спору обов'язок спростувати доводи позову покладається на відповідача, а не на суд, особливо при заочному порядку розгляду справи.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач, який у відповідності до вимог п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, отримав копію ухвали про відкриття провадження та апеляційну скаргу (а.с. 105), участі у справі не брав і будь-яких заперечень щодо вимог позивача про стягнення суми боргу не подавав, а тому суд враховує положення частин першої, другої, п'ятої статті 12, частин першої, сьомої статті 81 ЦПК України.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів наявності у відповідача заборгованості, оскільки останній підписав анкету-заяву, погодився на те, що Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг, здійснення погашення заборгованості, та за відсутності доказів на спростовування наданого позивачем розрахунку заборгованості, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі, заявленому позивачем.
Крім того, колегія суддів бере до уваги висновки Верховного Суду, зроблені в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21, щодо того, що при вирішенні спору спростувати доводи позову покладається на відповідача, а не на суд, проте це означає лише те, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості, виходячи з умов договору та вимог закону.
Вказане згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути враховано судом при виборі і застосуванні відповідної норми права до спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин заочне рішення суду не відповідає вимогам закону та суперечить обставинам, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у заочному рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційну скаргу слід задовольнити, заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 3028 грн, за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 4542, а загалом 7570 грн. Оскільки позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7570 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» в особі свого представника Македона Олександра Андрійовича задовольнити.
Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 06 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ: 21133352, адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) заборгованість за договором у розмірі 24439,21 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ: 21133352, адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) судовий збір у розмірі 7570 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Дата складення повного тексту постанови - 21 жовтня 2025 року
Судді: М.В. Назарова
В.А. Коновалова
В.В. Кострицький