465/9627/25
1-кс/465/1704/25
25.10.2025 м. Львів
Слідчий суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого ВРЗЗС СВ Львівського РУП №2 ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_7 , в кримінальному провадженні №12025141370000817 від 21.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою
стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, учасника бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, а саме вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 23.11.2017, за ч.4 ст.187 КК України, якому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років із конфіскацією майна,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 289 КК України, -
25 жовтня 2025 року до Франківського районного суду м. Львова звернувся слідчий ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання слідчий вказує на те, що в провадженні СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження № №12025141370000817 від 21.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Досудовим розслідуванням даного кримінального провадження встановлено, що 21.10.2025, близько 15:00 год. ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, перебуваючи поблизу будинку № 7, що по вул. Тролейбусна в м. Львові, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом взлому замка дверей в автомобілі “ВАЗ 21083», д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 65 000 гривень, що на праві користування належить ОСОБА_8 , проник в салон даного автомобіля та в подальшому, шляхом буксирування перемістив його з місця стоянки, чим незаконно заволодів даним транспортним засобом, після чого використовував його для власних потреб. А також посилаючись на наявність, в даному випадку ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, вказуючи на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які повністю підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні матеріалами та просив клопотання задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні проти клопотання заперечили, просили відмовити в задоволенні клопотання, та обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у виді домашнього арешту. ОСОБА_4 при розгляді справи пояснив, що не мав наміру викрадати автомобіль, а за домовленістю зі своїм знайомим йому необхідно було його відремонтувати для подальшої передачі автомобіля на потреби ЗСУ. Він відкотив цей автомобіль в гаражний бокс, який знаходиться в цьому ж дворі, де і був припаркований автомобіль. Після цього як автомобіль був відремонтований, він приїхав в двір де і був затриманий працівниками поліції. Хто власник автомобіля йому невідомо. Переховуватися чи перешкоджати досудового розслідуванню не буде, оскільки, під час служби в ЗСУ отримав поранення та на даний час має поганий стан здоров'я, потребує постійного супроводу, через що був виключений з військового обліку.
Слідчий суддя, заслухавши думку учасників судового засідання, перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, в судовому засіданні встановлено, що СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141370000817 від 21.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 21.10.2025, близько 15:00 год. маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, перебуваючи поблизу будинку № 7, що по вул. Тролейбусна в м. Львові, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом взлому замка дверей в автомобілі “ВАЗ 21083», д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 65 000 гривень, що на праві користування належить ОСОБА_8 , проник в салон даного автомобіля та в подальшому, шляхом буксирування перемістив його з місця стоянки, чим незаконно заволодів даним транспортним засобом, після чого використовував його для власних потреб.
24.10.2025 року підозрюваного ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України затримано.
25.10.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Разом з тим, відповідно до ст. 29 Конституції України, ст. 12, 177 КПК України, право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Враховуючи те, що запобіжним заходом обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винною у вчиненні злочину, а тому обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Враховуючи правову позицію, викладену в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
При розгляді питання про обрання запобіжного заходу судом враховано відомості, про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який не одружений (вдівець), на утриманні неповнолітніх дітей не має (дитина та дружина ОСОБА_4 загинули внаслідок збройної агресії російської федерації), зареєстрований та постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимий, а також те, що на даному етапі досудового розслідування, останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії не тяжких, є учасником бойових дій, а також судом враховано стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 .
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Саме суворість передбаченого покарання, на думку суду, дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , розуміючи вказані обставини, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення в подальшому кримінальної відповідальності, відповідно на думку слідчого судді на даному етапі є обґрунтовані підстави вважати, що наявний ризик, що передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Однак, для запобігання вищезазначеного ризику, на думку слідчого судді, в даному випадку, з врахуванням особи підозрюваного, його віку, стану здоров'я, соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, достатнім буде обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки саме цей запобіжний захід, на переконання слідчого судді, забезпечить належне виконання процесуальних обов'язків підозрюваним в повній мірі.
Даний запобіжний захід, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , та є менш суворим ніж тримання під вартою, що в даному випадку є справедливим балансом між суспільним інтересом та правами підозрюваного на свободу.
У відповідності до ч.3 ст.202 КПК України підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слід звільнити з-під варти в залі суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Окрім цього, застосовуючи, щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне покласти на нього обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 107, 176-178, 181, 184, 186, 194, 395 КПК України, слідчий суддя,-
в задоволенні клопотання слідчого СВ Львівського РУП №2 ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати постійне місце проживання: АДРЕСА_1 в період з 21:00 год до 07:00 год.
Негайно звільнити з-під варти в залі суду підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покласти на підозрюваного наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого прокурора та суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв'язку;
- повідомляти про зміну місця проживання слідчого прокурора та суд;
- утриматися від спілкування з свідками та інших учасниками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Строк дії ухвали з 25 жовтня 2025 року до 25 грудня 2025 року включно.
Виконання ухвали покласти на Львівське РУП №2 ГУ Національної поліції у Львівській області.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 положення ч. 5 ст. 181 КПК України, а саме: працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1