справа № 756/6716/25 Головуючий у суді І інстанції: Шевчук А.В.
провадження №22-ц/824/15701/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
22 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість загальною сумою 56 957,70 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 6399,99 грн, суми заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором - 36637,71 грн, суми заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 87 календарних днів 13920,00 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначають, що 26.12.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4246290 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 10 000,00 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 26.12.2023 року по 19.12.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
За даними поденного розрахунку заборгованості за Договором № 4246290 від 26.12.2023 року у період з 26.12.2023 року по 23.09.2024 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 36 637,71 грн.
Позивач зазначав, що у зазначений період відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 3 600,01 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 7700,00 грн.
23.09.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Представник позивача зазначав, що відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4246290 строк кредиту 360 днів: з 26.12.2023 року по 19.12.2024 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 23.09.2024 року №23/09/2024, строк дії Договору № 4246290 від 26.12.2023 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 24.09.2024 року по 19.12.2024 року (87 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 13 920,00 грн (6399,99 грн * 2,5% = 160,00 грн*87 календарних дні = 13 920,00 грн.)
Таким чином, за твердженням позивача, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4246290 від 26.12.2023 року загальною сумою 56 957,70 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 6 399,99 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 36 637,71 грн, нарахованих процентів ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 87 календарних днів 13920,00 грн.
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним заочним рішенням, адвокат Лисенко Д.В., який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції в порушення порядку зарахування коштів за кредитним договором визначеним п. 4.6 та принципів цивільного права, як свобода та обов'язковість виконання договору, здійснив зарахування коштів сплачених позичальником лише в частину вартості кредиту, та відмовив у стягненні відсотків за користування коштами, чим змінив правову суть кредитних відносин.
Відмовляючи у стягненні відсотків за користування коштами виходячи з розміру денної відсоткової ставки у розмірі 2,5%, на переконання апелянта, суд першої інстанції не був позбавлений процесуальної можливості часткового задоволення позову у цій частині із застосуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року в частині розміру денної відсоткової ставки 1%.
Вказував, що клієнт не скористався положенням п. 5.3.2 договору, яким передбачено відмова від укладення договору.
Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на п. 9.9 договору згідно якого позичальник підписуючи цей договір підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», актуальні на дату укладення договору редакція, яких розміщена на веб-сайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
При цьому, вимог про визнання кредитного договору або окремих його умов недійсними відповідач не пред'являв. Підписавши кредитний договір в електронній формі, відповідачка засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, визначених кредитним договором.
25 вересня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення від ТОВ «Українські фінансові операції», представник позивача зазначав зокрема про те, що суд першої інстанції під час розв'язання спору у даній справі не здійснив розрахунок відсотків відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» в розмірі денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції врахував положення ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», в якому зазначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними та Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, та яким доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % та обгрунтовував свої висновки тим, що передбачена умова в укладеному між сторонами договорі про надання фінансового кредиту, про встановлення денної процентної ставки у розмірі 2,5 % у порядку ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.
Враховуючи, що кредитний договір укладений після 24 грудня 2023 року, пункт договору про нарахування відсотків у розмірі 2,5 % є нікчемним, суд першої інстанції вважав за потрібне відмовити позивачу у стягненні нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом.
Беручи до уваги, що відповідач сплатила первісному кредитору 11 300,01 грн, суд першої інстанції вважав за можливе зарахувати вказані кошти в рахунок сплати заборгованості за тілом кредиту.
Враховуючи те, що сума наданого відповідачу кредиту у розмірі 10 000,00 грн, сплачена останньою, суд першої інстанції вважав за потрібне відмовити позивачу у стягненні заборгованості за тілом кредиту.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, 26.12.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4246290 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у формі електронного документу. Відповідачем договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 30448, 26.12.2023 року о 09:39:53 год, що підтверджується копією означеного договору (а.с. 25-27).
На умовах, встановлених договором, Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п.п.1.2 п.1 договору).
Відповідно до умов договору, тип кредиту кредит, сума кредиту складає 10 000 грн.; строк кредиту - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
На підставі умов, викладених в п. 2.1. договору, ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.
Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.
Відповідно до п. 4.1. договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.
За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4246290 від 26.12.2023 року у період з 26.12.2023 року по 23.09.2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 36 637,71 грн (а.с. 31-33).
23.09.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача (а.с. 54-56).
Відповідно до пункту 1.1. договору факторингу року фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Таким чином, до ТОВ «Українські Фінансові Операції» відповідно до укладеного договору факторингу від 23.09.2024 року № 23/09/2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4246290 від 26.12.2023.
Позивачем, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, у період з 24.09.2024 року по 19.12.2024 року (87 календарних днів) здійснено нарахування процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою у сумі 13920 грн (6399,99 грн * 2,50% = 159,99 грн*87 календарних дні = 13920 грн.) (а.с. 34)
Відповідно до ч. 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Як вже встановлено судом, відповідно до п. 1.3 договору № 4246290 строк кредиту 360 днів з 26.12.2023 року по 19.12.2024 року.
Стандартна процентна ставка за користування кредитом відповідно до 1.4.1. договору становить 2,5% в день.
Під час вирішення даного спору слід врахувати, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Визначаючи розмір заборгованості, колегія суддів, з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», виходячи з того, що денна ставка відсотків, починаючи 24 грудня 2023 року має бути не більше 2,5% з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%; з 20 серпня 2024 року - не більше 1%, встановила, що заборгованість зі сплати процентів за користування позикою за період з 26 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, оскільки за цей період позивачем здійснено розрахунок, виходячи із процентної ставки 2,5 % в день.
Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.
Кредитний договір № 4246290 укладений 26.12.2023 року строком 360 днів. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір діяв після набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовною заявою позивач надав розрахунок заборгованості за період з 26.12.2023 року по 19.12.2024 року (а.с.31-33, 34).
Разом з тим, наведені позивачем розрахунки заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 22 квітня 2024 року по 19 грудня 2024 року, що проведені за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом, не узгоджуються із приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
В суді апеляційної інстанції представник позивача надав розрахунок заборгованості з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким зокрема доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Вказаний розрахунок також був надісланий позивачем відповідачці, відповідно до положень ЦПК України.
З наданого позивачем в суді апеляційної інстанції розрахунку заборгованості, з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», виходячи з того, що денна ставка відсотків, починаючи 24 грудня 2023 року має бути не більше 2,5% з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%; з 20 серпня 2024 року - не більше 1%, а також враховуючи часткову сплату позичальником коштів на виконання договору в сумі 11 300,01 грн, сума заборгованості відповідачки за період з 26.12.2023 року по 19.12.2024 року складає 37 567,30 грн.
Суд апеляційної інстанції вважає, що вказана сума у розмірі 37 567,30 грн підлягає стягненню з відповідачки, оскільки відповідачка не виконала своїх зобов'язань за договором № 4246290 від 26.12.2023 року перед кредитором, що призвело до порушення прав останнього.
У контексті наведеного, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє об'єктивне підтвердження за наслідками перегляду судового рішення в оскаржуваній частині.
Суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується судових витрат в частині сплаченого позивачем судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 гривень (за подання позовної заяви, а.с. 14) та 3633,60 гривень (за подання апеляційної скарги на рішення суду, а.с. 114), що у сукупному розмірі складає 6056 гривень.
Предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 56957,70 грн.
Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про обгрутнованість стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 37 567,30 грн. Тому позовні вимоги задоволено на 65,96% (37 567,30 / 56957,70 х 100).
За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає, що стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума у розмірі 3994,53 гривні (6056 грн х 65,96%).
Що стосується судових витрат на правову допомогу понесених позивачем в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Звертаючись до суду першої інстанції, позивач у позовній заяві заявив вимогу про стягнення з відповідачки витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи до позовної заяви позивачем додано:
копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Українські фінансові операції» (а.с. 50);
заявку № 4246290 від 24.02.2025 року на виконання доручення до договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с.18);
рахунок на оплату до договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с. 21);
копію акту № 4246290 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24.03.2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с. 36).
Відповідно до п. 1 заявки № 4246290 від 24.02.2025 року на виконання доручення до договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства у суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4246290 від 26.12.2023 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 ..
Відповідно до п. 5.2 заявки № 4246290 загальна сума гонорару за надання правової допомоги згідно цієї заявки складає 10 000 грн.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки викладені у постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Великої Палати Верховного Суду яка зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Таким чином, аналізуючи матеріали справи колегія суддів вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесений у суді першої інстанції, визначений адвокатом є дещо завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 56 957,70 грн, тобто справа відноситься до малозначних, сума заявлених витрат на правову допомогу у загальному розмірі 10 000 грн є непропорційною щодо ціни позову, а також враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до 3 000 грн.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному тлумаченні закону, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» задовольнити частково.
Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4246290 від 26 грудня 2023 року у розмірі 37 567 грн 30 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати на правову допомогу понесені позивачем в суді першої інстанції у розмірі 3000 грн та судовий збір у розмірі 3994 грн 53 коп..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ: 40966896, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст постанови складено «27» жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
Є.В. Болотов