03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-з/824/642/2025
16 липня 2025 року м. Київ
Справа № 755/8699/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового судового рішення
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Борейко Максим Валерійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 січня 2024 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Авансар», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Борейко Максим Валерійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 01.06.2021 року за реєстровим № 77960 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авансар» заборгованості за кредитним договором № 200330971 від 10.05.2016 року, укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» як банком та ОСОБА_1 як позичальником у сумі 6948 грн. 45 коп., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з ТОВ «Авансар» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.
11 серпня 2023 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Белінського В.А. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме: витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн., витрат пов'язаних з доставкою поштової кореспонденції у розмірі 55 грн., транспортних витрат у розмірі 281 грн. 11 коп., оскільки судом не було вирішене вказане питання під час ухвалення рішення по справі.
Ухвалою суду від 24 січня 2024 року визнано дії позивача ОСОБА_1 щодо подання заяви про ухвалення додаткового рішення - зловживанням процесуальними правами. Заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 березня 2024 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення - задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Авансар» на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн., витрати пов'язані з доставкою поштової кореспонденції у розмірі 55 грн., транспортні витрати у розмірі 281 грн. 11 коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Авансар» - задоволено частково.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року - змінено в частині розміру витрат на правову допомогу та визначено, що стягненню з ТОВ «Авансар» на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
14 квітня 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 - Белінського В.А. надійшла заява про ухвалення додаткової постанови про стягнення з ТОВ «Авансар» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 16 500 грн., витрат, пов'язаних з доставкою поштової кореспонденції 165 грн, та транспортних витрат, пов'язаних з явкою до суду, у розмірі 1194 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано копії письмових доказів, а саме: копії договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 05.06.2023 року, додаток №1.5 від 06.12.2024 року, додаткову угоду №06/12/2024 від 06.12.2024 року, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 11.04.2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від № б/н від 05.06.2023 року, копії описів вкладення в цінний лист, чеків, накладних № 4870200034570, 4870200053698, 4870200092030, квиток пасажирський чек №114969 від 08.04.2025 року, посадковий документ № 96ЕВ4813- ВОС8597D-0001 ціна 428 грн. 06 коп., посадковий документ F5АВ4816-2003АОBF-0001 від 12.04.2025 року, квиток пасажирський чек № 124090032 від 12.04.2025 року.
Крім того, згідно з п. 2 додаткової угоди №06/12/2024 від 06.12.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.06.2023 року у разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про відмову у задоволенні чи/або частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Авансар» на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04.07.2024 у справі №755/8699/23) клієнт додатково сплачує адвокату гонорар у розмірі 3000 грн. (гонорар успіху).
Від представника ТОВ «Авансар» надійшла заява про зменшення заявлених витрат на правову допомогу, посилається на те, що сума витрат є значно завищена та не відповідає складності справи, а тому просить відмовити у задоволенні заяви або зменшити розмір заявлених витрат на правову допомогу.
Сторони та їх представники в судове засідання не з'явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку. Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без їх участі, тому колегія суддів вважала можливим розглянути заяву відповідно до вимог ч.4 ст. 270 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши заяву про відшкодування судових витрат та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 246 ЦПК України, у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Разом з тим, відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив наступне.
« Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).»
Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2023 року адвокат Белінський В.А. та ОСОБА_1 уклали договір про надання правової (правничої) допомоги № б/н, на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000287 від 29.03.2018 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Тернопільської області від 29.03.2018 року № 139/6.
06.12.2024 року адвокат Белінський В.А. та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 06/12/2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 05.06.2023 року, якою продовжили термін дії договору, яким встановили, що відповідно до договору вартість правової допомоги у фіксованому розмірі в суді апеляційної інстанції становить 12 000 грн., що включає: консультування - 500 грн., проведення аналізу судової практики -500 грн., ознайомлення з матеріалами апеляційного провадження у Київському апеляційному суді - 1000 грн, написання та подання (направлення) відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04.07.2024 - 3000 грн., написання та подання (направлення) до Київського апеляційного суду заяви про розподіл судових витрат - 1000 грн., написання та подання письмових пояснень у справі - 1000 грн., участь у судових засіданнях - 1000 грн., написання та подання (направлення) до суду клопотання про приєднання доказів у справі - 2000 грн., написання та подання (направлення) до суду заяви про винесення додаткового рішення у справі - 2000 грн.
Згідно з п.1 додаткової угоди клієнт оплачує понесені витрати необхідні для виконання послуг (судовий збір, вартість проведення експертиз та оплату вартості висновків фахівців, поштові витрати, витрати пов'язані з прибуттям до суду, транспортні витрати, тощо).
Відповідно до п.2 додаткової угоди від 06 грудня 2024 року сторони домовились про те, що у разі якщо буде досягнуто мету представництва клієнт додатково сплачує адвокату гонорар у розмірі 3000 грн. (гонорар успіху).
На підтвердження погодження ціни на виконання послуг з надання правової допомоги, згідно договору про надання правової допомоги від 05 червня 2023 року сторони підписали протокол про узгодження договірної ціни від 06 грудня 2024 року.
20 січня 2025 року адвокат Белінський В.А. та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 10/10/2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 05.06.2023 року, якою погодили внести зміни в п. 5.1. договору і викласти його в наступній редакції: цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 20.01.2026 року.
11 квітня 2025 року адвокат Белінський В.А. та ОСОБА_1 підписали акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору б/н від 05.06.2023 року, згідно з яким загальна вартість наданих послуг складає 13 500 грн. у суді апеляційної інстанції.
На підтвердження транспортних витрат ОСОБА_2 надав наступні докази: посадковий документ на поїзд № 96ЕВ4813-ВОС8597D-001 від 08 квітня 2025 року сполученням Тернопіль - Київ пасажирський, вартістю - 428 грн. 06 коп.; посадковий документ на поїзд № F5АВ4816-2003А0ВF-0001 від 12 квітня 2025 року сполученням Київ пасажирський - Тернопіль, вартістю - 388 грн. 24 коп.; копія чеку № 114969 від 08 квітня 2025 року про оплату проїзду сполученням Михайлівка - Тернопіль, вартістю 190 грн. 30 коп.; копія чеку № 1240932 від 12 квітня 2025 року про оплату проїзду сполученням Тернопіль - Михайлівка, вартістю 187 грн. 40 коп.
Згідно з розрахунком (остаточним) суми судових витрат від 13.04.2025 року № б/н сума, що підлягає сплаті ОСОБА_1 адвокату Белінському В.А. за надання адвокатських послуг згідно з договору б/н від 05.06.2023 року, становить 13 500 грн., витрати на відправку кореспонденції - 165 грн., транспортні витрати - 1194 грн., гонорар успіху - 3000 грн., а всього 17 859 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами справи (а.с. 69, т. 2).
09 грудня 2024 року адвокат Белінський В.А. подав відзив по суті справи та доводів апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення ( а.с. 78-92, т. 2).
24 грудня 2024 року адвокат Белінський В.А. надав письмові пояснення до апеляційної скарги на додаткове рішення (а.с.100-105, т.2).
14 січня 2025 року адвокат Белінський В.А. повторно подав відзив та пояснення на апеляційну скаргу, однаковий за змістом з відзивом від 09 грудня 2024 року та поясненнями від 24 грудня 2024 року (а.с. 108-121, т.2).
14 квітня 2025 року надійшло клопотання від адвоката Белінського В.А. про долучення доказів витрат на правову допомогу та витрат на пов'язаних з прибуттям до суду (а.с. 136-158, т.2).
14 квітня 2025 року надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (а.с.160-167, т.2).
23 квітня 2025 року від адвоката Белінського В.А. надійшла заява про залишення без розгляду заяви представника відповідача про зменшення витрат на правову допомогу (а.с.178-186, т.2).
Оцінивши надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що заявлена сума до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 500 грн. не відповідає обсягу фактично наданих адвокатом послуг позивачу, не відповідає критерію розумності та необхідності таких витрат, виходячи із обсягу наданих послуг.
Колегія суддів звертає увагу, що предметом апеляційного перегляду було не рішення суду по суті спору щодо визнання таким , що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса на загальну суму стягнення 6948 грн. 45 коп., а додаткове рішення суду про стягнення з відповідача ТОВ «Авансар» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції на суму 13 000 грн.
Відтак, фактично консультації, вивчення судової практики, а також подача ідентичних за змістом письмових пояснень не відповідають критерію необхідності, а їх вчинення на стадії апеляційного перегляду справи виключно в частині стягнення витрат на правову допомогу не було необхідним з точки зору доцільності їх виконання. В даному випадку правова позиція щодо витрат на правову допомогу, які були стягнуті додатковим рішенням суду першої інстанції, вже була сформульована і була викладена в поданих представником позивача документах, що долучені до справи.
Крім цього, суд враховує, що правова позиція сторони позивача у справі у суді першої та апеляційної інстанції не змінювалась, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулюють спір у справі, та документи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовувала вимоги, проводити аналіз судової практики.
Також з розрахунку судових витрат вбачається, що адвокат вказує про надання правової допомоги щодо написання та подання до апеляційного суду окремо клопотання про приєднання доказів щодо надання правової допомоги, витрачений час - 2 години, вартістю послуг - 2000 грн., а також окремо - щодо написання та подання заяви про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат, витрачений час - 2 години, вартістю послуг - 2000 грн.
Однак, відповідно до висновків Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22, заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. Отже, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору. З огляду на викладене, у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги обсяг вчинених процесуальних дій, обсяг виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), принцип розумності судових витрат, їх пропорційності до предмета спору, взявши до уваги заперечення представника відповідача щодо недотримання принципу співмірності витрат апелянта на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. та судових витрат, пов'язаних з прибуттям адвоката до суду (вартість квитків), у сумі 1194 грн.
Вирішуючи питання про відшкодування заявлених стороною позивача гонорару успіху у розмірі 3000 грн, апеляційний суд виходить з того, що зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару успіху, не є обов'язковими для суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд, застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.
Аналогічним чином тлумачить це питання і Європейський суд з прав людини, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару успіху у цьому спорі є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат, а стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді.
Відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї додатковий спосіб отримання доходу.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача витрат у формі «гонорару успіху», оскільки як зазначалось вище, перегляд справи в апеляційному порядку стосувався лише додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на правову допомогу.
Отже, враховуючи те, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, і те, що апеляційний суд дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн, врахувавши реальність та необхідність понесених стороною позивача витрат на правничу допомогу, у задоволенні заяви в частині стягнення «гонорару успіху» слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 137, 141, 270, 268, 367, 368, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з прибуттям до суду (вартість квитків), у сумі 1194 ( одна тисяча сто дев'яносто чотири) грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 ( три тисячі) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 27 жовтня 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.