Єдиний унікальний номер 448/1641/25
Провадження № 3/448/880/25
24.10.2025 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої,
за ч.2 ст.204-1 КУпАП, -
На адресу Мостиського районного суду Львівської області з ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №007104Е від 10.08.2025р., складеного заступником начальника відділення ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 слідує те, що вона 10.08.2025р. о 14:00 год. в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині», територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області, на виїзд з України в Республіку Польща під час прикордонного контролю осіб, прикордонним нарядом «Перевірка документів» пред'явила на паспортний контроль паспорт громадянина Республіки Польща для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 05.11.2019 року на установчі дані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В процесі перевірки документів, встановлено, що вищевказана особа являється громадянином України, згідно витягу з Державної міграційної служби України та у такої наявний паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області на установчі дані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий Івано-Франківським відділом Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на установчі дані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги ч.1 ст.2 Закону України «Про громадянство», ст.ст.2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», підп.1 п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року №57, та її дії кваліфіковано за ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Проаналізувавши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначається місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, викладення якого має відповідати диспозиції статті, за якою особа притягається до адміністративної відповідальності; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п.2 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, чи правильно складений протокол та інші матеріали про адміністративне правопорушення.
Системний аналіз приписів ст.ст.7, 254, 279 КУпАП визначає, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.
Згідно зі статтею 2 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. При цьому стаття 17 зазначеного Закону визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права. У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. Суть порушення, яке має значення для справи, формулюється у протоколі про адміністративне правопорушення. Саме цей документ встановлює в чому полягає правопорушення, тоді як суд, покликаний винести постанову, має лише обмежені повноваження щодо встановлення наявності / відсутності вини особи у скоєному.
Зазначене має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки неправильне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, унеможливлює визнання судом здобутих по справі доказів належними та допустимими, в розумінні вимог статті 251 КУпАП. Згідно зі статтею 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Протокол про адміністративне правопорушення - це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі.
Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №007104Е від 10.10.2025р., - такий складено відносно громадянки ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП. У протоколі зазначено про порушення ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про громадянство», ст.ст.2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», підп.1 п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року №57.
Згідно із ч.1 ст.204-1 КупАП, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Згідно диспозиції частини 2 статті 204-1 КУпАП, об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у вчиненні тих самих дії, вчинених групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
В порушення вимог статті 256 КУпАП, дії ОСОБА_1 працівниками ДПС України кваліфіковано за ч.2 ст.204-1 КУпАП, тоді як до зазначеного протоколу не долучено відповідних процесуальних документів, які підтверджували би факт того, що гр. ОСОБА_1 , являється особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч.1 ст.204-1 КУпАП. Натомість додано лише копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №005627Е від 16.07.2025р., згідно якого 16.07.2025року о 15:00 год.в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Смільниця-Кросценко», територія Хирівської ОТГ Самбірського району Львівської області під час прикордонного контролю на в'їзд в Україну ОСОБА_1 пред'явила на паспортний контроль паспорт гр. Республіки Польща для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , вид. 05.11.2019 року на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В процесі прикордонного контролю встановлено, що вона є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , вид. 16.11.2020 року на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Своїми діями вищевказана громадянка порушила вимоги ст.ст. 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України та в?їзду в Україну громадян України», п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених ПКМУ від 27.01.1995 р. №57, чим здійснила спробу незаконного перетинання державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів, та її дії кваліфіковано за ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
У зв'язку з наведеними обставинами, до протоколу про адміністративне правопорушення працівниками ДПС України не долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт того, що ОСОБА_1 , будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, передбачених ч.1 ст.204-1 КУпАП, повторно вчинила будь-яке з правопорушень, передбачених зазначеною нормою.
Зазначений недолік не дає можливості встановити в діях ОСОБА_1 наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення, визначитися з правильністю кваліфікації його дій, всебічно, повно і об'єктивно розглянути справу.
Внаслідок допущених порушень суддя позбавлений можливості належним чином визначити обставини, які відповідно до вимог ст.280 КУпАП, підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. За змістом ст.278 КУпАП у випадку, якщо в протоколі чи інших матеріалах виявлені недоліки, особа, яка проводить підготовку до розгляду справи, повертає матеріали органу, який порушив адміністративну справу.
Отже, зазначені недоліки не дають можливості суду прийняти рішення у відповідності до вимог ст.245 КУпАП та надати об'єктивну оцінку діям особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Тому, з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, приходжу до висновку, що матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП необхідно повернути до ІНФОРМАЦІЯ_1 для належного оформлення.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України №11 від 17.10.2014 року, норми КУпАП не забороняють повернення протоколу про адміністративне правопорушення, складеного не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статті 256 цього Кодексу та визнається правильною практика тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
Велика Палата Верховного Суду у своїй правовій позиції сформульованій у постанові від 11.02.2021 у справі №11-1219сап19 зазначила, що норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог статті 256 КУпАП у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 31 березня 2015 року за №2-рп/2015 положення частини другої статті 294 КпАП України щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене частиною першою статті 284 цього кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього кодексу, про закриття справи. Тобто, постанова судді про повернення матеріалу на дооформлення оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.245, 256, 268, 277, 278, 280 КУпАП, суддя, -
Матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП повернути до ІНФОРМАЦІЯ_1 для належного дооформлення.
Постанова оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя Ю.В. Кічак