Справа № 755/7558/25
№ 1-кп/755/1109/25
"21" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040000966 від 19.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь, Донецької обл., українця, громадянина України, з вищою освітою, не офіційно не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох дітей 2008 р.н. та 2021 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним
У невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, у ОСОБА_9 , на ґрунті особистих неприязних відносин із раніше знайомим ОСОБА_7 , з яким він раніше працював у Київській міській школі вищої спортивної майстерності, що виникли з приводу обставин звільнення ОСОБА_9 з роботи, виник злочинний умисел, спрямований на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, а саме автомобіля марки «Skoda Kodiaq», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2018 року випуску, сірого кольору, що належить ОСОБА_7 , який був припаркований біля будівлі за адресою: м. Київ, пр-т Павла Тичини, 18, за місцем розташування Київської міської школи вищої спортивної майстерності. Так, ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, а саме вказаного вище автомобіля, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, заздалегідь підготував знаряддя вчинення вказаного злочину, а саме пляшку з горючою рідиною, та підготував для маскування на місці вчинення злочину змінний верхній огляд у вигляді куртки та шапки з прорізами для очей, які в подальшому, мав намір викинути. У подальшому, ОСОБА_9 19 березня 2025 року прибув до будівлі Київської міської школи вищої спортивної майстерності будинку по пр-ту Павла Тичини, 18 у м. Києві, де близько 18 години 40 хвилин, достовірно знаючи місце розташування належного директору Київської міської школи вищої спортивної майстерності ОСОБА_7 автомобіля марки «Skoda Kodiaq», реєстраційний номер НОМЕР_1 , підійшов до водійського вікна вказаного автомобіля, після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, обравши метод підпалу, як спосіб пошкодження чужого майна, що є загально небезпечним способом, а також, усвідомлюючи, що своїми діями внаслідок спричиненої ним пожежі та як наслідок не контрольованої дії вогню, може створити реальну небезпеку для життя та здоров'я інших осіб, розбив водійське скло даного автомобіля і в подальшому, за допомогою завчасно підготовленої пляшки з горючою рідиною, використавши стороннє джерело запалювання, запалив речовину, що перебувала у пляшці, та кинув дану ємкість у салон вказаного належного ОСОБА_7 автомобіля, тим самим, вчинивши своїми діями умисний підпал, внаслідок чого, салон та передня частина автомобіля обгоріли. Після чого, ОСОБА_9 , виконавши всі дії, які він вважав необхідними, що направлені на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, заливши автомобіль горіти, чим завдав власнику автомобіля - потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди у розмірі 1 094 430 гривень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 винним себе за ч. 2 ст. 194 КК України визнав у повному обсязі та показав, що він останні вісім років працював тренером у Київській міській школі вищої спортивної майстерності, директором якої є потерпілий ОСОБА_7 , який почав вчиняти на нього тиск та зазначив, що його звільнить, на що він з даного приводу намагався з останнім поговорити, зазначаючи, що має на утриманні двох дітей, орендує квартиру і його сім'я залишиться без засобів для існування, однак, потерпілий все одно його звільнив у жовтні 2024 року, при цьому, не віддав кошти, які був йому винен, а саме в розмірі 400 000 гривень, а пізніше, почав вчиняти тиск на його дружину, яка також працювала у даній школі, внаслідок чого, остання також звільнилася, і все це стало у подальшому причиною вчинення ним даного кримінального правопорушення, оскільки не зміг знайти інших засобів впливу на потерпілого. Так, він вирішив підпалити автомобіль потерпілого, а тому, придбав на АЗС 1 літр бензину, купив у магазині вживаних речей, одяг, зокрема, шапку, в якій вирізав отвори для очей та почав слідкувати за автомобілем потерпілого. 19 березня 2025 року, приблизно о 18-19 годині, по пр-ту Тичини, 18 у м. Києві він побачив автомобіль потерпілого марки «Skoda Kodiaq», р. н. НОМЕР_1 , який був припаркований, одягнув маску, куртку, переліз через паркан на територію спортивної школи, підійшов до автомобіля, вдарив металевим конусом бокове скло, від чого те розбилося, підпалив горючу суміш та кинув в автомобіль, після чого, переліз назад через паркан та покинув територію школи. Далі, цього ж дня, ввечері, вдома, його було затримано працівниками поліції. Зазначив, що під час досудового розслідування він одразу надавав визнавальні показання та був готовий співпрацювати з органом досудового розслідування. Зазначив, що розуміє, що його дії були умисними, після події намагався відшкодовувати шкоду потерпілому, усвідомив свої протиправні дії, щиро кається, цивільний позов визнає повністю та буде вчиняти всі дії щодо його відшкодування. Крім того, зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час, місце скоєння ним кримінального правопорушення, відповідають дійсності.
Показання ОСОБА_9 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: постанов про визнання речовими доказами від 19.03.2025 року та 20.03.2025 року; постанов про передачу речових доказів від 20.03.2025 року та 25.04.2025 року; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.03.2025 року; висновку експерта № СЕ-19/111-25/19154-ФХД від 24.04.2025 року; висновку експерта № СЕ-19/111-25/17995-АВ від 08.04.2025 року; висновку експерта № СЕ-19/111-25/18006-ПТ від 17.04.2025 року та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_9 .
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Вина обвинуваченого ОСОБА_9 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та наведеними вище письмовими доказами.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_9 у тому, що він своїми діями вчинив умисне пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 194 КК України.
Щодо призначення покарання
Прокурор просила визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та, враховуючи пом'якшуючу обставину, а саме його щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин, цивільний позов визнав повністю, під час досудового розслідування надавав визнавальні показання, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 3 роки.
Представник потерпілого ОСОБА_6 не заперечував факт визнання вини обвинуваченим ОСОБА_10 , однак, зазначив, що має сумнів щодо його щирого каяття, оскільки останній не вчиняв дій щодо відшкодування потерпілому заподіяної шкоди та прохав задовольнити цивільний позов у повному обсязі.
Потерпілий ОСОБА_7 підтримав думку свого представника.
Захисник ОСОБА_8 прохав суд врахувати щире каяття обвинуваченого ОСОБА_9 , його особу, а саме, раніше не судимий, під час досудового розслідування надавав визнавальні показання, які узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, приймав участь у слідчих діях, зареєстрований та проживає у м. Києві, має на утриманні двох дітей, має намір відшкодувати потерпілому всю заподіяну ним шкоду та також прохав призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а саме, звільнити від відбування покарання з іспитовим строком, відповідно до ст. 75 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_9 зазначив, що вину визнає повністю, щиро кається, просить вибачення у потерпілого та зобов'язується відшкодувати потерпілому всю заподіяну ним шкоду, має на утриманні двох дітей, тому, прохав не позбавляти його волі.
Позиція суду щодо призначення покарання
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують (обтяжують) покарання.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу, зокрема: під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, у скоєному щиро розкаявся, вину та цивільний позов визнав повністю, раніше не судимий, має на утриманні двох дітей.
Згідно зі ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненому та те, що має на утриманні неповнолітніх дітей (ч. 2 ст. 66 КК України - при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті).
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого (щиро каявся, вину та цивільний позов визнав повністю, жалкує, що так сталося, прохав вибачення у потерпілого, раніше не судимий, має на утриманні двох дітей 2008 р.н. та 2021 р.н., за місцем проживання характеризується позитивно), наявності пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також промову прокурора в судових дебатах про те, що обвинуваченого можливо звільнити від відбування покарання з випробовуванням, суд дійшов висновку, що перевиховання й виправлення ОСОБА_9 можливе без ізоляції від суспільства, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Так, згідно з приписами ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Зваживши всі наведені обставини, суд, з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК України, приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
Призначення ОСОБА_9 саме такого покарання із застосуванням ст. 75 КК України буде відповідати принципу необхідності і достатності для його виправлення, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засуджених).
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'язки. Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
Встановлення у даному випадку судом іспитового строку 2 (два) роки обвинуваченому ОСОБА_9 є виправданим із врахуванням особи обвинуваченого, і достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення без реального відбування покарання.
Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_7 задовольнити, оскільки визнаний обвинуваченим ОСОБА_9 у повному обсязі.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 50, 65-67, 75-76, 194 КК України, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 100, 124, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_9 визнати винуватим за ч. 2 ст. 194 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_9 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_9 не обирався.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задовольнити та стягнути зі ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 1 094 430 гривень.
Стягнути зі ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз, а саме: № СЕ-19/111-25/19154-ФХД від 24.04.2025 року в розмірі 3 565 гривень 60 копійок; № СЕ-19/111-25/17995-АВ від 08.04.2025 року в розмірі 4 775 гривень 40 копійок; № СЕ-19/111-25/18006-ПТ від 17.04.2025 року в розмірі 3 565 гривень 60 копійок, а всього на загальну суму в розмірі 11 906 гривень 60 копійок.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: змив із внутрішньої частини лобового скла та рештки горіння з панелі приладів авто, які поміщено до спеціального пакету № 0022729, куртку темного кольору, яку запаковано до паперового мішка та опечатано пломбою № В003577, шапку синього кольору, яку поміщено до паперового конверту, який опечатано паперовою печаткою «Для пакетів», пакет білого кольору з надписом «Reserved», який поміщено до спеціального пакету № PSP4177966, що передані на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві - знищити;
- зубну щітку, яку поміщено до паперового конверту та опечатано биркою № NPU-2299286, станок для гоління, який поміщено до паперового конверту та опечатано биркою № NPU-2299288, мобільний телефон «iPhone X» IMEI НОМЕР_3 із sim-карткою Vodafon НОМЕР_4 , який поміщено до спеціального пакету № CRI1269283, мобільний телефон «iPhone 13Pro» IMEI НОМЕР_5 із sim-карткою Lifecell НОМЕР_6 , який поміщено до спеціального пакету № CRI1269282, куртку та дві кепки, дві пари штанів чорного кольору, кросівки з візерунками, чорні штани, що передані на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві - повернути ОСОБА_9
- DVD-R диск з відеозаписами з камер відеоспостереження, які встановлені на території мікрорайону «Березняки», а саме із системи «Безпечні Березняки» та DVD-R диск з відеозаписами з камер відеоспостереження, які встановлені на приміщенні «Київської міської школи вищої спортивної майстерності» за адресою: м. Київ, пр-т Тичини, 18, що приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року на: зубну щітку, станок для гоління, мобільний телефон iPhone X IMEI НОМЕР_3 з sim-карткою Vodafon НОМЕР_4 , мобільний телефон iPhone 13Pro IMEI НОМЕР_5 з sim-карткою Lifecell НОМЕР_6 , куртку та дві кепки, дві пари штанів чорного кольору, кросівки з візерунками, чорні штани, що були вилучені 20.03.2025 року під час проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , - скасувати після набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_9 , захиснику, потерпілому, представнику потерпілого та прокурору.
Головуючий суддя