Справа № 712/13922/25
Провадження №1-кс/712/4853/25
24 жовтня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2024 року за № 42024252220000010 за підозрою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України та підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 4 ст. 410 КК України-
Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві за процесуального керівництва Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42024252220000010 від 27.05.2024 за підозрою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, та за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 410 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, однак не пізніше 18.04.2025, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою особистого незаконного збагачення, зловживаючи своїм службовим становищем, вирішив організувати у військовій частині НОМЕР_1 систематичне привласення належного вказаній військовій частині військового майна - дизельного палива з його подальшим збутом для незаконного отримання грошових коштів.
Однак, всупереч вищенаведеним нормативно-правовим актам, а також з урахуванням об'єктивних обставин і умов зберігання та переміщення дизельного палива у військовій частині НОМЕР_1 , усвідомлюючи неспроможність одноособово реалізувати свій злочинний намір, та з метою не бути викритим у вчиненні злочинних дій, спланував досягнення поставленої мети за рахунок залучення до протиправної діяльності ряду інших осіб з числа діючих військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та цивільних осіб, які мають безперешкодний доступ на територію військової частини.
З метою реалізації свого злочинного плану, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, однак не пізніше 18.04.2025, ОСОБА_8 , будучи знайомим з ОСОБА_4 , який впродовж тривалого часу орендує у військовій частині НОМЕР_1 частину приміщень автомобільної технічно-експлуатаційної частини, які розташовуються на території зазначеної військової частини, за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходяться неподалік від автозаправної станції військової частини, з пропозицією співучасті
ОСОБА_4 у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України. Згідно розробленого та озвученого ОСОБА_8 плану, ОСОБА_4 повинен був виділити частину орендованого ним приміщення для безперешкодного заїзду всередину автомобільної техніки, за допомогою якої здійснюватиметься зливання незаконно привласненого ОСОБА_8 дизельного палива військової частини НОМЕР_1 , до заздалегідь підготовлених для цього ОСОБА_4 ємностей. В подальшому, ОСОБА_4 , повинен був зберігати вказане дизельне паливо у орендованому ним приміщенні, в ході чого, використовуючи власний транспортний засіб, вивозити його за територію військової частини та здійснювати реалізацію серед цивільних осіб на території міста Умані та Уманського району Черкаської області, а отримані від таких незаконних дій кошти, розподіляти між собою.
На озвучену пропозицію ОСОБА_8 , щодо відведеної ролі пособника під час вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_4 добровільно погодився.
В подальшому, усвідомлюючи, що місце зливання, зберігання незаконно привласненого ОСОБА_8 дизельного палива, а також його вивезення за межі військової частини та реалізацію, буде забезпечено ОСОБА_4 , ОСОБА_8 у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, однак не пізніше 18.04.2025, звернувся до водія електрогазового відділення технічного взводу аеродромно-технічної роти 110 авіаційної комендатури ОСОБА_9 , за яким закріплений автомобіль марки «МАЗ-5334» автоцистерна АЦ-8 р.н.з. НОМЕР_2 ,
з пропозицією співучасті ОСОБА_9 у спільному вчиненні з ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України. Згідно розробленого та озвученого ОСОБА_8 плану, ОСОБА_9 під час здійснення переливання дизельного палива за допомогою вищевказаного автомобіля з резервуарів, в яких воно зберігалося до модуля РГС-20 053/23, повинен був зливати до нього не весь об'єм, а частину, яку буде визначено ОСОБА_8 . Решту дизельного палива, яке залишиться у автоцистерні, ОСОБА_9 , повинен був завозити вказаним автомобілем до орендованого ОСОБА_4 приміщення, де зливати його до заздалегідь підготовлених для цього ОСОБА_4 ємностей.
На озвучену пропозицію ОСОБА_8 , щодо відведеної ролі виконавця під час вчинення кримінального правопорушення, розуміючи, що в разі відмови від неї, для нього можуть настати негативні наслідки в ході подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , ОСОБА_9 добровільно погодився.
В той же час, ОСОБА_8 , як організатор вчинення кримінального правопорушення, маючи безперешкодний доступ до місця зберігання дизельного палива та можливість безперешкодного протиправного його переміщення до будь-якого місця, тобто фактичну можливість розпоряджатися ним на власний розсуд, в супереч положенням нормативно-правових актів, посадовим обов'язкам та інтересам військової служби, повинен був здійснювати організацію його перевезення ОСОБА_9 до орендованих ОСОБА_4 приміщень, забезпечувати комунікацію між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , а також вживати заходів із оформлення всіх необхідних документів для списання незаконно привласненого ним дизельного палива, надаючи таким своїм діям начеб то законного характеру.
18.04.2025 о 10 год. 15 хв., між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 відбулася телефонна розмова, в ході якої, з метою реалізації спільного злочинного плану, останній повідомив ОСОБА_4 , про можливість зливу незаконно привласненого ним дизельного палива, у зв'язку з чим, вони домовилися про прибуття ОСОБА_4 до орендованого ним приміщення на території військової частини НОМЕР_1 орієнтовно за півтори години часу.
Того ж дня, тобто 18.04.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше, 11 год. 52 хв., ОСОБА_9 прибув до автозаправної станції військової частини НОМЕР_1 на автомобілі марки «МАЗ-5334» автоцистерна АЦ-8 р.н.з. НОМЕР_2 , в автоцистерну якої, за вказівкою ОСОБА_8 , здійснив закачування з резервуару для зберігання, невстановленого в ході досудового розслідування об'єму дизельного палива «ДП Арк Євро агенція» для перекачування його до модуля РГС-20 053/23. В той же час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, з метою особистого незаконного збагачення, зловживаючи своїм службовим становищем, ОСОБА_8 , згідно раніше визначеного злочинного плану, наказав ОСОБА_9 злити до модуля частину дизельного палива, а решту, об'ємом не менше 1670 л (1386,1 кг), залишити в автоцистерні, після чого, поїхати до орендованого ОСОБА_4 приміщення, де злити його до заздалегідь підготовлених для цього ОСОБА_4 ємностей.
Діючи з метою реалізації злочинного плану та визначеній ОСОБА_8 ролі виконавця вчинення кримінального правопорушення, після злиття частини дизельного палива до модуля РГС-20 053/23, 18.04.2025 об 11 год. 52 хв., ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки «МАЗ-5334» автоцистерна АЦ-8 р.н.з. НОМЕР_2 , заїхав до орендованої ОСОБА_4 у військовій частині НОМЕР_1 частини приміщень автомобільної технічно-експлуатаційної частини, які розташовуються на території зазначеної військової частини, за адресою: АДРЕСА_1 , де на нього чекав ОСОБА_4 , після чого, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, згідно раніше визначеного злочинного плану, за допомогою насоса та рукава для зливу зазначеного автомобіля, вони разом здійснили злив з автоцистерни дизельного палива об'ємом 1670 л (1386,1 кг), до трьох заздалегідь підготовлених для цього ОСОБА_4 ємностей типу «Єврокуб» об'ємом 1000 літрів кожна, після чого, ОСОБА_9 , керуючи тим же автомобілем, залишив зазначене приміщення, внаслідок чого, в результаті вказаного незаконного розпорядження ОСОБА_8 , за співучасті ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , зазначеним військовим майном - дизельним паливом «ДП Арк Євро агенція», воно незаконно вибуло з власності військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим, військовій частині було завдано збитків на суму 57994,42 (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні сорок дві копійки) гривні.
В подальшому, 19.04.2025 об 11 год. 56 хв., з метою продовження реалізації спільного з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 злочинного плану, ОСОБА_4 прибув на власному автомобілі марки «ВАЗ» модель «21061» держаний номерний знак НОМЕР_3 до орендованої ним у військовій частині НОМЕР_1 частини приміщень автомобільної технічно-експлуатаційної частини, які розташовуються на території зазначеної військової частини, за адресою: АДРЕСА_1 , де, в 12 каністр об'ємом 20 літрів кожна, перелив з ємностей типу «Єврокуб» незаконно привласнене ОСОБА_8 дизельне паливо «ДП Арк Євро агенція» військової частини НОМЕР_1 , загальним об'ємом 250 літрів, після чого, завантаживши їх до салону та багажнику вказаного автомобіля, о 12 год. 22 хв. виїхав на ньому з приміщення.
Того ж дня, тобто 19.04.2025 о 12 год. 32 хв., ОСОБА_4 на власному автомобілі марки «ВАЗ» модель «21061» держаний номерний знак НОМЕР_3 , прибув до приміщення гаражу № НОМЕР_4 автомобільного гаражного кооперативу «Зоря», що розташовується за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Європейська, 102, де під час зустрічі з ОСОБА_10 , було здійснено переливання дизельного палива з каністр у розташовану у гаражі ємність типу «Єврокуб» загальним об'ємом 250 літрів (207,5 кг), за що ОСОБА_10 було надано ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 9580,00 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят гривень) гривень, таким чином, виконуючи визначену ОСОБА_8 роль пособника, ОСОБА_4 збув здобуте кримінально протиправним шляхом майно - дизельне паливо «ДП Арк Євро агенція», належне військовій частині НОМЕР_1 .
В подальшому, 21.04.2025 о 10 год. 55 хв., з метою продовження реалізації спільного з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 злочинного плану, ОСОБА_4 прибув на власному автомобілі марки «ВАЗ» модель «21061» держаний номерний знак НОМЕР_3 до орендованої ним у військовій частині НОМЕР_1 частини приміщень автомобільної технічно-експлуатаційної частини, які розташовуються на території зазначеної військової частини, за адресою: АДРЕСА_1 , де, в 12 каністр об'ємом 20 літрів кожна, перелив з ємностей типу «Єврокуб» незаконно привласнене ОСОБА_8 дизельне паливо «ДП Арк Євро агенція» військової частини НОМЕР_1 , загальним об'ємом 250 літрів, після чого, завантаживши їх до салону та багажнику вказаного автомобіля, об 11 год. 20 хв. виїхав на ньому з приміщення.
Того ж дня, тобто 21.04.2025 об 11 год. 31 хв., ОСОБА_4 на власному автомобілі марки «ВАЗ» модель «21061» держаний номерний знак НОМЕР_3 , прибув до приміщення гаражу № НОМЕР_4 автомобільного гаражного кооперативу «Зоря», що розташовується за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Європейська, 102, де під час зустрічі з ОСОБА_10 , було здійснено переливання дизельного палива з каністр у розташовану у гаражі ємність типу «Єврокуб» загальним об'ємом 250 літрів (207,5 кг), за що ОСОБА_10 було надано ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 10 080,00 (десять тисяч вісімдесят гривень) гривень, таким чином, виконуючи визначену ОСОБА_8 роль пособника, ОСОБА_4 збув здобуте кримінально протиправним шляхом майно - дизельне паливо «ДП Арк Євро агенція», належне військовій частині НОМЕР_1 .
В подальшому, 21.04.2025 у проміжок часу з 12 год. 40 хв. по 21 год. 22 хв., в ході проведення обшуку на території військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у орендованій ОСОБА_4 частині приміщень автомобільної технічно-експлуатаційної частини, було виявлено та вилучено три ємності типу «Єврокуб», в яких знаходилося незаконно привласнене ОСОБА_8 за співучасті з ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , майно військової частини НОМЕР_1 - дизельне паливо «ДП Арк Євро агенція» загальним об'ємом 1170 літрів (971,1 кг), таким чином припинено протиправну діяльність останніх.
Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» суд вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконатиоб'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
На даний час фігурантам вказаної злочинної схеми повідомлено про підозру, а саме: ОСОБА_8 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 410 КК України.
Згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 4 ст. 410 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.
З огляду на кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється
ОСОБА_4 , його особу та інші обставини існують ризики, що він може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні,знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Необхідність обрання стосовно ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі.
Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на ньогопроцесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
-переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваниху цьому кримінальному провадженні;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є:
1.Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 має високий ступінь суспільної небезпеки, так як скоєно в умовах правового режиму воєнного стану військовослужбовцем.
Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 зумовлене тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Крім цього, запобіжний захід застосовується для того, щоб підозрюваний (обвинувачений) не перешкоджав компетентному органу в перевірці обставин, які можуть свідчити про вчинення злочину. Отже, на момент повідомлення особі про підозру існує лише припущення щодо її винуватості, для обґрунтування або спростування якого триває процедура збирання доказів.
За таких умов застосування будь-якого запобіжного заходу, а особливо тримання під вартою, потребує особливої уваги з боку слідчого судді (суду) та обов'язкового переосмислення цього запобіжного заходу з боку громадськості.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, на сьогоднішній день наша країна переживає один з найскладніших періодів в історії, коли питання незалежності та суверенітету перебуває на вустах у кожного свідомого громадянина та патріота, коли військовослужбовці приймають участь в стримані збройного агресії збройних сил російської федерації, захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України від збройної агресії ворога, однак дії, які кваліфікуються ОСОБА_4 є аморальними та викликають реальний суспільний резонанс. Такі дії свідчать про відсутність стимулюючих засобів запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, оскільки впродовж останнього часу на території України в засобах масової інформації часто висвітлюються факти привласнення та викрадення військовослужбовцями військового майна, в тому числі пально-мастильних матеріалів.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тим паче в умовах правового режиму воєнного стану.
При цьому, окрему увагу слід звернути на той факт, що підозрюваними було досягнуто змови на викрадення військового майна - дизельного палива, яке являється вкрай дефіцитним та недостатня кількість якого, у військових підрозділах, здатна спричинити зменшення його боєздатності.
З урахуванням того, що підозрюваний, усвідомлюючи факт притягнення його кримінальної відповідальності, може незаконно перетнути державний кордон України, існує обґрунтований ризик його переховування таким чином від органів досудового розслідування та суду, затягування строків досудового розслідування.
Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого
п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
2.Підозрюваний ОСОБА_4 , тривалий час орендуючи приміщення на території військової частини НОМЕР_1 , маючи товариські відносини з військовослужбовцями вказаної військової частини, перебуваючи на волі, для уникнення від кримінальної відповідальності, може використати свої зв'язки для:
- знищення, приховання або спотворення документів, які в подальшому будуть використані як докази привласнення ОСОБА_8 за співучасті з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , дизельного палива у зазначеному кримінальному провадженні, оскільки на даний час органом досудового розслідування, постійно витребовуються додаткові документи, які, в тому числі, будуть використані, як речові докази у кримінальному провадженні.
Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого
п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
3.Не будучи обмежений у пересуванні, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні. Наразі, ОСОБА_9 , який має процесуальний статус підозрюваного у кримінальному провадженні, надано викривальні покази, щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, до якого його було залучено підозрюваним ОСОБА_8 , за пособництва ОСОБА_4 . Таким чином, будучи обізнаним про вказаний факт, ОСОБА_4 , з урахуванням того, що йому не було відомо про це раніше, шляхом погроз, морального або фізичного тиску, залякуваннями або шляхом підкупу, може впливати на ОСОБА_9 , який під впливом вказаних незаконних дій, може змінити надані ним викривальні покази.
В той же час, окремими водіями військової частини НОМЕР_1 надано покази, згідно яких, підписи від їх імені у документах щодо отримання дизельного палива та його використання, виконані не ними, що свідчить про їх підроблення з метою документального забезпечення незаконного списання дизельного палива.
Окрім того, в ході досудового розслідування зафіксовано ще 3 факти незаконного злиття ОСОБА_9 привласненого ОСОБА_8 дизельного палива у орендоване ОСОБА_4 приміщення, у зв'язку з чим, наразі проводиться значний комплекс слідчих та процесуальних дій, направлених на збір доказів, в тому числі допити в якості свідків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , цивільних осіб, яким ОСОБА_4 здійснював збут незаконно привласненого ОСОБА_8 дизельного палива. Знаючи про вказаний факт, а також про таких осіб, ОСОБА_4 аналогічно, шляхом погроз, морального або фізичного тиску, залякуваннями або шляхом підкупу, може впливати на них з метою надання вказаними особами неправдивих показів для приховування обставин вчинення злочину ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 .
Викладені обставини вказують про наявність ризику, який передбачений
п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
4.Факт викрадення та привласнення військового майна, в тому числі дизельного палива, підриває авторитет Збройних Сил України та інших військових формувань, деморалізує військовослужбовців, дискредитує командування. Якщо особа вже вчинила злочин на фоні воєнного стану, є підстави вважати, що вона може продовжити протиправну поведінку. Враховуючи факт подальшої оренди ОСОБА_4 тих ще приміщень на території військової частини НОМЕР_1 та можливості спілкування з ОСОБА_8 , який продовжує мати доступ до паливно-мастильних матеріалів військової частини, створює можливості для продовження вчинення їх привласнення вказаними особами.
Викладені обставини вказують про наявність ризику, який передбачений
п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Неможливість застосування запобіжного заходу іншого, окрім як тримання під вартою, полягає в тому, що незважаючи на те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання в Черкаській області, фактично матиме можливість спілкуватися зі свідками та фігурантами у цьому кримінальному провадженні, що також, в свою чергу, унеможливить здійснення належного контролю за його поведінкою. Також останній фактично весь свій час матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв'язку, як зі свідками, так і особами, причетність яких до вчинення кримінального правопорушення перевіряється,що об'єктивно може зашкодити встановлення істини у цій справі, оскільки останні можуть бути також причетні до його вчинення. Вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану об'єктивно підвищує суспільну небезпеку діяння, що вимагає застосування найсуворішого запобіжного заходу. Враховуючи факт вчинення злочину у період дії воєнного стану щодо військового майна та реальні ризики втечі та впливу на інших осіб, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, є недостатнім.
Інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, у даному випадку не спроможні забезпечити належну поведінку підозрюваного, оскільки, така особа завжди матиме змогу ухилитися від слідства та суду, перешкодити встановленню істини у справі та продовжувати займатися злочинною діяльністю, з урахування вище викладених обставин.
У зв'язку з вищевикладеним та недопущення повторення вчинення кримінального правопорушення, слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Встановлено, що ОСОБА_4 займається підприємницькою діяльністю за що отримує прибуток.
Крім цього, слід також врахувати, що лише за один раз незаконного привласнення ОСОБА_8 за співучасті з ОСОБА_9 та ОСОБА_4 дизельного палива військової частини, об'єм становить 1670 л (1386,1 кг), а сума завданого збитку 57994,42 (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні сорок дві копійки) гривні. В той же час, зафіксовано ще три інших таких привласнення, сума збитків яких буде встановлена після визначення точного об'єму дизельного палива, відповідно протиправна діяльність мала системний характер та ОСОБА_4 з ОСОБА_8 отримували незаконно за неї грошові кошти в результаті збуту привласненого майна.
Відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межахщодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, у разі задоволення клопотання, при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, вважаю за доцільне, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, беручи до уваги, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується вчинено з корисливих мотивів в умовах воєнного стану, а також те, що ОСОБА_4 отримує прибуток від здійснення підприємницької діяльності та неправомірно отримував грошові кошти від реалізації привласненого дизельного палива, доцільно визначити підозрюваному заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908400,00 грн.
Саме такий розмір застави, на думку органу досудового розслідування, буде достатньо стимулюючим засобом, щоб позбавити підозрюваного
ОСОБА_4 бажання будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків. Разом з тим, у разі внесення застави, вважається за доцільне покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п.п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України:
-прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- заборонити спілкування з військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , які обіймають посади водіїв військової частини, в тому числі ОСОБА_9 ; військовослужбовцями, на яких посадовими обов'язками покладено вирішення питань щодо отримання, видачі, обліку пально-мастильних матеріалів у військовій частині НОМЕР_1 ; з громадянином ОСОБА_8 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити. Вказав, що у зв'язку з неможливістю вручити повістку підозрюваному через його відсутність за місцем проживання та реєстрації, останній був затриманий за дозволом слідчого судді.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просив обрати менш суворий запобіжний захід.
Підозрюваний підтримав думку захисника. Просив обрати йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, пояснив, що має незадовільний стан здоров'я, проживає з бабусею.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши зміст та мотиви клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження - рапортом про виявлене кримінальне правопорушення, рапортом, протоколами обшуку,протоколами огляду, висновком експерта, протоколами допиту свідка, протоколами додаткового допиту свідка, протоколами за результатами проведення НСРД, повідомленням про підозру.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Сторона обвинувачення в обґрунтування клопотання посилалась на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави».
Так, існування кожного, вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику, має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenkov. Ukraine, заява №622/11).
Суд вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо існування ризиків переховуватись від слідства та суду, незаконного впливу на свідків.
Про існування таких ризиків свідчить суворість можливого покарання у випадку визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, який на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), за вчинення якого може бути призначене покарання у виді реального позбавлення волі на строк від десяти до п'тнадцяти років, що саме по собі може бути підставою та мотивом змінити місце проживання з метою переховування від слідства та незаконного впливу на свідків, крім цього з моменту вручення повідомлення про підозру підозрюваний вчиняв дії, який мають ознаки ухилення від слідства та у зв'язку з його відсутністю за місцем проживання та реєстрації був затриманий за дозволом слідчого судді.
Також при визначенні наявності ризику впливу на свідків слід, враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
Суд також враховує, що ризики здійснення підозрюваним спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, надають підстави для обрання запобіжного заходу.
Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Заслухавши учасників судового розгляду, оцінивши в сукупності обставини відповідно до ст. ст. 177, 178 КПК, суд приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування продовжують існувати ризики переховування підозрюваного від слідства та суду, перешкоджання досудовому розслідуванню шляхом незаконного впливу на свідків, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, вчинення іншого кримінального правопорушення та виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальним та існуючими, враховуючи також ступінь стійкості соціальних зв'язків підозрюваного, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, так як наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи та виправдовує тривалість тримання підозрюваного під вартою, при цьому менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, враховуючи обставини кримінального правопорушення у контексті воєнного стану в державі та ступінь ризиків на початковому етапі досудового розслідування.
Вирішуючи дане питання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у забезпеченні розслідування злочину у сфері службової діяльності, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.
З урахуванням вищевикладених обставин, беручи до уваги обставини події та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , ступінь суспільної небезпечності, яку несуть в собі кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), вчинені в період воєнного стану, враховуючи зміст ризиків, на запобігання якого необхідне застосування запобіжного заходу та особу підозрюваного, який вчиняв дії, які мають ознаки переховування від слідства, слідчий суддя доходить висновку, що менш суворий запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка станом на 01 січня 2025 року становить 3028 гривні.
При обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, вважається за доцільне, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, майнового стану підозрюваного, визначити підозрюваному заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 грн. Саме такий розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом запобігання порушенню процесуальних обов'язків підозрюваним. При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.»
З огляду на викладене, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 132, 176 - 178, 183-184, 194, 196-199, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Павлівка Жашківського району Черкаської області, зареєстрованому за адресою АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з можливістю внесення застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 грн.
Строк тримання під вартою підозрюваному рахувати з моменту затримання 23 жовтня 2025 року по 21 грудня 2025 року.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком на 2 місяці процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- заборонити спілкування з військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ; з громадянином ОСОБА_8 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, особою, яка тримається під вартою - з моменту отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_13
Повний текст ухвали проголошено 27 жовтня 2025 року