27 жовтня 2025 року справа № 320/13898/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Паламаря П.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Трегулова Б.Л.,
позивача - ОСОБА_1 (особисто),
представника позивача - Карапетяна А.Р.(за ордером),
представника відповідача - Степанчук О.А. (за посадою),
представника третьої особи - Толкача А.О.(за посадою),
розглянувши у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшли матеріали за адміністративним позовом адвоката Карапетяна А.Р. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. А.Богомольця, 10) в якому, з урахуванням зміни предмету спору, просить:
-визнати протиправною та скасувати довідку на підставі якої прийнято постанову про заборону в'їзду в Україну від 07.02.2023 №1599/55/01-2023;
-визнати протиправною та скасувати постанову про заборону в'їзду в Україну від 07.02.2023 №1599/55/01-2023.
18.06.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.
27.09.2024 передано за підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду.
24.03.2025 адміністративну справу №320/12998/24 прийнято до свого провадження.
01.05.2025 перейдено із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
27.05.2025 продовжено термін проведення підготовчого провадження.
13.08.2025 поновлено провадження, зупиненого на підставі ухвали від 14.07.2025.
13.08.2025 закрито підготовче провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог, з урахування відповіді на відзив, додаткових пояснень, представник позивача зазначає, що при перетині державного кордону України у пункті пропуску «Угринів», позивачу було відмовлено у в'їзді в Україну та вручено рішення про відмову в перетинанні державного кордону України. В якості підстав зазначено: наявність інформації про заборону в'їзду в Україну до 07.02.2026, ініціатор ДСР НПУ у Одеській області. Згідно відповіді на адвокатський запит, УСР в Одеській області ДСР НПУ повідомило, що інформація про протиправну діяльність громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , яка була підставою для прийняття рішення про відмову у в'їзді в Україну, містить відомості що підпадають під дію Закону України «Про державну таємницю». Вказано, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю. З вищезазначеним рішенням позивач не згоден, оскільки вважає таке рішення протиправним, а також таким що не відповідає діючому законодавству України, оскільки визначення «протиправна діяльність» позивача без уточнень, а також відсутність відомостей щодо причетності позивача до кримінальних правопорушень прийнято виключно на підставі необґрунтованого звернення. Ймовірні припущення про можливе вчинення протиправного діяння позивачем не може бути підставою для заборони в'їзду в Україну. Отже, спірне рішення відповідачем було прийнято протиправно та помилково, без всебічної оцінки, на підставі недостатніх та неналежно отриманих доказів.
В судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні адміністративного позову.
Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, з урахуванням заперечень на відповідь на відзив, додаткових пояснень, у якому зазначив, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю. Вказано, що згідно отриманою оперативною інформацією, з метою легалізації на територію України прибув громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_2 , який являється суб'єктом підвищеного злочинного впливу, членом організованої злочинної групи, яка вчиняє тяжкі злочини. Наголошено, що підставою для винесення Департаментом Постанови №1599, послугувало те, що відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави організована злочинність становить пряму загрозу для національної безпеки. Тому, постанова №1599 прийнята з метою виконання завдань стратегії №1126-р та Закону України «Про національну безпеку України», в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Національну поліцію» і Законом №3773-УІ та у порядку, передбаченому Інструкцією № 209, а відтак є законною та обґрунтованою, що підтверджується викладеним та узгоджується з протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Додатково зазначено, що пред'явлення підозри або винесення судом обвинувального вироку можуть свідчити про притягнення особи до кримінальної відповідальності за вже скоєні злочини на території України, які є незворотними, як для громадян так і для держави в цілому. Саме тому поліція проводить попереджувальні, профілактичні, превентивні заходи щодо унеможливлення скоєння злочинів на території України.
В судовому засіданні заперечення проти задоволення позову представник підтримав.
Представник Адміністрації Державної прикордонної служби України в судовому засіданні поклався на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Республіки Вірменія згідно паспота №АР0305690.
Згідно постанови від 07.02.2023 №1599/55/01-2023, затвердженої начальником Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, полковником поліції Андрій РУБЕЛЬ 07.02.2023, головний оперуповноваженоий 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими групами та злочинними організаціями) 1-го управління (боротьби з організованими групами та злочинними організаціями) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майор поліції Антон Селютін розглянувши наявні матеріали стосовно громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постановив заборонити громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їзд в Україну строком на 3 роки.
Мотивами винесення постанови вказано, що в структурі організованої злочинності найбільшу загрозу становлять особи, які перебувають у статусі підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі «вора в законі», а також кримінальні авторитети - лідери та члени організованих злочинних формувань. Перевіркою отриманої інформації в законному порядку встановлено, що з метою легалізації на територію України прибув громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_3 , являється суб'єктом підвищеного злочинного впливу, членом організованої злочинної групи, яка вчиняє тяжкі злочини. Ураховуючи, що ОСОБА_3 негативно впливає на криміногенну обстановку на території Одеської області, являється суб'єктом підвищеного злочинного впливу та те, що дії суперечать інтересам боротьби з організованою злочинністю, згідно абзацу другим частини першої та частиною третьою статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
06.07.2023 інспектором прикордонної служби другої категорії - перекладач 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим сержантом ОСОБА_5 на пункті пропуску «Угринів» прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п. 2 ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» - наявна інформація про заборону в'їзду в Україну до 07.02.2026 року, ініціатор ДСР НПУ у Одеській області.
Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України на адвокатські запити, листами від 22.08.2023, 28.08.2023, 08.12.2023 повідомлено, що запитувана інформація про підстави заборони в'їзду в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_4 є інформацією з обмеженим доступом, а тому надання її є неможливим.
Згідно листа Офісу Генерального прокурора від 30.11.2023 №25/3-2273/вих-23, згідно даних ЄРДР, станом на 29.11.2023 не встановлені кримінальні провадження в яких містяться відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, як підозрюваного, обвинуваченого
Позивач вважаючи довідку, постанову Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про заборону в'їзду в Україну, протиправними звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Крім того, судом під час розгляду справи по суті, досліджено надані Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України матеріали з грифом "Таємно".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України від 22.09.2011 №3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон №3773-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з ст. 13 Закону №3773-VI в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю;
якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду;
За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Порядок прийняття міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який забезпечує реалізацію повноважень Національної поліції України щодо участі в боротьбі з організованою злочинністю, рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства визначено Інструкцією про порядок прийняття уповноваженим підрозділом Національної поліції України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.04.2022 №209 (далі - Інструкція №209).
Пунктом 2 Інструкції №209 встановлено, що рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю приймається уповноваженим підрозділом поліції відповідно до абзацу другого частини першої та частини третьої статті 13 Закону №3773-VІ в інтересах боротьби з організованою злочинністю.
Не приймається рішення про заборону в'їзду стосовно іноземця, що має статус біженця в Україні, або особи, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту.
Відповідно до пунктів 3, 4 Інструкції №209 для прийняття уповноваженим підрозділом поліції рішення про заборону в'їзду відповідно центральним органом управління поліцією, територіальними (у тому числі міжрегіональними) органами поліції, їх відокремленими підрозділами (далі - органами (підрозділами) поліції) готується довідка, у якій зазначаються: дані про іноземця, якому передбачається заборонити в'їзд: прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) іноземця в називному відмінку латинськими літерами, число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство) або країна постійного проживання, а також за наявності - дані паспортного документа іноземця (вид, серія, номер, орган, який видав, дата видачі), місце народження, місце роботи, посада, місце проживання (перебування), номери засобів зв'язку; відомості, що обґрунтовують необхідність прийняття рішення про заборону в'їзду, зокрема, обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду; результати перевірки іноземця за інформаційними системами й обліками, у тому числі функціональними підсистемами єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, банками даних Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол; відомості про наявність майнових зобов'язань перед юридичними та фізичними особами в Україні; строк заборони в'їзду в Україну іноземцю.
Довідка готується окремо стосовно кожного іноземця, щодо якого приймається рішення про заборону в'їзду.
Підготовлена органами (підрозділами) поліції (крім уповноваженого підрозділу поліції) довідка разом з матеріалами, що підтверджують обставини і характер вчинення іноземцем діяння, яке суперечить інтересам боротьби з організованою злочинністю, надсилається до уповноваженого підрозділу поліції.
На підставі відомостей, викладених у довідці, уповноваженим підрозділом поліції не пізніше п'яти робочих днів готується рішення про заборону в'їзду у формі постанови про заборону в'їзду в Україну.
Якщо інформація, викладена в довідці та в матеріалах, є недостатньою для прийняття рішення про заборону в'їзду, довідка та матеріали надсилаються органу (підрозділу) поліції із зауваженнями та пропозиціями щодо усунення недоліків.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що наявність інформації про дії іноземця або особи без громадянства, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, є правовою підставою для прийняття рішення про заборону іноземцю в'їзду в Україну на визначений відповідним органом термін.
Непред'явлення іноземцю обвинувачення у вчиненні правопорушень не створюють обставини, що перешкоджають у прийнятті рішення про заборону у в'їзді в Україну.
Необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд.
Отже, оперативна інформація органу кримінальної поліції про наміри іноземця щодо порушення громадського порядку та дестабілізації всередині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово або постійно проживають в Україні, є достатньою підставою для прийняття уповноваженим підрозділом поліції рішення про заборону іноземцю на в'їзд в Україну.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою від 07.02.2023 №1599/55/01-2023, заборонено громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їзд в Україну строком на 3 роки, на підставі ч. 1 ст. 13 Закон №3773-VI, тобто в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Судом встановлено, що підстави для прийняття постанови від 07.02.2023 №1599/55/01-2023, ґрунтувалися на матеріалах проведення оперативних заходів, згідно яких в структурі організованої злочинності найбільшу загрозу становлять особи, які перебувають у статусі підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі «вора в законі», а також кримінальні авторитети - лідери та члени організованих злочинних формувань. Перевіркою встановлено, що з метою легалізації на територію України прибув громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_3 , являється суб'єктом підвищеного злочинного впливу, членом організованої злочинної групи, яка вчиняє тяжкі злочини.
Визначення напряму розвитку системи боротьби з організованою злочинністю та механізми реалізації державної політики у відповідній сфері в сучасних умовах врегульовано стратегією боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 1126-р (далі - Стратегія № 1126-р), в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави організована злочинність становить пряму загрозу для національної безпеки.
Згідно норм стратегії, превенція організованої злочинності здійснюється шляхом організації своєчасного виявлення та недопущення зв'язків між організованими злочинними угрупованнями та особами, які сприяють терористичній діяльності, підриву суверенітету та територіальної цілісності України.
Суд враховує, що рішення про заборону в'їзду в Україну прийнято уповноваженим органом Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України.
За змістом ч. 4 ст. 18 Закону України "Про національну безпеку України" передбачено, що Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності та надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин чи внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю і здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення та інші повноваження, встановленні цим законом.
Приписи ст. 64 Конституції України передбачають можливість встановлювати окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень в умовах воєнного або надзвичайного стану.
При цьому існує чіткий перелік статей Конституції, обмеження прав і свобод передбачений у яких, не можуть бути встановлені. Так, з-поміж інших, відсутня стаття 26 Основного Закону, що передбачає рівність прав і свобод іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на рівні тих самих прав і свобод громадян України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який є продовженим.
Отже, з огляду на викладені вище норми, необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або ж охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має, зокрема, і превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень закону особами, яким заборонено в'їзд.
Згідно правової позиції ЄСПЛ, що неодноразово відображалася у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі ABUHMAID v. UKRAINE (заява № 31183/13) від 12.01.17, необхідно наголосити, що держави користуються певною свободою розсуду, коли йде мова про встановлення умов потрапляння іноземців на її територію та їх проживання там (див. Osman v. Denmark, no. 38058/09, § 54, 14 червня 2011), і відсутні підстави для висновку про те, що відповідні умови в Україні очевидно необґрунтовані або свавільні. З цього приводу Суд зазначає, що Конвенція не гарантує право іноземців потрапити або мешкати у конкретній країні. Також нею не гарантуються право отримати певний вид дозволу на проживання (див. Aristimuno Mendizabal v. France, no 51431/99, §§ 65-66, 17 січня 2006 року, п. 121).
Україна як держава зобов'язана забезпечити взяті на себе зобов'язання щодо запровадження обмежень на в'їзд іноземців на її територію виключно з тих підстав і в тому порядку, які передбачені законодавством України.
Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (його територіальні підрозділи) наділені компетенцією щодо надання оцінки наявності в діях відповідного суб'єкта загроз (наявних чи потенційних) національним інтересам та національній безпеці України, а також захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, та відповідно вживати за результатами такої оцінки відповідні дії, спрямовані на попередження таких загроз, їх локалізацію та усунення.
У контексті обставин цієї справи та з урахуванням дії воєнного стану в України, жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноважень Департаменту стратегічних розслідувань щодо здійснення перевірки інформації, наданої уповноваженим органом, адже така інформація з урахуванням військової агресії рф проти України сприймається як достовірна.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 01.11.2023 у справі №160/11245/22.
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного Судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає, що право на обмеження доступу до території держави для осіб, які не є громадянами цієї держави, є суверенним правом держави, тому наявність обґрунтованого припущення щодо можливого заподіяння шкоди інтересам держави, її громадянам та іншим особам, які проживають на її території, є достатнім для формування відповідного висновку з метою подальшого прийняття рішення про заборону в'їзду на територію України.
Суд окремо обумовлює ту обставину, що інформація щодо позивача, яка стала підставою для прийняття постанови Департаментом, отримана в результаті оперативно-розшукової діяльності.
Таким чином, постанова Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про заборону в'їзду в Україну строком на три роки є правомірною та не підлягає скасуванню.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду не впливають.
Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Петро ПАЛАМАР