іменем України
Справа № 285/3093/25
провадження у справі № 2/0285/1554/25
27 жовтня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,
за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,
учасники у справі:
позивач - ФОП ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , представник - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - АТ “СГ “ТАС»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - АТ “СГ “ТАС», про відшкодування збитків у порядку регресу (суброгації),
встановив:
10.06.2025 ФОП ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 завдані збитки у порядку регресу у розмірі 9 446 грн 85 коп, сплачений судовий збір у справі у розмірі 1 211 грн 20 коп та витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 12 793 грн 30 коп.
В обґрунтування позову вказав, що між ПрАТ “СК “ВУСО» та ТОВ “Азов Скан Транс» укладено Догорів страхування наземного транспорту № 21792696 від 13.12.2023, у порядку забезпечення транспортного засобу Scania G400, д.н.з. НОМЕР_1 .
29.05.2024 року о 15 год. 40 хв. в с. Краснопілка а/д М-30 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , перед початком руху, не забезпечив технічний стан автомобіля, внаслідок чого під час руху транспортного засобу у автомобіля Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , відірвалось ліве колесо та пошкодило автомобіль Scania G400, д.н.з. НОМЕР_1 . Після чого, ОСОБА_2 , будучи причетним до ДТП, місце пригоди залишив.
Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20.06.2024 у справі № 285/3096/24 ОСОБА_2 визнано винуватим за даних обставин у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.
У порядку виконання Договору страхування наземного транспорту № 21792696 від 13.12.2023 ПрАТ “СК “ВУСО» здійснила виплату страхового відшкодування ТОВ “Азов Скан Транс» за даним страховим випадком у розмірі 15 955 грн 00 коп.
У свою ж чергу, відповідальність водія ОСОБА_2 транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в АТ “СГ “ТАС».
АТ “СГ “ТАС» здійснила виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ “СК “ВУСО» у розмірі 6 508 грн 15 коп, з вирахуванням франшизи у розмірі 1 600 грн 00 коп та коефіцієнту зносу замінених складових - 7 846 грн 85 коп.
26.12.2024 між ПрАТ “СК “ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 (позивачем у справі) укладено Договір № 26/12/2024 про відступлення права вимоги за Договором страхування наземного транспорту № 21792696 від 13.12.2023.
Тому, на переконання позивача різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмір 9 446 грн 86 коп (15 955 грн 00 коп - 6 508 грн 15 коп = 9 446 грн 86 коп) підлягає стягненню з відповідача, тому позивач подав до суду даний позов.
11.06.2025 провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду, встановлено сторонам строки вчинення процесуальних дій.
05.09.2025 до участі у справу залучено АТ “СГ “ТАС» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
У судове засідання позивач та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Вказав, що відповідальність водія ОСОБА_2 транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в АТ “СГ “ТАС», а тому страхове відшкодування має стягуватися з останнього. При цьому, не заперечує проти стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ФОП ОСОБА_1 розміру франшизи, який згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 214953416 від 02.06.2023 становить 1 600 грн.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов наступного.
Зі змісту договору добровільного страхування наземного транспорту № 21792696 від 13.12.2023, укладеного між ПрАТ “СК “ВУСО» та ТОВ “Азов Скан Транс», вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Scania G400, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ “СК “ВУСО».
За умовами вищезазначеного договору страхування останній набув чинності не раніше 13.12.2023 та діяв до 24 години 12.12.2024.
Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20.06.2024 у справі № 285/3096/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.
Згідно постанови, 29.05.2024 року о 15 год. 40 хв. в с. Краснопілка а/д М-30 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , перед початком руху, не забезпечив технічний стан автомобіля, внаслідок чого під час руху транспортного засобу у автомобіля Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , відірвалось ліве колесо та пошкодило автомобіль Scania G400, д.н.з. НОМЕР_1 . Після чого, ОСОБА_2 , будучи причетним до ДТП, місце пригоди залишив.
У порядку виконання Договору страхування наземного транспорту № 21792696 від 13.12.2023 ПрАТ “СК “ВУСО» здійснила виплату страхового відшкодування ТОВ “Азов Скан Транс» за даним страховим випадком у розмірі 15 955 грн 00 коп.
У свою ж чергу, відповідальність водія ОСОБА_2 транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в АТ “СГ “ТАС», згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 214953416 від 02.06.2023, за яким ліміт за шкоду майну становив 160 000 грн, франшиза - 1 600 грн.
АТ “СГ “ТАС» здійснила виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ “СК “ВУСО» у розмірі 6 508 грн 15 коп, з вирахуванням франшизи у розмірі 1 600 грн 00 коп та коефіцієнту зносу замінених складових - 7 846 грн 85 коп, за наступним розрахунком суми страхового відшкодування: 15 955 грн - 1 600 грн - 7 846,85 грн = 6 508,15 грн.
26.12.2024 між ПрАТ “СК “ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 (позивачем у справі) укладено Договір № 26/12/2024 про відступлення права вимоги за Договором страхування наземного транспорту № 21792696 від 13.12.2023.
26.12.2024 ФОП ОСОБА_1 складено акт (вимогу) № 2366015-1 про відшкодування збитків у порядку регресу (суброгації) та повідомлення про відступлення права вимоги за вказаним договором, які направлені в адресу ОСОБА_2 (відповідача у справі).
На переконання позивача різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмір 9 446 грн 86 коп (15 955 грн 00 коп - 6 508 грн 15 коп = 9 446 грн 86 коп) підлягає стягненню з відповідача.
Під час надання правової оцінки даним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Системний аналіз статей 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку, що факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоду (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом або договором передбачено такий обов'язок.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті9 Закону України «Про страхування».
Поняття «франшиза» міститься в статті9 Закону України «Про страхування», відповідно до якої франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
У статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки (п. 36.6 ст. 36 Закону).
З огляду на зміст цих приписів у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, якщо сторони її передбачили у відповідному договорі. Суму франшизи потерпілому має компенсувати страхувальник або інша особа, відповідальна за завдані збитки.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на встановлені судом обставини справи, з урахуванням вище вказаних норм права, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ФОП ОСОБА_1 підлягає стягненню розмір франшизи, яка згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 214953416 від 02.06.2023 становить 1 600 грн, а відтак заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо іншої частини позовних вимог судом враховано наступне.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Тобто, володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об'єктом.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №304/284/18 (провадження №14-517цс19) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Аналогічні висновки викладені у постановах ВС від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (пункт 63)).
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (провадження №14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (провадження №14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (провадження №14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (провадження №14-511цс18), від 15 травня 2019 року у справі №554/10058/17 (провадження №14-20цс19).
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідальність водія ОСОБА_2 транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в АТ “СГ “ТАС», згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 214953416 від 02.06.2023, ліміт за шкоду майну становив 160 000 грн, франшиза - 1 600 грн.
Відповідно до вимог ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
У свою ж чергу, позивач у справі не подавав до суду клопотань про залучення до участі у справі інших осіб як співвідповідачів, або заміну неналежного відповідача на належного.
Відтак, оскільки відповідальність водія ОСОБА_2 транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в АТ “СГ “ТАС», та ліміт за шкоду майну, згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 214953416 від 02.06.2023, становив 160 000 грн, останній не є належним відповідачем у даній справі у частині позовних вимог у розмірі 7 846 грн 85 коп (розмірі коефіцієнту зносу замінених складових), який знаходиться у ліміті страхового відшкодування, а тому у задоволені цієї частини позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 слід відмовити із зазначених підстав.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення до суду з даним позовом позивач сплатив 1 211,20 коп судового збору.
Відтак, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 205,14 грн судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Встановлено, що між позивачем ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Трикоз Д.Є. укладено Договір № 88 про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2024.
15.05.2025 між позивачем та адвокатом Трикоз Д.Є. складено Акт прийняття-передачі правової (правничої) допомоги у порядку виконання Договору № 88 про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2024 на загальну суму 6 000 грн 00 коп.
Відповідно до Акту прийняття-передачі правової (правничої) допомоги у порядку виконання Договору № 88 про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2024 позивачу ФОП ОСОБА_1 надавалися послуги, які полягали у наступному: вивчення матеріалів страхової (регресної справи), підготова та відправлення адвокатських запитів, підготовка позовної заяви та процесуальних документів, представництво інтересів позивача у суді.
Враховуючи характер виконаної адвокатським бюро роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатським бюро роботи, критерію необхідності подання процесуальних документів та значимості таких дій у справі та виходячи з того, що позовні вимоги у справі підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, зменшити їх розмір до 2 000 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст. 3, 10-11, 57-60, 88, 208-209, 212-216, 294 ЦПК України , суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків у порядку регресу (суброгації), задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 1 600 (одну тисячу) грн 00 коп матеріальних збитків.
У решті частині вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 205 (двісті п'ять) грн 14 коп судового збору та 2 000 (дві тисячі) 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне найменування учасників у справі:
позивач - ФОП ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , адреса для листування - АДРЕСА_1 ),
відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце реєстрації - АДРЕСА_2 ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - АТ “СГ “ТАС» ( код ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження - м. Київ, пр. Перемоги, 65).
Дата складення повного судового рішення - 27.10.2025.
Суддя А.В.Михайловська