16 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/512/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Проскурні Я.О.
позивача - ОСОБА_1
позивача - Мєлєхової О.Г.
представника позивача - Панченко О.О.
представника відповідача - Ворони Л.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Полтавської обласної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Полтавська регіональна філія Державного підприємства "Національні інформаційні системи", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Шишацька селищна рада Полтавської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії,
14 січня 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської обласної військової адміністрації, якою просили визнати протиправним та скасувати розпорядження Полтавської обласної військової адміністрації від 22.07.2024 №416 "Про перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів Полтавської області" в частині перейменування вулиці Василя Павлика на вулицю Анатолія Дімарова в Шишацькій селищній територіальній громаді селища Шишаки (п.180 додатку до розпорядження від 22.07.2024 №416) та зобов'язати Полтавську обласну військову адміністрацію відновити назву вулиці Василя Павлика шляхом зміни назви вулиці Анатолія Дімарова на вулицю Василя Павлика в Шишацькій селищній територіальній громаді селища Шишаки Полтавської області.
Позивач обґрунтовував свій позов наступним.
Рішенням Шишацької селищної ради народних депутатів від 28 вересня 1983 року "Про увічнення пам'яті ОСОБА_3 " було перейменовано вулицю Пролетарську в селищі Шишаки Шишацького району Полтавської області у вулицю "Павлика" (а.с.100 т.2).
Шишацька селищна рада Миргородського району Полтавської області, на двадцять шостій сесій восьмого скликання, з метою приведення назв вулиць та провулків до вимог топономії, що носять назву імені фізичної особи та норм української мови, своїм Рішенням від 28.11.2023 "Про перейменування назв вилиць та провулків населених пунктів Шишацької селищної територіальної громади" перейменувала вилицю "Павлика" на вилицю "Василя Павлика" (а.с.73 т.1).
Дане рішення було прийнято після затвердження на засіданні комісії з реалізації державної політики відновлення та збереження національної пам'яті українського народу на території Шишацької селищної громади назви вулиці, з урахуванням звернення громадян Шишацької селищної громади, Протокол № 1 від 23 серпня 2023 року (а.с.78 т.1), з метою вшанування пам'яті ОСОБА_3 , організатора сільськогосподарського виробництва, учасника другої світової війни, орденоносця, заслуженого працівника сільського господарства України та керівника колгоспу імені Ілліча протягом 31 року, згідно історичної довідки відділу культури і туризму Шишацької селищної ради Шишацького краєзнавчого музею від 15.07.24 №20-20 (а.с.34 т.1).
Розпорядженням Полтавської обласної військової адміністрації від 22.07.2024 № 416 "Про перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів Полтавської області", згідно п.180 додатку до розпорядження від 22.07.2024 № 416, було перейменовано вулицю Василя Павлика в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області на вулицю Анатолія Дімарова (а.с.40- 43, 247 - 249 т.1).
Позивачі, як близькі родичі (донька та онука) ОСОБА_3 , вважаючи рішення протиправним і незаконним, звернулися до адміністративного суду із позовом про скасування даного рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач позов не визнав, заперечував проти задоволення позову та надав відзив на позовну заяву (а.с.118-123).
У відзиві на позовну заяву відповідач наголошував, що Розпорядження Полтавської обласної військової адміністрації від 22.07.2024 № 416 "Про перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів Полтавської області", згідно п.180 додатку до розпорядження від 22.07.2024 № 416 винесено із дотриманням вимог Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" від 21 березня 2023 року № 3005-IX.
В обгрунтування підстав перейменування вулиці Василя Павлика в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області на вулицю Анатолія Дімарова зазначав наступні обставини.
Відповідно до відомостей про трудову діяльність ОСОБА_4 , які містяться в його трудовій книжці встановлено, що в період з 1950 останній займав посаду голови колгоспу імені «Сталіна», в подальшому у 1953, обіймав посаду голови колгоспу імені «Ілліча».
У газеті «Сільське життя» Шишацька територіальна громада за 25 серпня - 1 вересня 2023 року № 34-35 у статті «У селищній раді відбулося засідання комісії з перейменування вулиць» у пункті 12 зазначено, що ОСОБА_5 - організатор сільськогосподарського виробництва, голова колгоспу, член КПРС. У додатку № 1 до протоколу № 1 Засідання комісії з реалізації державної політики відновлення та збереження національної пам'яті українського народу на території Шишацької громади від 23.08.2023 зазначено, що вулиця Василя Павлика підлягає перейменуванню у зв'язку з тим, що останній 31 рік очолював колгосп імені «Ілліча».
Згідно з інформацією, яка міститься в Енциклопедія сучасної України за посиланням: https://e su.com.ua/article-1445 зазначено наступне: «КОЛГОСПИ - колективні сільськогосподарські підприємства в СРСР. Створені під час суспільно-економічних перетворень, здійснюваних більшовиками, шляхом насильницької колективізації індивідуальних селянських господарств.
В.Павлик, перебуваючи на посаді керівника колективного сільськогосподарського підприємства, у своїх виступах на публічних заходах (засідання правління колгоспу, загальних зборах колгоспників) підтримував політику Комуністичної партії Радянського Союзу (надалі - КПРС, партії) та реалізації лінію політики партії щодо розбудови колективного господарства.
У його виступах схвально підтримувались рішення Пленумів ЦК КПРС, які бралися до виконання очолюваним колгоспом. Зокрема, у Звіті правління колгоспу ім.Ілліча Шишацького району, яке очолював ОСОБА_6 , за 1961 рік, возвеличується роль КПРС та нова Програма КПРС як «великий Ленінський документ сучасності - конкретний науково обгрунтований план побудови комунізму». Документи партійного активу Шишацької районної партійної організації (1968 рік) свідчать, що ОСОБА_6 був членом Райкому КПРС, долучався до підготовки проектів постанов Райкому.
У протоколі № 57 засідання бюро Полтавського обласного комітету КПУ від 17 лютого 1983 року зазначено, що ОСОБА_7 затверджено головою колгоспу імені Ілліча Шишацького району «в связи с включением должности в основную номенклатуру обкома партии». З цього випливає, що ОСОБА_6 належав до партійної номенклатури.
ОСОБА_6 обирався делегатом 16-ї партійної конференції (1967 рік), 21-ої партійної конференції (1975 рік). Був членом Райкому КПУ.
Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» Василь Павлик розцінюється членами Робочої групи Полтавської обласної військової адміністрації з питань деімперіалізації та деколонізації топонімії як особа, яка сприяла реалізації російської імперської політики.
З огляду на це було прийнято рішення перейменувати вулицю Василя Павлика у вулицю Анатолія Дімарова в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області.
Департаментом інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської обласної військової адміністрації листом від 10.12.2024 № 21/02.1-15 повідомлено, що вулицю Василя Павлика перейменовано у вулицю Анатолія Дімарова з огляду на те, що ОСОБА_5 - голова колгоспу імені «Ілліча», особа, яка в часи СРСР обіймала керівні посади в органах комуністичної партії.
Натомість ОСОБА_8 - видатний український письменник, лауреат Шевченківської премії, ветеран Другої Світової війни, автор спогадів про військові злочини сталіністів та книг про колективізацію, Голодомор-геноцид. Народився на хуторі Гараськи (нині Шишацька селищна рада) неподалік Миргорода, у заможній родині вчителя ОСОБА_9 . Мати ОСОБА_10 була дочкою священика.
ОСОБА_8 -Гарасюта одним із перших у радянській літературі підняв тему голодомору 1932-1933 років. Написав про це в романі «І будуть люди» (1964).
Також ОСОБА_8 включений Українським інститутом Національної пам'яті в проєкт «Незламні».
З огляду на викладене, відповідач вважає, що при прийняті рішення про перейменування вулиці Василя Павлика у вулицю Анатолія Дімарова в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області дотримано справедливого балансу між позитивними та негативними характеристиками вказаних осіб, а також здійснено в межах дискреційних повноважень Полтавської обласної військової адміністрації.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року (а.с.88 т.2) до участі у справі судом залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Полтавська регіональна філія Державного підприємства "Національні інформаційні системи" та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Шишацьку селищну раду Миргородського району Полтавської області.
08 травня 2025 року протокольною ухвалою закрито підготовче провадження, суд перейшов до розгляду справи по суті (а.с.247 -248 т.2).
В судовому засіданні позивачі свої позовні вимоги підтримали, та наголошували, що вулицю імені Павлика вперше було названо ще 1983 році, в подальшому імені Василя Павлика у 2023 році на честь ОСОБА_3 за його великий вклад в розвиток соціально-економічного сектору району, як організатора сільськогосподарського виробництва у Шишацькому районі, учасника другої світової війни, орденоносця, заслуженого працівника сільського господарства України, громадського діяча а не члена КПРС та члена Райкому КПРС.
Зазначали, що ОСОБА_11 ніколи не займав керівних посад в органах державної влади.
Представник відповідача в судовому засіданні свої заперечення на позовні вимоги підтримав наголошуючи на доведеності обставин викладених у відзиві.
Третя особа на боці відповідача Полтавська регіональна філія Державного підприємства "Національні інформаційні системи" надала до суду письмові пояснення стосовно предмету спору в яких просила суд прийняти законне та обгрунтоване рішення (а.с.211 - 218 т.1).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Шишацька селищна рада Миргородського району Полтавської області до суду не з'явилась, пояснень щодо предмету спору не надала.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі документальні докази судом встановлені наступні обставини у справі.
ОСОБА_3 , 1924 року народження, із 1941 року працював на різних місцях роботи та посадах сільськогосподарських підприємствах Шишацького району Полтавської області.
В період з 1950 останній займав посаду голови колгоспу імені «Сталіна», в подальшому з 1953 року, обіймав посаду голови колгоспу імені «Ілліча» Шишацького району Полтавської області протягом 31 року, що підтверджується згідно історичної довідки відділу культури і туризму Шишацької селищної ради Шишацького краєзнавчого музею від 15.07.24 №20-20 (а.с.34 т.1).
За великий вклад в розвиток соціально-економічного сектору району, організацію сільськогосподарського виробництва у Шишацькому районі, як учасника другої світової війни, орденоносця та заслуженого працівника сільського господарства України, громадського діяча, територіальною громадою, а саме Рішенням Шишацької селищної ради народних депутатів від 28 вересня 1983 року "Про увічнення пам'яті ОСОБА_3 " було перейменовано вулицю Пролетарську в селищі Шишаки Шишацького району Полтавської області у вулицю "Павлика" (а.с.100 т.2).
В подальшому, на честь ОСОБА_3 за великий вклад в розвиток соціально-економічного сектору району, організатора сільськогосподарського виробництва у Шишацькому районі, учасника другої світової війни, орденоносця, заслуженого працівника сільського господарства України, громадського діяча, Шишацька селищна рада Миргородського району Полтавської області, на двадцять шостій сесії восьмого скликання, з метою приведення назв вулиць та провулків до вимог топономії, що носять назву імені фізичної особи та норм української мови, своїм Рішенням від 28.11.2023 "Про перейменування назв вилиць та провулків населених пунктів Шишацької селищної територіальної громади" перейменувала вилицю Павлика на вилицю ОСОБА_4 (а.с.73 т.1).
Дане рішення було прийнято після затвердження на засіданні комісії з реалізації державної політики відновлення та збереження національної пам'яті українського народу на території Шишацької селищної громади назви вулиці, з урахуванням звернення громадян Шишацької селищної громади, Протокол № 1 від 23 серпня 2023 року (а.с.78 т.1), з метою вшанування пам'яті ОСОБА_3 , організатора сільськогосподарського виробництва, учасника другої світової війни, орденоносця, заслуженого працівника сільського господарства України та керівника колгоспу імені Ілліча протягом 31 року, згідно історичної довідки відділу культури і туризму Шишацької селищної ради Шишацького краєзнавчого музею від 15.07.24 №20-20 (а.с.34 т.1).
Розпорядженням Полтавської обласної військової адміністрації від 22.07.2024 № 416 "Про перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів Полтавської області", згідно п.180 додатку до розпорядження від 22.07.2024 № 416, було перейменовано вулицю Василя Павлика в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області на вулицю Анатолія Дімарова.
Приймаючи спірне Розпорядження, відповідач прийняв до уваги висновки Робочої групи Полтавської обласної військової адміністрації з питань деімперіалізіції та деколонізації топономії від 16 липня 2024 року (а.с.92 т.1).
Суд вважає дані висновки комісії не обгрунтованими, а Розпорядження відповідача від 22.07.2024 № 416 "Про перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів Полтавської області", згідно п.180 додатку до розпорядження від 22.07.2024 № 416 протиправним, оскільки колгоспи за часів головування ОСОБА_4 не були органами державної влади, передбачали колективну форму власності, а посада голови колгоспу була виборною.
Згідно листа на адресу позивача ОСОБА_2 від Українського інституту національної пам'яті від 06.01.2025 року № 42/2.2-11-25, до Інституту не надходило звернень від Полтавської обласної державної (військової) адміністрації, Робочої групи Полтавської ОВА з питань деімперіалізації та деколонізації топонімії, комісій, інших дорадчих органів тощо стосовно надання роз'яснень та рекомендації щодо перейменування у селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області вулиці Василя Павлика. Відповідно жодних рекомендацій щодо перейменування згаданого топоніму Інститутом не надавалося (а.с.104 т.1).
Згідно статті 1 пункту 4 п.п.є Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" символікою комуністичного тоталітарного режиму вважаються: назви областей, районів, територіальних громад, населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об'єктів топоніміки населених пунктів, підприємств, установ, організацій, у яких використані імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, працювали в радянських органах державної безпеки, а також назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік та похідні від них, назви, пов'язані з діяльністю комуністичної партії (включаючи партійні з'їзди), річницями Жовтневого перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917 року, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням борців за незалежність України у XX столітті (крім назв, пов'язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури).
Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_11 не обіймав за своє життя посаду секретаря районного комітету комуністичної партії СРСР, УРСР, інших союзних республік СРСР або посади вищої.
Відповідачем надано до суду в обгрунтування заперечень на позовні вимоги копії архівних довідок про участь ОСОБА_11 у партійній роботі Шишацького райкому комуністичної партії України (а.с.139 - 190).
Дослідження наданих відповідачем архівних довідок в судовому засіданні підтвердило, що ОСОБА_5 за час роботи на території району не обіймав керівних посад в органах влади та партійних органах комуністичної партії розумінні статті 1 пункту 4 п.п.є Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 9 квітня 2015 року № 317-VIII.
Твердження відповідача про державну і партійну роботу ОСОБА_4 на керівних посадах також спростовуються думкою мешканців територіальної громади і відповідно третьої особи на боці позивача Шишацькою селищною радою Миргородського району Полтавської області в яких спогади про ОСОБА_4 асоціюються як із організатором сільськогосподарського виробництва району, учасника другої світової війни, орденоносця, заслуженого працівника сільського господарства України, досвідченого керівника сільськогосподарського підприємства, громадського діяча, що знайшло своє відображення в Протоколі № 3 від 23 жовтня 2023 року (а.с. 149 - 152 т.2), Рішенні Шишацької селищної ради народних депутатів від 28 вересня 1983 року "Про увічнення пам'яті ОСОБА_3 " по перейменованню вулиці Пролетарської в селищі Шишаки Шишацького району Полтавської області у вулицю "Павлика" (а.с.100 т.2), Рішенні Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області від 28.11.2023 "Про перейменування назв вилиць та провулків населених пунктів Шишацької селищної територіальної громади" перейменувавши вилицю Павлика на вилицю ОСОБА_4 (а.с.73 т.1), комісії з реалізації державної політики відновлення та збереження національної пам'яті українського народу на території Шишацької селищної громади, з урахуванням звернення громадян Шишацької селищної громади, Протокол № 1 від 23 серпня 2023 року (а.с.78 т.1).
Приймаючи оспорюване рішення, відповідачем не враховано думку мешканців територіальної громади, публічні обговорення відповідачем не проводились, звернення мешканців територіальної громади щодо спірного питання були залишені відповідачем без уваги, до Українського інституту національної пам'яті за висновком, щодо спірного питання відповідач не звертався.
Судом встановлено, що селищним головою смт. Шишаки були організовані та проведені громадські слухання по питанню виконання вимог Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", результати яких оформлено протоколом від від 20 та 26 жовтня 2023 (а.с.66, 70, т.1), розглянуто звернення мешканців територіальної громади. Згідно акту опитування мешканців територіальної громади останні висловили побажання залишити назву вилиці без змін (а.с.65 т.1).
Пропозицій громадськості згідно абз. 4 п.6 ст. 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 317 повинні бути враховані при прийнятті рішення про перейменування вулиць.
Такі пропозиції були враховані при прийняття Шишацькою селищною радою Миргородського району Полтавської області, на двадцять шостій сесій восьмого скликання Рішення від 28.11.2023 "Про перейменування назв вилиць та провулків населених пунктів Шишацької селищної територіальної громади" перейменувала вилицю Павлика на вилицю ОСОБА_4 (а.с.73 т.1).
Таким чином, суд дослідивши Рішення від 28.11.2023 Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області, вивчивши докази правомірності його прийняття, а також враховуючи, відсутність доказів пов'язаності назви вулиці Василя Павлика в смт.Шишаки із подіями та символікою комуністичного тоталітарного режиму в розумінні Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії", приходить до висновку про відсутність підстав для перейменування вулиці Василя Павлика в смт. Шишаки у вулицю Анатолія Дімарова.
Відповідно до абз. 2 розділу VІІ «Заключні положення Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голова обласної державної адміністрації наділений повноваженнями прийняти розпорядження про перейменування вулиці у випадку нездійснення такого перейменування селищним головою в установлені законом строки та за наявності підстав для здійснення такого перейменування.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що за відсутності підстав перейменування вулиці Василя Павлика в смт. Шишаки, у відповідача не було повноважень для прийняття Розпорядження від 22.07.2024 № 416 в частині перейменування цієї вулиці з підстав, передбачених Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», у зв'язку з чим розпорядження в цій частині підлягає скасуванню.
Перевіривши підстави прийняття рішення та процедурні питання, що передували прийняття спірного рішення відповідно до вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв не обґрунтовано, не пропорційно і відповідно не розсудливо.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Стосовно заяви позивачів щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання, зокрема учасниками справи, в силу закону.
Згідно із частинами першою та п'ятою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що процесуальна дія щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися судом у разі наявності об'єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами, підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, враховує особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Водночас позивачем не наведено переконливих аргументів, підтверджених доказами, стосовно того, що у разі невжиття судом процесуального заходу, передбаченого статтею 382 КАС України, ухвалене у цій справі судове рішення по суті спору залишиться невиконаним або для його належного виконання слід буде докласти значних зусиль.
Із врахуванням викладеного, за відсутністю обставин, які б підтверджували, що рішення суду не буде виконано відповідачем без встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення поданої заяви.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивами ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі по 1211,20 грн, відповідно до квитанції №7797-1420-6381-7863 від 10.01.2025 та ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі по 1211,20 грн відповідно до квитанції №3404-4733-4605-9125 від 10.01.2025.
З огляду на задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачів судові витрати зі сплати судового збору повністю.
Також судом встановлено, що відповідно до квитанції №49 від 15 травня 2025 року позивачем ОСОБА_2 понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн.
Відповідно до частин першої - третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/160 від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
Так, на підтвердження розміру витрат адвокатом надані копії: договору №01-15/05/25 про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2025; ордеру серії ВІ №1296746, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №471 від 27.06.2006, квитанцію №49 від 15.05.2025 про сплату судових витрат на правничу допомогу за договором №01-15/05/25 в розмірі 3500 грн.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, суму заявлених позовних вимог, значення справи для сторони, вважає, що сума витрат на правничу допомогу підтверджена належними і допустимими доказами, є обґрунтованою та співмірною, а тому підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Полтавської обласної військової адміністрації (вул. Соборності,45, м. Полтава, 36014, код ЄРДПОУ 00022591), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Полтавська регіональна філія Державного підприємства "Національні інформаційні системи (вул. Соборності,40в, м. Полтава, 36003, код ЄРДПОУ 39881888), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Шишацька селищна рада (вул. Соборності,2, селище Шишаки, Миргородський район, Полтавська область, 38000, код ЄРДПОУ 21048749) про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Полтавської обласної військової адміністрації від 22.07.2024 №46 "Про перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів Полтавської області" в частині перейменування вулиці Василя Павлика на вулицю Анатолія Дімарова в Шишацькій селищній територіальній громаді селища Шишаки (п.180 додатку до розпорядження від 22.07.2024 №416).
Зобов'язати Полтавську обласну військову адміністрацію відновити назву вулиці Василя Павлика шляхом зміни назви вулиці Анатолія Дімарова на вулицю Василя Павлика в Шишацькій селищній територіальній громаді селища Шишаки.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської обласної військової адміністрації витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської обласної військової адміністрації витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.10.2025.
Суддя С.С. Бойко