24 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/532/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, та
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Полтавській області від 21.01.2022 №163750016062 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 пенсії з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язати ГУПФ України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період трудової діяльності ОСОБА_1 набула стаж, достатній для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте відповідач відмовив у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на відсутність необхідної тривалості пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому порядку, передбаченого статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивачка з правомірністю рішення пенсійного органу не погоджується, оскільки стаж роботи у повній мірі підтверджений належним чином оформленою трудовою книжкою, а також іншими відомостями.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 73-75/. Зазначив, що спірним рішенням відмовлено у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки наданими документами не підтверджено наявність стажу роботи за списком №1.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 позивачці поновлено строк звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України /а.с. 20/.
13.01.2022 позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (список №1) /а.с. 86-87/.
Рішенням ГУПФ України в Полтавській області від 21.01.2022 №163750016062 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відмовлено з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку /а.с. 82/.
Не погодившись із зазначеним рішення пенсійного органу, позивачка звернулась до суду, вважаючи порушеним її право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (робота за списком №1).
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У пункті 5 рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії, до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
У силу пункту "а" статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Також частиною першою статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") /надалі - Закон №1058-IV/ передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За змістом пункту 1 частини другої цієї статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: (...) жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 2 Порядку №637 визначено, що у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Цей спір стосується наявності підстав для призначення позивачці пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Суд враховує, що загальними вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах жінкам з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, визначено: 1) досягнення віку 50 років; 2) наявність страхового стажу тривалістю не менше 20 років; 3) наявність пільгового стажу роботи за списком №1 тривалістю щонайменше 7 років 6 місяців.
Водночас до досягнення віку, встановленого абзацом першим пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (50 років), право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно.
Суд враховує, що на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 виповнилось повних 51 рік.
Пенсійний орган обчислив загальний трудовий стаж позивачки та у рішенні від 21.01.2022 №163750016062 встановив, що його тривалість складає 26 років 07 місяців 15 днів /а.с. 93/, що є достатнім для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Натомість спірним у цій справі є наявність спеціального стажу роботи (список №1), що дає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Так, ГУПФ України в Полтавській області у рішенні від 21.01.2022 №163750016062 визначено, що спеціальний стаж роботи у ОСОБА_1 відсутній.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так само відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд враховує, що позивачка разом із заявою про призначення пенсії надала пенсійному органу трудову книжку НОМЕР_1 , у якій містять ся записи про її роботу на Полтавському заводі газорозрядних ламп, а саме:
- № 1 від 03.04.1989 - прийнята в складальний цех №3 ртутно-кварцевих ламп на посаду інженера-технолога;
- № 2 від 01.11.1994 - переведена інженером-технологом ІІІ категорії в тому ж цеху;
- № 3 від 01.09.1995 - переведена техніком-технологом в тому ж цеху;
- № 4 від 30.11.1995 - Полтавський завод газорозрядних ламп реорганізований у ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп";
- № 5 від 10.12.1997 - звільнена у зв'язку зі скороченням штатів, п. 1 ст. 40 КЗпП України;
- № 8 від 01.04.1999 - прийнята в метало-заготівельний цех ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" на посаду техніка-технолога;
- № 9 - переведена у відділ технічного контролю контролером деталей та приладів третього розряду по СКЦ-1;
- № 10 від 16.05.2000 - присвоєно четвертий розряд контролера деталей та приладів по СКЦ-1;
- № 1 від 29.01.2001 - переведена випробувачем деталей і приладів четвертого розряду в тому ж відділі;
- № 12 від 28.12.2001 - звільнена за угодою сторін ст. 36 п. 1 КЗпП України;
- № 13 від 02.01.2002 - прийнята в металозаготівельний цех ТОВ "Завод газорозрядних ламп" на посаду інженера-технолога по строковому трудовому договору;
- № 14 від 16.07.2002 - звільнена у зв6язку із закінченням строку договору ст. 36 п. 2 КЗпП України /а.с. 94-96/.
Крім того, разом із заявою про призначення пенсії позивачка надала пенсійному органу довідку Відкритого акціонерного товариства "Полтавський завод газорозрядних ламп" від 26.11.2012 №68/94 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якій міститься така інформація:
"Видана ОСОБА_1 про те, що зазначена особа повний робочий день працювала на ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" і за період:
з 03.04.1989 (наказ №215 від 27.03.1989) до 01.09.1995 ( наказ №396 від 29.09.1995) виконувала роботи по перевірці обладнання та дотримання технологічних режимів, перевірці параметрів дугових ртутних ламп, за посадою інженера-технолога в складальному цеху №3, у виробництві виробів електронної техніки і радіоапаратури, спеціаліст зайнятий на дільницях і роботах із застосуванням ртуті при виготовленні приладів у виробів, що передбачено списком №1, розділром13, позицією 11300005- 175541 код КП -2149.2;
з 01.09.1995 ( наказ №396 від 29.09.1995) до 10.12.1997 (наказ №457 від 08.12.1997) виконувала роботи по перевірці параметрів ламп і обладнання на технологічну точність на дільницях виготовлення дугових ртутних ламп за посадою техніка-технолога складального цеху №3, 10 у виробництві виробів електронної техніки і радіоапаратури, спеціаліст зайнятий на дільниця і робота з застосуванням ртуті при виготовленні приладів і виробів, що передбачено списком №1, розділом 13, позицією 11300006-175541, код КП-3111;
з 03.12.1999 (наказ №191 від 01.12.1999) до 29.01.2001 (наказ №30 від 29.01.2001) виконувала роботи по перевірці якості ламп за професією контролер деталей і приладів в відділі технологічного контролю по складальному цеху №1 у виробництві виробів електронної техніки і радіоапаратури робітник зайнятий на дільницях робіт уз застосуванням ртуті при виготовленні приладів і виробів, що передбачено списком 31, розділом 13. Позицією 1130000а-17531, код КП-7311.1;
з 29.01.2001 (наказ №30 від 29.01.2001) до 28.12.2001 (наказ №974 від 26.12.2001) виконувала роботи по випробуванню ламп за професією випробувач деталей і приладів в відділі технічного контролю, у виробництві виробів електронної техніки і радіоапаратури, робітник зайнятий на дільницях робіт із застосуванням ртуті при виготовленні приладів і виробів, що передбачено списком 31, розділом 13, позицією 1130000а-17531, код КП=7311.1" /а.с. 92/.
У згаданій довідці зазначено, що з 03.04.1989 до 10.12.1997 пільговий стаж становить 6 років 1 місяць, з 03.12.1999 по 28.12.2001 - 6 місяців 8 днів, а всього 6 років 7 місяців 8 днів.
Суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Суд зауважує, що записами у трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджено, що позивачка працювала на Полтавському заводі газорозрядних ламп (в подальшому перейменований на ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп", ТОВ "Завод газорозрядних ламп") з 03.04.1989 по 10.12.1997, з 01.04.1999 по 28.12.2001 та з 02.01.2002 по 16.07.2002.
Довідкою ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" від 26.11.2012 №68/94 підтверджено, що окремі періоди роботи позивачки відносяться до роботи за професіями/посадами, передбаченими Списком №1; загальний стаж роботи на таких посадах становить 6 років 7 місяців 8 днів.
Разом із заявою про призначення пенсії позивачка також надала пенсійному органу копії наказів Полтавського державного заводу газорозрядних ламп від 12.11.1993 №351 "Про завершення атестації робочих місць" /а.с. 79-80/, ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" від 28.12.1998 №284 "Про закінчення атестації робочих місць" /а.с. 80, зі звороту/.
У додатках до наказів від 12.11.1993 №351 та від 28.12.1998 №284 до переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, робітників, яким підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством на основі атестації робочих місць віднесено професії: технологи (техніки, інженери) на дільницях із застосуванням ртуті, контролер деталей і приладів, випробувач деталей і приладів /а.с. 80/.
За наведених обставин, робота позивачки на Полтавському заводі газорозрядних ламп (в подальшому перейменований на ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп", ТОВ "Завод газорозрядних ламп") інженера-технолога, техніка-технолога, контролера деталей і приладів, випробувача деталей і приладів відноситься до професій, робота на яких дає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (робота за Списком №1).
Факт роботи позивачки підтверджений відповідними записами у трудовій книжці, а пільговий характер роботи - відомостями про проведення атестації робочих місць та змістом Списків №1, що були чинним у період трудової діяльності.
ДО того ж, у довідці від 26.11.2012 №68/94 ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" здійснено обчислення тривалості стажу роботи позивачки за професіями, що передбачені Списком №1 та робота на яких дає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, зокрема визначено, що з 03.04.1989 до 10.12.1997 пільговий стаж становить 6 років 1 місяць, з 03.12.1999 по 28.12.2001 - 6 місяців 8 днів.
Отож всього стаж роботи позивачки за професіями, що передбачені Списком №1 та робота на яких дає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку становить 6 років 7 місяців 8 днів.
Щодо доводів відповідача про ритмічний характер роботи Полтавського заводу газорозрядних ламп до 1994 року, суд зауважує, що наведені обставини враховані під час обчислення стажу роботи позивачки у довідці від 26.11.2012 №68/94.
Підставою для видачі довідки зазначено накази, табелі обліку робочого часу, картки Т-2, лицьові картки.
Факт видачі довідки ліквідатором (керуючим санацією) ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп", на переконання суду, не є достатньою та беззаперечною підставою не визнавати пільговий стаж ОСОБА_1 , оскільки зазначені у довідці відомості перекликаються з даними, відображеними у трудовій книжці позивачки.
Стосовно доводів відповідача про наявність перерви в атестації робочих місць, суд зауважує, що особою, відповідальною за проведення атестації робочих місць та належне складення документів про підтвердження її проведення є роботодавець, внаслідок чого найманий працівник не може нести відповідальність за неналежне оформлення документів про проведення атестації робочих місць.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у пункті 60 постанови від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Отже відсутність належним чином оформлених документів про проведення атестації робочих місць, не є підставою для відмови у зарахуванні окремих періодів трудової діяльності з метою пільгового обчислення стажу роботи.
Щодо посилань пенсійного органу на необхідність розгляду документів про підтвердження пільгового стажу Комісією при ГУПФ України в Полтавській області у порядку, передбаченому постановою правління Пенсійного фонду України від 11.10.2006 №18-1, суд враховує таке.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника установлений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 24.11.2006 за №1231/13105.
Пунктом 3 Порядку №18-1 передбачено, що підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії).
Аналізуючи наведені нормативно-правові положення, суд зауважує, що підтвердження пільгового стажу роботи комісією пенсійного органу передбачено у разі відсутності в особи трудової книжки чи відсутності у трудовій книжці відомостей про роботу.
Водночас у спірних відносинах ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії надала пенсійному органу належним чином оформлену трудову книжку та довідку ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" від 26.11.2012 №68/94 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, якими у сукупності підтверджено факт виконання позивачкою робіт, працевлаштування на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Отож до стажу роботи позивачки, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (робота за Списком №1) мали бути зараховані періоди трудової діяльності загальною тривалістю 6 років 07 місяців 8 днів, як те визначено у довідці ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" від 26.11.2012 №68/94 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній /а.с. 92/.
Суд зауважує, що пенсійний орган, аналізуючи надані особою документи, перш за все має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми, адже органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і необґрунтованих перешкод для реалізації особами їх прав.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень у рішенні про відмову у задоволенні певного прохання особи, як-то про призначення пенсії, має наводити всі без винятку підстави для такої відмови.
З урахуванням вищевикладеного, рішення ГУПФ України в Полтавській області від 21.01.2022 №163750016062 належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 у спірних відносинах, суд виходить з такого.
У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 зауважив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Суд враховує, що на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) позивачці виповнилось 51 рік 11 місяців.
Виходячи з приписів пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV позивачка мала право на призначення пенсії за віком при наявності стажу роботи за Списком №1 тривалістю не менше 7 років 6 місяців після досягнення віку 45 років.
Водночас Закон №1058-IV у пункті 1 частини другої статті 114 містить положення, за яким працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: (...) жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
За змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
З урахуванням наведеного та з огляду на наявність у позивачки стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці тривалістю 6 років 7 місяців 8 днів, ОСОБА_1 має право на зниження загального пенсійного віку (60 років) на 8 років (6 х 1,4).
За змістом абзацу першого частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
За змістом пункту 1.8 названого Порядку, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Із заявою про призначення пенсії позивачка звернулась 13.01.2022.
06.02.2022 позивачці виповнилось повних 52 роки.
Отож ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV з 07.02.2022.
Суд враховує, що за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
У цій справі пенсійний орган не уповноважений на встановлення умов для призначення особі пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, натомість такі умови визначені законом, а при їх досягненні особа має право на відповідний вид соціального захисту.
За вищевикладених обставин, суд, з метою ефективного поновлення порушеного права позивачки, на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне зобов'язати ГУПФ України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 07.02.2022 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивачки в правах.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 15, 16/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
З огляду на ухвалення рішення суду про задоволення позовних вимог повністю, судові витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Полтавській області.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.01.2022 №163750016062.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 07.02.2022 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Позивачка: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА